Не понимаю зачем ей это нужно, но почти каждый день мы катаемся вместе. Я мотаюсь по работе, а она, как маленькая пушистая кошечка, с совершенно независимым и немного сопливым видом, усаживается утром на переднее сиденье моего джипа. Сворачивается клубочком, поджимает ноги и сразу берёт пепельницу. Вечная сигаретка во рту, придаёт ей вид немного комичный, делая её похожей на нахохлившуюся птичку, которая часто чистит отстёгивающийся клюв - стряхивает пепел.



    В наших путешествиях нет и тени сексуальности. Мы дружим - у неё есть любимый парень: просто катаемся, она тянет мартини с горла (через соломинку), слушаем музыку, пьём кофе, держимся за руки и много много болтаем - обо всём и ни о чём - о Жизни. Нам хорошо, хотя меня и смущает то, что она так часто прогуливает ленты. Грех конечно не лапать ребёнка за попу. Тут знаете ли, не смотря на внешность школьницы-отличницы, тушку ей выдали незаурядную. Игнорировать этот факт трудно, не смотря на то, что она дочь моего друга (хорошо, что не в папу удалась - папа плешивый и здорово смахивает на крупную злую оффисную гориллу, его бы я не стал трогать за попу даже если бы он меня ОЧЕНЬ попросил).

   У нас сложился даже некий Ритуал Лапанья за Задницу. Она тяжко вздыхает, с громким пафосом, расстегивает пуговицу, тушит сигарету, приспускает джинсы (кто увидит эту попку, тот простит мне и убийство графини Тимошенко), а потом голосом старого, волосатого, уставшего от жизни, бедуинского верблюда на берегу Красного моря хрипло шепчет: "Ну ладно - лапай, дядька".



   Иногда она соглашается стать на четвереньки - иногда нет, тут трепетную женскую душу с её загадками и капризами сам чёрт не разберёт. Не буду скрывать, я всегда стараюсь запихивать ей пальцы во всякие полезные отверстия, ведь я в душе исследователь, ботаник, эндокринолог, гомеопат и крокодил Гена. Тут мои поползновения обычно пресекаются - в попу пальцы совать не дают. Внятного и разумного обьяснения этому добиться не удалось, "НИЗЗЗЯЯЯЯ, БЛЪЯЯЯЯ !!!!!!" и всё тут. После лапанья я передаю ей салфетки, всегда розовые - очень женские и она долго и с смешно вытирается. Парадокс женского мышления, тактильные галлюценации - лапаю её за попку, а вытирает девочка всю внутреннюю поверхность бёдер, даже колени. Слипшиеся розовые комочки - сытые тихие зверьки - бывшие салфетки валяются нежными пушистыми шариками в чёрном салоне, придавая ему вид гримёрной Станиславского, а всем нашим поездкам некую тень театральности.... А нашим поцелуям налёт педагогичности.... Слово то какое выродки придумали - ПИДАГОГИКА....

А кто сказал: "Любовь-это прекрастно"? Неправда, ложь, обман и клевета. Все чуства, ласки, нежности опасны.  Ведь скоро понимаешь, что ты совсем не та...

Когда был рядом, сердце бушевало,  хотелось жить, кричать "ЛЮБЛЮ!!" Но вот прошло совсем не мало И ты решаешь - не того хочу...

Что делать? Правильно ли это?? Ведь он один и ты совсем одна. Другого выхода наверное и нету - Переступить, забыть все навсегда.

А, может быть, вернуться и подумать Взглянуть на все с обратной стороны. И перспективы новые придумать Создать все правила для вашей же игры.

K-ATRIN  Цитата: "Відпустити себе, означає відкритися, перестати стримувати свої почуття, та дії".
- подумалось-- и как скоро после этого наша Земля вместе с нами превратилась бы в пыль????

Наверное, стоит помнить, что сдерживаем мы не только любовь, не только
светлое. что живёт в нас. Но и очень тёмное и низкое. Мы и пришли сюда
затем , чтобы превраить это тёмное , изжить его и стать светом.

Відповідь: Так що у нас всередині - світле, чи темне?
А якщо, не міркувати теоретично, а спробувати відчути себе - яке воно там у нас самих?

Знаєте. що ми там відчуємо? - те, що передали нам наші вчителі. А вони передали нам те, що самі колись прийняли від своїх вчителів.
Так, з покоління у покоління, відтворюється у нас визначене ставлення до себе, до своєї людської природи. Таке ставлення називається позицією.
 
Так от, людина є такою пластичною істотою, що, сприйнявши певну позицію, вона починає відчувати її, як внутрішню реальність.
Як тільки це сталося, переконати людину у помилковості її позиції вже неможливо. Тепер наші слова будуть суперечити її внутрішній реальності.

Нас усіх привчали відчувати всередині "темне та низьке". Як це відбувалося?

Передача позиції не була легким та безболісним процесом. Для того, щоб нав'язати дитині позицію, яка сковує та обмежує її природу, необхідно відокремити дитину від переживання життя, як внутрішньої радості, примусити робити те, чого вона не хоче. Ми так чинимо для блага дитини, оскільки самі впевнені: для того, щоб вижити, необхідно багато та тяжко працювати.

Дитина сприймає світ, як духовна істота - живим та цілісним, їй радісно. Вона внутрішньо відчуває неприродність позиції, яку ми нав'язуємо.
І тут відбувається найважливіше: ми, або самі, або дозволяємо це зробити іншим дорослим:

 - утискуємо, задавлюємо, або ламаємо внутрішню природу дитини.

З цього моменту, дитина повноцінно включається у процес соціалізації - засвоєння соціального досвіду: вирощує у собі штучний інтелект, приймає соціальні цінності, стає повноцінним соціальним гвинтиком. Правда, за рахунок спотворення своєї внутрішньої природи.

А тепер, оскільки ми відчуваємо внутрішню спотвореність, ми впевнені:

ми точно знаємо, що у нас всередині темне та низьке.

А значить, вирішуємо ми, такою визначально і є наша людська природа.

А тепер, давайте, від теорії перейдемо до практики. Ви звертали увагу, які задавлені очі у підлітків чи старшокласників?
У дітей, та у дорослих задавлені тонко-енергетичні центри. Зокрема про Серце (Як нам, та нашим дітям закривають Серце), та Аджну (як перемагати стрес) та (як захищатися від енергетичної атаки) я писав у 2,9 та10-й Бесідах.
Вказані тонкі центри є органами бачення та глибокого розуміння навколишнього світу, людей, себе самих.

Саме тому ми живемо з закритими тонкими органами бачення, упевнені у визначальній темності та низькості свої людської природи.
  
Приймаючи себе такими, ми впевнені у необхідності існування законів та моралі, як норм, які призвані тримати у рамках нашу "людську" природу.
Одночасно, ми самі тримаємо свою людську природу під контролем: соромимося своїх бажань, та стримуємо їх.

Саме з цієї причини людині важко відпустити себе відкритися, перестати стримувати свої почуття, та дії. Вона думає, ні, вона  упевнена, що відпустивши себе, вона скоїть щось дуже-дуже непристойне.

K-ATRIN  Цитата: Даже в самом сильном приступе
мизантропии мне не хотелось бы открыться миру--моя боль и мука--это
только моя боль и мука и мне самой с ней справляться --именно за этим я
и пришла. И тогда --"из этой пытки многократной рождается клинок
булатный"--я рождаюсь и моя сила рождается и я восстаю из пепла.

Відповідь: Біль та мука всередині нас не є частиною людської природи, вони нав'язані нам соціумом. Одночасно соціум пропонує нам ліки. Щоб позбавитися болі, ми маємо досягти вершини соціальної ієрархії, та якомога більше споживати.
Саме споживання: великого маєтку, престижного авто, рахунку у банку - повинні позбавити нас від внутрішньої болі.

Якщо ми не віримо у споживання, культура пропонує нам більш витонченні інтелектуальні засоби позбавлення від болі, але:

ні в культурі, ні в науці, ви не знайдете теоретичних та практичних знань про справжню, містичну природу людини.

Правда дивно?

Mariva Запитання: Олеже! Мені здається, що Ви добре володієте гіпнозом, чи я помиляюся?

ВІдповідь: Колись давно я експериментував з гіпнозом, але дуже небагато. Саме тоді я побачив, що гіпноз є некорисним явищем, він придушує людину.

 Всередині кожної людини є справжня неспотворена основа, яка називається людська самость. Колись у дитинстві ми були цією самостю, а потім наше тонке тіло розрізали на дві частинки. Сердечну дитячу частинку закрили у льох, а голову наповнили інтелектом, та на її основі створили штучну істоту, яка називається особистістю.
.
Так от, ми живемо під керуванням особистості, яка є тираном нашої справжньої природи - самості. Саме тому цей тиран іноді заганяє наше тіло та психіку у глухий кут. Виникає проблема із здоров'ям. Щоб її вирішити необхідно зменшити владу особистості над людиною, та трохи вивільнити самість.

Тут виникає проблема вибору метода. Гіпноз придушує та паралізує особистість, дозволяючи самості вийти на поверхню. Але, після сеансу, особистість повністю опановує себе, та залишається таким само тираном.

Тому я використовую процес. У контексті нашого прикладу, процес - це енергія самості, яка пробивається назовні.
Це нагадує собою струмінь води у джерелі, який пробивається нагору, та виносить з собою усе сміття, що заважало рухатися воді.

Так от, процес допомагає проявитися енергії самості.
В той момент, коли самость виходить назовні, людина  згадує, що завжди знала та відчувала її присутність. Вона переживає радість внутрішнього оновлення, та реально змінюється.

Залишається ще одне запитання: якщо людина себе стримує, то як запустити процес?
Засобів є декілька. С.Грофф пропонує холотропне дихання, А Мінделл пропонує посилювати переживання хворобливої, чи нав'язливої симптоматики, це розганяє процес та дає результат.
Я допомагаю людині увійти у процес тим, що знаходжуся в особливому стані внутрішньої чистоти та відкритості, який ми з моїм другом назвали чистою позицією.
У такому випадку немає необхідності розганяти, чи підштовхувати процес - він починається, протікає та зупиняється сам. .Так відбувається тому, що процесом керує та частина енергії самості, яку наважилася "відпустити" людина, 

Але: найголовніше те, що ми самі можемо спробувати увійти в процес та  згадати відчуття самості.
Це нагадує процес повернення у дитинство, тільки вже дорослими.

 Для цього необхідно пробувати "відпускати себе": не соромитися проявляти близькість, реалізовувати свої справжні (не нав'язані соціумом) бажання, не відкладаючи на потім, НА-СО-ЛОД-ЖУВАТИСЯ ЖИТТЯМ !.

Бажаю вам цього.

------------------------
 Есть люди, которые не умеют расставаться.

Привязываются, держат, звонят и не хотят отпускать.

------------------------------

 Есть люди, которые не умеют удерживать.

Неосторожное слово, мимолетный флирт

И в твоих глазах уже пустота.

---------------------------------

Есть люди, которые не могут понять, что им надо. И вроде бы рядом с ним тот, кто им надо.

- что ближе для тебя и почему так??

 

Проблемы у мужчины начинаются не тогда,
когда женщина начинает раздеваться за его деньги,
а тогда - когда начинает одеваться на них.

Если бы мужчины знали, что думают женщины,
то были бы в двадцать раз нахальнее,
точно так же, как если бы женщины знали поближе мужчин,
то стали бы еще кокетливее.

Женщина хочет многого, но от одного мужчины,
а мужчина хочет одного, но от многих женщин.

---

Чем выше разрез на платье женщины,
тем легче ей бежать от мужчины,
но тем больше ему хочется бежать за ней.
Чем глубже вырез на платье женщины, тем легче она дышит,
но тяжелее - мужчина...

 

Когда мужчина зевает, широко разинув рот,
он показывает свою некультурность.
Когда женщина зевает, широко разинув рот,
она показывает свои возможности.

На свете есть лишь одна женщина, предназначенная тебе судьбой,
и если ты не встретишь ее, ты спасен.

Мужчина совершает насилие над женщиной, беря ее приступом,
а женщина над мужчиной - оставаясь неприступной

Успешный мужчина - тот, кто зарабатывает больше денег,
чем может потратить его жена.

Слабый пол силен ввиду слабости сильного пола к слабому полу. (с)

---

zivilizazia  Запитання:а розкажи, будь-ласка, що таке любов...і чи можна її випромінювати направо та наліво?

Відповідь: Зазвичай, ми розуміємо Любов, як почуття, яке ми відчуваємо до конкретної людини. У цьому контексті, Любов є стосунком з цією людиною. Тут ми маємо вузьке значення Любові.

Поговоримо про Любов універсальну. Ми можемо вдихати повітря носом, або ротом - різниця є, але не дуже значна тому, що обоє способи - природні.

Так само ми можемо сприймати світ через інтелект (головою), або - через об'єднувальний потік енергії, що тече через Серце.
Тут різниця - колосальна тому, що перший спосіб є неприродним, нав'язаним людині через сучасну цивілізацію, а другий спосіб - таким, що повністю відповідає нашій природі.
Протікання об'єднувальної енергії через Серце відкриває перед нами проникливе розуміння навколишнього світу, яке позбавляє нас звичного стану невпевненості та страху.
Цей процес дихання Серця і є Любов'ю універсальною.

Чим відрізняється любов до конкретної людини від любові універсальної. Механізм однаковий - поєднання через Серце, різниця тільки у тому що у першому випадку ми розкриваємо Серце перед однією людиною, а у другому - перед усім світом.

- чи можна її випромінювати направо та наліво?

У першому випадку ми дійсно випромінюємо Любов, у другому - енергія Любові, яка не належить нам, протікає через нас, через наше Серце, рухає нашим життям, та тече далі.

ЮНГ Коментар: Человек, как и вся вселенная, дуален.
Невозможно избавить его от ненависти и оставить с одной любовью. Также,
как магнит с отломанным "минусом" всё равно останется двухполярным.
Наверное.

Відповідь: Нас усіх навчили сприймати світ та розуміти його через інтелект. Виникає така схема: МИ - НАШ ІНТЕЛЕКТ - СВІТ.
Тобто, між нами та світом є прошарок (прослойка) - наш інтелект. Ми усі це навіть відчуваємо: - щезло відчуття свіжості, безпосередності життя - усе нібито через тоненьке скло.
Цей прошарок відгороджує нас від справжньої реальності - все більше починаємо жити у спогадах, мріях, думках.
Наш інтелект порушує природне життя тіла - воно покривається блоками та панциром, протягом усього життя накопичує стреси, починає хворіти. Ми усі до цього часу думаємо, що хвороби - від мікробів.

- Человек, как и вся вселенная, дуален

Саме для інтелекту світ виглядає подвійним, дуальним. Якщо ми сприймаємо світ Серцем, він - цілісний. Ми переживаємо його цілісним.

Ну и закрутилось. Нам быстро принесли сок и эспрессо. Кофе я заказал так... сам не знаю зачем. Я его не пью. Просто он входит в бизнес-ланч в тех местах. Но, выпил... Понравилось ))

А дальше начинается самое интересное. Принесли борщец наш украинский. Наваристый, как у моей мамы (с ней я говорил по телефону, как раз, стоя в пробке). Сметанка замечательно обволакивала настоящее содержимое настоящего борща. Горячий с кусочком белорусского хлебушка. Вобщем борщик зашел презамечательно. И мне так сразу полегчало и так сразу отлегло. И беседа заладилась и все сложилось.

Второе блюдо принесли не быстро (хотя, может это я придираюсь), мой Партнер умело создавал ауру напряженного ожидания. У него просто встреча была назначена с каким-то очень важным клиентом в другом конце города, вот он и торопился.
И тут приносят то, что меня потом просто покорило. Я конечно знал, что Дима делает хороший выбор, но это блюдо вернуло мне веру в существование кулинарных гуру, утраченную уже давненько.
Честно говоря (и мне так стыдно), я не помню как оно там называлось (вернее и не знал), но это некое переплетение мягенькой отбивной, в обалденно умело приготовленном кляре, с умопомрачительным рассыпчатым рисом и (вот тут я могу путаться) салатом из свеклы с яблочком, гранатом и мясное там что-то было. Я так думаю, это была курочка.
Вобщем, ребята... тает во рту! Я попробовал по-разному. И смешивал салат с рисом - класс! И кусочек отбивной с салатиком сверху и прямо-прямо в рот! У-м-м-м... Вобщем был у меня там целый фестиваль оригинальной кухни. Умял я все это очень быстро. И что вы думаете? Наелся! При том с таким кайфом...

Музыка в этом заведении однозначно способствует пищеварению - и это факт! Сколько сидели общались - не мешает, не надоедает. У места этого есть и своя история. Эпицентр демократии и очень выдержанный стиль. Мой Партнер с приятными воспоминаниями об этом месте поведал, что там раньше атмосфера была специфическая, но всегда приятная душе - собирались свободные художники. Я раньше там не был и вечером не бывал. Еще по городу хвалят здешние коктейли.
В конце нашей трапезы я получил еще одно приятное сообщение. Стоимость такого бизнес-ланча оказалась (как для такой еды) всего 50 гривен. Вот только на бизнес-ланчи дисконтная карта petit club не действует. А так - 7%.

Мы расплатились и поднялись на улицу. Вниз развернулась улица Костельная к самому Майдану. Отсюда видны многие его элементы. Воздух свободы и мудрости Киева. Тут - его сердце, тут - его мы!

Благодарю за внимание, праздник продолжается.
Заходите на сайт этого заведения www.cafedelmar.com.ua

С уважением, Александр Грейди

Запитання:  скажіть, чи не ризиковано під час такого жорсткого режиму правління, як демократія, виходити з кола користувачів реклами? І чому Ви по-правді не кажете, що чекає на тих, хто послухається Ваших порад. В будь якому випадку люди мають право знати правду!

Цитата: кожна людина живе у своїй індивідуальній реальності.

Відповідь: Можливо, наведена цитата поки що залишається для вас метафорою.
Але давайте розглянемо цю тезу, з позиції знань, накопичених Тибетом.

У київському видавництві Софія вийшла книга "Сияющая пустота", авторка - Франческа Фримантл. У книзі, учениця тибетського лами Чогьям Трунгпа Рінпоче описує бачення світу тибетцями. Дозволю собі використати уривки тексту з цієї книжки без виділення наведених цитат.

Тибетська картина світу складається з шести світів:

- світ жителів пекла;

- голодних духів;

- тварин;

- людей;

- заздрісних богів;

- богів.

Людина може існувати у кожному з цих світів безпосередньо: у формі безтілесної сутності в період між смертю та новим народженням, та дотично (косвенно): у людському тілі через переживання психологічної реальності одного з шести світів.

Ми, люди, під час тілесного існування, стикаємося з іншими світами тільки в рамках своєї людської природи: можна сказати, що ми бачимо тільки тіні, чи відбитки цих світів.
Кожний світ обумовлений однією з шести пристрастей, яка володіє нами:

- агресією - пекло;

- жадібністю - світ голодних духів;

- невіглаством - світ тварин;

- пристрасністю - світ людей;

- заздрістю - світ заздрісних богів;

- гордістю - світ богів.

Давайте розглянемо існування психологічної реальності світу жителів пекла. Цей світ породжений безмежною агресією. Від агресії позбавитися дуже важко тому, що вона надає людині надмірну впевненість у своїй правоті. У всіх своїх проблемах ми звинувачуємо інших людей, нам хочеться знищити увесь світ, адже він задає нам стільки болю.

Насправді, світ - це тільки дзеркало, наповнене нашими власними віддзеркаленнями.

Переломлюючись у ньому під різними кутами, наша агресія повертається до нас у потворно перебільшеному вигляді, породжуючи жахливі галюцинації. Ми занурюємося у стан безмежної замкненості, характерної для перебування у пекельному світі.
Ми готові спопелити увесь світ силою своєї лютості, ми намагаємося настрашити свого ворога та позбавити його волі, але замість цього кошмари переслідують нас самих уві сні та наяву. Людина, що знаходиться у цьому стані свідомості, нерідко не помічає своєї агресивності та не усвідомлює, як вона відбивається на навколишніх, їй здається, що страждає тільки вона одна, що саме вона - жертва чужої ворожості. На кожний її вчинок світ відповідає такою самою ненавистю, яка палає в її власному серці.

Так ми створюємо внутрішню реальність, яка перемішується з зовнішньою
реальністю, тепер відрізнити одну від другої стає неможливо.
 
Кожна людина живе у своїй індивідуальній реальності, яка є співзвучною з реальністю одного з шести світів. Жадібні люди живуть життям, наповненим почуттями світу голодних духів, невігласи живуть почуттями тварин.

Світ тварин дуже близький світу людей. Більшу частину свого буденного життя люди зводять у тваринному стані свідомості, приймаючи все, що відбувається з ними, як належне, перебуваючи у напівсонні, не прокидаючись  до духовного усвідомлення.
Як правило, люди з яскраво вираженими рисами тваринної свідомості консервативні, солідні, поважні, та справні, мають чітку систему цінностей та сильне почуття ієрархії.

Головною особливістю тваринного стану свідомості тибетці називають - НЕВІГЛАСТВО.

Невіглаством вони називають небажання визнавати духовну природу реальності.

Тепер  давайте повернемося до запитання.
Коло користувачів реклами в рамках тибетської картини світу відповідає стану свідомості світу тварин, адже тварини в першу чергу направлені на задоволення своїх базових потреб. У цьому своєму прагненні тварини неймовірно терплячі та наполегливі. Це відбувається тому, що їх кругозір обмежений: вузенький світ тварини зводиться до індивідуального виживання та продовження
виду.

Незважаючи на те, що українській "псевдоеліті" вигідно поширювати тваринний
стан свідомості на все суспільство, та перетворювати людей у споживачів, це не відбирає у кожного з нас можливості змінити напрямок свого життя. Було би тільки на це наше бажання.

Тибетці впевнені, що після смерті безтілесна сутність людини залишається у прижиттєвому стані свідомості та створює навколо себе один з шести світів існування. Механізм цього явища нагадує собою процес сновидіння.

Безтілесна сутність людини, наповненої любов"ю, засинає та потрапляє у сновид-ний світ, керований любов"ю.

Так само безтілесна сутність людей, життя яких було наповнене ненавистю, потрапляє у сновид-ний пекельний світ.

Це і є тибетське бачення раю та пекла.

На останок додам, що тибетці вважають наш матеріальний світ, також створеним сумісним сновидінням людей. Саме тому вони називають сном життя непробудженої людини.

Тепер конкретно по суті вашого запитання.

СУТНІСТЮ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ Є ПРОБУДЖЕННЯ - ЗРІСТ СВІДОМОСТІ ВІД НЕНАВИСТІ ТА СТРАХУ  ---  ДО ЛЮБОВІ.

ЛЮБОВ ЦЕ НЕ ПРОСТО ПОЧУТТЯ, АЛЕ РЕАЛЬНО ІСНУЮЧА ФОРМА ЛЮДСЬКОГО ІСНУВАННЯ, ДОСЯГТИ ЯКОЇ МИ МОЖЕМО ЧЕРЕЗ ВІДКРИТТЯ СВОГО СЕРЦЯ.

Саме тому, найгірше, що може статися з нами у житті - не почути про це, або почувши, відмовитися від цього.

З Повагою,...

Розумію, що написане є надто стиснутим, тому буду радий вашим запитанням, щоб детально розкрити тези, які викликають вашу зацікавленість.