Чому таквигіднотобі не мати душуі не вийматисерцядо сердецьнавстріч ?Чому коликазати мушу -глухе те Серце і не чує Слів .. [Приєднана картинка]

Знеболення для Серцяти не маєшчому питаєші турбує Образ ?дзенькіт Слівякихні ти , ніхто не чуєяк того шкла що підногами -Байдужа , ГордоОбійдеш і знехотя комусь то скажеж - То лише Жарт

Шукаєм прихисткув мережіХоваєм серце за нікнейм хоча і маємоми NameУ Аватарі -вся личина

Одна людина - сутінки,Багато порожніх кімнат.Дві людини – безодняТа бурхлива хвиля.Три людини – небезпечноІ хто-то один зайвий.Чотири людини – кожнаЙде своїм шляхом геть,Бо народиласьЗавжди одна людина,І одна померла, I ще одна йде На зустріч чи геть,Йде поруч, поперек,Заздалегідь, в минуле…Одна людина,Дві людини,Три людини…Що оселилися поруч,В безодні моїх думок.Бо ти завжди,Одна людинаМого життя…2017 © одналюдина

«Свинячий блюз» # 2. А що ж на сніданок, що насніданок? Сніданками нагодовані до несхочу, Бо все що робиться з душком. ДолЯри не липнуть, лише шубуршать… Приємно під кожним набитим брюшком, Спостерігати як тоне людська душа. Повільно вповзаючи в цівільне майбутнє, Відригнувши останню помилку, Щоб було чим солодко дишать Поросята танцюють – хряк, хряк-хряк… І чутно лише блюз на білих кістках. Їм не чутно що кулі свищуть, Їмо…...

Читати далі...

Він відчуває вічний голод, І коли бачить мету, Не помічає нічого навколо себе. Він каже, про себе, вголос — Я Хро… хронофаг, останнє відлуння Загиблого всесвіту… Навіть леді-смерть заснула, - Немає справи, немає справи, До твого та мого життя. У калюжах грануліна Комп'ютерні віруси Пожирають мережі буття… Пролунало багатоголосе, - Шановний! - Але, він вас не чує, Твого масштабу дрібний голос… Лунає на іншому вимірі буття....

Читати далі...

Книга і молодь. Лежить у затінку Ховаючись від сонця, Стоїть у ряд Запилена, забута Не втрачена , не спалена У барі…..Голодні очі Споєні екраном Шукають Слово…

Ми помиляємся..так ..такми є всі грішні , биті синяками Долішукаючи уявний ідеал

Я не вірю у магію чисел,Я атеїст, повірте, у всьому,Мені всерівно, хто там що пише,Мені свій вік добре відомо.Про реальність часу забуть,На стіні календар завжди бреше,Подивлюсь на сучасну молодь,І подумаю - я все ж молодше.

Говорять всі, що я мовчун, Зі мною тяжко спілкуватись, Стіна із цегли чи чугун, Луна лиш може відбиватись. На всі питання - так чи ні, Відвожу погляд свій сліпий, Бо я у всій цій розказні, Лиш бачу погляд ваш масний. Бо переповнена розмова, Переліком “жахливих" бід, І випирає насолода, Що це не портить їм обід. Бо ви - передачі нещастя, Надієтесь - ви краще всіх, Та як буває дуже часто, Ховаєте у плітках гріх. Переконався сотню раз, Поклястись можу на усьому, Хто, судить ближніх на показ, ...

Читати далі...