Говорять всі, що я мовчун, Зі мною тяжко спілкуватись, Стіна із цегли чи чугун, Луна лиш може відбиватись. На всі питання - так чи ні, Відвожу погляд свій сліпий, Бо я у всій цій розказні, Лиш бачу погляд ваш масний. Бо переповнена розмова, Переліком “жахливих" бід, І випирає насолода, Що це не портить їм обід. Бо ви - передачі нещастя, Надієтесь - ви краще всіх, Та як буває дуже часто, Ховаєте у плітках гріх. Переконався сотню раз, Поклястись можу на усьому, Хто, судить ближніх на показ, ...
Читати далі...