Не судилося нам разом бути. Такі вже в нас долі. Нам тепер у різні вікна. Світить місяць й зорі. Все що було, Все пройшло. Нам з тобою З одного фужеру. Вже ніколи Не пити вино. Не іти по одній дорозі. В дощ, під плащем одним. Не стояти, на одному порозі. Був вогонь, залишився дим. Все що було, &nbsp...

Читати далі...

На вічну пам'ять другу В’ячеславу присвячується. Стоїть могилка в квітах вся. Наче калина в лузі. Слава, подивись, До тебе пройшли друзі. Біль в серці, не зарадити нічим. Твоя ненька вся в сльозах ридає. Та смерть в нас така міць. Вона і юних забирає. До тебе всі сюди прийшли. Мороз усіх шкребе по шкірі. Коли смерть прийшла до нього. Куди дивився ти наш Боже? &nbsp...

Читати далі...

Не знають меж вірші. І їх не спиниш на кордоні. Поети захистять світ. Коли політики не в змозі. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Версію цього вірша на російській мові читайте тут http://blog.i.ua/user/730468/113843/

Щоб не зів’яли Квіти на могилі. Хай ідуть зливи… Тільки не плачуть хай очі. Приходьте друзі до мене в день. Я прийду до вас в ночі. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Версію цього вірша на російській мові читайте тут http://blog.i.ua/user/730468/113843/

Любка. Де ти моя любка. Мила, рідненька. Добра, хороша. Дівчина чепурненька. Згадай як в дитинстві, Нас всі ображали. «Жених й наречена» : Нам всі кричали. Як на горищі Спідниця в тебе спала. Я тебе поцілував. «Не чіпай» : сказала. Облиш моя Любка. &nbsp...

Читати далі...

Л.О. Відстань в сотні миль. Нас з тобою, рідненька розділяє. Чи будемо разом іти ми по життю. Цього з нас ніхто не знає. Ми говоримо слова кохання. Серця наші, як свічки палають. Від заходу сонця, й до світання. Про нову зустріч вони благають. Та не суджено завжди бути ...

Читати далі...

Під конвоєм. Із суду вели під конвоєм. Біля паркану стояла дівчина моя. Мене проститися з нею не пустили. І по її щоці бігла сльоза. Конвою, лютий, дай мені хвилину. Я маю їй дещо сказати. З нею нас навіки розлучили. Адже мене повинні розстріляти. Не плач люба, кохана моя. Така вже доля – скоро я загину. Ти тільки себе, прошу бережи. Від ...

Читати далі...

Сьогодні листаючи свій старенький блокнотик натрапив на свої переклади та варіації своїх же віршів. Трішки замислившись вирішив їх всіх виложити для Вас. Читайте й не судіть строго. Серце. Серце в тебе, Як троянди квіти. Що кохання в світі є, Йому не зрозуміти. 7 грудня 1997 рік. P.S. Російска версія цього вірша звучить так: http://blog.i.ua/user/730468/113482/ Щиро Ваш Дмитро Дідківський.

Як забути тебе, Україно, ти ж кохана моя Батьківщина?! Як забути дея народилась? Де живу і навчаюся я? Де росою світанків умилась? Де родилася ненька моя!!! Довго, довго ти страждала Незалежності чекала, гніт репресій ти терпіла, захищалась ти уміло! А тепер на радість нам і на злість всім ворогам, розрослася ти вербою, сонце світить над тобою.. Ліля (Лессі). http://narod.i.ua/user/1096008/profile/ м. Рівне.

Извини. Я не могу тебя забыть. И с каждым днем, Моя грусть сильнее. Не знаю почему Не устаю тебя любить. В замен же, Ничего не прося и не имея. Та и зачем, взамен, что - то просить. Любовь нельзя купить, Но так легко утратить. И почему, мы учимся ценить Едва все, успев потратить. Дмитрий Дидковский. 19.08.08.Город Малин.