Зачепило за живе...

НАРОДЕ, ПРОСТИЙ МІЙ НАРОДЕ…
Народе, простий мій народе,
Зморений, змучений, зболений,
Живеш ради волі й свободи,
Обдурений, обездолений.

З копійковими зарплатами
Умілець у будь-якій справі.
Слізьми, розпукою, втратами
Світанки стрічаєш криваві.

Трудишся поза кордонами,
Розлуками діри латаєш.
То клякнеш перед іконами,
То долю свою проклинаєш.

До совісті й честі взиваєш,
Розумний народе, свідомий,
Та знов хабаря підсуваєш,
Бо жест цей, до болю, знайомий.

Стаєш на ті самі граблі,
І гостриш для локшини вуха.
Якби ж нам козацькі шаблі!..
Якби ж козака-відчайдуха!..
© Halyna Brych

Не знаю автора. (З Інтернету)

Мені байдуже, чи їх Бог простить,
Та я орду ніколи не пробачу,
За Україну, що в вогні горить
І на колінах за синами плаче!
Я не пробачу, я їх прокляну! 
Щоб захлинулись у пролитій крові! 
За підлу і приховану війну,
Розв’язану з «братерської любові». 
Їх прокляну за сльози, кров і біль 
Замучених, скалічених та вбитих,
За те, що в Україну звідусіль 
«Бабла» кацапи пруться заробити!
За ці потоки бруду і брехні, 
Словесне, нескінченне божевілля, 
Горіти вам в пекельному вогні, 
Конати від кривавого похмілля! 
Це не народ! Це стадо, звірина!
Захланна, хамовита, кровожерна.
Життю там завжди була гріш ціна
Лише у п’янстві й матюках майстерна.
На нашім горі, крові і смертях 
Це бидло щастя хоче збудувати! 
Куди у них гріху подівся страх?
Чому їм дозволяє Бог вбивати…? 
Мені байдуже чи їх Бог простить, 
Та я їм цього не прощу ніколи,
І вже прийдеться так довіку жить 
З гріхом в душі, а в серці жити з болем

Ліс запрошує і пропонує)))

Цей рік нечасто дивував нас грибними знахідками, - зате, як видно з фото,  надії втрачати не варто.
)))Хто стукається, тому врешті відкриють))). 
Зате як же приємно побродити по стежинах, усипаних пожовклим листом, вдихаючи той особливий аромат осені... 

Десь на галявинці)))

Дивує кольором і витривалістю, бо навіть заморозки пережив стійко.

Трапляються радісні моменти)

Продовження радості))

У той же день...

Через кілька см від попереднього)))

Зібрано докупи)))))

Зовсім юні опеньки.

Уже і не мріяли побачити, але у неділечку під час цілоденного дощу відважилися приїхати в ліс, - і недарма ж)))

380 г

Всього 2 (мій - менший), та РА_ДОС_ТІ))))))!!!!



Лісова капуста, баранчики, - у різних районах називають по різному, - смачний гриб, що трапляється дуже рідко, але бували випадки, що виростав до 2,5 кг у наших лісах.

Красиво, хоч і неїстивно.

В цьому році їх висипало незміряно!!! Передвісники опеньок.
Гарненько прикрашають пеньочки.

Фіолетова рядовка на передньому плані)

Молодюсінький зонтик (величають його також курочкою). Делікатес.

Несправжні опеньки (без "веснянок і спідничок", яскраві).

Рядовка.

Так ось чому вони названі рядовками. Минулого року нарахувала в ряду 153 штуки, правда, половина було червивих.

Їсти їх не варто, та помилуватися можна.

Аж світяться на сонечку. Красота!!!

Рядовки. Смачні, м"ясисті, та відварити варто зо 2-3 рази, щоб зліквідувати досить інтенсивний квітковий запах. І цей запах не дасть вам переплутати рядовку з блідою поганкою (до речі, у блідої поганки обов"язково є "спідничка", а у рядовки нема).

Назбирати легше, ніж начистити. Коли збираю маслята, про перебирання не думаю, та потім жалію, що забагато нарізала)))

Заховалися)))

Вдалого полювання всім, хто знайде час на осіннє побачення з Природою!!!!!

"Сага" про маслята...)))






Хто пробував перебирати маслючки, зібрані під час дощу, той мене зрозуміє...

Находилися, назрізали, натішилися...
 Прийшлося також повиливати  із гумових черевичків дощову холодну водичку (чоловік дивувався, як можна із таких маленьких чобіток вилити так багато води))) ) та я розвіяла його подив тим, що призналася, як сильно зменшилися в об"ємі стопи ніг, коли промерзли, аж втратили здатність відчувати, ....навіть шкарпетки товсті (які повинні були гріти))) !!!!!) повикручували, далі з великими зусиллями одягли сухі шкарпетки (на мокрі ніжки закоцюблі ніяк не налазять))) )... 
Та всі ці дрібні прикрощі - ніщо в порівнянні з тим, як потім проходило чищення мокрих маслят. Назрізали ж ми їх щедро - 4 великих відра малих грибеняток. Жаднюрою я не була, - поділила два відра маслючків між дорогими родичами, а на перебирання решти потратила дві ночі, адже вдень нема часу...

Не такий страшний дідько, як тут змалювала, бо через три дні ми знову відправилися на грибобрання. Друга наша вилазка проходила під час гарненького заморозку. Сонце сліпило очі, а в затінку стояв густий іній. І там десь під сосонками або в траві сиділи заморожені маслята. 
Дочка зателефонувала: - Мама, ти де?
Кажу: - В лісі.
- І що там цікавого? 
Сміюсь: - Та ось наламала...
Донечка висловила припущення: - ...дров наламала????)))
Мусила розбити її скептицизм: - Та ні! Маслят наламала!
-Як це(?
Кажу: - А ти визирни у вікно, який мороз,- тоді зрозумієш, що зрізАти грибочки неможливо, - можна лише наламати...

Під час другого "полювання" маслюки підросли, а поки ми верталися з лісу, то і підсушилися та розморозились, тому перебирати давалися значно легше. Щоправда, наламали ми їх теж ДУУУже багато, тому дві наступні мої нічки були проведені знову з ножем і руці, бо не було кому допомогти чистити. Зате запаси на зиму значно поповнилися вищосортними заготовками)))
 До чого веду? Їдьте, Людоньки, до лісу та збирайте урожай, бо висипало маслючків по посадках та і просто по траві між молодими сосонками неміряно!!! Правда, ходити мусите, зігнувшись низенько, бо від холоду грибенята тиснуться ближче до землі, ховаються в моху або під голчастий настил хвої...
Удачного полювання!!!




Навіщо Смерті коса? (Повчальна притча)

Притча відкриє очі на те, що для нас смерть, і чому дорога в Рай заростає травою

- Ви - коваль?

Голос за спиною пролунав так несподівано, що Василь аж здригнувся. До того ж він не чув, щоб двері в майстерню відкривалася і хтось заходив усередину.

- А стукати не пробували? - грубо відповів він, злегка розсердившись і на себе, і на моторного клієнта.

- Стукати? Хм... Не пробувала, - відповів голос.

Василь схопив зі столу дрантя і, витираючи натруджені руки, повільно обернувся, прокручуючи в голові відповідь, яку він зараз збирався видати в обличчя цього незнайомця. Але слова так і залишилися десь в його голові, тому що перед ним стояв вельми незвичайний клієнт.

- Ви не могли б виправити мені косу? - жіночим, але злегка хриплуватим голосом запитала гостя.

- Все, так? Кінець? - Відкинувши ганчірку кудись в кут, зітхнув коваль.

- Ще не все, але набагато гірше, ніж раніше, - відповіла Смерть.

- Логічно, - погодився Василь, - не посперечаєшся. Що мені тепер потрібно робити?

- Виправити косу, - терпляче повторила Смерть.

- А потім?

- А потім наточити, якщо це можливо.

Василь кинув погляд на косу. І дійсно, на лезі були помітні кілька вищербин, та й саме лезо вже пішло хвилею.

- Це зрозуміло, - кивнув він, - а мені-то що робити? Молитися або речі збирати? Я просто в перший раз, так би мовити...

- А-а-а... Ви про це, - плечі Смерті затряслися в беззвучному сміхові, - ні, я не за вами. Мені просто косу потрібно підправити. Зможете?

- Так я не помер? - Непомітно обмацуючи себе, запитав коваль.

- Вам видніше. Як ви себе почуваєте?

- Та ніби нормально.

- Нема нудоти, запаморочення, болю?

- Н-н-ні, - прислухаючись до своїх внутрішніх відчуттів, невпевнено сказав коваль.

- У такому разі, Вам нема про що турбуватися, - відповіла Смерть і простягнула йому косу.

Взявши її в моментально задерев'янілі руки, Василь почав оглядати її з різних сторін. Справ там було на півгодини, але усвідомлення того, хто буде сидіти за спиною і чекати закінчення роботи, автоматично продовжує термін, як мінімум, на кілька годин.

Переступаючи ватяними ногами, коваль підійшов до ковадла і взяв в руки молоток.

- Ви це... Сідайте. Чи не будете ж Ви стояти?! - Вклавши в свій голос все своє гостинність і доброзичливість, запропонував Василь.

Смерть кивнула і сіла на лавку, спершись спиною на стіну.

***

Робота закінчувалась. Випрямивши лезо, наскільки це було можливо, коваль, взявши в руку чавило, подивився на свою гостю.

- Ви мене вибачте за відвертість, але я просто не можу повірити в те, що тримаю в руках предмет, за допомогою якого було угроблено стільки життів! Жодна зброя в світі не зможе зрівнятися з ним. Це воістину неймовірно.

Смерть, яка сиділа на лавці в невимушеній позі, і розглядала інтер'єр майстерні, якось помітно напружилася. Темний овал капюшона повільно повернувся в сторону коваля.

- Що Ви сказали? - Тихо промовила вона.

- Я сказав, що мені не віриться в те, що тримаю в руках зброю, яка...

- Зброя? Ви сказали зброю?

- Може я не так висловився, просто...

Василь не встиг договорити. Смерть, блискавичним рухом схопившись з місця, через мить опинилася прямо перед обличчям коваля. Краї капюшона злегка тремтіли.

- Як ти думаєш, скільки людей я вбила? - Прошипіла вона крізь зуби.

- Я... Я не знаю, - опустивши очі в підлогу, видавив із себе Василь.

- Відповідай! - Смерть схопила його за підборіддя і підняла голову вгору, - скільки?

- Н-не знаю...

- Скільки? - Викрикнула вона прямо в обличчя коваля.

- Та звідки я знаю скільки їх було? - Намагаючись відвести погляд, не своїм голосом пискнув коваль.

Смерть відпустила підборіддя і на кілька секунд замовкла. Потім, згорбившись, вона повернулася до лавки і, важко зітхнувши, сіла.

- Значить ти не знаєш, скільки їх було? - Тихо промовила вона і, не дочекавшись відповіді, продовжила, - а що, якщо я скажу тобі, що я ніколи, чуєш? Ніколи не вбила жодної людини! Що ти на це скажеш?

- Але... А як же?...

- Я ніколи не вбивала людей. Навіщо мені це, якщо ви самі прекрасно справляєтеся з цією місією? Ви самі вбиваєте один одного. Ви! Ви можете вбити заради папірців, заради вашої злості і ненависті, ви навіть можете вбити просто так, заради розваги. А коли вам стає цього мало, ви влаштовуєте війни і вбиваєте один одного сотнями і тисячами. Вам просто це подобається. Ви залежні від чужої крові. І знаєш, що найнеприємніше у всьому цьому? Ви не можете собі в цьому зізнатися! Вам простіше звинуватити у всьому мене, - вона ненадовго замовкла, - ти знаєш, якою я була раніше? Я була красивою дівчиною, я зустрічала душі людей з квітами і проводжала їх до того місця, де їм судилося бути. Я посміхалася їм і допомагала забути про те, що з ними сталося. Це було дуже давно... Подивися, що зі мною стало!

Останні слова вона викрикнула і, схопившись з лави, скинула з голови капюшон.

Перед очима Василя постало, помережане зморшками, обличчя глибокої старості. Рідке сиве волосся висіло поплутаними пасмами, куточки потрісканих губ були неприродно опущені вниз, оголюючи нижні зуби, кривими осколками визираючими з-під губи. Але найстрашнішими були очі. Абсолютно вицвілі, нічого не виражаючі очі, втупилися на коваля.

- Подивися в кого я перетворилася! А знаєш чому? - Вона зробила крок в сторону Василя.

- Ні, - зіщулившись під її пильним поглядом, хитнув він головою.

- Звичайно не знаєш, - посміхнулася вона, - це ви зробили мене такою! Я бачила як мати вбиває своїх дітей, я бачила як брат вбиває брата, я бачила як людина за один день може вбити сто, двісті, триста інших осіб! Я ридала, дивлячись на це, я вила від нерозуміння, від неможливості того, що відбувається, я кричала від жаху...

Очі Смерті заблищали.

- Я поміняла своє прекрасне плаття на цей чорний одяг, щоб на ньому не було видно крові людей, яких я проводжала. Я одягла капюшон, щоб люди не бачили моїх сліз. Я більше не дарую їм квіти. Ви перетворили мене в монстра. А потім звинуватили мене у всіх гріхах. Звичайно, це ж так просто... - вона дивилася на коваля уважним поглядом, - я проводжаю вас, я показую дорогу, я не вбиваю людей... Віддай мені мою косу, дурень!

Вирвавши з рук коваля своє знаряддя, Смерть повернулася і попрямувала до виходу з майстерні.

- Можна одне питання? - Почулося ззаду.

- Ти хочеш запитати, навіщо мені тоді потрібна коса? - Зупинившись біля відчинених дверей, але не обертаючись, запитала вона.

- Так.

- Дорога в Рай... Вона вже давно заросла травою.

З Інтернету

Не відаю, хто автор...

"Телевізор - щоб завжди жити в страху.
Алкоголь - щоб втекти від реальності.
Робота - щоб не було часу думати.
Споживання - щоб заглушити совість.
Щеплення - щоб зруйнувати імунітет.
М'ясо - щоб труп гнив 3 дні в кишечнику.
Кредити - щоб бути жебраком в рабстві.
Безладний секс - щоб втрачати свою енергію.
Таблетки - щоб заганяти хворобу ще глибше.
Пенсія - щоб діти не вважали за потребу піклуватися про батьків.
Релігія - щоб бути вічною жертвою.
Видовища - щоб відчувати себе в стаді.
Тютюн - щоб оплачувати своє знищення.
Школа - щоб потім стати гвинтиком в Системі.
Президент - щоб була ілюзія вибору.
Війни - щоб управляти людьми через патріотизм".

Для адреналіну і позитивних емоцій)))


Через метрів 10 від рибалок, які не у річку дивилися, а у пляшку, ніби звідти повинна була рибка ловитися, знайшла ось таку дивину(бо цього року літо не дуже балує в нашій місцевості грибочками)
Сидів одиноко, чекав на мене. Обійшла багато км перш, ніж ми з ним зустрілися)))
Негусто в той день було, але і на тому спасибі.
Позує бабка ідеально)))
Маленький, та міцненький)))
Зелена сироїжка або голубинка - хрустка, тверденька, солодкувата - одна із найсмачніших.
Козячі (дехто називає "оленячі") ріжки. Кажуть, що їстивні і навіть смачні гриби.
Сироїжки теж згодяться, якщо білі не повилазили)))
Після нечастого дощику встигли вирости.
Серед червонолистих дубочків з"явилися ненадовго,- додали емоцій.
Два краще, ніж один)))
Вибачте, у Природі все красиво)))
Веселка-сморчок у всій своїй красі, окутана запахом)))
Несподівано став на дорозі)))
Справжні боровики,- це мені ліс подарував на День народження)))
Всього 1кг і 300 грамів, зате радості набагато більше)))
Без слів)))
Чистенький і важкенький)
Зовсім юний, та нівроку вдався)
В розорі з пісочком і так добрий)
Десь біля пеньочка, на самій стежечці.
Поки прогулялася із собакою ввечері...
Серед десяти зібраних на вечірній прогулянці було і подвійне щастя)))

Гриб веселка.

Дорогенькі I.UA-шники!

Сподіваюсь, що захочете поділитися своїми знаннями про веселку.

Років сім тому почала збирати грибочка-веселку(один із видів сморчка). 
Багато недомагань позбулися люди, дякуючи цьому витвору Природи-Матінки.
Сама щороку з"їдаю по одному-два сирих грибочки для профілактики пухлинних захворювань, а побічні дії бувають такими: 
---у мене перший гриб погнав безболісно пісочок; 
---знайома почула, то і собі з"їла, у неї на третій день зник застарілий кашель, якого не могла позбутися понад три місяці з допомогою лікарських порад, пігулочок та сиропчиків з аптеки;
---мужички їдять їх більше, ніж один-два, бо він діє, як афродизіак,-дружини у захваті. 

На сторінках Інтернету все більше пишуть, як це чудо Природи заливати самогоном чи медом, настоювати 40 днів у холодному темному місці, а потім лікувати широкий спектр хвороб.
Та у нашій місцевості багато людей їсть його сирим.
До речі, мити веселку не можна, лише витирати чистою натуральною тканинкою.

Якщо хтось зацікавиться, - пишіть, - постараюсь відповісти всім.
Пересилала грибочка по Україні, коли просили,- люди отримували, потім відбирала вдячні смс-ки або дзвінки.
Отримувачі були і з Києва, і з Дніпропетровська, з Чернівців, з Балаклеї і тд.

А зараз представляю веселку у всій красі:

Перші в цьому році.

Рідко можна побачити в одному "гнізді" багато "золотих яєчок" ;)

Почищені і готові до вживання.

В розрізі веселка виглядає так.

Свіжозалиті грибочки. Через 40 днів у холодному темному місці наберуть кольору міцного чаю.

Кажуть, що подібне лікує подібне)))

Яєчко сидить собі в землі або під торішнім листям, а потім з нього вискакує грибчик)))

Процес перетворення яйця)))Буквально за хвилин 15 виростає просто в руках)))


Комахам відомо, що то - корисне.





Витоптувачі моїх грядок в акції)))










Чоловік врятував волохастика, забрав до майстерні. 
Зимою "добрі люди" викинули на смітник троє цуценят. Я їх знайшла, коли вони поперемерзали так, що їм боліла шкіра і пищали, коли хтось до них хотів торкнутися. Рятувала, як могла, але двоє перейшли у інший вимір. Коли залишилася одненька, - найдикіша, то я відчайдушно відпоювала її домашнім вином(спочатку відмовлялася, а згодом навіть сподобалося) і відгодовувала та відігрівала. Залишати саму - це для такої малої тваринки було вироком на смерть(((. Коли їх було троє, -було тепліше, а одненька зимою у холодному приміщенні... Тому забрала з надією, що здам у добрі руки. Таких рук не знайшлося. Так у одного спасенного появилася подружечка дуже активна і невтомна.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
9
попередня
наступна