День народження

Повільно капають грудневі дні. Догорає свічка 2018 року. Дивлюсь в люстерко і задумуюся - чи не криве воно?.. З тісної рами мені підморгує зморшкуватий сивий чоловік і намагається похвалитися своїми спогадами. А чи є чим хвалитися?

Три четверті віку тому світ поповнився черговим грішником. Свистіли кулі... Йшла війна... Немовля  двічі було під розстрілом. Та якось вижило. Вже не маля - хлопчина - ріс, вчився, працював, мріяв...  Щось здобув, багато чого - ні... Його  Пегас  пасся з козами десь на полонинах. А сьогодні той хлопець, уже зморшкуватий та посивілий, дивиться на мене з дзеркала і іронічно посміхається. Знову свистять кулі. Знову стріляють. Тільки з іншого боку...

Четверте грудня - для мене подвійне свято. Введениє та   мій День народження. Цьогоріч я провів цей день скромно,  з дружиною. Я утихомирював телефон, дружина чаклувала біля вічного вогню на кухні. В обід  почаркувалися . І все...  Загальні збори родини скликаю в суботу. Нас багато! Всі працюють, навчаються.  А в вихідний зберемося  та поспілкуємося!!!

Грудневі ночі - найдовші. Неласкаве сонце поспішно ховається за обрій, залишаючи людей з темрявою та холодом. Дякувати Богові, цогоріч небо дарує нам теплові субсидії. Довгі вечори  коротаю з книжками... Газети й телевізор остогидли. Нудить від глуму, брехні та самивихваляння...

Але дата зимового сонцестояння невблаганно наближається. Навколо почне світлішати. Теплішати. Трелі соловейка заглушать звуки канонад! Розцвітуть сакури!

А може й зникне те, від чиго нині нудить?

Не можу утриматись і підморгую кривому дзеркалу...