Вона йшла, поволі пересуваючи неслухняні ноги, обхопивши лівою рукою за шию міцного кремезного хлопця. Він крокував неквапно, підтримуючи її за талію надійною рукою з прокачаними біцепсами-тріцепсами, що безсоромно випиналися з-під темно-синьої футболки. Дівчина щось весело лопотіла, сміялася сама собі голосно. Широко відкритими очима вглядалася у весняне небо, на якому щойно спалахнув біло-рожевий яблуневий цвіт - на тонких вітах, що тяглися до першого лагідного сонця.
- Така молода, а вже зранку набралася. Сором який.
Баба Стеша якраз вийшла, аби полити під вікнами гостроверхі кущики нарцисів, і з лійкою в руці всілася на лавці коло під’їзду, де вже вигрівалася на першому сонечку сусідка Люба зі своєю кицькою Мурашкою.
- Та хіба в цієї молодьожі совість є? – відказала Люба, скрушно хитаючи головою.
Сиві коси вибилися з-під барвистої хустки, і старенька звично заправила їх назад.
- Нічого нема. Ні совісті, ні понятій про жизнь, геть нічого. Ото аби набратись зрання, і ходить гиготати. Дівчина називається. Тьху.
Наталка занадто нависала на Сашкові, бо вже була несила йти.
ДАЛІ ЗА ПОСИЛАННЯМ
http://andronum.com/product/lavlntseva-nataliya-koli-rozum-spit/
Усім і кожному, хто
підтримував мене у важкі часи, присвячується це маленьке оповідання. Люблю вас, друзі! 
Лежу на піску, ледь не зануривши голову в хвилі. За два метри від носа – хлюп, хлюп. Пляж коло дому, п’ять хвилин ходи. Ні, людей не знаю – хоч усі, напевне, сусіди з нашого району. Та я на Дніпро хіба побалакати приходжу?
А ні. Таки побалакати.
– Однолапику! Це ти?
ДАЛІ ЗА ПОСИЛАННЯМ
http://andronum.com/product/lavlntseva-nataliya-koli-rozum-spit/
А це він, невигаданий маленький герой оповідання
Друзі мої дорогі!
Насамперед хочу висловити кожному з вас величезну та щиру подяку за таку необхідну в цей час підтримку і допомогу. Важко навіть передати, якою важливою є для мене зараз ця підтримка. Скажімо так: не дали людині спокійно померти :-)
Хай доля дарує вам здоров’я і
добробут!
Справді, дуже важливо відчувати, що хтось-таки за тебе хвилюється, бажає одужати і не розкисати. Не просто бачити третій місяць лише стелю. Часом сльози ллються самі собою. Та все ж маю надію, що це мине.
За ті безкінечні дні і ночі, що
минули з початку січня, потроху вже звикаю до розпорядку хворого з переломом
хребта. Аби відволікатися, дивлюся фільми, здебільшого документальні,
пізнавальні, про природу, подорожі і загадки Всесвіту. Писати поки що не можу,
немає внутрішніх ресурсів, натхнення не приходить – лиш біль і спустошення, на жаль. Часом просто не можу
вийти з якогось постійного депресивного стану 
Майже щодня приходять друзі. Допомагають в елементарних питаннях по господарству – трошки прибрати, винести сміття, купити продукти. Власне, зараз я цілком залежу від друзів – і тих, що близько, і тих, що далеко. По-справжньому розумію, як важливо людині мати справжніх друзів… Цінуйте всіх! Адже ніколи не знаєш, хто підставить плече у скрутну хвилину. Часом той, на кого сподівався, «розчиняється у повітрі», коли тобі зле. А той, від кого не очікував – бере на себе твої проблеми і тягне їх, коли ти сам не можеш... Життя – дивна річ…
Приходив травматолог. Сказав, що
буду я інвалідом. Але – ходячим. Судячи з чутливості та координації, це
можливо. Доводиться радіти і цьому. Все у світі відносно…
З приємних новин – нарешті можу рухати ногами без того, щоб це відстрілювало нестерпним болем у спині, що довго не минав і не давав спати. Тож намагаюся ноги розробляти простими рухами та масажем. Завдяки вашій допомозі вдалося вирішити питання з масажем і ліками, і здоров’я потроху повертається. В усякому разі, ноги мене триматимуть надалі. Спина поки що ні. Не хоче триматися і болить при спробах рухатися і вставати. Вдалося також придбати і спеціальний корсет після переломів хребта, за допомогою якого, сподіваюся, зможу якось пересуватися, через місяць або два. Дякую вам! На підтвердження розміщую, так би мовити, звіт про витрати. Замовляла через Інтернет, жодних проблем з якістю і доставкою.
Мрію помилуватися квітучими
яблунями хоча б у травні, якщо пощастить. Лікар сказав не форсувати події та
додавати рухів обережно. Але дуже хочеться 
З потреб отаке. Лікар сказав, що бажано зробити МРТ-діагностику хребта і крижа (крестець). На додачу до рентгену, вона показує не лише кістки, але й пошкодження навколишніх тканин. Якщо зможу назбирати близько 3 тисяч гривень, то зроблю. Розцінки тут. http://scanlife.com.ua/prices/cherkassy Якщо ні, то якось обійдуся)
За допомогу, навіть малесеньку, буду вдячна.
Моя картка Приватбанка 5168 7423 1075 7988
Вибачте, якщо комусь набридаю. За якість фото теж вибачайте, клацаю як можу
Навіщо я це пишу?
Якось так відбувалося, що час від часу на моєму блозі звучав заклик про допомогу людям, яким вона потрібна. А зараз, на жаль, допомога потрібна мені...
За минулий місяць мої власні ресурси вичерпалися на лікарів, обстеження, комп’ютерну діагностику, ліки і все інше. Зараз маю придбати спеціальний медичний корсет Л-4М-3В, який коштує до 1 000 грн., такого типу: http://med-magazin.com.ua/item_N3466.htm. Корсет носити протягом 6 місяців, сидіти не можна 2 місяці. За два тижні провести обстеження за результатами лікування (сподіваюся, все зростається як треба), продовжувати приймати препарати з кальцієм, вітаміном D, гідролізованим колагеном, розпочати масаж кінцівок, які практично не рухалися весь цей час. Прогноз лікарів втішний: ходити буду. Але не скоро...
Власне, спонсорів у мене немає. Живу з хворою старенькою мамою, яка давно вже сама не виходить з дому. Ось і всі ресурси.
Тому буду вдячна за будь-яку допомогу, навіть невеличку.
Моя картка Приватбанку 5168 7423 1075 7988
Розміщувати на огляд усієї інтернет-спільноти рентген і висновки лікаря вважаю не дуже етичним, та без вагань можу надіслати відповідні медичні документи на електронну пошту на підтвердження, якщо потрібно.
Вибачте, якщо когось дарма потурбувала чи зіпсувала настрій.
Сподіваюся на розуміння.
Дякую.
З повагою, Наталія Лавлєнцева, маленький поет і прозаїк, і така собі наче нормальна людина J
За час проведення антитерористичної операції кваліфіковану медичну допомогу в Дніпропетровському військовому госпіталі отримали понад 6 600 пацієнтів.
При цьому не було втрачено життя жодного військовослужбовця, повідомляє Міністерство оборони України.
— На початку АТО відчувався брак необхідної медичної апаратури, деяких препаратів. Ми їх компенсували за рахунок професіоналізму наших лікарів, — розповів начальник військового госпіталю полковник медичної служби Андрій Рильський. — Завдяки злагодженим діям і допомозі керівництва Міністерства оборони України, Генерального штабу та волонтерів наші лікарі на сьогодні повністю забезпечені всіма базовими медичними препаратами, сучасним медичним обладнанням. Відбулося переоснащення терапевтичного, реанімаційного та хірургічного відділень.
Начальника відділення анестезіології і реанімації підполковника медичної служби Ольгу Полякову вертолітники справедливо вважають членом своїх екіпажів, адже вона разом з ними здійснила близько 40 вильотів. Загалом медичний персонал відділення підіймався в небо 95 разів, здійснивши евакуацію понад 1000 поранених військовослужбовців і зберігши життя всім цим бійцям.
Свою битву за операційними столами ведуть і військові хірургічні бригади госпіталю. За весь час проведення антитерористичної операції вони здійснили понад 2600 хірургічних втручань, провівши за операційними столами більше трьох місяців свого життя.
— Кожна операція особлива. Ми широко застосовуємо досвід наших колег з усього світу, навчаємося в них, а чогось і їх вчимо. Наприклад, наш метод видалення дрібних осколків за допомогою сильного магніту вже використовують в інших військових шпиталях, — зазначив начальник хірургічного відділення капітан медичної служби Іван Кураченко.
Кожен хірург підтвердить, що успіх будь-якої операції залежить і від професіоналізму операційних сестер. Старша операційна сестра хірургічного відділення старшина медичної служби Діана Кагратаманян розповіла про особливості їхньої нелегкої роботи:
— Бувало, що наші медичні сестри три доби практично не виходили з операційного блоку. О 18:00 заходили в операційну, а о сьомій ранку виходили, приймали 50–80 поранених, хвилин тридцять відпочили — і знову до роботи.
Персонал Дніпропетровського військового госпіталю працює злагоджено і високопрофесійно, кожного дня роблячи все можливе, а інколи — й неможливе, для порятунку життя поранених учасників бойових дій.
