ВИСНОВКИ
1. На основі аналізу
наукових праць та практичного досвіду управління освітою нами виявлено теоретичні
основи управління освітою та особливості його розвитку на сучасному етапі.
Під управлінням
освітою в нашому дослідженні будемо розуміти процес цілеспрямованого впливу
керуючої підсистеми освіти на керовану з метою забезпечення ефективного
функціонування і розвитку освіти, а під громадсько-державним управлінням –
узгоджену освітню політику громадських і державних суб’єктів управління в
інтересах людини, громади й держави на основі демократичних процедур
самоуправління та співуправління із забезпеченням пріоритету прав громадськості.
У роботі визначено, що
науково-теоретичною основою управління освітою є закони діалектики, положення
загальної теорії систем і синергетики, теорії наукового пізнання, моделювання
педагогічних процесів і систем, управління тощо.
Функціями громадсько-державного
управління навчальними закладами визначено інформаційно-діагностичну, інтегрувально-моделювальну,
організаційно-координаційну, контрольно-експертну та координаційно-коригувальну;
формами й
методами – обговорення проектів рішень, конференції, «круглі столи», методи
експертних оцінок, громадські доручення, програмно-цільові, проектні методи
тощо.
У роботі
доведено, що на сучасному етапі управлінська підсистема освіти розвивається на
основі ідей партисипативного управління, орієнтованих на демократизацію
прийняття рішень з урахуванням інтересів державних, самоврядних, громадських і
освітянських структур. За умови узгоджених дій зазначених сторін це дозволить
забезпечити суттєве зростання ефективності процесу управління галуззю.
2. У роботі
здійснено ретроспективний аналіз взаємодії держави й громадськості в управлінні
освітою.
Особливу увагу
було звернуто на роль земств управлінні освітою в 19 – на поч. 20 ст. Земства
реалізовували ідею громадського управління народними школами, зокрема вони
відіграли помітну роль у формуванні мережі навчальних закладів.
У результаті
дослідження періодів еволюції управління освітою нами виявлено, що у взаємодії громадськості
та держави хвилеподібно змінювалися періоди тотальної державної централізації
управління та активізації суспільно-політичних рухів, що фактично співпадало з
термінами перебування при владі російських монархів. Так, починаючи з другої
половини 19 ст., періоди централізації та децентралізації управління народною
освітою чергувались між собою в такій послідовності: 1860 – 1880 рр. – децентралізація
управління; 80-рр. 19 ст. – 1904 р. – централізація управління; 1905
– 1917 рр. – децентралізація;1917 р. – 30-і рр. 20 ст. – розвиток
процесів демократизації в управлінні освітою, 30-і рр. 20 ст. –
1991 р. – централізоване управління галуззю.
3.У роботі розроблено
й теоретично обґрунтовано модель системи громадсько-державного управління
освітою в умовах району, що утворена з п’яти складових.
Цільова складова
розкриває мету (упровадження узгодженої освітньої політики громадських і
державних суб’єктів управління в інтересах людини, громади й держави на основі
демократичних процедур самоуправління та співуправління із забезпеченням
пріоритету прав громадськості) і завдання (демократизація освіти; реалізація
прав громад на участь в управлінні галуззю; задоволення потреб учасників навчально-виховного
процесу; формування погоджувальних механізмів вирішення протиріч; розвиток
шкільного самоврядування; покращення ресурсного забезпечення освіти)
громадсько-державного управління освітою в умовах району.
Теоретична
складова визначає теоретичні основи громадсько-державного управління освіто в
умовах району, якими є положення загальної
теорії систем і синергетики, теорії моделювання педагогічних процесів і систем;
ідеї філософії та соціології освіти; наукові розробки щодо вдосконалення
управління ЗНЗ та участі в цих процесах громадськості, принципи «м’якого»
системного, інтегративного, міждисциплінарного підходів, загального розвитку
предметів і явищ тощо.
Організаційно-структурна
складова розкриває взаємодію державних, самоврядних, громадських і освітянських
структур в управлінні загальною середньою освітою в районі, яку запропоновано
реалізувати таким чином:
педагогічні,
батьківські, учнівські, піклувальні ради: надання пропозицій щодо
вдосконалення освітнього процесу, матеріальної бази закладів, соціального
захисту та стимулювання учнів і педагогів, ефективного використання ресурсів;
конференції,
ради закладів та освітніх округів: затвердження структури
навчального року і тижня, режиму роботи, планів, кошторисів, вибір програм,
профілів навчання, стимулювання учасників НВП, контроль за його умовами й
результатами;
дирекції навчальних закладів: поточне управління
навчально-виховним процесом у межах повноважень;
районні ради, ради об’єднаних
територіальних громад, їхні виконкоми, відділи освіти: розвиток мережі навчальних
закладів, всеобуч, атестація, ліцензування, соціальний захист учнів і
педагогів, матеріально-технічне, фінансове, кадрове забезпечення.
Процесуальна
складова визначає функції (інформаційно-діагностичну, інтегрувально-моделювальну,
організаційно-координаційну, контрольно-експертну, координаційно-коригувальну);
форми й методи (громадські доручення, обговорення проектів рішень, конференції,
«круглі столи», програмно-цільові, проектні методи, методи експертних оцінок,
позитивного стимулювання тощо) громадсько-державного управління освітою в
умовах району.
Результативна
складова дає можливість визначити на основі моніторингових досліджень рівень «м’якої»
системної та синергетичної взаємодії в умовах району громадських, самоврядних і
державних структур з реалізації узгодженої освітньої політики в інтересах
людини, громади й держави.
Експериментальну
перевірку ефективності розробленої в роботі системи ГДУ освітою в умовах району
проведено на базі Селянщинського освітнього округу Черняхівського району на
основі визначення рівня «м’якої» взаємодії освітянських,
громадських і самоврядних структур з реалізації узгодженої освітньої політики в
інтересах людини, громади й держави.
Результати
експерименту продемонстрували, що рівень участі громадських управлінських
структур (міжшкільної методичної ради, батьківської ради, учнівської ради,
піклувальної ради, сільських рад) в реалізацій функцій громадсько-державного
управління у Селянщинському освітньому окрузі дорівнює 0,608 (що більше, ніж
0,5), відповідно управління освітою в окрузі є громадсько-державним.
Експериментальне дослідження підтвердило ефективність авторської системи
управління системи громадсько-державного
управління освітою в умовах району.
4. У роботі
обґрунтовано перспективи формування й розвитку громадсько-державного управління
освітою в районі в умовах чинного законодавства України.
З’ясовано, що
його ефективному впровадженню на сучасному етапі сприяє активізація діяльності
місцевого самоврядування в розвитку освітньої галузі; розгляд на сесіях і
засіданнях депутатських комісій освітніх проблем, зокрема розроблення та
прийняття науково обґрунтованих програм розвитку галузі, залучення додаткового
фінансування, участь депутатів місцевих рад у навчально-виховній діяльності
закладів, освітніх проектах і програмах, профорієнтаційній роботі. Доведено
необхідність посилення депутатського контролю за станом функціонування та
розвитку галузі, здійсненням науково обґрунтованої оптимізації мережі шкіл,
погодження на сесіях і комісіях місцевих рад призначення керівників навчальних
закладів, важливість розширення комунікацій органів місцевого самоврядування та
управління освітою з громадськістю в освітніх питаннях.
Установлено, що
на сучасному етапі значні можливості для формування системи громадсько-державного
управління освітою в умовах району мають освітні округи – добровільні
об’єднання рівноправних суб’єктів, які діють на основі врахування позицій
освітян, батьків, учнів, громади, органів виконавчої влади і самоврядування, що
сприяє формуванню колегіального характеру управління, вдосконаленню діяльності
педагогічних рад, методичних об’єднань, органів учнівського і батьківського
самоврядування.
Окрім того, перспективними
шляхами формування й розвитку громадсько-державного управління освітою в умовах
району стало утворення об’єднаних територіальних громад, яким передається
опікування комунальними освітніми закладами.