Славний наш Одеський науковець Шишко Олександр Григорович невтомно працює над реабілітацією українських патріотів. В Балті пройшло моє дитинство і я радий, що в цьому місті жили справжні українські патріоти, які загинули за Україну.

Додаток 2
до Типового положення про регіональну
комісію з реабілітації
(пункт 2 розділу VІ)

Регіональна комісія з реабілітації при Одеській обласній державній адміністрації _________________________

(найменування регіональної комісії з реабілітації)

Заява
про визнання реабілітованим (потерпілим від репресій)

Прошу визнати реабілітованим(ою) (потерпілим(ою) від репресій)

Губаренка Євгена Петровича_______________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові (за наявності))

Відомі мені обставини вчинення репресій такі:

У березні 1995 р. прокуратура Одеської області повернула до УСБУ в Одеській області архівно-слідчу справу № 017437, фігурантом якої був Євген Петрович Губаренко,  «без рішення» у зв’язку з тим, що на бланку була відсутня верхня частина, де, зазвичай, було вказано орган, який приймав каральне рішення та дату прийняття цього рішення. Опрацювання протоколів засідання колегії Одеської губернської надзвичайної комісії (ОГНК) дало можливість встановити точну дату прийняття постанови та орган, який цю постанову затвердив. Отже, 1 лютого 1922 р. відбулось засідання колегії ОГНК, на якому було розглянуто справу № 13728, фігурантом якої був Євген Петрович Губаренко.

Таким чином, формальні причини у відмові у реабілітації усунені.

Витяг з протоколу засідання колегії Одеської губернської надзвичайної комісії

від 1 лютого 1922 р.

Що стосується власне самої справи, тобто у чому полягала «контрреволюція» Є. П. Губаренка, то вона представлена у «Заключенні». Отже, «слідством» було встановлено, що у 1919 р., після того як радянська влада «пішла» з України, Є. П. Губаренко разом з братом Олександром, який був колишнім офіцером та учасником «банд» Тютюнника, брали участь в арештах громадян м. Ананьєва. Зокрема, серед арештованих була сім’я Фойгельман, над якою вони знущалися, звинувачуючи «у службі в НК та комунізмі». У «Заключенні» підтверджується той факт, що сімейство Фойгельман було пов’язане з НК, тому що їх син, Фойгельман-Тимощенко, був комуністом-чекістом. Також у «Заключенні» міститься запис про те, що Є. П. Губаренко «у всьому зізнався».

Враховуючи всі ці обставини, є всі підстави для реабілітації Євгена Петровича Губаренка.

Губаренко Є. П. народився у березні 1898 р., мешкав у с. Бакша, Бакшанської волості, Балтського повіту, Одеської губернії. Закінчив гімназію, володів німецькою, французькою та латиською мовами, працював вчителем. У нього була мати Євдокія (63 роки), сестра Неоніла Яворська (40 років) та брат Олександр (28 років).

___________________________________________________________________________________

(обставини вчинення репресій, посилання на документи, інші докази, якими підтверджується факт вчинення репресій)

Цією заявою надаю згоду на збір та обробку моїх персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» з метою, передбаченою Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

До заяви додаються**: (зазначається перелік додатків у разі їх надання)

Олександр Шишко ___________________                                                   Шишко

                          (посада (за потреби), ім’я та прізвище)                                                              (підпис)

29 січня 2024 р.

_________________
* Зазначається лише у разі, якщо заявник подає заяву в інтересах іншої особи. У разі якщо особа, в інтересах якої подано заяву, померла, про це зазначається у заяві.

** Якщо заяву подає представник заявника, до заяви додається оригінал (засвідчена копія) довіреності або іншого документа на представництво інтересів заявника.

У повному обсязі статтю можна прочитати на сайті:

Українці, московити, хазари – три народи, долі яких переплетені вже більше тисячі років. Формула крові | Народний Оглядач (ar25.org)

Українці і споріднені народи

Спочатку розглянемо родичів українців. Я наведу лише народи, що ближчі до українців, ніж південні і північні корейці між собою. Як бачимо, в українців близьких родичів багато і майже всі вони європейці. Виключення становлять турки, грузини, євреї і йорданці. Проте грузинів географічно відділяє від Європи лише Великий Кавказький хребет, Туреччина має частину своєї території і на європейському континенті. Євреї Ізраїлю є, переважно, переселенцями з інших країн світу, передусім з Європи. Але йорданці є корінним населенням Близького Сходу. І це дійсно виключення, що, на перший погляд, не вписується у загальну тенденцію. Щодо йорданців, то можна напевно стверджувати, що вони не є типовим арабським народом. Їх спорідненість з українцями може бути наслідком такої ж спорідненості з турками, які є нашими близькими родичами, а може бути і наслідком переселення частини українців у давні часи на територію Близького Сходу. В останньому разі це суттєвий аргумент на користь існуючої точки зору про те, що Ісус був українцем, а не євреєм. Зокрема багато дослідників вважають, що Галілея, звідки родом Ісус, є територією, заселеною у давні часи вихідцями з Галичини. Окрім того, слід пам’ятати, що давня Палестина сотні років була об’єктом європейської експансії. 

Згадайте Хрестові походи середньовіччя.Обсяг даної статті не дозволяє навести список всіх досліджених мною 125 країн світу, але решта європейських країн компактно розташована у наступних рядках списку. Останньою у цьому переліку (47 позиція) є Російська федерація. Серед європейських країн, близьких до українців, містяться також і інші країни з переважно білим населенням: Сполучені штати, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Бразилія. Останньою у цьому списку є Еквадор - країна Центральної Америки.

          Трохи дивним видається спорідненість українців з грузинами, турками, румунами, молдаванами. Ми звикли вважати родичами лише народи, що розмовляють близькими мовами, і чим ближчі мови, тим спорідненіші народи. Але в житті це не так. Що об’єднує перераховані народи, до яких слід додати і болгар. Їх об’єднує те, що всі вони мають вихід до Чорного моря, яке у давні часи називалось Руським морем, тобто Українським у сучасній термінології. Можливо колись існувала цивілізація, що об’єднувала населення всіх прилеглих до Чорного моря земель. Якщо так, то було це у часи, коли Чорне море було не морем, а прісноводним озером із значно меншою площею поверхні. Азовського моря ще не було взагалі, а Крим не був півостровом. Розгалужені дельти Дону, Дніпра, Дністра, Дунаю накривали всю територію, що тепер становить мілководну частину Чорного моря, і були надзвичайно сприятливими для проживання людей тих часів. Зверніть увагу на спорідненість назв великих річок України. У них спільний корінь  і означав він мовою  наших предків – скіфів воду. Пригадаймо, що всі стародавні цивілізації зародились на берегах великих річок і стартовою позицією для них були саме дельти цих річок, де було багато дичини і риби. У часи, коли рільництво лише зароджувалось – саме дичина і риба  були основним джерелом їжі. А перестало Чорне море бути озером після прориву вод Середземного моря до нього приблизно за шість тисяч років до нової ери. Отже, спорідненість крові перерахованих народів виникла ще у ті давні часи або і значно раніше.

Висновки:

         Вкрай великим є список споріднених з українцями народів. Він містить практично всі народи Центральної і Східної Європи, крім населення Московії).

         Інші європейські народи також є родичами українців, просто трохи меншими, ніж корейці півдня і півночі своєї країни.

         Близькість мов не означає генетичну близькість народів, а генетична спорідненість народів автоматично не означає близькості їх мов.

«Всесвітній» потоп 

         Підйом води у Чорному морі більше, ніж на сотню метрів примусив розійтись народи, що жили поруч, у різні боки руслами великих річок. Не виключено, що це і був той «всесвітній» потоп, про який повідомляли давні джерела, зокрема Біблія. Частина людей пішла на Балкани (майбутні Північна Македонія, Сербія, Хорватія, Словенія. Албанія, Боснія і Герцеговина), частина руслом Дунаю у центральну Європу (майбутні Австрія, Угорщина, Румунія, Німеччина, Люксембург, Ліхтенштейн тощо), частина руслом Дністра у Карпати (майбутні Україна, Польща, Австрія, Чехія, Словаччина), частина річищем Дніпра (майбутні Україна, Білорусь), а далі шляхом із варяг у греки, тобто річковим шляхом (майбутні Литва, Латвія, Швеція), частина річищем Дону (майбутні Україна, Хозарія), частина руслом Ріоні у Кавказькі гори (майбутня Грузія), частина річкою Кубань на Північний Кавказ (майбутня Хозарія), ну а частина залишилась майже на місці, тобто у Малій Азії (майбутня Туреччина), а на південно-західному узбережжі Чорного моря майбутня Болгарія. От і всі наші близькі родичі по крові. Після Великого потопу вони оселились на берегах річок, що впадають у Чорне море, або сполучаються з ним водним шляхом. 

Висновки:

         Наскільки відомо автору, це перша спроба поєднати спорідненість європейських народів із проривом вод Середземного моря до басейну Чорного моря за шість тисяч років до Нової ери. Автор не наполягає, що це єдине пояснення спостережуваної спорідненості всіх європейських народів.

У повному обсязі статтю можна прочитати на сайті:

Українці, московити, хазари – три народи, долі яких переплетені вже більше тисячі років. Формула крові | Народний Оглядач (ar25.org)

Ізраїльтяни і споріднені народи 

         Обговоримо тепер спорідненість з населенням Ізраїлю. Для цього розглянемо його близьких родичів.У ізраїльтян близьких родичів менше, ніж у українців. Проте більшість родичів українців є і близькими родичами ізраїльтян, як і самі українці. «… Отак і войовничий прадавній козацький народ, раніше званий хозарським». Це слова нашого гетьмана козацького Пилипа Орлика про українських козаків з його фундаментальної праці: «Правовий уклад та конституція». (Пилип Орлик: «Конституція, маніфест та літературна спадщина» Київ., МАУП, 2006.

         Єдиний новий народ, споріднений з ізраїльтянами, але не споріднений близько з українцями – це азербайджанці. Десь у майбутніх ізраїльтян мав бути тісний контакт з азербайджанцями. Це могло статись лише на Північному Кавказі у давні часи. Наскільки давні? Думаю, що не пізніше, ніж  у часи існування Хозарії (650 – 969 рр.). Цікаво, що серед близьких родичів ізраїльтян немає населення жодної арабської

 країни, тобто немає жодного семітського народу. Це доволі суттєвий аргумент на користь того, що населення сучасного Ізраїлю у своїй переважній більшості не є семітами, на відміну від арабів. То що ж виходить? Палестина не є історичною

 батьківщиною більшості її сучасного населення? Виходить так. А де ж їх історична батьківщина? Я думаю - Хозарський каганат. Хозарський каганат у часи ранньої Русі частково займав землі сучасної України. Якраз ті, що зараз окуповані московитами і де точиться кривава війна з використанням всіх новітніх технологій вбивства людей і руйнування інфраструктури. Я лише запитаю, чи це випадковий збіг обставин?

         Кінець існуванню Хозарського каганату поклав Київський князь Святослав, який розгромив армію каганату і захопив його основні фортеці. Більшість населення каганату після того змішалося з навколишніми народами, але частина розселилась всією Східною Європою, не змішуючись із місцевим населенням. У цьому їм допомагав іудаїзм, що категорично забороняв таке змішування і за виконання всіх приписів тори, а також в більшій мірі , талмуду, обіцяв панування над усіма народами світу.

         Отже, перші контакти майбутніх українців і хозар не сприяли виникненню між ними дружніх стосунків. Для русинів – це була історична перемога. Для хозар – історична поразка.

         Виникали і зникали великі імперії: Вавилон, Ассирія, Персія, Римська імперія. Народи, що їх створювали виходили на світову арену і відходили у тінь історії, а організоване єврейство завжди залишалось на історичній арені, набираючи більшу вагу. Існував і його керівний центр, що складався із спадкових священників іудаїзму. Він по різному називався у різні часи, наприклад, синедріон, що існував неперервно більше двох тисяч років, змінюючи лише своє розташування. Це були Єрусалим, Вавилон, знову Єрусалим. Він контролював всі іудейські громади світу. З виникненням кожної нової імперії світового масштабу він завжди був у партнерських стосунках з її верхівкою, сприяючи і її піднесенню і, в певний момент, занепаду. Після виникнення нової світової імперії під назвою Арабський халіфат, євреї добре вписались і в цю імперію. При цьому їх релігійний центр перемістився на територію завойованої арабами Іспанії. Поступово там вони перехопили економічне управління захопленими землями У 1498 році Християни остаточно відвоювали Іспанію у арабів. Останні, разом з євреями, були вигнані з її території.

Релігійний центр євреїв перемістився з території Іспанії на територію Польщі. На території Східної Європи до цього не існувало єврейських релігійних громад. Існували лише хазарські громади, що сповідували іудаїзм. Релігійне життя євреїв у Західній Європі поступово занепадало. Євреї, які мали хоча б якісь етнічні корені на землях давньої Палестини, активно асимілювались місцевим населенням. Релігійний центр іудаїзму, що перемістився на територію Речі Посполитої, фактично очолив зовсім інший народ, що сповідував іудаїзм у найортодоксальнішій його версії з 163 заборонами, яких мав дотримуватись правовірний іудей в обмін на обіцянку Ієгови отримати владу над всіма народами світу.

         У Польщі новоявлені євреї, а насправді колишні хозари, досягли величезних успіхів. Вони проживали територіально замкнутими общинам - кагалами і добились повного самоврядування. Це була держава у державі з власною конституцією., автономним судочинством, власною системою податків, з яких частину вони передавали у казну королівства. Поступово хозари захопили майже всі економічні важелі керування у державі. У польських панів були управителі іудеї, шинки в королівстві орендували переважно іудеї, навіть церковні приміщення християн вони часто брали в оренду. А далі банківська справа та роздрібна і оптова торгівля. Але тут на  політичну арену Речі Посполитої вийшли українські козаки. Я думаю, що посполити погано розуміли, що таке польські пани-визискувачі, але добре уявляли визискувачів у ярмулках, з якими переважно мали справу у всіх своїх справах.

         Після тривалого занепаду у висліді поразки Давньої Русі-України від орди, український етнос став знову набирати силу, з’явилось потужне українське козацтво. Рано чи пізно, воно мало заявити свої претензії на владу у Речі Посполитій (Справі Загальній). І воно заявило це у війні домовій під приводом Богдана Хмельницького. Удар по королівству був настільки потужним, що Річь Посполита від нього так і не отямилась. У 1772 році більшість території королівства була розділена між Російською і Австро-Угорською імперіями та Пруським королівством. Цей поділ завдав смертельного удару і по державі іудеїв, що існувала під політичним прикриттям Речі Посполитої. Релігійно-державний центр іудейської держави зник з публічного простору Європи. Як вважає видатний дослідник історії єврейського народу Дуглас Рід (Дуглас Рид: «Спор о Сионе»), цей центр перейшов у підпілля. Трагічні події двадцятого сторіччя і активна роль у них організованого єврейства є вагомим аргументом для такої точки зору. Думаю, тепер цей центр розташований у Сполучених штатах, у Нью-Йорку. Це була друга поразка новітньої хазарської держави від українського народу. А що виграв від так званої національно-визвольної війни під приводом Богдана Хмельницького український народ?

         Сил на перемогу в українців не вистачило. У висліді: вони з підданства цивілізованої європейської монархії потрапили у підданство до дикої азійської деспотії. «Я пройшов через малоросійську Україну, що лежить на Захід від Корсуня й Білої Церкви. Перейшов я Волинь та князівство Руське до Львова, Замостя, Бродів і далі, і перед моїми очима постали численні безлюдні міста й замки, порожні вали, колись висипані працею людською, як гори й горби. Всі вони правили тоді за пристановище і поселення диких звірів. Я побачив, що фортеці, які траплялись нам на шляху у військовому поході (у Чолганському, в Константинові, Бердичеві, Збараджі і Сокалі), одні стояли малолюдні, інші зовсім спорожніли – розруйновані, зарослі землею, запліснявілі, обсаджені бур’яном і повні лише червів, і зміїв і усякого гаддя, що там гніздиться. Роздивившись, побачив я покриті мохом, очеретом і зіллям просторі тогобічні україно-малоросійські поля й розлогі долини, ліси і великі сади, красні діброви й річки, стави й занедбані озера. І це був край, який правдиво колись, уже шкодуючи за втратою його, називали й проголошували поляки раєм світу – був перед війною Хмельницького немов би друга обітована земля, що кипіла молоком і медом. Бачив я, окрім того, в різних місцях багато людських кісток сухих і голих – їх покривало саме тільки небо. Я питав тоді себе: «Хто вони?» Надивився я того всього, що скажу, порожнього і мертвого, повболівав серцем і душею – бо ж зробилася пусткою ця красна колись і переповнена всілякими благами земля, частка вітчизни нашої україно-малоросійської, і впали в незвідьпосельці її, славні предки наші!» (Самійло Величко: «Літопис», Київ, Дніпро, 1991 рік.) Легко зрозуміти, як склалася доля хазарів-євреїв, що населяли міста України тих часів. Вона була такою, як і доля українців, але спробуйте це пояснити сучасним євреям. Отже Хмельниччина також не сприяла приязним стосункам між хозарами і українцями.

         А далі була Коліївщина з тими самими наслідками. І вона також не покращила хозарсько-українські стосунки. У світлі сказаного можна краще зрозуміти і трагічні події двадцятого сторіччя в житті українців і всієї Європи.

Висновки:

         Хозари за формулою крові споріднені з українцями і іншими європейськими народами. Головна відмінність між хозарами і європейськими народами полягає у сповідуванні різних релігійних концепцій: іудаїзм і християнство. Проте є і ще одна доволі істотна відмінність про яку буде сказано в окремому дослідженні.

         Українці двічі зруйнували хозарську державу: у часи Давньої Руси і у часи Речі Посполитої.

У повному обсязі статтю можна прочитати на сайті:

Українці, московити, хазари – три народи, долі яких переплетені вже більше тисячі років. Формула крові | Народний Оглядач (ar25.org)

Відсутність близьких родичів у московитів 

         Нарешті розглянемо близьких родичів московитів. Їх небагато і вони справляють дивне враження. Серед них немає жодного європейського або азійського народів. Є лише один хамітський і два семітські народи Північної Африки. Пояснити це можна лише тим, що мова йде не про етнос московитів, а про населення Московії, яке складається з представників багатьох етносів Євразії, що забули про своє етнічне коріння. А якщо і не забули, то все одно розділити цей конгломерат етносів на окремі складові не видається можливим. Використані нами дані є інтегральними і характеризують саме населення Російської федерації. Тобто вони є вислідом усереднення даних, для дуже великої кількості етносів і не зобов’язані взагалі бути близькими до окремої своєї складової, або якогось територіально близького стороннього етносу. Тобто результат такого усереднення може бути набором випадкових чисел. Отже і родичі, за формальними ознаками, не є справжніми родичами, а є лише  результатом випадкової близькості послідовностей чисел.

         Що можна сказати про етнічне ядро Російської федерації? Безумовно воно існувало. Це населення декількох областей, що оточують Москву. Швидше за все, воно мало угро-фінське коріння, але населення Російської федерації у цілому не є близьким, як ми бачимо, ні до фінів, ні до угорців. А це може означати, що етнічне ядро Московії вже давно розчинилось у морі оточуючих його інших етносів. Частково очистити його від пізніших нашарувань можна лише у висліді розпаду Російської федерації на незалежні держави, якими мають стати нинішні автономні республіки. Тоді можна буде знову повернутись до питання про спорідненість українців і новітніх московитів. До речі, розмиття етнічного ядра всіх попередніх імперій світу завжди передувало зникненню цих імперій з політичної мапи світу.

         Володимиро-Суздальське князівство на своєму шляху від етнічної протодержави з угро-фінським населенням, на шляху до територіально найбільшої імперії світу пройшло через фазу конфліктних стосунків з усіма підкореними етносами. В першу чергу це стосується українців. Ці конфлікти почались ще у кінці дванадцятого сторіччя з захоплення, пограбування і спалення московитами Києва. Тривали вони і у козацькі часи. Їх свідченням є знаменита битва під Полтавою, де українці потерпіли поразку у війні з московитами, хоча на цей раз на боці українців була шведська армія.

         Але найтрагічнішим у цьому протистоянні виявилось двадцяте сторіччя. Геноцид 21-23 років – 3 млн. жертв, геноцид 1932-1933 років – 10.5 млн. жертв, геноцид 1946-1947 років – 1.5 млн. жертв були проявом цього протистояння. А ще мільйони українців, знищені у концтаборах або виселені далеко за межі рідної землі. Трагічність ситуації підсилювалась тим фактом, що у спілці з московитами діяло і організоване єврейство. Цей факт дозволяє зрозуміти і поведінку Ізраїлю у нинішній російсько-українській війні і його ставлення до визнання голодоморів геноцидом українського народу.

         Дослідникам історії українського народу слід звернути увагу і на той факт, що роки 1941-1945 також були роками геноциду українського народу. 14 млн. осіб втратила Україна у ці роки. Ми воювали у цій війні, тобто Другій світовій, проти своїх близьких родичів: німців, австрійців, угорців, хорват, болгар, словаків, латишів, фінів. Воювали на боці нашого запеклого ворога – московитів. Воювали, щоб концтабір, під назвою Радянський союз, продовжив своє подальше існування і вже не залишив жодних шансів українцям на виживання.

         Не склались наші стосунки з московитами. Ми воюємо з ними вже майже тисячу років. Мабуть і наступна тисяча років не буде мирною. Але слід пам’ятати, що сучасні московити не є етнічним монолітом і у ставленні до них слід дотримуватись індивідуального підходу.

         Населення Ізраїлю належать до спорідненого з нами народу і це дає надію на досягнення з ним історичного порозуміння, не забуваючи при цьому, що ортодоксальний іудаїзм становить для нас велику небезпеку.

         При цьому слід пам’ятати і те, що євреї у світі не є етнічним монолітом. Так звані євреї Ізраїлю – це, переважно, споріднений з європейцями народ – нащадки давніх хазар. Це ж твердження поширюється і на єврейську діаспору у європейських країнах.

         Єврейська община Сполучених штатів, що налічує приблизно 7.5 млн. осіб формулою крові суттєво відрізняється від населення Ізраїлю і буде предметом нашого окремого дослідження.

Загальні висновки

         1.Більшість європейських народів (26) є близькими родичами українців, ближчими, ніж південні і північні корейці між собою. Сюди ж належать і грузини, турки, йорданці та нащадки давніх хозар – населення сучасного Ізраїлю. Інші європейські народи також є родичами українців, хоча не такими близькими, як перша група.

         2.Всі європейські народи, разом з турками і грузинами – це, фактично, один народ і, сподіваюсь у нього спільне і світле майбутнє. Суттєвими кроками до нього є створення НАТО і Європейського союзу. Тому наш шлях до НАТО і Європейського союзу – природний шлях повернення у родину європейських народів, з якої ми власною волею розірвали стосунки більше трьохсот років тому на користь Московії. Пам’ятник нашому очільнику, що здійснив цей історичний крок у минуле, і досі стоїть на святій Софіївській площі у Києві.

         3.Населення Московії (Російської федерації) не є жодним чином спорідненим з українцями.

         4.Етнічне ядро Московії зараз не простежується, отже ця імперія потенційно готова до розпаду. Це і повинно бути нашою метою у нинішній російсько-українській війні.

         5.Ідеологічна інтерпретація Другої світової війни має бути переглянута. Ми воювали не на тому боці і понесли безпрецедентні і нічим не виправдані втрати (14 млн. осіб).

         6.Історичне порозуміння з народом Ізраїлю має грунтовну етнічну основу і може піти на користь обом народам.

         7.Геноцид українців у двадцятому сторіччі (15 млн. жертв) не має бути забутим. Відповідальність за нього несуть московити, що здійснили його при активній участі організованого світового єврейства.

         8. Джерелом небезпеки для українців залишаються рашизм, сіонізм і ортодоксальний іудаїзм.

          Запитання. Яка ідеологія, з вашої точки зору, становить найбільшу загрозу українській нації?

            Відповідь. Безумовно комунізм. Якщо відкинути все другорядне, то ідея комунізму полягає у прагненні людей до однаковості. Рівномірно розподілена бідність сприймається людьми легше, ніж нерівномірно розподілене багатство. Чи є у неживій природі аналог такого людського прагнення? Є - це прагнення довільної фізичної системи до стану рівноваги як з оточенням, так і між окремими частинами самої системи. Чи є в природі приклади максимально нерівноважних систем? Є – наше Сонце. Воно є джерелом енергії, джерелом життя на нашій планеті. Як тільки воно згасне, а це колись станеться, то життя на нашій планеті стане неможливим. Сама наша планета знаходиться у нерівноважному стані. Температура у тисячі градусів у центрі планети підтримує її зовнішнє металічне ядро у розплавленому стані. Причому рідкий метал перебуває у невпинному інтенсивному русі. Цей рух викликає потужні електричні струми, які, у свою чергу, є джерелом потужного магнітного поля навколо Землі. Це поле захищає нашу планету від космічного випромінювання і сонячного вітру, роблячи життя на поверхні планети можливим.  Як тільки температура в надрах планети спаде нижче температури плавлення залізо-нікелевого сплаву, з якого складається зовнішнє ядро Землі, захисне магнітне поле зникне і життя на поверхні землі стане неможливим. Чи є в природі приклади ідеально рівноважних систем? Безумовно є. Це метеорити, які час від часу падають на поверхню Землі. В космічному просторі вони знаходяться майже при нульовій температурі. Температура – це міра неоднаковості атомів, з яких складається метеорит, з точки зору їх кінетичної енергії. Мільярди років ці холодні каменюки блукають у космічному просторі і з ними не відбувається жодних змін, поки вони не зіткнуться з якимось іншим небесним тілом. Прикладом мертвого космічного об’єкту також є і наш Місяць.

            Запитання. Приклади переконливі, але вони стосуються неживої природи. А як бути з людським суспільством?

            Відповідь.     Кожний живий організм також є прикладом нерівноважної системи. Його стан рівноваги з навколишнім середовищем можливий лише у разі смерті. Якщо уподібнювати націю з організмом людини, то окремих людей слід уподібнювати з клітинами цього організму. Складний організм може успішно функціонувати лише у разі неоднаковості цих клітин, їх функціональної спеціалізації, різних умов їх забезпечення споживними речовина. Вони стають однаковими з усіх точок зору лише у разі смерті організму, але дуже швидко ця однаковість закінчується повним розпадом клітин на складові елементи.

            Отже, тільки неоднаковість як принцип є джерелом будь-якого життя, еволюції, прогресу. Ідеальна однаковість є синонімом смерті. Тобто однаковість і рівновага несумісні з життям. Тому п’ятою засадою українського націоналізму є плекання унікальності кожного українця, створення максимально сприятливих умов для його самовираження.

            Запитання. Чи можливий у людському суспільстві стан, максимально наближений до стану однаковості? Чи є у наш час приклади систем у такому стані?

            Відповідь. Єдиний такий приклад – це в’язниця. Але не радянська в’язниця з переповненими камерами, де в межах камери відразу виникає нерівність між окремими в’язнями, а сучасна комфортабельна в’язниця в якійсь західній країні з одним в’язнем у кожній камері. Вони однаково одягаються, однаково харчуються, однаково прогулюються і навіть читають одну і ту ж книжку – біблію. В усіх камерах, однаково умебльованих,  однакові температура і вологість повітря. «Прекрасний» спосіб існування людини. Проте ним чомусь не нагороджують людину за видатні заслуги перед суспільством, а карають за здійснений злочин проти суспільства. У в’язниці людина ніби і живе, але позбавлена особистої свободи. Звернімо увагу на те, що для підтримання такої однаковості в’язнів у всьому потрібна деспотична каральна система, потрібні наглядачі, потрібне насилля.    

            Запитання. Але чому з такою наполегливістю цілком розумні, на перший погляд люди, агітують за це «світле» майбутнє людства?

            Відповідь. Людині притаманне прагнення влади. Влада – це ніби матеріальна субстанція. Для неї так само, як і для інших матеріальних субстанцій, виконується закон збереження. Чи більше влади в однієї людини, тим менше її у іншої. Чим більше влади у очільника будь-якого колективу, тим менше її у рядових членів. Влада може зосереджуватись в руках небагатьох, позбавляючи права голосу інших. Прикладом патологічного розподілу влади між людьми знову є в’язниця. Там невелика кількість людей зосереджує у своїх рухах владу на величезною кількістю інших людей. Комунізм – це якраз така в’язниця, де деспотична влада небагатьох забезпечує однаковість всіх інших, одночасно позбавляючи їх права голосу. Яскравим сучасним прикладом такої країни, а їх доволі багато, є Північна Корея. Перехід людства до умов в’язниці-комунізму – це кінець історії людської цивілізації, за яким наступить і її фізична смерть. Оскільки націоналізм є ідеологією життя нації, а не її смерті, то шостим засадничим принципом націоналізму є антикомунізм.

            Якби комуністам-революціонерам сказати, що зразу після революції суспільство перейде до стану однаковості, але за цією однаковістю будуть слідкувати комп’ютерні системи без втручання людини, а вони стануть такими ж як і всі однаковими, переважна більшість цих революціонерів і думати перестала за так звану соціальну революцію. Цікаво, що вже у 1920 році Троцький і Бухарін розробили продовольчу карткову систему, де було запроваджено десять категорій карток, які відповідали рангам державних і партійних діячів. От вам і борці за однаковість, тобто за рівність. Проте наймасовішою частиною населення були селяни. Їм картки не призначались. Їх міг грабувати хто завгодно і як завгодно, в міру своєї зіпсованості, часто прирікаючи на смерть.

            Запитання. Ви говорите про однаковість, у той час як гаслом Великої французької революції були слова: свобода, рівність, братерство. Можливо ви говорите про щось інше, а не про рівність?

            Відповідь. Люди схильні використовувати високий стиль для маскування своїх прозаїчних потреб. Говорячи про рівність революціонери розуміли під нею однаковість. І натовп послідовників сприймав їх абсолютно правильно. Грабуй багатих і багатих не буде. Це посилить майнову рівність людей. Вбивай розумних і розумних не буде. Це посилить інтелектуальну рівність людей. Цей перелік проявів революційного пориву мас можна продовжити. Все це і було продемонстровано під час французької революції як характерні риси всіх наступних соціальних революцій. Дане питання детально проаналізоване видатним математиком, академіком Ігорем Шафаревичем в його грунтовній праці: «Соціалізм, як явище світової історії».

            Але, насправді, гасло: свобода, рівність, братерство є облудним у своїй суті. Свобода і рівність несумісні за своєю суттю. Там, де багато свободи, мало рівності, там, де багато рівності, мало свободи. У в’язниці максимальна рівність, але мінімальна свобода. В науці максимальна свобода, але немає рівності між науковцями. Мільйони людей займаються наукою, але лише сотні з них залишають свої імена на сторінках підручників. Слово ж братерство присутнє в гаслі для естетики. Соціальні революції були настільки жахливими через свою жорстокість, що місця для братерства там не залишалось.

            Запитання. А що ви скажете стосовно соціалізму? Адже націоналістична партія Німеччини часів Третього Рейху називалась націонал-соціалістичною робочою партією Німеччини.

            Відповідь. Щодо соціалізму, то я наведу слова новообраного спікера Палати представників Конгресу Сполучених штатів Америки Майка Джонсона (2023): «Соціалізм – це глухий кут, комунізм і марксизм – жахливі речі. Вони стали причиною загибелі десятків мільйонів людей. Це не той шлях, яким ми хочемо йти». Це принципова позиція республіканської партії Америки і це принципова позиція українського націоналізму. На жаль, демократична партія Сполучених штатів дотримується прямо протилежних поглядів. Також на жаль, більшість політичних партій європейського континенту дотримуються соціалістичних поглядів. Далі Майк Джонсон сказав: «Америка відрізняється від інших, і ми виняткові, тому що стоїмо на певних засадничих принципах: індивідуальна свобода, обмежений уряд верховенство права, мир через силу, вільні ринки та людська гідність». Реалізація саме цих принципів зробила Сполучені штати Америки найвільнішою, наймогутнішою та найуспішнішою нацією світу. Ці слова – дороговказ для України. Це українська національна ідея в одному реченні.

            Якщо комунізм можна порівнювати з в’язницею, то соціалізм можна ототожнювати з концентраційним табором. У останнього є ряд відмінностей перед в’язницею, Тут потрібно працювати і хлібна пайка залежить від ефективності праці. Тут серед в’язнів існує неоднаковість і щодо умов проживання, і щодо виконуваної роботи. Словом концтабір нагадує реальне життя з тою відмінністю, що у ньому особиста свобода зведена до мінімуму. Соціалізм же слід розглядати як перехідний етап до комунізму.

            Тепер щодо Німеччини. Багато хто вважає, що слово соціалізм в назві німецької націоналістичної партії присутнє з пропагандивною метою. Надто популярним це слово було у першій половини двадцятого сторіччя в Європі, на жаль, популярне і зараз, не дивлячись на трагічний досвід Радянського союзу. На мій погляд, це слово несе реальне програмне навантаження. Головною рисою соціалізму є нівелювання особистості, придушення особистої свободи.  Правда в третьому Рейху це відбувалось у значно менших масштабах, але відбувалось. Концтабори були і Німеччині і у Радянському союзі. Так у Німеччині на початок війни в них перебувало чотирнадцять тисяч осіб, а у Радянському союзі декілька мільйоні. Вбивства без суду і слідства були і там, і там. У ніч Довгих ножі СС розправилось з очільниками штурмовиків на чолі з Ремом. Було вбито декілька сотень осіб. У Радянському союзі без суду і слідства знищувались мільйони. Згадайте колективізацію, геноцид українців у 1932-1933 році з десятьма з половиною мільйонами жертв. І у Німеччині, і у Радянському союзі була лише одна політична партія і один фюрер. Інакодумство не заохочувалось. У Німеччині за нього можна було заплатити свободою, в Радянському союзі життям. Так що слово соціалізм завжди означає суттєве обмеження особистої свободи громадян і нівелювання їх індивідуальності.

            Отже сьомий принцип українського націоналізму полягає у забороні будь-якої гри з словом соціалізм. Майк Джонсон інтелігентно, але вичерпно все сказав про нього.

            Запитання. А як щодо анархізму?

            Відповідь. Українському народу генетично притаманна схильність до анархізму, як потягу до максимально можливої особистої свободи. Анархізм, як теоретична концепція, – це засадниче заперечення держави як такої Проте держава – це вища форма реалізації потенціалу, наявного в етносі. Етнос не може довго існувати без власної держави – він просто поступово зникає, розчиняється у чужому етнічному середовищі. Заперечення власної держави завжди означає неминуче вимушене підкорення чужій державі. Українці під приводом Богдана Хмельницького зруйнували цілком європейську Річ Посполиту, одну з найдемократичніших держав середньовічної Європи, з виборним королем і широкими правами у парламенту. Зруйнували для того, щоб скотитись у прірву мракобісся, самодурства, необмеженого абсолютизму під назвою Московія. Вони зруйнували державу трьох братніх народів – Річ Посполиту не тому, що вона була поганою, а тому, що вона була занадто слабкою, щоб утримати їх в покорі. Зате Московія їх швидко приборкала, закріпачивши українське селянство і привласнивши українську землю. Вдруге ця ж історія повторилась у роки національно-визвольних змагань. Для вгамування українського потягу до анархії була потрібна стороння допомога. У 1918 році такою силою була Німеччина, завдяки союзу з якою постала новітня українська держава на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським. Вона цілком контролювала економічне і культурне життя України. Зокрема, була створена українська академія наук, в обігу була стабільна грошова одиниця – гривня, почалось нормальне державне будівництво. Проте німці протримались в Україні лише вісім місяців. З їх відходом всі здобутки новоствореної української держави були зруйновані самим ж українцями у їх нестримній боротьбі за владу. Далі наступила звична для України отаманщина з різноманітними батьками типу Махна на чолі. Це був хаотичний рух без стратегічної мети, якою могла бути лише українська незалежна держава. Він, як і завжди, полегшив експансію нашого споконвічного ворога на наші землі, а далі за свою дурість українці заплатили мільйонами смертей своїх найкращих синів і дочок від рук московитів. Тому восьмий принцип українського націоналізму полягає в усвідомленні своєї генетичної схильності до анархії і безкомпромісної боротьбі з нею. Насправді анархізм завжди закінчується соціалізмом або комунізмом, тобто концтабором або в’язницею для українського народу.

            Запитання. А як ви оцінюєте лібералізм?

            Відповідь. Я не бачу принципової відмінності між анархізмом і лібералізмом у їх ставленні до держави, у пріоритетності для них особистої свободи людини перед всіма іншими аспектами людського життя. Принциповою є лише різниця у практиці реалізації своєї мети. Для анархізму нею є фізична дія, для лібералізму інтелектуальна. Якщо українська чернь схильна до анархізму, то українська інтелігенція – до лібералізму. Анархізм – це лібералізм черні. Лібералізм – це анархізм буржуазії. З теоретичної точки зору лібералізм має багато привабливих гасел, проте його реальна практика у сучасному світі симпатії не викликає. Більшість української інтелігенції в усі часи були соціал-лібералами. Це також є однією з причин тривалої бездержавності українського етносу і його численних поразок.

            Держава – це ідеальний механізм консолідації нації в ім’я якоїсь мети. Звичайно цією метою є війна. У нас найкраща в світі земля, тому в усі історичні часи ця обставина підбивала багато інших народів на агресію проти нас. Поряд з нами потужна держава і, одночасно, наш споконвічний ворог. Якщо ми хочемо вижити, то наша держава також має бути потужною. Якщо цей ворог загрожував нам останні вісімсот років, то швидше за все він буде загрожувати нам і наступні вісімсот років. Так що наше подальше існування, як нації, неможливо собі уявити без сильної держави. Але наша держава має бути не господарем всіх матеріальних і людських ресурсів країни, а координаційним механізм для узгодженням інтересів всіх своїх громадян. Економічна і інтелектуальна свобода українців, як сторожовим псом має ретельно оберігатись державою. Тому дев’ята засада українського націоналізму така: сильна українська держава, підгрунтям якої є громадянське суспільство, сильне своєю економічною і інтелектуальною свободою.

            Парадокс нашої доби полягає в тому, що державний механізм н нас використовується не тільки для захисту українського народу, але і для його денацифікації. Нам потрібна сильна держава, але держава, сила якої використовується в інтересах українського етносу, а не в інтересах шахраїв і ворожих елементів. Війна на два фронти, за державу і проти держави одночасно – реалія нашої доби. Небезпечними є як слабка держава через неможливість чинити опір нашому споконвічному ворогу, так і сильна держава через можливість перехоплення в ній управління ворожими українцям елементами.

            Запитання. Яка головна проблема стоїть зараз перед українським суспільством?

            Відповідь. Вимирання української нації. Наші жінки перестали народжувати дітей. Матеріальний фактор тут не має істотного значення. Чим відрізняється ісламський світ від християнського? В ісламському світі відбувається демографічний вибух. У християнському світі спостерігається демографічна катастрофа. Що призводить до такої кардинальної відмінності двох цивілізацій? Статус жінки - ось ключовий фактор. Якщо ми, українці, хочемо вижити, то здійснити це можна тільки змінивши статус жінки таким чином, що народження і виховання дітей для неї буде привабливішим, ніж прибирання вулиць, стояння за прилавками і виконування багатьох інших подібних робіт, що не життєдайними для суспільства. Підмітати вулицю може і чоловік, а народжувати дітей може лише жінка. Отже десята засад українського націоналізму – це повернення жінки до її природного заняття – народження і виховання дітей.