"Ой радуйся земле..." ( продовження 1) …Міцно припавши до шиї коня, Миколка навипередки з вітром, мчався до Вифлиєму. Хлопчикне озирався назад, він і так знав, що погоня близько. Йому у вухах всю дорогу стоїть хропіння коней, цокання копит і дзенькіт зброї. За ним женуться Іродові солдати. Ці черстві душі хотуть мечами убити Йосипа та Марію, а ще безневинне Дитятко Боже — Ісуса.Миколка цього не допустить, навіть якщо б довелося загинути! Він мусить попередити про ...

Читати далі...

"Ой радуйся земле" Цю історію я проніс у душі крізь усе життя. Вона навіялася мені ще в дитинстві, коли я маленьким хлопчиком віз із дядьком Андрієм вечерю хресним батькам. Минали роки, та чомусь ніяк не виходило її написати. Інші оповідання та казки, ніби самі лягали на папір, а ця – ніяк. Вже й мої діти виросли… Таким далеким, ніби світлий сон, здавалися власні дитячі роки. Та раптом одного разу наважився – сів і почав писати. А як дійшов до слів «Йосип з Марією…», враз...

Читати далі...

Хвалькуватий м"яч &nbsp...

Читати далі...

ГОРІХ І КАШТАН ...

Читати далі...

Горіх і каштан &nbsp...

Читати далі...

Надійка ...

Читати далі...

Надійка ...

Читати далі...

Надійка &nbsp...

Читати далі...

Надійка &nbsp...

Читати далі...

(закінчення) Пройшло декілька днів. До Симона повернулась колишня сила. Він повністю одужав і знову взявся до роботи. Симон став частіше молитись. І його молитви були особливими - радісними. Ось і сьогодні Симон закінчив вечірню молитву. Не знає чому, але в ньому росла впевненість, що Ісус живий, що Він дійсно вознісся на небо. Він вірив що так і є. Дружина, глянувши кілька раз на його задумане лице, вже хотіла сама запитати, що ще його так турбує, як раптом чоловік промовив сам до себе...

Читати далі...