(продовження 7) Симон знову повертається до того, що сталося найого очах. Він чув, що так мало статись, щоб здійснилось сказане пророками, хочце дехто хоче обминути. Та все одно на душі було важко: „Невже Ісус ось такназавжди пішов від нас?” Ось і сьогодні Симон час від часу поглядає в бік Голгофи.Ісуса там вже немає. Зрештою немає ніде.”Симон просив в Бога милості і допомоги. Він просив відкрити йому істину... Іось минуло сім днів, а йому щось і далі бентежить душу.В цей час до чоловіка, що ...

Читати далі...

(продовження 6) - То він Іллю кличе, - сказав хтось не розібравши.Хтось побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й дававЙому пити.- Чекай-но, побачимо, - чи прийде Ілля визволяти Його, - розмірковував хтосьінший.Аж тут знову скрикнув Ісус:- Звершилось! І видихнув з полегшенням:- Отче, у руки Твої віддаю Свого Духа! І Він, схиливши на бік голову, завмер...Ісус знову замовк. Та вже не терпів. Він витерпів до кінця і помер. За всіх.В Симона озноб пройшов по тілу. „Помер!...

Читати далі...

(продовження 5) „Що їм таке сказав Ісус, чим Він їх зачепив заживе, що вони помилували злочинця Варраву, а Ісуса віддали на смерть? Вінговорив, що прийшов на землю, щоб спасти народ від гріха, щоб постраждати завсіх та ніхто Йому не дякує за це. Навпаки мало того, що розп’яли, то ще йнасміхаються. Хоча б прозвучав один голос на Його захист. Навіть той самий Варравамав би заступитись за Нього, адже на цьому хресті мав би висіти він,” - такроздумуючи, Симон скрушно хитав головою. В ній таке не ...

Читати далі...

(продовження 4) Здригається від болю і серце Симона. Він не може навсе це дивитись. Гіркі, криваві сльози застилають йому очі, серце краєматеринський крик і ридання жінок. А Ісус мовчить... Ось Його підносять нахресті. Поруч розіп’яті два розбійники. Ось вояки, як пси рвуть до себе Йогоодіж, не знаючи як її поділити. Поділили. Кидають жереб, щоб знати кому припадевитканий хітон, як раптом Ісус підводить голову:- Отче, відпусти їм, - бо не знають, що чинять вони! - раптом падають з...

Читати далі...

( продовження 3 ) Сотник, відновивши порядок, наказав рушати.Процесія рушила з місця. Вони пройшли міські ворота і направились в бік Голгофи. З кожним наступнимкроком вона наближалася. Якраз на Голгофі люди хотіли зганьбити Ісуса Христа,та якраз на ній Він і прославився....Раптом Ісус сповільнив ходу. Згодом зупинився. Симон ледве не наштовхнувшись наНього, здивовано поглянув на Ісуса, ніби запитуючи Його: „Що трапилось?” Ісусповернув голову назад прислухаючись до голосіння і плачу. Знову...

Читати далі...

(продовження 2) Сотнику і тим більше його воїнам, було байдуже помре засуджений зараз чи пізніше, чи буде Він сам нести хрест, чи хтось інший. Тож вислухавши священика він дав команду воїнам, вибрати когось з натовпу нести хрест замість Ісуса. Але це було непросто. Справа в тім, що нести хрест рахувалося ганебним і добровільно навряд чи хто на це би згодився. Тому-то воїни мали зробити це силою. - Гей, ти! - раптом роздалось біля Симона. Чоловік повернувся на голос. Прямо перед ним...

Читати далі...

(продовження 1) Чоловік з трудом став пробиратись крізь натовп. Дойого вух донеслось жіноче голосіння і викрики римських воїнів. „Що тамвідбувається і чого мене туди так тягне?” - думав Симон і далі проштовхуючисьнаперед. І ось нарешті він вибрався на відкритий простір. Його очам відкриласьвражаюча картина: вздовж вулиці, в оточенні натовпу, рухалась процесія. На чоліїї, гарцюючи на баскому коні, їхав римський сотник. Він конем, наче галера,розрізав поперед себе зайняту натовпом дорогу. За ним,...

Читати далі...

На дворі стояла спека. Симон, повертаючись з поля, геть спітнів. Та його дімуже був неподалік. Чоловік зупинився на пагорбі і витер піт з чола. Поглянув намісто, що розкинулось перед ним. Симон там живе. Це - святий Єрусалим. Ось вінпостав перед його очима у всій своїй білосніжній красі. Симону здалеку буловидно безліч вузеньких вуличок, які виглядали немов таємничий лабіринт з якогоздається годі було й вибратись. На фоні голих вершин, в оточенні кедрових гаїв,оливкових насаджень, виноградників ...

Читати далі...

"Хмари" На їхнє життя насунулись хмари. Вони йшли одна за&nbsp...

Читати далі...

Без вини - винуватий . Щось на подобу цього трапилось зі мною на роботі . Мав би злитись, та мені байдуже - набридло, а може й привик. Хоча швидше за все є й проблеми побільші - переживу .