Александр Блок О, весна без конца и без краю - Без конца и без краю мечта! Узнаю тебя жизнь! Принимаю! И приветствую звоном щита! Принимаю тебя, не удача, И удача, тебе мой привет! В заколдованной области плача, В тайне смеха - позорного нет! Принимаю бессонные споры, Утро в завесах темных окна, Что б мои воспаленные взоры Раздражала, пьянила весна! Принимаю пустынные весы! И колодцы земных городов! Осветленный простор поднебесный И томления рабьих трудов! И...

Читати далі...

Вранці виглянув у вікно. Сонце вже встало. Я ще тільки-но потягувався після сну, а воно вже помалу викочувалось з-за обрію. День обіцяв бути чудовим. А як же інакше, адже на дворі весна. З бадьорим настроєм виходжу на вулицю, сідаю у маршрутку і їду на роботу. Ще якийсь час мене не покидає оптимістичний настрій, та згодом він мене залишає. Не знаю чому? Всю дорогу я дивився у вікно, як прокидається місто, природа. Але тут щось не так? &nbsp...

Читати далі...

Залишився після роботи. .Тишина.... Майже нікого вже не має. Дай думаю щось напишу.... Посидів... .Подумав... А про що власне писати День видався нікудишній... Настрій так собі... . Тож напишу щось веселеньке.... ... Це вже було давненько. Їду в тролейбусі. Щось собі думаю. Раптом чую: - Ваш талончик? Повертаю голову, це не до мене, до якогось мужика. А він: - Я учасник бойових дій. - Показуйте посвідчення! - невідступає кондуктор. -Забув. -Щось замолодий ...

Читати далі...

"У щасті легко знайти друга, в нещасті важко".

"Усі ми маємо досить сили, щоб зносити нещастя інших". (хоча здається теж Ф.де.Ларошфуко)

"Якщо людина не може знайти спокій у собі, марно шукати його деінде".

В.Юхимович "А любов над житами й мостами,Як весна, вишнецвітами дихала,Пломеніла палкими устами,Як трояндова віхола.Йшла до мене весна роками, - Прилітала ясними годинамиІ леліла легкими руками,Мов крильми лебединими.Чорні коси несла за плечима,Як повісла у світі прозорому,І світила досвітньо очима - Найніжнішими зорями.Як в снігах мене кликала вірою,Озоветься усе й пригадається:Ніби ластівка юності з вирію, -Знов до серця вертається".

С.Крижанівський "Тепер не маю сумніву - це та: Омрієна, єдина, довгождана, Судьбою суджена чи Богом дана, Моя зірниця і моя мета. Мені - твоя любов і доброта, Терпіння, розуміння і чекання, Моя достойна і моя остання, Моя довічна мрія золота".

«…Мерзавцы дразнили меня необразованною и ретроградною верою в Бога. Этим олухам и не снилось такой силы отрицание Бога, какое положено в Инквизиторе и в предшествовавшей главе, которому ответом служит весь роман. Не как дурак же, фанатик, я верую в Бога. И эти хотели меня учить и смеялись над моим не развитием. Да их глупой природе и не снилось такой силы отрицание, которое перешел я. Им ли меня учить.»

«Я вручил мою душу в руки Бога, моего Создателя, и абсолютно непоколебимо верю в Иисуса Христа, моего Спасителя».