…Івась уже ледве переставляв ноги. Ніч застала його серед поля. Було темно, як у мішку. Хлопчик навіть не здогадувався, що це не тільки від швидких сутінків, а й від голоду. Йому ще й удень інколи темніло в очах, а тепер і поготів. А ще ішла обертом голова. Та найдужче допікав різкий біль у животі. Кишки уже не просто грали марш. Їх зводило від голоду. Та якби не той біль, знеможений Івась уже давно впав би у &nbsp...

Читати далі...

Село тонуло в яблуневому цвіті. Здавалося на нього знову налетіла біла снігова віхола, але під сонячним промінням, вона набула рожевих відтінків. Люта зима, з хуртовинами та морозами, стиралася з пам’яті – чого не можна було сказати про страшну війну, яка грозою прокотилася через село – спочатку на схід, потім на захід. Десь там, за небокраєм, вона пропала, вірилось – назавжди. І хоч уже пройшов рік, як закінчилася війна, хтось ще й досі...

Читати далі...

(закінчення) СМЕРТІЮ СМЕРТЬ ПОДОЛАВ …боса Мотря йшла селом… «Видно, таки сплять: і отець Михайло, і дяк, і церковні брати, і півчі і дзвонар разом з ними. Що за напасть така? Не розумію, як можна у таку ніч спати? Світла по хатах не видно - сплять. Всі сплять.Треба поспішати до церкви. Вдарити в дзвони. Нехай прокидаються - Великдень же!» Заглибившись в роздуми, жінка раз чи два, заледве не спіткнулася об чиїсь тіла, що валялись серед ...

Читати далі...

(продовження 2) СМЕРТІЮ СМЕРТЬ ПОДОЛАВ * * * Після тих страшних видінь, коли Мотря трохи приходила до пам'яті, відчужено дивилася на свою єдину донечку Надійку і в її голові крутилася страшна думка… Ще коли Мотря несла хоронити Миколку, їй зустрілась баба Ганя, яка на диво усім, була чи не єдиною ходячою серед тих кількох стариків, які ще дивом жили. Вона уже поверталась з кладовища, похоронивши свою останню внучку. А так, як не мала сили ...

Читати далі...

&nbsp...

Читати далі...

СМЕРТІЮ СМЕРТЬ ПОДОЛАВ Він не плакав, не міг, - зима. Його сльози, його кров-сік, на цю пору пішли у корінь. Дерева зимою не плачуть, тим більше дуби. Вони сплять. Сплять, та не він. Цієї страшної зими він просто не може заснути. А ще, він онімів. А через що? Того ніхто не відає, хіба що вітер буйний. Він один знає тому причину. Саме він розповів про його горе, братам-дубам, по всій Україні. Та коли повернувся у ті краї до нього й переповів вісті...

Читати далі...

Ось уже кілька годин дивлюся по телевізору на жахіття Голодомору 33... Дивлюся... Ще одна, ні з чим не зрівняна трагедія нашого народу, до глибини, ранить душу... По поминальній свічці у вікні тече гарячий віск - по моїм обличчі сльози... Разом з тим, радію, що попри всі намагання сатанинської влади - наш народ вижив... Радію за нас... Проте ПАМ'ЯТАЙМО про мільйони не-вино загублених душ, щоби це більше не повторилося на нашій землі...

Читати далі...

Все тече, все міняється... Дощі. Тече дах. Міняємо? ....................................................

Весна вже іде, а я ніяк не реагую, хоча би на компі... Взагалі, то радію.. Люблю коли все на пору ВЕСНІ ВІД МЕНЕ!!!

Здається половину дороги пройшов? А може це тільки здається? А може й не половину ? Та якби там не було, щось та й пройшов... ........????????......... Попереду рік котика,кота, котяри, а ще зайця, кроля, хоча мав би бути мій... -палка...