Червона калина розцвіла

А під нею чорна домовина

І лежить там дівчина

Котра не перед ким не завинила

І така собі сумирна вона

А тіло її потроху тліє

А десь там недалеко

Козачок про неї мріє

Мріє і чикає та її жадає

Проте правдоньку не знає

Що дарма її чикає

Але надії не втрачає

Бо по справжньому кохає

А без неї життя не має

Бо таку як вона лиш раз у житті зустрічають

   P.S(Посвящается той которой с нами больше нет(() 

Да сколько есть разных случаев бывает, когда один человек любит другого, но не отважился сделать первый шаг и не потому что сомневался в своих чувствах, а потому что боялся получить сочный пинок под зад. А потом ходит, и пол жизни скулит, ну почему я не отважился тогда в тот день или вечер неважно. Ну чё тут стремного???? подойти и сказать я тебя люблю(или ты кластная) давай встречаться может этот человек испытует тоже самое к тебе но никогда не признается тебе потому что тоже боится получить пинок под зад, друзья это замкнутый круг и кто-то должен его будет разорвать. Но зато ты не будишь себя мучить, а вдруг эта та единственная или единственный. Получишь отказ ну значит несудьба и нефиг парится по этому поводу, а деприсирывать не стоит, любовь это чувство взаимное. Или наоборот найдешь ту единственную которую искал всю жизнь)вариантов всего 2! если откажет много не потеряешь поверь) 

P.S(Желаю всем найти свою любовь))

Тебе до без тями кохаю я

Ти янгольське дитя

Божественним світлом

наповнила моє життя

Без тебе наздожене мене

жахлива пітьма

Без тебе кохане Янголя

не зможу існувати я

Ти дорожче для мене

за власне життя

Тебе до без тями кохаю я

Ти муза кохана моя

Ти чарівніша за небеса

Ти сенс мого життя

Турист у Києві попросив розповісти історію виникнення памятника Богдану Хмельницькому.
- Історія така, - почав перехожий. - Розгромив Богдан польских шляхтичів й повернувся з перемогою до міста... Заїхав на коні на гору, а навкруги тисячі людей. Він витяг булаву та й каже : "Здоровенькі були, громадяни україни ! " А в відповідь почув: "Здгаствуй, товагищ Богдан! ". Тут він і закамьянів...

***

Білі янголи мене полишили

Забравши із собою мої мрії

Мої надії віру і сподівання

Що ти моє справжнє кохання

Єдине щире і останнє

Але склалося інакше доля моя

І тепер не знаю куди без тебе я

Бо тільки ти була сенсом мого життя

А тепер коли ти від мене пішла

Стала огидною ця земля

І тепер ти тільки колишня моя

(P.S если любимая ушла небеда))

         Він ішов вона мовчала

Хоча до себе промовляла

Лишись бо я кохаю

Він ішов і теж мовчав

Хоча до себе промовляв

Пробач в усьому винен сам

Хочу бути з тільки з тобою

Бо нікого так ще не кохав

Він і ішов і теж мовчав

Двері тихо за собою зачиняв

І не було ні сліз ні крику

Лише безсмертним богам на потіху

Ти така ніжна і м’яка

Ти така непробивна наче стіна

Ти така чарівна і сумна

Ти така чуйна і турботлива

Ти така що не віддасть

     нікому свої почуття

Ти така що не відкриє

     своє серце іншим юнакам

Ти така що незабула

     про свій страх

Ти така що не зможеш

      більше літати наче птах

Ти така що ладна на все

      аби справжнє кохання не охопило

           Серце твоє