Свято вдалося.

*
Болить голівонка нещадно,
І ходить тіло автоматом.
Шалено серце калатає.
Печінка криє розум матом:

-Куди ж ти, розуме, подівся,
Коли рука тяглась за чаркой.
Тепер, ось бачиш, закінчилось
Усе такой великой сваркой.

Хоч добре, що усе скінчилось
Без переломів й мордобою
Нашкодив лиш язик та руки,
Бо не порадились з тобою.

Язик - той зовсім розійшовся,
Хоча і добре заплітався,
Кумі освідчився в коханні,
І до сусідки залицявся.

А ноги зовсім шаленіли,
Кудись самі собой пішли.
І бідне тіло із собою
У дикий танок понесли.

А руки, руки, боже правий...
Ті, пустотливі, рученята...
Усіх дівчаток обіймали
Яких побачать оченята.

За цей двобій з зеленим змієм.
На ранок, все ж, прийшла розплата.
Обличчя втомлено заснуло
У тарілках серед салата.

Надвечір, пам'ять неохоче
Усе це ледве пригадала.
А совість, з сорому червона,
Подітися куди не знала.

Та безсоромне рученятко
Знов за чарчиной потяглося...
Спить розум міцно під наркозом...
Що ж, значить свято удалося...

02 січня 2009 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.