Самые дорогие города


Киев больше не самый дорогой город Украины


Киев сместился на второе место в перечне самых дорогих городов Украины (458 место в мире)

В то же время самым дорогим городом признана Одесса (454 место в мировом рейтинге). Об этом сообщает портал Numbeo.

На третьем месте в рейтинге наиболее дорогих городов находится Харьков (465 место в мире), на четвертом – Днепр (472 место в мире), на пятом – Сумы (473 место в мире), на шестом – Львов (475 место в мире).

Самым дорогим городом мира оказался административный центр Бермудских островов Гамильтон. Далее идут три швейцарских города — Женева, Базель и Цюрих. Необходим отметить, что Нью-Йорк оказался лишь на 16 месте.

При составлении данного рейтинга учитывались стоимость недвижимости, тарифы на коммунальные услуги, а также цены на продукты питания и одежду.

umnik


Добрий Вечір...


Кирило Стеценко
Видатний український композитор, музично-громадський діяч.
Автор опер "Полонянка", "Кармелюк", "Іфігенія в Тавріді" та чотирьох дитячих опер, кантат, музики до вистав "Сватаня на Гончарівці", "Гайдамаки", "Про що тирса шелестіла", солоспівів. Кращі хорові твори - "Сон", "Веснонько-весно", кантати "Шевченкові", "Єднаймося" - увійшли до скарбниці української класичної музики
.


Дати життя: 24.05.1882 - 29.04.1922
Місце народження: с. Квітки Корсунь-Шевченківського району на Черкащині


Кирило Григорович Стеценко народився у селі Квітки Черкаського повіту на Київщині в родині маляра-самоука. З 1892 учився в рисувальній школі М. Мурашка і Софійській духовній бурсі у Києві. З 1899 співав у хорі М. Лисенка, у якому пізніше був помічником дириґента. 1903 закінчив Київьку Духовну Семінарію і до 1907 навчався в Музично-Драматичній Школі М. Лисенка. 1907 заарештований за участь у громадській діяльності і висланий на Донеччину. З 1908 повернувся з заслання і навчав співу у Білій Церкві і Тирнові. 1911 висвятився на священника і отримав парафію на Поділлі. З 1917 працював у Києві в музичному відділі Міністерства Освіти; організував капелю ДУМКА, з якою подорожував по Україні. 1921 знову на парафії в с. Веприку на Київщині, де й помер.

Своєю творчістю й діяльністю Стеценко був продовжувачем національного напряму української музики, розпочатого М. Лисенком. Музичній мові Стеценка притаманні багатство мелодій і різноманітність гармонійних засобів. У його творчості важливе місце посідають сольоспіви (понад 30) на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Олеся тощо. Багатогранна хорова музика Стеценка: церковні твори (дві літургії, панахида), кантати, хори а капеля і з фортепіяновим супроводом та обробки українських народних пісень. Музика до п'єс ("Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненка, "Про що тирса шелестіла" С. Черкасенка, "Бувальщина" А. Велисовського), опери (не закінчені "Полонянка", "Кармелюк"), драматична сцена "Іфіґенія в Тавріді" за драмою Лесі Українки, музика до поеми Т. Шевченка "Гайдамаки", дитячі опери ("Івасик-Телесик", "Лисичка, котик і півник"). Стеценко автор шкільних співаників.  

http://www.pisni.org.ua/persons/326


Микола Леонтович


Микола Леонтович

Видатний український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог.
Творець класичних зразків української хорової музики. Автор численних обробок українських народних пісень, оригінальних творів. Найпопулярніші: "Праля", "Козака несуть", "Щедрик", "Дударик", "Піють півні", хори "Льодолом", "Літні тони", "Моя пісня" тощо.


Леонтович Микола Дмитрович народився 1 грудня 1877 року в селі Селевинцях Брацлавського повіту Подільської губернії в сім'ї сільського священика. Раннє дитинство пройшло у селі Шершнях Тиврівської волості Вінницького повіту. Початки музичної освіти Леонтович здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі, був досить освіченою людиною, деякий час керував хором семінаристів. Мати, яка мала чудовий голос і любила співати, прищепила йому любов до української народної пісні. Брат Олександр і сестри Марія та Олена також з дитинства навчалися музики й стали співаками та музикантами.

У 1887 році Леонтович вступив до Немирівської гімназії. 1888 року, через брак коштів на навчання, батько переводить його до Шаргородського початкового духовного училища, де вихованці утримувалися на повному пансіоні. В училищі він опанував нотний спів і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах. 1892 року Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії, де вивчав теорію музики, хоровий спів у Є.Богданова - вихованця навчальних класів Петербурзької придворної капели, та І.Лепехіна, диригента чоловічого хору в Кам'янці-Подільському. У семінарії Леонтович опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти записані у селі Білоусівці Брацлавського повіту, куди переїхали батьки, народні мелодії, беручи за взірець обробки М.Лисенка, які були в той час дуже популярними. У семінарії нерідко керував хором семінаристів, у виконанні якого вперше прозвучали його обробки пісень "Гандзя", "Ой чия ж то причина, що я бідна дівчина". 1898 року Леонтович закінчив духовну семінарію й вирішив працювати вчителем у сільських школах і водночас самотужки удосконалювати свою музичну освіту. У селі Чукові він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії та п'єси російських та українських композиторів.

1901 року він видав перший збірник пісень з Поділля. 1903 року вийшов другий збірник подільських пісень з посвятою М.Лисенкові. У 1904-1905 роках під час літніх канікул Леонтович складає при Петербурзькій придворній капелі іспити на звання регента хору. Восени 1904 року залишає Поділля і переїздить на Донбас, на станцію Гришине, де влаштовується викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Під час революційних подій 1905 року Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах проти російського самодержавства. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції, й він змушений був повернутися на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священиків. З 1909 року Леонтович навчається під керівництвом відомого теоретика музики Б. Яворського, якого він періодично відвідує у Москві та Києві. У той час створив багато хорових обробок, зокрема славнозвісний "Щедрик", а також "Піють півні", "Мала мати одну дочку", "Дударик", "Ой зійшла зоря" та ін. У Тульчині знайомиться з композитором Кирилом Стеценком. 1916 року разом з хором Київського університету виконує свою обробку "Щедрика", яка принесла йому великий успіх у київської публіки.

Із встановленням Української Народної Республіки Леонтович переїздить з Тульчина до Києва, де починає активну діяльність як диригент і композитор. Ряд його творів включили до свого репертуару професійні та самодіяльні колективи України. На одному з концертів великий успіх мала "Легенда" Миколи Вороного в обробці Леонтовича. Після приходу більшовиків Леонтович працює деякий час у музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти, викладає у Музично-драматичному інституті ім. М.Лисенка, разом з композитором і диригентом Г.Верьовкою працює у Народній консерваторії, на курсах дошкільного виховання, організовує кілька хорових гуртків. Під час захоплення Києва 31 серпня 1919 року денікінцями, які почали переслідувати українську інтелігенцію й шукали Леонтовича, щоб його заарештувати, змушений утікати до Тульчина. Засновує першу в Тульчині музичну школу. 1919-1920 року працює над першим великим симфонічним твором - народно-фантастичною оперою "На русалчин великдень" за однойменною казкою Б.Грінченка. Восени 1920 року в Тульчині відбулися гастролі хорової капели під керівництвом К.Стеценка та Павла Тичини як другого диригента. Під час концертів капели виконувалися твори Леонтовича. В останні місяці життя Леонтович закінчував оперу "На русалчин великдень". У ніч з 22 на 23 січня 1921 року композитор перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий невідомим, який напросився в хату переночувати з метою пограбування.


http://www.pisni.org.ua/persons/101.html



З Різдвом !!!

angel

Куті смачної,
Коляди гучної,
Щасливого Різдва
І на весь Рік добра!


Снеговик

moroz elka snegurka

Мужик «снял» девушку в ресторане, был шикарный стол, шампанское, икра и т.д. Потом он ей говорит:
 — Поехали ко мне! 
Едут (за окном ночь, зима), он сворачивает в лес, останавливается и достает пистолет. 
— Рaздевайся до гола, вылезай и лепи быстро снеговика. 
Она вся в слезах, но разделась, вылезла и слепила. 
— Залезай в машину. Одевайся. 
Приехали к нему на «хату», опять офигенный стол, потом такой же cекc и затем он ее отвозит куда она просит. Она ему: 
— Зачем?! Зачем?! Я бы и без снеговика тебе дала… 
Он:
 — Понимаешь…шампанское…икра… секc — все это ты скоро забудешь, а вот «снеговика» — вряд ли…

bokali

Лыжник-экстремал


Один день глазами безумного лыжника-экстремала, который заставит ваши ладони вспотеть


Остап Вишня


ПРО ВЕЛИКЕ ЧОРТЗНА-ЩО

Остап Вишня



Було таке у нас: велике чортзна-що.

   Звалося воно, вибачте на слові, гетьманом Павлом Скоропадським… Гетьманом усієї України.

   Привели його німці. Посадили…

   Воно посиділо, напакостило…

   Потім народ дмухнув: воно впало зі свого «трону», одягло німецьку каску і з німецькими офіцерами втекло до Берліна, де й заховалося.

   «Аки тать в нощі».

   Оце і усе…

   Привели… напакостило… впало… втекло….

   Це для історії.

   Більше й писати нічого не треба, бо історія… образиться.

   Це було рік тому.

   Пройшов рік.

   Хто ж його згадує?

   Інтелігенція:

   З презирством!

   Селянство:

-         Ну й били ж ми його!

   І тільки одні «хлібороби», - кров од крові й плоть від плоті гетьманської, - згадуючи, кличуть дурнем.

   Це так діти батька величають!

   По-моєму, так для його й «дурня» забагато!

   Чортзна-що, й більше нічого!

   Воно!

   А яким воно здавалося тоді – суворим та грізним!

   Завело собі бунчужних, скачкових, конвой…

   Булаву носило…

   До народу не інакше, як:

   «Ми, мовляв, гетьман усієї України, даруємо…»

   Або:

   «З ласки нашої наказуємо…»

   А іноді як розприндиться:

   «Ми не дозволимо… У нас хватить сили, щоб…» і т.ін., і т. ін.

   Отаке!

   Подивишся було, так аж страшно!

   А само тим часом біжить та німців виціловує, куди треба й не треба, щоб підтримали…

   І отож воно курячим мозоком своїм мимрило:

-         Правити 40-мільйонним народом…

   Народом, що мав у себе за гетьманів Хмельницького та Дорошенка.

   Народом, що більш самого себе любить волю свою…

   І народ цей ворухнувся…

   І полетіло, мов порох, скоропадщина з німцями, з сердюками, з добровольцями, кістяківськими, лизогубами…

   Полетіло, щоб ніколи не повертатися!

……………………………………………………………………………………………

   Буває…

……………………………………………………………………………………………

-         Ну то й що? – запитаєте мене ви.

-         Ну то й всім таким те ж саме буде! – скажу я…


umnik


Красный мухомор

  • 04.12.16, 18:10


Красный мухомор — употребление, эффект, применение в медицине


Главной отличительной чертой красного мухомора является розово-красная шапка с белыми пятнами (иногда без). Само название гриба связано с свойством губить мух, которые садятся на него и пьют собравшуюся после дождя воду. Содержащиеся в воде энтеогены гриба погружают насекомых в сон и те попросту тонут в воде. Дикие животные поедают мухомор, чтобы избавится от паразитов. Человек тоже использует мухомор, но по своему.

История употребления мухомора

Исследователи находят следы красного мухомора в разных уголках мира. К примеру одно из африканских племен специально выращивает мухомор для еды, а мифический индоарийский напиток богов — Сома, вероятнее всего готовили из мухомора. В Пегтымеле на Чукотке были найдены наскальные рисунки людей-грибов. Северные шаманы употребляли красный мухомор в своих церемониях для вхождения в особое состояние сознания под трансовый ритм бубна. Древние знали о свойстве мухомора восстанавливать и преумножать физическую и духовную силу. Их видения позволяли заглядывать в глубины мира. Сибирские шаманы использовали уникальный способ очистки и перегонки, используя свое тело как фильтр. Так первый употребивший мухомор принимал все последствия побочных эффектов на себя, другие же, пили его мочу, которая уже содержала энтеогены в чистом виде. Сложно представить насколько долго могла продолжатся эта цепь.

Мухомор в Скандинавии. В срединные века викингов опасался весь мир, ибо среди них были бесстрашные воины — берсеркеры, которые перед битвой употребляли особое зелье на основе красного мухомора. В бою они были полны ярости и необычайно сильны, не испытывали страха и не чувствовали боли. Берсеркеры не могли остановиться, пока последний враг не падет замертво, а после боя погружались в долгий тяжелый сон.

Зачем вы хотите употребить мухомор?

Если вас влечет праздный интерес лучше не испытывать попросту судьбу и отказаться от этой затеи. Если же есть веская причина — это ваше право. Любая пища влияет на сознание, ибо поглощённое всегда становится частью поглотившего. Древние об этом знают, поэтому и говорят, что части определяют целое. У каждого растения есть свое предназначение. Как человек обладает душой, так растения и животные имеют ее, только у них Маннас (душа) общая для каждого вида. В природе существует интересная особенность когда отдельное животное приобретает новый навык, следующие поколения этого вида уже будут появляться на свет с этим умением. Их общая душа в совокупности это нечто личностное. И когда вы соприкасаетесь с ней, вы сливаетесь в одно целое. Человек, употребивший красный мухомор соединяется его душой. Такой трансцендентальный опыт может очень круто повлиять на дальнейшее восприятие человеком себя и мира вокруг. Если же контакт делается регулярно, начинает происходить внутренняя борьба. Впоследствии противостояния личность мухомора вытесняет личность человека, и сам он становится «грибом», хоть и внешне выглядит как человек.

Действующие компоненты мухомора красного

Здесь мы приведем только самые важные элементы. Важные психотропные составляющие в красном мухоморе это: иботеновая кислота, которая преобразуется во время сушки в мусцимол и мусказон, и такой энтеоген как мускарин, (похожий на мескалин из кактуса пейот). В мухоморе так же содержится медиатор серотонин, который стимулирует нервную деятельность. Другие активно действующие вещества — это мускафурин, холин и триметиламин, которые особенно ценятся в онкологии.

Лечебные свойства мухомора красного

Мухомор самый известный гриб детства, его часто изображают злым персонажем детских игр. Детей учили, что этот гриб очень ядовит. Все знают, что нельзя употреблять красный мухомор в пищу. И в этом есть доля правды, ибо небрежное, или даже неуважительное отношение к мухомору может привести к печальным последствиям. С другой стороны мухомор человеку может помочь. Этот гриб можно смело назвать панацеей от многих болезней. Мухомор оказывает обезболивающее, кровоостанавливающее, антибактериальное, иммуностимулирующее и заживляющее действие. Народная медицина применяет красный мухомор как средство против глистов, для лечения простуды, ангины, эпилепсии, спазмов и заболеваний спинного мозга. На основе компонентов мухомора можно сделать снотворное. Мухомор применяется в лечении таких онкологических заболеваний как туберкулез легких и рак. Гриб используют в лечении заболеваний щитовидной железы, предстательной железы, сахарном диабете, упадке сил и переутомлении, и это далеко не полный список удивительных свойств мухомора.

Подготовка к употреблению мухомора

Для начала нужно купить или собрать в лесу шляпки мухомора (ножки не нужны). Не рекомендуем собирать червивый гриб в промышленной зоне, так же не советуем брать пантерный мухомор, который раз в 5 сильнее обычного. Берите только целые здоровые на вид грибы. По возвращению домой отрежьте пластинки снизу шапочек, они тоже не нужны. Затем просушите шляпы в хорошо проветриваемом помещении до состояния готовности. Сушить лучше в естественных условиях. Заметим, что чем дольше хранятся грибы, тем слабее становится эффект, так уже через пол года действие станет заметно хуже.

Какой эффект после употребления мухомора?

Эффект от мухомора сильно зависит от принятой дозы и индивидуальных особенностей отдельного человека. Средней дозой считается 15 грамм или 5 небольших шляпок, которые лучше принимать постепенно. При небольшой дозе человек может испытывать подъем сил, эйфорию и ясность ума. При средней появляются зрительные галлюцинации, но тем не менее человек может адекватно реагировать и отвечать на вопросы. При большой дозе человек становится неадекватным, ибо он сам пребывает в другом мире. Причем тело может проявлять активность. После тяжелого путешествия часто наступает такой же тяжелый и долгий сон. Чтобы смягчить мухоморный трип, можно покурить конопли или шалфея.

Употребление красного мухомора в целях получить мистический опыт является довольно опасным делом, слишком большая дозировка может привести к летальному исходу. Так же не рекомендуется употреблять сырые мухоморы, так как иботеновая кислота может вызвать рвоту, расстройство желудочно-кишечного тракта, диарею, усиленное выделение слюны и пота и прочие очень неприятные вещи. Перед употреблением красного мухомора осознайте что вы несете полную ответственность за любые возможные последствия. Далее мы приведем несколько способов употребления мухомора в психотропных целях:

  • Мухомор в сухомятку. Тщательно высушенные шляпки мухомора едят запивая небольшим количеством воды.
  • Мухомор в кофемолке. Сушеные шляпы перемолоть в кофемолке, потом залить теплой водой и выпить.
  • Мухоморный чай. Хорошо измельчить сухие шляпки и поместить в чайник с водой, затем немного проварить на медленном огне, после —  процедить. Чай готов!
Время действия мухомора

Действие мухомора начинает ощущаться через 20 минут после принятия,  набирает «разгон»  в течение 2 часов, общее время действия — около 5 часов, эффект присутствует в течение нескольких дней в виде повышенного тонуса.

(непроверенная информация — для лучшего эффекта употребить мочу на следующий день после приема)

Приготовление мухомора красного

В природе не существует ядовитых растений, в том числе и грибов, есть лишь неправильное приготовленные. Далее предлагаем несколько рецептов:

  • Настойка из мухомора применяется как наружно, так и внутренне. Готовится таким образом: грибы складываются в стеклянную тару и помещаются в темное место, можно придавить сверху прессом. Собравшийся в банке сок разводят с водкой или спиртом в соотношении 1:1. Настаивают не меньше месяца в темном, сухом и прохладном месте, затем процеживают. Дозировка настойки сугубо индивидуальна, от нескольких капель до 30.
  • Мазь из мухомора хорошо помогает при болях в суставах. Свежую грибную шляпку хорошо растирают и смешивают со сметаной, затем в марле и прикладывают к больному суставу. Или сушеные шляпки мухомора измельчают в порошок и смешивают с вазелином, натуральным жиром или маслом.
Противопоказания употребления мухомора

Следует помнить, что этот гриб может быть опасен. При сильном отравлении мухомором нужно любым способом спровоцировать рвотный рефлекс и быстро вызвать скорую помощь. Нельзя использовать настойку или мазь на открытой ране. Не рекомендуется применять беременным и детям. Индивидуальная непереносимость. Во время приготовления не советуем использовать посуду из металла.

http://ezoport.ru/rasta/enteogeny/krasnyj-muhomor-upotreblenie-effekt-primenenie-v-meditsine.html