Хоча ні, не так. Ми самі безжалісно позбуваємося його. Довгі роки цей коник працював на нас вірою і правдою, батько купив його тоді, коли я ще спокійненько плавав у лоні матері. Багато спогадів, багато доріг ми пройшли, пробігли, промчались. А зараз що, все більше і довше ти стоїш у своєму стійлі. Постарівся, вже не так виблискує на сонці твоя збруя, не так манить око твоя масть кольору золотої охри. А як і виведемо тебе десь-колись з конюшень, то ж не на прогулянку, а тащити на собі щось важче ...
Читати далі...