Ложки дьогтю або таємниця зникнення ангелів. Передмова.

Кінець лютого року 2008... Як завжди неймовірна слякоть. Ледь протоптаною стежкою, що мокрим місивом затікає у взуття, на Лису гору піднімається чоловік. Ще пару десятків метрів залишилось йому до мети. Самотня лавочка, що прикута до землі ще нерозтопленим снігом, чорною плямою видається на фоні далеко вже не білого снігу. З людського роду лише ідіот міг забратися в таку погоду на цю галявину, щоб наодинці спостерігати за налитими свинцем  хмарами над сірим Львовом. Влітку звідси відкривається панорама цілого Левового граду, а зараз лише сірий холод мурашками підбирається до серця. До чого це все - ангели не відчувають нульової температури. 

Підопічний у всесвітній павутині з коханою теревенить -- то навіть пательньою його від монітора не відженеш. Не від нудьги ангела тягне в моменти безробіття побути на пустирі Лисої гори. У нього теж своє кохання, але ніякої романтики чи ностальгії за почуттями - до цієї лавочки його тягне, як злочинця на місце злочину. Юнацька мрія, одна на двох із протеже -- цілунок під Ейфелевою вежею -- була розбита саме тут. Як сонце, що тоді заходило, тут згасли останні жаринки першого кохання. Останнім часом незлюбив багато місцин: і Прагу, і Краків, і навіть Карпати Івано-Франківщини,  але найбільше це - місця, де його кохана припустилася найтяжчих помилок. Саме тут, коли  золотоволоска, сама того не відаючи, забивала останній цвяшок у труну розбитої сім'ї, на небесах вирішили забрати у неї ангела. Не назавжди - лише на курси підвищення кваліфікації. 

Її забрали лише місяць назад, але навіть для закоханих ангелів час розлуки тягнеться дуже довго. Є в тому і позитивні моменти, є і чому гордитися - не кожному ангелу доручають піклуватися за двома людьми. На днях вирішив змінити аромат на Old Spice Aqua Energy - їй повинно сподобатись. 

далі читати тут