Дотик...

...-- плоть до плоті, так ніжно, трепетно і тепло. Торкаєшся кінчиками пальців її долоні, її шкірка там така тоненька, алебастрово-біла і водночас шовковиста, що аж лоскотно стає --  так би й хотілося попестити  її трішки довше. Психологи твердять, що саме внутрішня сторона долоні відповідає за запрошення провести разом не одну гарячу нічку. Але обійми жодних покривал, будь-то атлас чи бавовна, не зрівняються з тим простим, тваринним, а все ж життєво необхідним задоволенням, коли розум відходить на другий план, а розмовляють люди лиш на мові тіла. Так, ще мої пальці  у її руці, а розум вже встиг промалювати вишукано-еротичну картину продовження простого дотику. Парадоксально, я не бачу навіть її лиця, яке губиться в напівтемряві переповненої маршрутки, весь гамір якої відходить на другий план у момент, коли я передаю 25 коп. здачі у простягнену руку -- ніжну, трепетну і теплу.