Хто ти, друже мій?
- 05.08.14, 15:59
Може хто знає автора? Сьогодні побачила на Фейсі цю душу, виплакану віршами
Я ніколи в житті не стріляв з кулемета,
Я гранату повік не тримав у руці...
А чи треба країні сьогодні поети?
Коли понад усе їй потрібні бійці?
Закрутило мій край у страшній круговерті,
Де щодні у людей відбирають життя.
Знов замішано світ на стражданнях і смерті,
А у мене думки про безцінність буття.
Всюди - чорна брехня, всюди підлість і зрада,
Хтось у пекло іде, хтось до раю летить...
Чи потрібні сьогодні пісенні рулади,
Що змивать з душі всю жорстокість за мить?
Знову я умиваюсь сьозами і кров'ю,
Відпускаю свій біль у думки і слова.
Я хотів би наповнити край мій любов'ю,
Поки струни тремтять і душа ще жива.
Я ніколи в житті не стріляв з кулемета,
Але я - на війні, й, слава Богу, не вмер.
Хай здається, що вам не потрібні поети,
Та вони, як ніколи, потрібні тепер.
Коментарі
CKB
15.08.14, 16:09
Если все будут поэтами, кто воевать будет?
Lzarichna
25.08.14, 16:12
Minola
35.08.14, 16:14Відповідь на 1 від CKB
Так поэты и воюют.
Minola
45.08.14, 16:15Відповідь на 2 від Lzarichna
Не мені, а автору.
CKB
55.08.14, 16:15Відповідь на 3 від Minola
это те еще вояки.
Южный Соус
65.08.14, 16:44
Minola
75.08.14, 17:18Відповідь на 6 від Южный Соус
Героям слава! Дійсно героям, коли ще є наснага завіршувати почуття!
Южный Соус
85.08.14, 17:30Відповідь на 7 від Minola
безперечно!
Гість: _bogdashka22
95.08.14, 17:37Відповідь на 3 від Minola
"Знову я умиваюсь сьозами і кров'ю..."
"Але я - на війні, й, слава Богу, не вмер" 
Улыбнуло. Невольно вспомнил старый армейский анекдот про "дорогая мама, пишу тебе на сапоге убитого товарища". Ищи своего друга в диванной сотне.
Minola
105.08.14, 17:44Відповідь на 9 від Гість: _bogdashka22
На моє щастя армійських анекдотів знаю мало, хібо що про "а кто не курит, тот работает". Та хто б він не був, його вірш - ще одне заперечення того, що музи мають мовчати, коли працюють гради.