Як що комусь цікаво, то я написав поему. Довго мучився ( комбінував текст) ну і ось .... Поема називаеться -  Гармонічний хаос слів. Так і буду далі друкувати частинами....  Одразу попереджую, що зрозуміють не усі і відразу попереджую усі закиди, подобаеться не тільки мені...

Я поставив Hells Bells на будильник, Щоб нагадував зранку, що я, Мов застрявший у штилі вітрильник,

Та й пробоїни в того корабля.

Де й подівся зухвалий веселий, Юнга,всіх дівок фаворит, Морський вовк залишився дебелий,

Вже сліпий і самотній мов кит.

Моя подорож кінчилась сумно, Як напевно блукання усі, Побажання найкраще й розумне, " Не прокинься, залишся у сні!" 

Я поставив Hells Bells на будильник, Щоб нагадував зранку, що я, Мов застрявший у штилі вітрильник,

Та й пробоїни в того корабля.

Де й подівся зухвалий веселий, Юнга,всіх дівок фаворит, Морський вовк залишився дебелий,

Вже сліпий і самотній мов кит.

Моя подорож кінчилась сумно, Як напевно блукання усі, Побажання найкраще й розумне, " Не прокинься, залишся у сні!" 

http://korrespondent.net/video/ukraine/1317189-v-centre-kieva-pojmali-pyanogo-svyashchennika-za-rulem-vnedorozhnika

Перші дватьсять через батька,
Намагайся пізнавать,
Підлість світу, для багаття,
Починай вже все зберать.

Інші дватьсять - власні сім`ї,
Забеспечити дітей,
Для багаття вони винні,
Склад нездійснених ідей.

Треті дватьсять прозрівання,
Помилки найбільш дають
Всі дрова для поминання,
Де згорить нарешті труп.

Перші дватьсять через батька,
Намагайся пізнавать,
Підлість світу, для багаття,
Починай вже все зберать.

Інші дватьсять - власні сім`ї,
Забеспечити дітей,
Для багаття вони винні,
Склад нездійснених ідей.

Треті дватьсять прозрівання,
Помилки найбільш дають
Всі дрова для поминання,
Де згорить нарешті труп.

Я спав, прокинувся, прозрів,
Всю правду гордо привітав,
і думаю розрушило це міф.
Вона була таки повія,
Хоча тоді я це не знав,
Мої думки ховала мрія.



Ну як скажіть іще назвати,
За блага віддаючу тіло,
І не спроможною кохати.
Її потрібно жалкувати,
Мені здається це не мило,
З немилим їсти, жити, спати.



А я? Я був сліпий,
Не розумів і так кохав,
Засліплений красою мрій.
Я вірив, а тому щасливий,
Бо правду я тоді не знав,
Неначе птах летів у вирій.



А що тепер? Відкрились очі.
Тепер я ясно бачу даль,
І в підсвідомості шепоче.
"Тепер ти вільний від брехні,
Усе, що хочеш вибирай",
І щасття судженне мені!

Я спав, прокинувся, прозрів,
Всю правду гордо привітав,
і думаю розрушило це міф.
Вона була таки повія,
Хоча тоді я це не знав,
Мої думки ховала мрія.



Ну як скажіть іще назвати,
За блага віддаючу тіло,
І не спроможною кохати.
Її потрібно жалкувати,
Мені здається це не мило,
З немилим їсти, жити, спати.



А я? Я був сліпий,
Не розумів і так кохав,
Засліплений красою мрій.
Я вірив, а тому щасливий,
Бо правду я тоді не знав,
Неначе птах летів у вирій.



А що тепер? Відкрились очі.
Тепер я ясно бачу даль,
І в підсвідомості шепоче.
"Тепер ти вільний від брехні,
Усе, що хочеш вибирай",
І щасття судженне мені!