Ну от і все. Тепер самотній,
І спопеляюча брехня,
Що палить душу відійшла,
Мов часу плин безповоротний.
Ну от і все. Тепер забути,
Помилку осього життя,
Що так звичайна для митця,
Самим придумане кохати.
Ну от і все.Моє майбутнє,
Перетворилось в пустоту,
Що, взагалі то, я люблю,
Потроху пізнаючи сутнє.
Ну от і все. Хоча болить,
Моє надкушенеє серце,
Хоча, звичайно йому легше,
Що більше зла їй не творить.
Ну от і все...
Читати далі...