хочу сюди!
 

Sveta

34 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

02.06.2024.

 Поки писала дописи з Фейсбуку, згадала про своїх подруг, про маму, про однокласника, про друзів мого брата.
 Коли помирають люди похилого віку, ми сприймаємо це більш менш нормально, адже вони старенькі і це природньо, коли помирають старі люди. Та коли помирають люди, яким ще жити і жити... Наш мозок відмовляється сприймати це. Адже це не природньо. І ми часто питаємо: Як? Чому? Адже вони ще молоді!
 Моя мама померла у віці 61 року, не доживши до свого дня народження 17 днів. Вона померла 1 березня, а через 17 днів їй мало виповнитися 62 роки. Вона останні півроку хворіла, перенесла операцію, і схудла так, що були лише кістки і шкіра. Хоча вона була не худенька і не товста за життя. Хоч ми і знали, що вона довго не протягне, але... Її смерть стала великим ударом для її сестер.
 Того ж місяця, 31 березня того ж таки року, в москві в аваріїї загинула моя найкраща подруга і одногрупниця. Як потім виявилося, вона була вагітна. А у неї залишилася донька, якій було лише 5 років. Я проплакала три чи чотири дні. Це був страшний удар для усієї нашої групи. Ми всі були в шоці і не могли повірити, що вона загинула. Вона була така гарна, така добра, весела і привітна. Її дійсно усі любили. Я не знала тих, хто міг би тримати на неї зла. Коли вона написала мені, що вранці не піде на пари бо повернувся її наречений з армії - я щиро раділа за неї. Майже відчула її радість.
 Потім, ближче до 2023 року я взнала, що помер мій однокласник. Він був в АТО. Але його вбили в мирному Нікополі.
 А потім ще двоє хлопців - однокласники мого брата - теж померли. Один від алкоголю, на жаль. Другий... Другий хлопець колись пірнав за раками і вдарився об камінь, отримав якесь ушкодження і багато років пролежав у ліжку в комі. А потім помер. І обох їх я знала. З одним навіть в садочок ходила.
 Шкода їх усіх. Адже їм би ще жити й жити.
 Зараз, коли у мене є доця, мені так не вистачає моєї мами. І я доньці розказую про її другу бабусю. І шкодую, що була досить неслухняною донькою, мало проводила часу з нею. Проте, що вже шкодувати, коли назад не вернеш.

Бережіть своїх матусь, проводьте з ними більше часу, бо вони незамінні в нашому житті. Спілкуйтеся з ними побільше, розпитуйте про все-все. Любіть своїх мам.
3

Останні статті

Коментарі

13.06.24, 02:54

    23.06.24, 08:34

    Если постоянно погружаться в такие мысли и воспоминания, то можно и себе укоротить век. Раз на всё воля Божья - значит надо это принимать и жить дальше. ИМХО
    Лично я давно не смотрел старых фото будь кого. Я знаю чем это закончится. Мне хватает фото родителей под стеклом тумбы трюмо. Они работали на вреднейших производствах алюминиевого и титано-магниевого комбинатов. Мама прожила 80, отец - 83. И это с букетом болячек! Смотрю и думаю: Да я буду столько же жить. Жила бы Родина - наша вільна Україна. И больше не попадала бы в оману разных буржуазных клик... Ведь большинство народа нашей страны это трудящиеся, а среди них большинство - рабочие и крестьяне. А не мелкобуржуазная прослойка, которая сама себя произвела в "средний класс", который в Украине ещё не сформировался...

      33.06.24, 08:35

      ... как и политическая нация.

        43.06.24, 20:45Відповідь на 2 від The Martian

        про волю божу - то не до мене. Я не віруюча. Якби він існував, той бог, то не допустив би цієї війни, Бучі, Ізюм, смерті невинних дітей.
        Я люблю занурюватися у спогади, бо вважаю, що вони є нашим скарбом, який не відніме ніхто. Ну, хіба що хвороба Альцгеймера.

          53.06.24, 22:46

          Кто не верит в Бога - это тоже вера
          А пути Бога неисповедимы. Ибо мы видим только период своей жизни, а Он - от зарождения Вселенной ми до её финала.

            64.06.24, 03:27

            Гарна замітка дякую!

              74.06.24, 15:23

              Всем ушедшим светлая память
              Разлука временная
              Будем вместе

                84.06.24, 17:28Відповідь на 6 від Кат*Ери*На

                Гарна замітка дякую!Дякую. Пишу, що відчуваю.