21 жовтня 2014 року, о 12-30 годині в Музеї пропаганди (вул. Теодора Драйзера, 8,Троєщина) відбудеться прес-конференція за участю експертів та громадських діячів, які обговорять нагальні для країни питання: парламентські вибори, допомога бійцям в АТО, відновлення курсу до НАТО.

В заході візьмуть участь:

Сергій Пархоменко – директор Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД, заступник директора Музею плакату України;

Юрій Андреєв – громадська варта Деснянського району;

Євген Дробко – голова ВГО «Студентська спілка «Студентський актив»;

Іван Кішка – співкоординатор волонтерської мережі «Вільні люди»;

Вікторія Ковальчук – громадська діячка.

В рамках конференції відбудеться відкриття виставки «НАТО в плакатах» - агітаційні плакати за та проти Північно-Атлантичного Альянсу різних часів з різних країн.

Учасники прес-конференції розкажуть про допомогу волонтерської мережі «Вільні люди» добровольчим батальйонам та про плани волонтерів щодо сприяння у створенні нових загонів територіальної оборони, а також поінформують про електоральні симпатії виборців столиці (по округах).

Під час прес-конференції буде анонсовано наступну виставку в Музеї укр пропаганди, яка буде називатися «Кубань – це Україна».

Довідки - 097-025-7216

http://mproua.do.am/publ/pro_nato_i_ato_govoritimut_v_muzeji_propagandi/1-1-0-126
Київ, Троєщина, Драйзера,8, 2 поверх, Музей української пропаганди (поруч з Макдоналзом, Сільпо, ТД "Радосинь") Їхати від М "Чернігівська" або М Дарниці.

Війна за Донбас закінчиться не скоро. Відповідно музеї, особливо військові, повинні вже зараз звернути увагу на процес збору експонатів і відкриття виставок. А це не так просто, як здається. Спробую поділитися стартовим особистим досвідом.

Дякуючи першокласній команді художників, фотографів, що стихійно сформувалася довкола Музею плакату при журналі «Музеї України», ми можемо миттєво реагувати на виклики часу. Нагадаю, що першу офіційну виставку про Майдан в музеї національного рівня, було відкрито 27 лютого 2014 року! Києвом ще блукали банди здичавілих тітушек, а у скромній виставковій залі Тернопільської садиби відділу Сучасне село Національного музею народної архітектури та побуту України, команда Музею плакату вже відкрила виставку «Плакати Майдану». Виставка миттєво доповнилася і буквально за кілька тижнів стала меморіальною. Почався Крим, інші потрясіння, а лише тут, у крихітній залі, законсервувався отой незбагненний дух Євромайдану, боротьба, смерті, перша Стіна Небесної сотні…

За кілька тижнів ми вже відкрили виставку «Крим – це Україна!». Теж плакати. Як виявилося, єдина експозиція такого плану… Теж вже не можна нічого змінити…

Початок АТО ми вже фіксували у нашому новому – Музеї української пропаганди на Троєщині. Тут вже сформувалася нова команда митців – плакатист з Харкова, арт-директор часопису Юрій Нерослік (якого у 52 роки мобілізували до ЗСУ, направили під Іловайськ, звідки він потрапив у шпиталь, нині на Луганщині). Фотограф Катерина Крючкова стала креативним директором музею, створивши серію яскравих постерів для наших солдат АТО, доставлених у зону масовим накладом. А художній директор музею Георгій Ключник, стрімко прославився серією антипутінських карикатур, теж виставлених на Троєщині і через наші чисельні інтернет-ресурси поширених на мільйонні аудиторії.

Разом ми відкривали виставку про героїв АТО в Національному музеї-заповіднику «Битва за Київ у 1943 році» за підтримки Київської ОДА, виготовили кілька виставкових комплектів плакатів для Першої бригади НГУ, Північного оперативного командування, батальйонів «Київщина» і «Чернігів». Продовжимо!

Отож, перший досвід, широко висвітлений великою пресою, ми здобули. Однак, розуміли, що повноцінна виставка крім плакатів, повинна мати ще багато чого… Ми почали готувати Першу музейну експедицію в зону АТО.

Вдячні Київській ОДА, Нацмузею «Битва за Київ у 1943 році»!

Відразу проявилося кілька проблем. Просто так на місця боїв не потрапити. Потрібна маса дозволів –  ніхто брати на себе відповідальність за ваш супровід, безпеку не поспішає – є чимало інших завдань! Можна потрапити під обстріл, нарватися на диверсантів… Але, найбільша небезпека – міни! Як суцільні мінні поля, майже не позначені, так і тисячі гранат-розтяжок, сигналок, протипіхотних… Це – жахлива реальність! Міни ставлять всі і скрізь, а от знімати чи позначити місце…

А тепер уявіть, як молоді співробітники музеїв, а в основному то жінки, безпечно попрямують до якогось підбитого танку, який, можливо, стоїть саме посередині мінного поля… Збирати гільзи…

Тому категорично застерігаю керівників і співробітників музеїв від несанкціонованих поїздок в зону АТО без досвідчених супроводжуючих!!! Це смертельно небезпечно!

Зрозуміло, є і інша крайність. Туристична подорож до першого блокпоста і пару снарядних гільз у подарунок…

Вивчивши ситуацію, порадившись, ми зрозуміли, що найкращий спосіб – приєднатися до фанатів-волонтерів, які везуть гуманітарну допомогу прямо у батальйони – майже на передову. Виявилося, що «найбезбашеніші», до кого можна приєднатися – конвої Самооборони Майдану. Саме з їх числа виникли перші добровольчі частини, є сотні побратимів, і повірте, у прифронтовій зоні вони орієнтуються краще, ніж деякі штабні теоретики… До того ж, багато хлопців їдуть із власною зареєстрованою зброєю, в дорозі приєднуються бійці у повній бойовій викладці…

Музей української пропаганди давно дружить з Самообороною Троєщини Дмитра Бричка, тож приєдналися…

Перший міф про Слов`янськ. Немає там вздовж доріг колон підбитої бронетехніки! І куп гільз нема! Мені пропонували на базі «Київ-1» нагребти у підвалі гільз. Чомусь відмовився. А даремно! Металолом же ще скрізь приймають!

У Артемівську ми були в районній лікарні, куди якраз почали прибувати поранені, приїхав з переломом комбат «Київської Русі»… Обстріл... Потім ми тягали ноші з жінкою, посіченою осколками – чоловіка вбило зразу, що з дітьми – не знаю… Наші мобільні групи на мікроавтобусах, які вискочили до бойових блокпостів, теж стали мішенню. Хлопці ледве встигли викинути гуманітарну і вискочити… Які експонати…

Під Дебальцевом ставало гаряче…

Ми рвонули на зустріч мікроавтобусам. Вискочили на наш блок-пост. Самооборонці зустріли знайомих. А за кілька кілометрів у всій жахливій красі «розцвіли» вибухи від залпів Градів і важкої артилерії. Вартові двинули до бліндажів. Наш старенький автобус «Еталон» помчав з неймовірною для нього і побитих танками доріг, швидкістю…

На повороті на Лисичанськ колись був штаб бойовиків ДНР. Моє щире бажання пройтися і пошукати експонати було припинене красномовним порухом АКМ і черговим поясненням про міни і розтяжки. Тут прилетіла мобільна група і вже рідною колоною ми помчали крізь зеленку вздовж лінії фронту. Темніло…

Вражень аж занадто, експонату жодного! Хоч хлопці з бату «Чернігів» дарували розібраний крупнокаліберний – не взяв – боєприпаси, і старий акваланг…

Вже наступного дня, коли летіли на Новоайдар, зупинилися на одному з блок-постів, де готувалися до прийому ворожих танків. Зустріли хлопців з Троєщини. Знають наш музей. Пообіцяли завалити «залізяками» на зворотному шляху. Однак, колони Самооборони, за якими дуже полюють сепари, майже не повертаються тим шляхом, яким приїхали – засади…

Не пощастило і в Щасті…

Виручили в батальйоні «Київщина» - гранатомет, два прапори… Нині ми з Іваном Петровичем Вікованом намагаємося направити до бату БРДМ і БТР з Нацмузею «Битва за Київ у 1943 році», які в ремонті. За це музею обіцяють загиблий танк Т-64. Перемовини тривають. Нині шукаємо КрАЗ-255… Думаємо як все документально оформити, десь знайти тягач з платформою, гроші…

Mи побували у батах «Київ-1», «Київська Русь», «Айдар», «Київщина», «Чернігів», частинах ЗСУ. Познайомилися з щирими, прекрасними, безстрашними людьми. Про щось домовилися. Я пару раз трохи не заблукав на мінне поле, отримав незабутні враження. І чітко розумію, що для того, аби зробити хоча б маленьку музейну виставку про героїв АТО, треба їхати ще. Бойовими частинами. З гуманітаркою – бо з порожніми руками ніхто нічого не дасть. Відповідно, туди, де стріляють, йдуть бої. Інакше не вийде. Або, писати листи і отримувати для музеїв якісь старі навчальні макети, що хтось теж зробить… Чи щось виклянчувати, не розуміючи, що то за річ, кому належала і де була…

За кілька днів перший стрес пройшов. І я з подивом зрозумів, що все стало трохи іншим. Попри природній страх і вік, мене знову потягло у ту жахливу і прекрасну зону АТО. Це вже справа честі – зібрати експонати і зробити пару виставок…

Може комусь допоможуть ці поради-враження…

Журнал «Музеї України» висловлює подяку ветерану Афганістану Олегу Колеснику за надійний супровід у Першій музейній експедиції в зону АТО!

Спасибі Національному музею-заповіднику «Битва за Київ у 1943 році», Управлінню культури Київської ОДА за сприяння!

Керівникам Центру підтримки добровольців Самооборони Майдану, які роблять таку важливу і ризикову справу!

Особисто дякуємо активіста Олександра Курзу!

ГО «Самооборона Троєщини» Дмитра Бричка - справжні патріоти! Постійно збирають і доправляють в зону різноманітну допомогу! Як можете щось передати, чи підтримати волонтерів коштами тел. 063-610-03-66.

Кожний державний військовий чи краєзнавчий музей повинен створити і представити виставку про героїв АТО. Це наш прямий обов’язок! І ми повинні його виконати, як виконують наші солдати під кулями!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», керівник Першої музейної експедиції в зону АТО

В Музеї української пропаганди на столичній Троєщині, відбулася прес-конференція волонтерів Самооборони Майдану. Керівники Центру підтримки добровольців розповіли про доставку гуманітарної допомоги в зону АТО.

-Нагадаємо, першими добровольцями стали саме активісти Самооборони! Нині, в зоні АТО воюють понад 4000 бійців Самооборони Майдану з усієї України.- сказав координатор Центру Роман Орищенко, - А Центр має 6 спеціалізованих відділів, благодійний фонд.

-Ми займаємося військовим вишколом добровольців, готуємо операторів безпілотників, офіцерів по патріотичному вихованню, - заявив Андрій Габро, - Маємо гарні контакти з громадськими структурами ряду європейських країн, що надають дієву допомогу. Нещодавно супроводжували в зону АТО велику групу з Польщі, наприклад...

-ГО "Самооборона Троєщини" зібрала і доставила нашим бійцям понад 20 тонн різноманітних вантажів! - розповів Дмитро Бричок, - Нині, завдяки співпраці з Центром, проблем стало менше. Хлопці змогли налагодити надійне транспортне сполучення з бойовими підрозділами. Співпраця продовжиться!

-Наші гуманітарні конвої відправляються в зону АТО приблизно три рази на місяць, - повідомив начальник караванів Олександр Курза, - Щойно повернулися з Артемівська, Дебальцевого, Лисичанська, Сєверодонецька, Новоайдара, Щастя... Були на базах батальйонів "Київ-1", "Київська Русь", "Айдар", "Чернігів", "Київщина"... Готуємося до нового рейду... Контактуємо з 35 добровольчими батальйонами...

-Наша група "Офроуд майстер" постійно збирає необхідне для бійців АТО! - повідав комерційний директор фірми "Аква-Ас" Олександр Поштар, - Супроводжуємо вантажі. Ми змонтували наші унікальні фільтри для очистки води в кількох бойових підрозділах. Плануємо продовжити цю роботу!

-Деснянський район завжди підтримує волонтерів зони АТО! - заявила радник Голови РДА Ольга Мошковська, - Будемо активізувати цю роботу. Рада, що познайомилася з такими людьми! Про реальні справи повідомимо!

Команда журналу "Музеї України", що теж побувала в рейді найгарячішими точками зони АТО, теж планує кроки з підтримки наших хлопців. Нині переймаємося долею БТР і БРДМ з Національного музею "Битва за Київ у 1943 році" - аби вони потрапили до батальйону "Київщина". Відповідно, хочемо переправити до музею геройський загиблий танк... Самооборона Майдану пообіцяла сприяти... І Музейні експедиції в зону АТО продовжимо!

Днями в Музеї української пропаганди відбудуться зустрічі з іншими цікавими людьми...

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", куратор Музею української пропаганди

Триває велика робота зі збору допомоги бійцям АТО у Деснянському районі Києва. Продукти, ліки, теплі речі - збираються, сортуються, упаковуються і з черговим конвоєм Самооборони відправляються в зону АТО, безпосередньо нашим захисникам.

Активісти вдячні будь-якій підтримці - адже все тримається на ентузіазмі.

Нині ГО "Самооборона Троєщини" потрібні волонтери, які б займалися вирішенням комплексних проблем.

Відгукніться, якщо зможете реально допомогти, якщо Ви патріот України!

Телефонуйте - 063-610-03-66

База батальйону МВС України "Київщина" на Луганщині. Прикривають стратегічний напрям - поруч Щастя, Станиця Луганська, кордон... Недалеко воює легендарний батальйон "Айдар". Місця тут неспокійні.

Відповідно, бійців "Київщини" треба всіляко підтримати.

Щойно, команда журналу "Музеї України" за підтримки Національного музею-заповідника "Битва за Київ у1943 році", у складі гуманітарного конвою Самооборони Майдану, відвідала базу "Київщини". Для нас то Перша музейна експедиція у зону АТО.

Перші враження - на території порядок. Дисципліна. Чисто. Патрулі. Бійці укріплюють блок-пост. Чітко несуть службу, виконуючи накази.

Заступник командира батальйону Юрій Саабілович Оруджов вдячний Самообороні Майдану за доставлену диво-піч від майстрів Київводоканалу. А також продукти, медикаменти, одяг... Реальна співпраця. З гордістю провів невелику екскурсію. Мене вразили дві пральні машинки - подарунок Київської ОДА, працюють. Перед тим самооборонці дискутували - чи треба везти на передову побутову техніку? Треба!

Від імені наших Музею плакату і Музею української пропаганди при журналі "Музеї України", я передав виставку плакатів про НГУ Юрія Неросліка, календарики, журнали... Свої подарунки передала Самооборона Троєщини.

Як експонати отримали прапори з бойового Камазу, подарованого Київською ОДА, тубу від гранатомета "Муха".

Мова зайшла про БРДМ і БТР, які музей "Битва за Київ у 1943 році" з Нових Петрівців передав на потреби армії.

"Враховуючи ситуацію, яка склалась на Сході України, де ведуться бойові дії військовослужбовцями Збройних Сил України, Національною гвардією і добровільними загонами по захисту цілісності України, дирекція Національного музею – заповідника «Битва за Київ у 1943 році» і управління культури, національностей і релігій Київської облдержадміністрації ініціювали передачу (за підтримки Київської облдержадміністрації) до зони АТО військової техніки БТР та БРДМ. - повідомив журналу "Музеї України" директор музею Іван Вікован.
Демілітаризована військова техніка, яка знаходилася в експозиції на території музею 9 вересня передана Київському підприємству АО «Поліграфмаш» (Генеральний директор Максимено В.П. ) для проведення ремонтних робіт і передачі у відповідні підрозділи Київщини".

Підкреслю, попри вік, техніка у робочому стані, регулярно прогрівалася, рухалася, після ремонту і модернізації буде у великій нагоді в зоні АТО.

Юрій  Оруджов просить, навіть вимагає, аби броня після ремонту потрапила б саме у "Київщину"! Ніяких коштів, проблем - просто підписати пару папірців! То прекрасне прикриття від кулі і потужна вогнева підтримка!

-У свою чергу, ми готові подарувати музею у Нових Петрівцях підбитий танк! - офіційно заявив Юрій Оруджов, - Зрозуміло, після оформлення необхідних документів! Ми обома руками за таку співпрацю!

-До речі, нам конче необхідний надійний КраЗ з кунгом! - приєдналася до розмови боєць бату Олена Войткова, - Йдуть холоди, дощі... Якщо якесь з підприємств Київщини допоможе нам з технікою, будемо безмірно вдячні! Не забувайте земляків із зони АТО!

Журнал "Музеї України" зробить все, що можна, аби батальйон "Київщина" отримав реставровану бронетехніку, КраЗ, підтримку.

Поговорили з рядовими бійцями. Склали список найнеобхіднішого під зиму.

Отож, треба:

Теплі шкарпетки - чим більше, тим краще!

Термобілизна байкова, теплі зимові спальники, ліхтарики металеві - лінзові. Перчатки зимові. Балаклави зимові (флис). Шапки зимові. Розгрузки. Ковдри шерстяні. Засоби для гігієни, гоління. Подушки маленькі синтапон. Бушлати, комбінезони зимові, світера. Рюкзаки великі військові...

Бійці просять передавати допомогу безпосередньо у батальйон без посередників чи якихось сумнівних фондів. Часто допомога осідає десь у тилових штабах, складах - зникає, розкрадається. Краще з рук в руки! Або користуйтеся можливостями гумконвоїв Самооборони Майдану через Український дім. Але, чітко зазначайте, для якого батальйону!

-Нацмузей "Битва за Київ у 1943 році" зробить все, що від нас залежить, аби наші БРДМ і БТР потрапили саме до нашого батальйону "Київщина"! - повідомив директор музею Іван Вікован, - Зрозуміло, такі рішення приймають на іншому рівні, але... З радістю приймемо і доставимо в експозицію підбитий танк! Доведеться побігати кабінетами, але справа того варта! Підтримаємо наш батальйон!

Голові Київської ОДА Шандрі В.М.

Шановний Володимире Миколайовичу!

Учасники Першої музейної експедиції за підтримки Самооборони Майдану і Національного музею-заповідника "Битва за Київ у 1943 році" відвідали один з кращих підрозділів МВС в зоні АТО - батальйон "Київщина". І засвідчують свою повагу!

Бійці вдячні громаді Київщини за постійну підтримку!

Журнал "Музеї України" просив би Вас особисто сприяти у передачі батальйону БРДМ і БТР з Нацмузею "Битва за Київ у 1943 році", які перебувають на ремонті. Логічно, аби техніка з Київської області потрапила б до бойового підрозділу "Київщина"!

Звертаємо Вашу увагу і на підготовку батальйону до зими! Чи не могли б виробничі та комерційні структури області підтримати бійців?

Було б непогано, аби батальйон отримав автомобіль КраЗ з кунгом...

На мою особисту думку, було б гарно, аби батальйон "Київщина" регулярно відвідували делегації районів області з шефською допомогою.

Бажаємо успіхів і миру!

З повагою,

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", керівник Першої музейної експедиції в зону АТО

Музейна бронетехніка

Піч у подарунок

Прапор для музею

Гранатомет для музею

Завдяки подвижникам з Самооборони Майдану, команда часопису "Музеї України" потрапила в гарячі точки АТО. Нашим бійцям привезли гуманітарку. Вражень - купа. Для батальйону "Київщина" пробуємо пробити передачу БРДМ і БТР. Музею "Битва за Київ у 1943 році" НАВЗАМІН ОБІЦЯЮТЬ ПІДБИТИЙ ТАНК СЕПАРІВ.

Перша музейна експедиція в зону АТО завершилась. Отримали перші експонати.

Були на базах батальйонів "Київ-1", "Київська Русь", "Київщина", "Шторм", "Чернігів", "Айдар"...

Доведеться продовжити...

Не так просто збирати експонати в зоні АТО...

Про це - пізніше. Велика шана романтикам Самооборони, люди, які самі ідуть на війну. Ризикують. Роблять все, аби допомогти нашим бійцям... Дівчата взагалі - супер!

Окрема подяка лідеру Самооборони Троєщини Дмитру Бричку!

Спробуємо продовжити!

Сашко "Робін" - координатор допомоги нашим бійцям у зоні АТО. Давно час нагородити його орденом... Клопочемося...

Олег Колесник. Два роки в Афгані. Допомога з ВОП. Музей плакату.

Віктор Тригуб - редактор журналу "Музеї України" - перед випадковим "візитом" на мінне поле... Позаду зліва...

В центрі - Маргарита. Просто героїня.

Робін їздить з власною зареєстрованою гвинтівкою

Слов`янськ. База батальйону "Київ-1". Трохи літають кулі...

Дмитро Бричок - лідер Самооборони Троєщини

Таких гвинтівок лише 2000...

Бойова група Самооборони Майдану

Артемівськ. Перед Дебальцево

Просто герої.Артемівськ

Легендарна "тачанка" - Тойота.

Комбат зламав руку. Привезли. Складний перелом. Чекаємо. Гіпс. Потім - знову Дебальцеве

Епізод

Попереду через зеленку - Лисичанськ

Хлопці повернулися

Костя. Батальйон "Чернігів". Спец з білого золота

Олена Войткова - батальйон "Київщина", Новоайдар

Авто різні...

"Київщина" - гуманітарка

Новоайдар

Вже легендарна піч від Київводоканалу. Спершу загружали, тепер розгрузили...

"Київщині" музейники спробують передати БРДМ і БТР. Нам дарують підбитий танк...

Піч радує...

Нам подарували тубу від гранатомету...

Для музею - прапорець...

Заступник командира батальйону "Київщина" Юрій Саабілович Оруджов

Музейники отримують прапори

Перші експонати

Подяка!

Завдяки Київській ОДА бійці мають пральні машини. Інші про таке лише мріють...

Вигружаємось...

Раритет... Батальйону потрібен КРАЗ - 255!

Вже є експонати в Музеї української пропаганди на Троєщині...

Втомлені, але задоволені...

Сформовано гуманітарний конвой для доставки допомоги бійцям в зоні АТО. Веземо одяг, взуття, ліки, продукти... Процесом опікується ГО "Самооборона Троєщини" Дмитра Бричка.

За попередньою домовленністю, до конвою долучається команда журналу "Музеї України" за участі представників Національного музею-заповідника "Битва за Київ у 1943 році", Національного музею народної архітектури та побуту України (для Музею плакату).

Завдання - провести переговори з командирами частин ЗСУ, НГУ, спробувати зібрати речі з місць боїв, що не містять небезпеку і придатні для експонування в музеях. Відповідно їх доставити і організувати виставки.

-Ми першими відкрили виставку про героїв АТО! - сказав директор Нацмузею "Битва за Київ у 1943 році" Іван Вікован, - Її основа - сучасний плакат, гільзи і ящики з гори Карачун. Бійці Нацгвардії передали нам трофейну радіостанцію Бєса з Горлівки. Однак, експонатів з місць боїв ще дуже мало. Тому і приняли участь в першій музейній експедиції, хоч розуміємо весь ризик. Обстріли, міни... Особливо звертаюся до бійців НГУ МВС України на блокпостах, які будуть перевіряти експедицію на виїзді із зони АТО: ні вибухівки, ні зброї придатної для бойового використання вивозитися не буде! Прошу командирів бойових частин допомогти учасникам експедиції відібрати БЕЗПЕЧНІ речі, цікаві відвідувачам і придатні для експонування! При виникненні якихось непорозумінь - прошу телефонувати мені особисто! Наш музей передав армії БРДМ і БТР, які були на зберіганні...

Чесно кажучи, досить складно поки що уявити, що можна відібрати крім гільз, побитих касок, списаних бронежилетів, фрагментів бойового обладнання... Нині ведуться переговори про доставку в музей Нових Петрівців знищеної та дуже пошкодженої бронетехніки, аби люди зрозуміли, що таке справжня війна... Але, то плани...

-Крім всього іншого, подаруємо бійцям кілька комплектів плакатів арт-директора Музею української пропаганди, сержанта 92-ї бригади Юрія Неросліка, - зазначив лідер Самооборони Троєщини Дмитро Бричок, - Спробуємо відвідати кілька музеїв зони АТО. І зрозуміло, якщо вдало повернемося, зробимо виставку в нашому музеї пропаганди... Це вже не перша наша поїздка, сподіваюся не остання...

Фактично, процес музеєфікації конфлікту на Донбасі розпочався. Державним музеям варто думати про виставки, розпочати збір особистих речей полеглих героїв - занадто великих жертв нам те все вартувало...

Маршрут поїздки узгоджений, але засекречений. Ми можемо опинитися у будь-якій частині від Щастя до аеропорту...

Хай всім щастить!

-         Чули, куме, яка прикра біда сталася у Пирогові?

-         Що, пожежа?

-         Гірше!

-         Повінь?

-         Набагато гірше!

-         То що ж?

-         Міністр повернув туди бувшого директора Федаку!

-         Тю! Невже того, при якому у музея кралися гроші?

-         Того!

-         Того, що перетворив музей на базу проросійського «казацтва»?

-         Того ж таки!

-         От горе ж! Так вони скоро і Пшонку з Захарченком нам повернуть!

-         Артисти…

Для музейної громадськості повинно нарешті настати прозріння: жодного поступу вперед при Міністерстві культури Кабінету міністрів Яценюка не буде. Натомість маємо ситуацію не кращу, якщо не гіршу, ніж при режимі Януковича. Суспільство, що зосередило увагу на подіях на Сході, не помічає, як у нього крадуть культуру…

         Заповідник Києво-Печерська Лавра, що знаходиться в безпосередній близькості, можна сказати, під носом Міністерства, лихоманить гірше, ніж в старі добрі часи. Масові звільнення працівників нагадують партійні чистки Мао Цзе Дуна. Незаконно звільнені відновлюються через суди, в тому числі Європейський, держава справно виплачує компенсації. А керівники, які допустили це беззаконня, далі сидять на своїх місцях. Одним словом, «Дівки шиють та співають, а мати порють та плачуть…»

         НІЕЗ «Переяслав». Епоха правління приймальника склотари відзначилась гучними скандалами, здачею інтересів музею, крадіжками артефактів, та, знову ж, незаконними звільненнями. І що, постмайданний міністр звільнив одіозного керівника та притягнув до відповідальності? Аякже… Після закінчення контракту приймальник перейшов на посаду заступника, приймає (ні, не склотару!) , а участь у конкурсі - знову на директора. З конкурсом тим взагалі насмішили музейний світ. Одні робили вигляд, що обирають, інші лобіювали своїх людей, а про Заповідник, дітище Сікорського, якось і забули. Одним словом, дитя вихлюпнули разом з водою…

         І от, як апофеоз короткої, але яскравої (переважно скандалами та недолугими вчинками) історії оновленого Міністерства культури – відновлення на посаді звільненого три роки тому директора нацмузею у Пирогові… Нічого дурнішого команді, що, очевидно, готується до «дємбєлю», вигадати не вдалося… Вдалий запис у «дембельський альбом»…

         Три роки тому чудернацький директор Федака був зі скандалом звільнений з посади. Навіть за часів Януковича масштаби порушень вражали настільки, що регіональні «папєрєднікі» не змогли їх далі терпіти. Спектр зловживань чудо-директора вражав повною гамою: фінансові, трудові, моральні – усі, які можна було вигадати… Насамкінець горе-керівник облаштував у національному музеї базу проросійського козацтва, перед тим «висвятивши» себе у козачі «генерали». Знімалися антиукраїнські фільми та проводились такі самі «зльоти» казачків «зальотних», вірніше, засланих. За бездарне керівництво, що межувало з божевіллям та грубі порушення Федаку, нарешті, з тріском вигнали.

         І що? Три роки заангажовані закарпатські судді виносили дивні рішення. Три роки юридичні служби міністерства їм у цьому «допомагали». Деколи не з'являлись на засідання, деколи невчасно подавали апеляції… Один юридичний експерт, вивчивши міністерські апеляції, сказав, що окремі з них зроблені так, що грають на руку позивачу(?!). В результаті пан Федака отримав компенсацію, що обчислюється цифрою з п'ятьма нулями(!) - є чим  поділитись! А інтереси держави? – злили… Важко сказати – до кого тут звертатись – до люстраційного комітету, чи одразу – до Генпрокурора!

         І от – колектив Музею з острахом очікує на появу гостя з минулого. Працівники скансену ще не забули неадекватної поведінки цього психічно неврівноваженого персонажу. Фінансові зловживання, незаконні звільнення, деколи пряме керівництво на себе брала дружина директора, яка взагалі в Музеї не працювала… Федака переслідував профспілку, не допускав журналістів, ображав підлеглих. При ньому продовжувала фінансові махінації головний бухгалтер, що причетна до мільйонних розтрат…  Хтось може пояснити, з якою метою Міністерство вперто тягне цього невдаху у Музей? Чи нема там чийогось особистого інтересу? Міністерство взагалі здатне оцінювати наслідки своїх дій? Хто буде нести відповідальність за дестабілізацію роботи найбільшого скансену Європи? Реінкарнацію бувшого директора колектив музею розцінює  як знущання над працівниками та нездатність Міністерства захистити інтереси держави. Може, хлопцям варто розійтись по театрам та ресторанам та поступитись місцем професіоналам? Краще смішити людей зі сцени, ніж з міністерських кабінетів!

         То що ж багатостраждальний Пирогів? – Пирогів хай малює довкола себе крейдяне коло та молиться! Ще й перші півні не заспівали, а на нього вже лізе нечисть з минулого. Не встиг колектив заспокоїтись та запрацювати нормально, як пани з Міністерства вигадали нові випробування. Що ж робити? Може, зібрати весь численний колектив музею та обійти його хресною ходою? А є ще один – новітній – спосіб: завантажити у сміттєві баки Федаку з його міністерськими покровителями та викинути їх всіх разом на смітник! А міністерство, яке не захищає інтереси держави та, симулюючи активну діяльність, далі прокручує мутні схемки задля дрібненьких шкурних інтересиків – таке міністерство взагалі не потрібне! Є країни, в яких Міністерства культури нема, а культура – є! А у нас – навпаки…

-         То що, куме, буде музей у Пирогові, чи занапастять його вурдалаки?

-         Та буде, якщо міністерство за нього не візьметься…

-         Ото ж…

-         І. Корсун

На жаль, перед виборами проблемами культури перейматися абсолютно нікому! Говорю з досвіду, як редактор музейного журналу і директор двох музеїв. Як не дивно, єдиний депутат, що реагує, досконально розбирається в культурологічних нюансах - Володимир Яворівський. Ще й до музеїв ходить! Феномен!

Пощастило, що ми забарикадувалися на найбільшому житловому районі України - Деснянському, столичній Троєщині.

Звідси і координуємо процес порятунку Державного історико-культурного заповідника «Самчики». А заодно і половину Хмельницької області від затоплення. Комусь з оточення Януковича приспічило спорудити тут каскад маленьких ГЕС, що призведе до затоплення значних площ, підйому грунтових вод.

Є загроза знищення унікального палацо-паркового комплексу національного і європейського значення. Часу нема, обласної влади нема, дозволів нема, чиновники на виборах з гречкою, будівельники вже щось риють...

Написали листа Президенту України, але, коли зреагують і як?

Деталі тут - http://museum-ukraine.org.ua/?p=2331

Тому, Володимире Олександровичу, хоч Ви теж на виборах, виділіть кілька хвилин часу і вже як авторитетний депутат, зверніться офіційно до керівництва держави з проблемою Самчиків і Хмельницької області! Прошу як десятилітнього члена редколегії журналу "Музеї України", який жодного разу не підвів!

Ми плануємо прес-конференцію музейників з Самчиків в Музеї української пропаганди - теж Вас запрошуємо, аби просто підтримати гарних людей і національне культурне надбання!

Протистоять потужні структури, а голос протесту подають лише бідні безправні музейники! Ні слави, ні грошей - лише проблеми і погрози... Кожен несе свій хрест.

Однак, саме через це ми повинні демонстративно перемогти і врятувати Самчики від загрози затоплення!

Прошу підтвердити Вашу участь публічно!

Разом переможемо!

…Взагалі, я з жахом чекаю нових популістських депутатів. Комітет з культури мабуть розпустять…

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

З подачі Януковича, без всіх необхідних дозволів, хочуть втопити українську перлину європейського рівня - Державний історико-культурний заповідник "Самчики". Наш Версаль.

Якби така ганьба відбувалася у Європі, скажімо у Франції, місцевий Міністр культури вже б розпочав би війну, або гучно, на знак протесту, пішов би у відставку.

Впевнений, наш фотогенічний красень-конферансьє, який на хвилі популізму став одним з найгірших (після Кулиняка) Міністрів культури України, навіть не знає, де ті Самчики і який статус мають... А може щось і чув та не поняв... Між тим, знакові музеї колотить, чим хитро користуються бізнесюки, фактично знищуючи надбання всього народу. Вигулькує якась фірма ТОВ «РесурсЕкоЕнерго», навіть сайту якої знайти не вдалося, і під патронатом кращих людей Януковича, починає масштабний будівельний проект, що може підтопити половину Хмельницької області, у тому числі Самчики, які і без того не розуміють, що робити з грибком...

"Завдяки якісно новій енергетичній політиці Президента України Віктора Януковича наша держава зробила значний крок у розвитку власної енергетики. - інформував сайт Кабміну Азарова, - В рамках виконання стратегічних завдань Глави держави на Старокостянтинівщині активно впроваджуються проекти із енергетичної незалежності держави. Також вживаються заходи щодо подальшого розвитку альтернативної енергетики на території району. Так, ТОВ «РесурсЕкоЕнерго» розпочато реалізацію проекту по відновленню роботи 3 малих ГЕС на річці, які в середньому вироблятимуть на рік близько 2 млн. кВт/год в рік кожна. Загалом в районі діятиме 4 малих ГЕС, які вироблятимуть понад 8 млн. кВт/год в рік".

Команда директора заповідника Богдана Пажимського давно б`є у всі громадські дзвони. Не погоджені всіма проекти є, гроші виділили, щось вже копають, над заповідником нависла смертельна небезпека. Цікаво, що думають з цього приводу в Хмельницькій ОДА? Хоч розуміють масштаби потенційної екологічної катастрофи? Про культуру вже якось незручно і говорити при тій кількості бабла, яка крутиться у тих сферах... Ми ось лист публікуємо:

"Державний історико-культурний заповідник «Самчики», зважаючи на неможливість будівництва малої гідроелектростанції /МГЕС/ в гідрогенеруючій історичній будівлі млина (1905-1960 рр.) та незадовільний стан гідротехнічних споруд на греблі р. Случ (за висновками замовлених обстежень ТОВ «РЕСУРСЕКОЕНЕРГО»), не заперечує будівництво МГЕС в шлюзі мосту (1905 р. побудови). Але, з метою захисту традиційного історичного середовища унікального палацово-паркового ансамблю «Садиба Самчики» (млин та гребля з мостом перебувають під державною охороною як пам’ятки архітектури у складі палацово-паркового ансамблю), недопущення втрати успадкованого вигляду й об'ємно-просторової структури історичного населеного місця, застерігає ТОВ «РЕСУРСЕКОЕНЕРГО» про завчасне юридичне оформлення вимог Заповідника щодо будівництва (зовнішній вигляд, обшири), ремонтування гідротехнічних споруд (мости, гребля), відтворення втрачених елементів мосту та шлюзів, зовнішнього вигляду гідрогенеруючої історичної будівлі млина, утримання водного плеса р. Случ на узгодженому рівні (як одного із компонентів палацово-паркового ансамблю), попереднього погодження проектної документації, тощо. /Із листа директора заповідника Богдана Пажимського до Управління культури, національностей та релігій Хмельницької облдержадміністрації, від16 липня 2014 р./.

Зауваження
Державного історико-культурного заповідника «Самчики»
щодо проектної документації на будівництво мікро-ГЕС на р. Случ
в охоронній зоні регулювання забудови пам’ятки архітектури та містобудування національного значення «Садиба Самчики»

Серед основних художніх композиційних елементів пам’ятки архітектури та містобудування національного значення палацово-паркового ансамблю «Садиби Самчики» Державного історико-культурного заповідника «Самчики», як і маєтків України XVIII-XIX ст., є – рельєф, насадження, вода, архітектура. Плесо р. Случ, мости, гребля, млин – серед провідних компонентів композиції палацово-паркового ансамблю. Плесо водної поверхні, як декоративний елемент, відіграє одну з основних ролей в просторовому вирішенні ансамблю. Названі компоненти палацово-паркового ансамблю, серед інших, входять безпосередньо до його терену, охоронних зон які створюють містобудівне історичне середовище населеного місця. Реалізатор будівництва МГЕС, перш за все мав би врахувати це, але на превеликий жаль цього не сталось, чим поставив заповідник в надто скрутне юридичне становище: компроміси мають бути з обох сторін.
ТОВ «РесурсЕкоЕнерго» не погоджувало роботи з будівництва і виготовлення проекту МГЕС із Державним історико-культурним заповідником «Самчики», відтак, згідно із Генеральним планом розвитку заповідника має попередньо узгоджувати та погоджувати проектну документацію в напрямках робіт на історичних архітектурних об’єктах (млин, мости, гребля) та історичного ландшафту (водне плесо р. Случ, береги тощо), а саме:
1. При реконструкції (ремонті) дерев’яних конструкцій та покрівлі даху млина й фасадів використовуючи автентичні матеріали або наближені до них – дахівка, цегла у відновлені пошкодженого карнизу, вохра у фарбуванні фасадів млина і його деталей тощо. Недопущення будь-яких архітектурних змін.
2. Архітектура будівлі МГЕС в шлюзі мосту повинна бути у характері (стилі) мосту із використанням цегли та каменя із розшивкою кладок. Не перевищувати по висоті міст з його парапетом й декоративними цегляними стовпчиками. Стіни – кам’яні із цегельними деталями (обрамлення вікон, кути кам’яних стін які переходять в завершеннях декоративними прямокутними стовпчиками, подібними до стовпчиків парапетів мосту). Покрівля – вагонного типу, формою подібна до цегляних пологих арок мосту, що опираються на кам’яні бики.
3. Зняття ґрунту (намулу) перед опорними стінками греблі та парку палацово-паркового ансамблю «Садиба Самчики» на глибину не менш ніж на 50-70 см.
4. Відтворити опорні стінки греблі та парку.
5. Наповнити басейн р. Случ перед греблею на рівень води 1956 року.
6. Для відводу води (аварійний спуск) біля будівлі млина відтворити канал довжиною 60 м. до основного русла води нижнього б’єфу річки.
7. Відбудувати (відтворити) зруйновану кам’яну стіну укріплення мосту.

Відтак, Державний історико-культурний заповідник «Самчики» не може погодити проект будівництва МГЕС в сьогоднішньому варіанті до повного узгодження його зауваг ТОВ «РесурсЕкоЕнерго» (особливо у зовнішньому вигляді запроектованої будівлі МГЕС). /лист директора заповідника Богдана Пажимського до Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини області від 17 вересня 2014 р."

І спеціально для нашого солодкого Міністра культури та купи його підлеглих, які повинні опікуватися подібними справами, трохи інформації:

"По кількості замків, палаців та парків Україна не поступається Західній Європі. Маленькі Версалі зустрічаються майже в кожному населеному пункті. Та не в кожному вони збереглись. - написала після відвідин Самчиків шеф-редактор журналу "Музеї України" Наталка Іванченко, - Маєток заклав польський пан Хоєцький на початку ХVIII століття .  Головна розбудова палацу відбулася в кінці 18 століття. В ті часи на теренах України панував стиль класицизму, заснований на культурні спадщині античності.  Мистецтвознавці називають цей стиль «ампір». В палаці збереглась унікальна кімната «Японський кабінет», де залишився фресковий живопис на східну тематику.

В Україні мабуть це єдина японська кімната 18 століття. І вона потребує негайної реставрації -  фрески з’їдає ненажерливий грибок.

Зали палацу з чудовими ліпними декорами дають підставу вважати палацо-парковий ансамбль в Самчиках одним  із блискучих творів архітектури та садово-паркового мистецтва періоду зрілого класицизму в Україні. Коли краєзнавці добилися передачі палацу  в  державну спадщину, вони  вивезли не одну вантажівку бруду. А приміщення будинку  було в плачевному стані. Скільки сил поклали науковці аби зберегти і відродити унікальні розписи та ліпнину.  Для відвідувачів відкрито лише половина палацу – все інше чекає реставрації. І без національної програми тут не обійтися. Все руйнується швидше, ніж ремонтується.

У 1997  році ансамбль оголосили Державним історико-культурнним заповідником, а у 2001 році маєток  занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України  національного значення.

Але на 20 гектарах музею ще й досі є кілька квартирантів: лікарня,  будинок культури,  дослідна станція, і навіть приватні будинки. Науковці неодноразову судилися зі своїми «сусідами», аби навести лад в музеї. Влада, як завжди,  не реагує, а музейникам не  вистачає сил. В музеї працює всього 13 співробітників-фанатів. Вони і екскурсії ведуть, і науковою роботою займаються, і  парк прибирають. Дивно, що музей обласного підпорядкування має такий куций штат.

Завдяки зусиллям цього невеличкого колективу  у Самчиках  дуже затишно  і гостинно. Чого вартий розкішний парк з 200 літньою історією. На чисельних алеях парку можна зустріти понад 250 рідкісних рослин, які привозили до Волині з різних куточків світу – рай для ботаніків для флористів.  Тут є навіть дві червонокнижні рослини: модрина польська та кедрова сосна європейська. Кажуть, ця модрина єдина в Україні. Маєтковий парк створювався в кілька етапів. Спочатку – парк Хоєцьких, пізніше  - П.Чечелем, останній запросив до розбудови ірландського  паркового зодчого  - Діоніза МакКлера, який заклав  понад 50 парків панських маєтків, що розкидані на Поділлі, Волині та Київщині. В парку органічно переплелися споруди, алеї та паркові дороги, що утворили єдиний унікальний ансамбль. Науковці між собою називають  маєток українським Версалем".

В принципі, все. Самчики потрібно рятувати. І хто те зробить в умовах передвиборчого хаосу, війни, останніх днів роботи цього уряду? Залишається віра лише у Президента Петра Порошенка. Сподіваємося, що хоч його команда і політична сила зможуть вивчити і нормалізувати ситуацію.

Аби процес активізувати, особисто звертаюся до давнього члена редколегії часопису "Музеї України", народного депутата України Володимира Яворівського, який знає і розуміє нюанси подібних скандалів, з проханням підтримати Самчики на парламентському рівні. Ну, і друзі-журналісти! Як без Вас! Давайте зробимо добру справу - врятуємо державний заповідник!

Починаємо!

Президенту України Порошенку П.О.

Шановний Петре Олексійовичу!

Звертаюся до Вас як до цінителя палацо-паркового мистецтва, людини, яка чимало зробила для розвитку і порятунку української культури.

Є загроза підтоплення, а значить фактичного знищення архітектурної перлини - Державного історико-культурного заповідника «Самчики». Історія знайома - починається масштабне будівництво малих ГЕС, що можуть підтопити половину Хмельницької області, документи належним чином не оформлені, не всі дозволи є, в результаті, український Версаль, можемо втратити. Бюрократичні деталі, документи, - в заповіднику.

Враховуючи передвиборчу ситуацію і професійну неспроможність нинішнього випадкового керівництва Мінкульту, просимо Вас особисто перейнятися процесом порятунку комплексу, давши відповідні доручення, взявши їх виконання під жорсткий контроль.

На жаль, в цих умовах, врятувати заповідник у Самчиках зможете лише Ви!

Бажаючи Вам всіляких гараздів,

З повагою,

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"