Профиль

novasich

novasich

Украина, Киев

Рейтинг в разделе:

Важные заметки

Плакати Майдану як експорт революції


Все почалося вночі. Десь під ранок. До мене, як директора Музею плакату України,  несподівано, через Фейсбук, звернулися українські студентки Сорбонни. Попросили підтримати захід у Парижі і порекомендувати кілька плакатів... До арт-маніфестації залишилося два дні. Нормальне завдання. І тихе музейне життя.
Вирішили, що дівчата щось відберуть на нашому сайті і з сторінки в ФБ. Щось порекомендували. Надіслали анонс, який я максимально поширив, аби достукатися до української діаспори у Франції. Ось він:

"Мистецтво як символ мирного опору українців завітає на цих вихідних до Парижу. В цю неділю колектив "Євромайдан Париж" організовує перший "Артмайдан" - маніфестацію, що буде супроводжуватись виступами музикантів, співаків, художників та акторів, які підтримують українських протестувальників

Колектив "Євромадан" запрошує і вас підтримати тих, хто бореться за свободу та суверенність України цієї неділі, 16 лютого, о 13.00. Маніфестація почнеться процесією, яка відправиться зі скверу Тараса Шевченка (186, б-р Сан-Жермен, Українська греко-католицька церква), пройде бульварами Сен-Жермен та Сан-Мішель, і завершиться виступами артистів перед Пантеоном".
Справа в тому, що ми збираємо творіння в рамках Конкурсу народного плакату протесту, якраз займаємося організацією виставки "Плакати Майдану". Дуже важко знайти приміщення для акції. До державних музеїв навіть звертатися не хочемо, аби не підставити директорів. А приватні галереї елементарно бояться нальоту тітушко-ментів...
З початком Майдану, Музей плакату опинився у вирі подій, фактично ведучи плакатну хроніку революції в інтернеті. Графічні зображення нині надзвичайно популярні. Яскраво засвітилися імена художників, про існування яких широка публіка навіть не підозрювала.
Ми здобули несподіваний музейний, журналістський, продюсерський досвід. Зійшлися з незнайомими до того людьми...
Підозрюю, що після Парижу, подібні прохання надійдуть ще з багатьох країн світу...



Несподівані висновки після допомоги у організації міні-виставки плакатів для Парижу.
Дякуючи дівчатам з Сорбонни, побачили свої помилки. Мало стратегічного мислення. Не думаємо, як нас сприймають за кордоном. Ми не готові миттєво, через мережу надати комплект плакатів для роздруківки на мітинг чи для виставки.
Зациклились на внутрішніх дрібницях.
 Не сформовано команду реальних художників, робота яких не викличе проблем з авторським правом на міжнародному рівні, буде зрозуміла тій аудиторії...
Так, каюсь, це мої промахи як директора музею.
 Події занадто стрімко розвиваються. Не встигаю.
 Ми несподівано опинилися в центрі великої уваги. Десятки тисяч віртуальних відвідувачів щодня. Нові художники, роботи, клопоти з організацією виставки... Те, що у спокійні дні готується півроку, нині робиться за день...

Можна робити дослідження - музей в епіцентрі революції.

Мабуть треба при Музеї плакату створити неформальний продюсерський центр. Відібрати групу молодих, талановитих художників-плакатистів. В першу чергу спиратися на них, одночасно їх просуваючи і рекламуючи.
 Наша унікальність як музею, наявність власного, досить потужного медіа-ресурсу. Журнал "Музеї України". Сотня сайтів. Дружні ЗМІ і телеканали. Мегапопулярна сторінка на Фейсбуку, яку щодня відвідує від 30 до 70 тисяч прихильників з десятків країн.
Тож ми самостійно можемо не лише когось "розкрутити", а й досить легко сформувати у суспільстві якусь думку, моду, окреслити проблему. Комплексне вирішення...
Взагалі, життя і діяльність маленького приватного музею, яким і є Музей плакату, разюче відрізняється від державних установ. Державні повинні демонстративно відсторонитися від революції, лише волаючи, аби їх не зачіпали. Крихітний Музей плакату став графічним літописцем подій, засвітивши десятки талановитих авторів. Стали музеєм революції...
І трохи про художників, які легко можуть представляти революційну Україну на міжнародній арені.
Перш за все, це суперталановитий митець, лідер гурту "От вінта" Юрій Журавель. Ми навіть визнали його кращим художником Майдану.
 Не потрібні рекомендації Стронгу - то кращий дизайнер Майдану.
Олексій Недождій - майстер міжнародного рівня.
 Олександр Лісовський, чия інсталяція за мотивом фільму "Керрі" стала символом революції.

Марися Рудська - молода, красива, перспективна.
 Неймовірна львів`янка
Наталка Шуст-Цимбалюк.
Anna Vasunyk - майбутній дипломат і яскравий графік.
B`ячеслав Тітов, автор плакатних композицій, відомих у соціальних мережах... Інші митці, чимало яких, побоючись, не відкриваються.
На наших очах відбувається щось феноменальне. Як можна не брати у цьому участі?
Сучасний український плакат стрімко завойовує світ. Хоча, це повноцінний експорт революції. Майдан, через плакати потрапляє у мільйони сердець...

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України, редактор журналу "Музеї України"



"Євромайдан Париж" організовує перший "Артмайдан" - маніфестацію


Мистецтво як символ мирного опору українців завітає на цих вихідних до Парижу. В цю неділю колектив "Євромайдан Париж" організовує перший "Артмайдан" - маніфестацію, що буде супроводжуватись виступами музикантів, співаків, художників та акторів, які підтримують українських протестувальників
Колектив "Євромадан" запрошує і вас підтримати тих, хто бореться за свободу та суверенність України цієї неділі, 16 лютого, о 13.00. Маніфестація почнеться процесією, яка відправиться зі скверу Тараса Шевченка (186, б-р Сан-Жермен, Українська греко-католицька церква), пройде бульварами Сен-Жермен та Сан-Мішель, і завершиться виступами артистів перед Пантеоном.

До директора Музею плакату України, редактора журналу "Музеї України" Віктора Тригуба, несподівано, посеред ночі, звернулися українські студентки Сорбонни. Попросили підтримати захід і порекомендувати кілька плакатів...
Тихе музейне життя...
Ось пропонуємо, що виявилося під руками...


L’art comme symbole de la rsistance pacifique ukrainienne s’invite Paris. Dimanche prochain, le Collectif Euromaidan France organise son premier « Art Madan », une performance artistique unique assure par des musiciens, chanteurs, peintres et acteurs qui prteront leur talent pour soutenir le mouvement de contestation en Ukraine.
En soutien nos compatriotes qui se battent pour la libert et la souverainet de l’Ukraine, le Collectif Euromaidan France vous invite venir nous rejoindre le 16 fvrier 13h au square Taras-Chevtchenko (186 boulevard St Germain, 6e arrondissement de Paris) pour un cortège qui finira la place du Panthon avec une manifestation statique

Несподівані висновки після допомоги у організації міні-виставки плакатів для Парижу.
Дякуючи дівчатам з Сорбонни, побачили свої помилки. Мало стратегічного мислення. Не думаємо, як нас сприймають за кордоном. Ми не готові миттєво, через мережу надати комплект плакатів для роздруківки на мітинг чи для виставки.
Зациклились на внутрішніх дрібницях.
 Не сформовано команду реальних художників, робота яких не викличе проблем з авторським правом на міжнародному рівні, буде зрозуміла тій аудиторії...
Так, каюсь, це мої промахи як директора музею.
 Події занадто стрімко розвиваються. Не встигаю.
 Ми несподівано опинилися в центрі великої уваги. Десятки тисяч віртуальних відвідувачів щодня. Нові художники, роботи, клопоти з організацією виставки... Те, що у спокійні дні готується півроку, нині робиться за день...

Можна робити дослідження - музей в епіцентрі революції.

Мабуть треба при Музеї плакату створити неформальний продюсерський центр. Відібрати групу молодих, талановитих художників-плакатистів. В першу чергу спиратися на них, одночасно їх просуваючи і рекламуючи.
 Наша унікальність як музею, наявність власного, досить потужного медіа-ресурсу. Сотня сайтів. Дружні ЗМІ і телеканали. Мегапопулярна сторінка на Фейсбуку, яку щодня відвідує від 30 до 70 тисяч прихильників з десятків країн. Тож ми самостійно можемо не лише когось "розкрутити", а й досить легко сформувати у суспільстві якусь думку, моду, окреслити проблему. Комплексне вирішення...
Взагалі, життя і діяльність маленького приватного музею, яким і є Музей плакату, разюче відрізняється від державних установ. Державні повинні демонстративно відсторонитися від революції, лише волаючи, аби їх не зачіпали. Крихітний Музей плакату став графічним літописцем подій, засвітивши десятки талановитих авторів. Стали музеєм революції...
Віктор Тригуб, директор Музею плакату України


(несподівано написалося, оформлю окремо...)





Олексій Недождій



Невідомий автор фото


Юрій Журавель



Олександр Лісовський, за мотивами постеру фільму Керрі (Голлівуд, США) Стівена Кінга



Марися Рудська




Anna Vasunyk


Наталка Шуст-Цимбалюк



Стронг

"Плакати Майдану" - буде пересувна міжнародна виставка?!

  • 11.02.14, 19:17

Майдан спровокував небувалу народну творчість. Хтось пише вірші, пісні, а більшість, несподівано для себе, почала малювати картини і плакати. Маємо поки що незбагненний феномен. Сталося так, що Музей плакату України, який до Майдану тихо існував на окраїні суспільної уваги, раптово опинився в епіцентрі подій, розпочавши Конкурс народного плакату протесту.
Процес пішов відразу після звірячого побиття юних студентів Євромайдану. Це обурило і згуртувало націю. Відповідно, виникли перші плакати. Після  мільйонного віче, розпочалася  плакатна хроніка. Що стала війною...
Команда Музею плакату при журналі "Музеї України", спробувала зібрати і зберегти кращі зразки графіки. Спершу на сайтах, потім на спеціально відкритій сторінці у Фейсбуці. Результат перевершив всі сподівання. За півтора місяці, сторінку відвідало десь півмільйона людей! 30-35 тисяч читачів щодня! Ми стали абсолютним рекордом відвідуваності нової музейної сторінки офіційно зареєстрованого музею! Підтяглися художники. Як професійні, так і аматори. Майстри фотошопу та демотивації. Фотографи... Нині маємо безпрецедентну базу данних плакатних робіт про Майдан.
Виникла ідея сформувати пересувну міжнародну виставку "Плакати Майдану", відібрати кращі авторські роботи, презентувати її безпосередньо на Майдані (скажімо у Київраді) і провезти основними країнами Євросоюзу, перш за все тими, які допомагали найбільше - Литва, Польща...
Вже почалися перемовини з художниками. Звернулися до дипломатів.
Вимальовується потужна мистецько-політична акція.
Відповідно, запрошуємо структури, здатні підтримати фінансово. Піар - гарантуємо!
Часу мало! Тому просимо художників, згідних на участь, потенційних меценатів, відгукнутися максимально швидко!
Контакт через сторінку Музею плакату України у Фейсбуці, через сайти "Музеї України", "Нова Січ". Проект все-одно буде реалізовано!
Нині феномен плакатної творчості вивчають соціологи, психологи. Музей плакату встигли звинуватити у пропаганді екстремізму, тероризмі, роботі на іноземні спецслужби... Ще раз підкреслимо - ми відбираємо лише вже оприлюднені у мережі роботи! Ніяких судових заборон  не маємо. Ми не ЗМІ! Ми - музей! Плакати - експонати. Кількість відвідувачів наших віртуальних експозицій залежить від популярності.
Те саме і з виставкою "Плакати Майдану". Буде підтримка і попит - проект піде. Ні, залишимся у мережі...
Все дуже просто.
Отож, стартуємо!
 Просимо відгукнутися художників - надайте музею дві-три копії кращих на Вашу думку плакатів у зручному для Вас форматі, відповідно підписаних і оформлених.
Всі учасники стануть лауреатами нашого конкурсу. Якщо вийде, будуть навіть невеликі премії...
Це наша - Плакатна революція, і ми повинні перемогти!
...І що б не казали - плакатну війну у Росії ми виграли блискуче...
Віктор Тригуб, директор Музею плакату України, редактор журналу "Музеї України"



Журналу "Музеї України" - 10 років!


Знаковий ювілей для приватного україномовного культурологічного видання! Зроблено багато. Видано десятки номерів, підтримується популярний сайт, проведено чимало культурологічних акцій...
Часопис експерементував зі створенням маленьких музеїв.

Музей слідопитів, Музей козацької страви, Музей булатної зброї...  Найвідоміший - єдиний у Європі Музей плакату. Саме він здобув міжнародну популярність з Конкурсом народних плакатів протесту, де оприлюднюються яскраві роботи про Майдан.

http://museum-plakat.do.am/
Ніякого державного фінансування, грантів журнал не має. Все тримається на ентузіазмі чарівної шеф-редактора Наталки Іванченко та редактора Віктора Тригуба. А ентузіазм і патріотизм - сильніші грошей!

За ці роки часопис потрапляв у досить ризиковані ситуації, пройшов кілька гучних судових процесів, найвідоміший з яких позов московської церкви з вимогою довести, що вона керується Кремлем та ФСБ...
Журнал "Музеї України" провів сотні пресових музейних експедицій, кампаній на захист та популяризацію як всесвітньовідомих, так і крихітних сільських музеїв. Видав кілька каталогів.
Проводить Фестиваль вільних музеїв - підтримуючи нову хвилю музеїв недержавної форми власності.
Значний резонанс в шести країнах Європи має розслідування діяльності Козельщинського та Путивльського таборів для військовополонених НКВС СРСР.
Триває програма "Музейний сайт" - допомогають музеям виходити в інтернет.
Знають журнал у міжнародних антикварних колах, відомих аукціонах. "Музеї України" буквально полюють на українські культурні цінності. Про міжнародні розслідування часопису написано кілька книг, знято фільми... Боротьба за регалії Кубанського війська і Січі, шабля і портрети Мазепи, золото Кубанської республіки, штурм Ермітажу та інших спецхранів КГБ-ФСБ у російських музеях, сутички з мафіозними чорними археологами та контрабандистами...
Велика подяка нашому представнику в США, отаману Американського козацтва Сергію Цапенку!
Поняття тихе музейне життя - не для них!
Створити, просунути, утримати такий масштабний проект у наш складний час - справжній подвиг!
Хай все буде добре!

 Успіхів!

Використано плакат Стронга (
Ілля Стронґовський).

Андрій Єрмоленко - ще один талант Майдану


Ці люди заточені під війну. Революцію. Масові протести. Спротив. У них то генетичне. У мирні часи стабільності вони не знаходять себе, формуючи веселі гурти мистецьких маргіналів. Лише найменше загострення - вони в перших лавах на барикадах!
Такий Андрій Єрмоленко. Звичайна біографія.
Художник. Народився в Києві у родині науковців.
 1991 року закінчив школу № 200. 
 
  Київський національний університет ім.Т.Шевченка (спеціальність - хімія).

 
2000 - 2004 - Головний дизайнер компанії "Lucky.net".2004 - 2006 - головний дизайнер журналу "Час.ua". 2006 - 2007 - головний дизайнер журналу "Профіль". 2007 - по теперішній час - арт-директор журналу "Український тиждень".
Андрій Єрмоленко стати хіміком не зміг. Відбувся як художник. Перемогли козацькі гени. Достатньо глянути на його роботи - суцільна боротьба. Війна у нього в крові, а не хімічні формули...
Саме такі творці можуть моментально графічно зобразити і пояснити мільйонам суть масового протесту. То їх бунтарська атмосфера. Революційна стихія.
Чорний дим від шин, вибухи гранат, сльозогінний газ, барикади, барабани з бочок, каски, протигази, атаки... В житті і в графіці.
Майдан підняв якусь феноменальну мистецьку хвилю, пояснити яку не може ніхто. З Помаранчевою революцією навіть порівнювати нічого.
Революція затягується.
Значить будуть нові шедеври!
Митці виходять на Майдан.
Віктор Тригуб, директор Музею плакату, редактор журналу "Музеї України"






































Ничего подобного не знал Париж в 1968!


Никто не ожидал такого духовного прорыва от миролюбивых украинцев. На глазах изумленной публики десятков стран, в Киеве создается что-то небывало новое. Как в политике, так и искусстве.
За несколько недель Украина превратилась в реального законодателя мод.
Многие заметили, что кроме всего прочего, Киев стал плакатной столицей мира - такого количества карикатур, демотиваторов, рисунков, плакатов, фотожаб никто не предвидел!
Больше всего удивлены в единственном официально зарегистрированном и действующем в Европе, Музее плакатов Украины. Малоизвестный музей на общественных началах, развернувший выставку-парадокс сталинских агиток и плакатов   "Мемориала" в неотапливаемом помещении в Пирогово, был просто вынужден начать отслеживать массовое плакатное творчество.


Начали Конкурс народного плаката протеста, отбирая работы, опубликованные в интернете, создавая тематические подборки.
Сайт музея и страницу в Фейсбуке посещают тысячи людей. На их базе начали проводится социологические, маркетинговые, психологические замеры и исследования... Более того, народное плакатное творчество уже рассматривают как эффективный элемент психологической войны.
 Высокообразованная, творческая нация способна на высокий интеллектуальный потенциал в самоорганизации всестороннего протеста, юмор, сарказм, буквально уничтожающий противника морально. А это почти гарантированная победа!
При этом, полностью отсутствует руководящий штаб! Нет плана. Лидеров. Вся координация стихийна, через социальные сети.
Основатель и директор Музея плаката Украины Виктор Тригуб, являющийся и редактором журнала "Музеи Украины", попросил прокомментировать ситуацию одного из плакатоведов мирового уровня из России. (Учитывая отношение к Майдану у соседей, эксперт попросил не называть его имени...) Вот какое эмоциональное письмо получили: 
Виктор, я вижу в ФБ совершенно уникальный материал. Он, конечно, грубоват, но передает всю гамму мыслей, идей, переживаний, эмоций.
 Свобода.
 Ничего подобного не знал Париж в 1968, ни Москва в конце 1980-х–начале 1990-х.

 Бесспорно, компьютерная эра отразилась в форме образов. Интернет позволил сохранить анонимность...
Протестные и критические нетиражные плакаты наших художников 90-х и начала 2000-х годов были по сути авторской графикой с элементами карикатуры, так как отражали личное отношение к реальности, а не позицию определенной группы.
 Социальный заказ отсутствовал.
 Я был на нескольких выставках московских художников, которые в начале 2000-х уже цензурировались. К таким работам я относился и отношусь достаточно критично.
 У вас в Украине, получилось иначе, потому я и напомнил Париж, Варшаву (Солидарность), отчасти Чили...
 Все определяет социальный заказ.

Собирайте. Сохраняйте.
 Если найдется хранилище в Европе — дай бог.
Это не должно пропасть. История нас рассудит.

А.




Плакатная революция в Киеве продолжается.

Сомнительно, что эта творческая волна исчезнет по завершению массовых протестов...

Нас ожидают удивительные открытия!

Н.Иванченко, музеевед

Использованы работы, отобранные на Конкурс народного плаката протеста

Юрій Журавель - Кращий художник Майдану-2014!


Цей митець володіє снайперським відчуттям. Лише йому вдається вихопити головне у потоці життя, відобразити графічно, змушуючи людей осмислювати події. Можливо несподівано для нього, художній талант Юрія Журавля так яскраво спалахнув саме під час масових протестів на Майдані.
Ніхто крім нього не зумів так глибоко осягнути і передати настрій та прагнення мільйонів людей, показати внутрішній стан публічних осіб по різні боки барикад.
То соціально-протестне мистецтво вищого рівня. Фактично художня  класика Майдану.
Щодня переглядаючи десятки плакатних інсталяцій, малюнків, демотиваторів, карикатур для Конкурсу народного плакату протесту Музею плакату при журналі "Музеї України", ми завжди очікуємо нових робіт Журавля. І жодного разу він не підвів - оперативно, лаконічно пояснюючи мільйонній інтернет-аудиторії хроніку спротиву.

"Мій гострий олівець, гітара, горлянка - теж достойна зброя. Зламається олівець, порвуться струни і зірветься голос - продовжу боротьбу кулаками, зубами, тілом...", - каже Юрій.

Юрій Журавель - український музикант з Рівного, лідер та вокаліст гурту OT VINTA, художник, аніматор, громадський діяч, актор і сценарист.

Простий український талант. А можливо і геній...

Тому, команда Музею плакату України не сумнівається, що Юрій Журавель як ніхто достойний  отримати символічну відзнаку "Кращий художник Майдану-14"!

Вітаємо! Чекаємо нових шедеврів!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату, редактор журналу "Музеї України"






























































Журналісти - герої плакатної війни


Музей плакату, у рамках конкурсу народного плакату, вивчає найпопулярніших героїв протесту. З усіх боків. Як виявилося, журналісти і лікарі, які з перших днів опинилися у епіцентрах бурхливих подій, дуже обділені увагою плакатотворців.
Отож, Музей плакату вирішив виправити помилку, створивши кілька демотиваторів, використавши фотографії Юрія Луканова, інформагенцій, телеканалів, які ми знайшли у мережі.
Специфіка професії репортера передбачає велику долю ризику, навіть у спокійні часи. Коли починаються війни, конфлікти, масові заворушення, журналісти вимушено перебувають у гарячих точках.
Вже давно, масштаби конфліктів виміріють за кількістю вбитих і поранених кореспондентів...
За два місяці Майдану, декларованого як мирне зібрання, постраждало 136 журналістів! Але, це ж повноцінний військовий конфлікт десь на Близькому Сході чи в Африці!
Загострює ситуацію фактор великого міста, європейської столиці.
З жахом можна константувати факт початку війни проти власного народу, розпочату Януковичем і бригадою!
Замість діалогу, законодавчих змін, взаємних поступок - тупа бійня, погрози, побиття, викрадення, арешти, суди, стрільба, гранати...
Бандформування з усіма ознаками терористичного угрупування, незаконно, через відміну Конституції 2004 року, узурпувало державну владу, гноблячи український народ. Людському терпінню прийшов край! Зібрався Євромайдан, який через недолугі дії Януковича і прихвостнів, фактично переріс у народне повстання. Опинилися на грані громадянської війни.
Чи хтось думав, як вести бої довкола атомних електростанцій, саркофагу у Чорнобилі, каскаду ГЕС, хімічних заводів... Здається, таке розуміння у цієї влади відсутнє...
Вихід простий - повернення до Конституції-2004, формування нейтрального коаліційного уряду, перевибори президента і парламенту. Інакше - хаос.
Поки, влада послуговується інстинктами. Про наявність у них розуму інформації не надходило...
А журналісти залишаються в бурхливих епіцентрах. Давно перетворившись на повноцінних учасників протистоянь і політпроцесів.
Давайте згадаємо їх ризиковану працю добрим словом!
Удачі!
Бережіть себе!
Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі "Музеї України", журналіст















К.Стасюк: Свет мой, зеркальце, скажи!


Как часто, смотрясь по утрам в зеркало, у нас в голове проносятся мысли: «Старею… вот, новые морщинки возле глаз, складки на шее, больше седины в волосах. Дети выросли, молодость прошла… Эх сейчас бы скинуть лет десять!».

Кто-то после этого грустно вздыхает и машет на все рукой, кто-то, в очередной раз, обещает «с понедельника» заняться собой, пойти в спортзал и скинуть пару-тройку лишних килограмм, кто-то срочно бежит в магазин и скупает с полок вагон дорогих косметических средств, кто-то ищет хорошего косметолога, а, может, даже пластического хирурга… Все мы прекрасно понимаем, что молодость не вечна, возраст, рано или поздно, возьмет свое, и большинство людей всеми силами и доступными средствами пытается отодвинуть этот момент как можно дальше.

Сегодняшние возможности современной медицины и фармацевтики можно назвать практически неограниченными. Однако, пытаясь сохранить молодость, кто задумывается о том, какую цену придется заплатить за это? Аллергии, токсические отравления, отеки, осложнения и неудачные пластические операции…Это всего лишь маленькая вершина огромного айсберга, не говоря уже о материальной цене вопроса.

А знаете ли вы, что сегодня любой человек может получить намного лучший результат не убивая собственный организм, а наоборот, еще и оздоравливаясь в процессе омоложения. Спросите, как? Представьте себе, что у вас дома есть кресло. Оно уютное, любимое, каждый вечер, приходя с работы, вы садитесь в него и отдыхаете после трудового дня. Но кресло уже не новое и, со временем, обивка стирается, а наполнитель высыхает и, в результате, вместо мягкого и красивого кресла у вас в доме стоит любимая, но старая и потертая мебель. Нам жаль расставаться с ним, мы меняем обивку, чтоб продлить жизнь дорогой для нас вещи, и что же получается в результате? Новый красивый фасад на старом усохшем каркасе – мы забыли сменить наполнитель!

Вот так же происходит и с человеком. Дорогие кремы и косметические процедуры, пластические операции дают лишь недолгосрочный поверхностный эффект, не затрагивая глубокие внутренние слои мышечной ткани. В результате, как бы вы не натягивали кожу на «пустой каркас», она все равно «просядет», так как под ней нет наполнения.

Как же восстановить наш естественный «наполнитель»? Эту проблему успешно решает уникальная методика, разработанная известным реабилитологом Константином Васильевичем Стасюком. Многие пациенты после приема у Константина Васильевича констатируют тот факт, что кожа становиться гладкой и нежной, а мышцы под ней – эластичными и живыми. Уходят морщинки, складки, восстанавливаются контуры лица, кожа приобретает нормальный здоровый цвет, мышцы наполняются энергией, а весь организм легкостью. Уходит скованность в движениях, возвращается подвижность суставов, меняется походка, но, что самое главное, все тело, весь организм молодеет просто на глазах. Многие пациенты Константина Васильевича, пройдя курс реабилитации, отмечают явный и стабильный омолаживающий эффект. Согласитесь, скинуть за десять дней десять лет, при этом не вредя своему здоровью, а укрепляя его – это невероятный подарок человечеству! 

Наблюдая огромное число таких потрясающих результатов применения методики Константина Стасюка, можно с уверенностью констатировать тот факт, что в скором времени омоложение лица и тела человека по методу пластикотерапии прочно войдет в нашу жизнь, даря молодость, здоровье и радость многим и многим людям.


Голландська актриса Галина Кияшко підтримала Україну


Музей плакату стрімко здобуває міжнародну популярність. Розпочавши Конкурс народного плакату протесту, ми отримали сотні робіт з багатьох країн світу! Маємо велику патріотичну діаспору...
Приємно, що в
ідома акторка Галина Кияшко теж вирішила морально підтримати свій народ. Зробила спеціальну фотосесію, дозволивши народним плакатистам використовувати фото.
Чекаємо шедевр
ів!
Дякуємо україн
ці-патріотці!
Лист з Голланд
ії:
 Доброго дня,
Якщо є бажання, можете використати мою фотографію під плакат, зроблену голландським фотографом Арі Тут (Arie Toet у Гаазі. Фотограф дає дозвіл на вільне використання й розповсюдження (також можливі зміни, фотошоп, текст та т.і.) Назва: "To Ukraine with love: tear off your chains!" - "Україно, скинь свої кайдани!".
З повагою, Галина Кияшко Galyna Kyyashko
(українсько-голландська актриса-модель, actress model http://www.galyna.com/).




Довідка:

Галина Кияшко (повне ім`я: Кияшко Галина Володимирівна. Ім`я за кордоном: Galyna Kyyashko) - українсько-нідерландська акторка, поетеса, письменниця, журналіст, сценарист, закінчила Київський Державний Інститут Театрального Мистецтва імені Карпенка-Карого у 1992 році на курсі в Леоніда Артемовича Олійника. Кияшко працювала 6 років на різних каналах українського телебачення ведучою новин, теле-репортером (“Новини УНІАР”, “ТБ Табачук”, ТРК “Київ”, “Вікна”, УТ-1, УТ-2), також 2 роки випускала власну дитячу програму “Смарагдова Скарбничка”, а ще озвучила понад 2000 серій з фільмів та серіалів на ICTV. У 1996 році Кияшко Галина здобула звання Лауреата другої літературної премії видавництва “Смолоскип” за її творчість для дітей. У 1998 році “Смолоскип” видав книжку Галини Кияшко: казки для дітей у віршах “Дід Піхто”. За цим твором було знято короткометражний телефільм (Кіностудія «Рось»), в якому Галина виконала усі 5 ролей. Також за казкою про Діда Піхта режисер Ігор Тихомиров поставив виставу в Камерному Театрі на Чоколівці в Києві, де авторка твору Галина Кияшко виконувала усі жіночі ролі.
Кияшко емігрувала в Голандію у 1998 році (вийшла заміж за голландця). Відтоді й досьогодні вона працює в театрі, грає в кінофільмах, бере участь телевізійних програмах і рекламних кампаніях в Нідерландах, а також пише прозу, вірші, кіносценарії та п`єси.
Деякі з останніх вистав, в яких Галина Кияшко була зайнята у головних та вагомих ролях: “Misverstand” (нідерланська мова “Непорозуміння” Нідерланди), “Anders Samen” (нідерланська мова “Інакше Разом” Нідерланди), “Before I Sleep” (англійська “Перед Сном” Велика Британія Нідерланди), “In de Buurt” (нідерландська “По сусідству ” Нідерланди), “ Theatertour ” (нідерландська “ Театральний Тур” Нідерланди).
Галина вільно володіє чотирма мовами, - поряд з рідною українською, також нідерландською, англійською й російською.
Офіційний акторський сайт Галини: www.galyna.com
В
іктор Тригуб, директор Музею плакату, редактор журналу Музеї України