Музей у Пирогові ВІЙ, ЧАСТИНА ТРЕТЯ

-         Чули, куме, яка прикра біда сталася у Пирогові?

-         Що, пожежа?

-         Гірше!

-         Повінь?

-         Набагато гірше!

-         То що ж?

-         Міністр повернув туди бувшого директора Федаку!

-         Тю! Невже того, при якому у музея кралися гроші?

-         Того!

-         Того, що перетворив музей на базу проросійського «казацтва»?

-         Того ж таки!

-         От горе ж! Так вони скоро і Пшонку з Захарченком нам повернуть!

-         Артисти…

Для музейної громадськості повинно нарешті настати прозріння: жодного поступу вперед при Міністерстві культури Кабінету міністрів Яценюка не буде. Натомість маємо ситуацію не кращу, якщо не гіршу, ніж при режимі Януковича. Суспільство, що зосередило увагу на подіях на Сході, не помічає, як у нього крадуть культуру…

         Заповідник Києво-Печерська Лавра, що знаходиться в безпосередній близькості, можна сказати, під носом Міністерства, лихоманить гірше, ніж в старі добрі часи. Масові звільнення працівників нагадують партійні чистки Мао Цзе Дуна. Незаконно звільнені відновлюються через суди, в тому числі Європейський, держава справно виплачує компенсації. А керівники, які допустили це беззаконня, далі сидять на своїх місцях. Одним словом, «Дівки шиють та співають, а мати порють та плачуть…»

         НІЕЗ «Переяслав». Епоха правління приймальника склотари відзначилась гучними скандалами, здачею інтересів музею, крадіжками артефактів, та, знову ж, незаконними звільненнями. І що, постмайданний міністр звільнив одіозного керівника та притягнув до відповідальності? Аякже… Після закінчення контракту приймальник перейшов на посаду заступника, приймає (ні, не склотару!) , а участь у конкурсі - знову на директора. З конкурсом тим взагалі насмішили музейний світ. Одні робили вигляд, що обирають, інші лобіювали своїх людей, а про Заповідник, дітище Сікорського, якось і забули. Одним словом, дитя вихлюпнули разом з водою…

         І от, як апофеоз короткої, але яскравої (переважно скандалами та недолугими вчинками) історії оновленого Міністерства культури – відновлення на посаді звільненого три роки тому директора нацмузею у Пирогові… Нічого дурнішого команді, що, очевидно, готується до «дємбєлю», вигадати не вдалося… Вдалий запис у «дембельський альбом»…

         Три роки тому чудернацький директор Федака був зі скандалом звільнений з посади. Навіть за часів Януковича масштаби порушень вражали настільки, що регіональні «папєрєднікі» не змогли їх далі терпіти. Спектр зловживань чудо-директора вражав повною гамою: фінансові, трудові, моральні – усі, які можна було вигадати… Насамкінець горе-керівник облаштував у національному музеї базу проросійського козацтва, перед тим «висвятивши» себе у козачі «генерали». Знімалися антиукраїнські фільми та проводились такі самі «зльоти» казачків «зальотних», вірніше, засланих. За бездарне керівництво, що межувало з божевіллям та грубі порушення Федаку, нарешті, з тріском вигнали.

         І що? Три роки заангажовані закарпатські судді виносили дивні рішення. Три роки юридичні служби міністерства їм у цьому «допомагали». Деколи не з'являлись на засідання, деколи невчасно подавали апеляції… Один юридичний експерт, вивчивши міністерські апеляції, сказав, що окремі з них зроблені так, що грають на руку позивачу(?!). В результаті пан Федака отримав компенсацію, що обчислюється цифрою з п'ятьма нулями(!) - є чим  поділитись! А інтереси держави? – злили… Важко сказати – до кого тут звертатись – до люстраційного комітету, чи одразу – до Генпрокурора!

         І от – колектив Музею з острахом очікує на появу гостя з минулого. Працівники скансену ще не забули неадекватної поведінки цього психічно неврівноваженого персонажу. Фінансові зловживання, незаконні звільнення, деколи пряме керівництво на себе брала дружина директора, яка взагалі в Музеї не працювала… Федака переслідував профспілку, не допускав журналістів, ображав підлеглих. При ньому продовжувала фінансові махінації головний бухгалтер, що причетна до мільйонних розтрат…  Хтось може пояснити, з якою метою Міністерство вперто тягне цього невдаху у Музей? Чи нема там чийогось особистого інтересу? Міністерство взагалі здатне оцінювати наслідки своїх дій? Хто буде нести відповідальність за дестабілізацію роботи найбільшого скансену Європи? Реінкарнацію бувшого директора колектив музею розцінює  як знущання над працівниками та нездатність Міністерства захистити інтереси держави. Може, хлопцям варто розійтись по театрам та ресторанам та поступитись місцем професіоналам? Краще смішити людей зі сцени, ніж з міністерських кабінетів!

         То що ж багатостраждальний Пирогів? – Пирогів хай малює довкола себе крейдяне коло та молиться! Ще й перші півні не заспівали, а на нього вже лізе нечисть з минулого. Не встиг колектив заспокоїтись та запрацювати нормально, як пани з Міністерства вигадали нові випробування. Що ж робити? Може, зібрати весь численний колектив музею та обійти його хресною ходою? А є ще один – новітній – спосіб: завантажити у сміттєві баки Федаку з його міністерськими покровителями та викинути їх всіх разом на смітник! А міністерство, яке не захищає інтереси держави та, симулюючи активну діяльність, далі прокручує мутні схемки задля дрібненьких шкурних інтересиків – таке міністерство взагалі не потрібне! Є країни, в яких Міністерства культури нема, а культура – є! А у нас – навпаки…

-         То що, куме, буде музей у Пирогові, чи занапастять його вурдалаки?

-         Та буде, якщо міністерство за нього не візьметься…

-         Ото ж…

-         І. Корсун