Мій Шевченко.

Тарас закарбувався у душі моїй навік!
Були лихі часи в житті країни,
Та  не про себе думав мужній  чоловік -
Він переймався долею Вкраїни.

О, як боявся, що одурять і  покинуть
ЇЇ вві сні, а потім - окрадуть.
Йому ж боліла доля Батьківщини
Й дороговказом осявала путь.

Подумать тільки:  довгих десять років
Заслання, туги, болю і жалю...
І тисячі муштрованих солдатських кроків
Не перекреслили оте його "люблю..."

Як він любив... Він так любив Вкраїну, 
Безмежжя верб, степів і солов'їв,
Убогих, вдів і землю-сиротину,
Й ненавидів панів, жандармів і царів.

Поет леліяв мрію - жити без обману.
Ридали вірші та кляли недолю,
Повстати звали і порвать кайдани,
І кров'ю ворогів скропити волю!

Та не дали... І відняли Вітчизну,
І доконали генія ще в розквіті життя...
Я не справляю по тобі,  Тарасе, тризну -
А йду з живим тобою в майбуття!

 Автор: Ірина Шостак.

ШевченковІ слова.

Шевченкові слова

Народжуються в серці,

Тарас через віки

Із них до нас озветься.

 

Його сумні рядки

Душі торкнулись знову,

Піднять зуміли дух

Наснаги та любові.

 

Любити Україну

У них заповідав,

Як добре вільним бути,

Щораз усім казав.

                                                   

З отого Кобзаря

До мене виринають

Шевченкові думки,

Що націю єднають.

 

І буду я любити

І Україну, й мову…

В Шевченка я черпаю

Те мудре,  віще слово.


Автор: Володимир Габрель.

 

Життя духовного основа.

Ми всі – з лозової колиски,

І в ній малим лежав Тарас.

Під сволоком, німа, зависла.

Щоб нам нагадувать не раз,

 

Як у кріпацькій тій хатині

Почув журливу пісню він,

Як з крапель крові на калині

Далекий і тривожний дзвін.

 

Бо саме у слідах Тараса

Його розбурхана душа.

Блага до всіх вона відразу

І поміж нас тепер руша.

 

«Хай слово наше не вмирає»

Звучить як щире каяття.

Нема, Тарасе, того раю…

Але з-поміж марнот життя

 

«Ще наша правда не пропала», -

Ми щиро твердим Кобзарю,

Бо є між нас борців немало,

Хто вірить у ясну зорю.

 

Твій гнівний дух ніхто не зрадить,

Такі не стануть поміж нас.

І українська буде влада,

Тобі клянемося, Тарас.

 

Автор: Валентина Поїзник.

Шевченка знають у всьому світі.

Шевченка знають у всьому світі,

Читають дорослі і люблять діти.

Черкаські люди  - славні земляки –

Співають пісню про хрущі й садки,


Дніпро, широкий і могутній.

А він стоїть, величний, незабутній,

Стоїть на канівській горі

І дивиться, що коїться на цій землі.


Всього минуло два століття,

А на Вкраїні знову лихоліття.

Все повернулось: панство і служниці,

Нізащо пересічних бють по пиці.


І наймити ідуть з торбами,

А жебраки лежать попід тинами.

І храмів стало більше, і палат.

І в «Чорній раді» продані сидять.

 

Все, як колись, ніяких змін…

Стоїть в зажурі України син

На канівській  святій горі:

«Чому ж  мовчать вкраїнці-бунтарі?»


Автор:  Таміла Калашник.

 

 

Слово не поляже.

Вивчав Шевченка в школі я,

Кобзарик був малий –

І винятків доволі є,

І зміст скривлений.

 

Цензор «правив» кобзаря

Щоб всіх з глузду збити,

Підтасовано не зря:

«Слово» на «Слава» змінити.

 

Чиновник від культури,

Посмів «лютий враже»,

Зробити купюри.

Та Господь накаже!

 

І не зменшуються лави,

Яких заздрість точить,

До шевченкової слави

Притулитись хочуть.

 

Молю: «Слово не поляже»!

Як почнуть шукати діти –

Наше Слово всім «розкаже»,

Що ж то діялось у Світі?

Шарф модерний.

Шарф вязаний з суцільним воротником. Цей більше як прикраса - вузький і довгий,

але захищає при розпахнутому пальті.

Вигляд ззаду. Одягається через голову.

Цей шарф ширший і тепліший. Воротник скачується втричі. Надійно захищає груди.

Вигляд ззаду. Годиться й жінкам, якщо коротка зачіска. Простий і комфортний.

Підказкою став свахин шарф з одним гудзиком ззаду. Але у моєму випадку 

не треба світера.




Модель гелікоптера.

Модель гелікоптера з електро мікро двигуном і чотирьохлопатевим гвинтом.


 Модель встановлена на штанзі врівноваженій елементами живлення.


 При ввімкненні електродвигуна модель найкращим чином демонструє момент порушення рівноваги і утворення підйомної сили гвинта з тяговою складовою подовжнього руху.



Кому належить мужчина.

Це жінка може бути «безхозною»,
тобто самотньою, а мужчина, як правило, має комусь належати. І хазяйок у нього
може бути не одна. Часто між його матір’ю та дружиною іде непримиренна
боротьба. Важче усього у цій ситуації мужчині: він кохає дружину і любить
матір, але залишається поміж двох фронтів і страждає беручі під захист слабшу,
– на початку життя молоду дружину, а згодом стару вже матір. Частіше за все
вихідна причина в матері, вона любить свого синочка з дитинства і не відчула моменту,
коли права на нього треба уступити іншій жінці, якщо сформулювати узагальнено,
то тій, з якою у нього почались інтимні стосунки. Найважче це зробити матері, у
якої він одиначок, а якщо до того ж його мама самотня, то можуть утворитися
пекельні відносини між свекрухою і невісткою. Дещо пом’якшити відносини можуть
малі онуки.
Та лише цією парою конфлікт не
обмежується. Інша ситуація – суперниці. Не завжди формальний статус «дружина»
захищає життєві пріоритети. Чув такий випадок. Додому до дружини зявилась
стороння жінка: «Не будеш іноді відпускати чоловіка – заберу його назовсім». Що
ж, мабуть такий розклад волі діючих осіб цього трикутника. Сприйняття цієї
ситуації вами залежить від ролі, яку в ній ви обрали для себе.
Кому ж належатиме тимчасово «безхозний»
чоловік? Є такий комерційний трюк. Наприклад, на кожний послідуючий автомобіль
в автомагазині навішується накидка. Кожному купцеві пропонується обирати собі
авто крім того, що під накидкою. Але ж вам,
як і більшості, сподобалось те авто, що під накидкою і ви пропонуєте
хабара. Враховуйте такий психологічний момент і зумійте обєктивно розібратися
з кандидатами. Не зволікайте з вибором. Чую ваше: «Якби ж він був».

Діюча модель свердлувального верстата.


        

Модель свердлувального верстата на двох 1,5 в елементах живлення замислювалась як демонстраційна модель у пізнавальних цілях.

Але ретельне балансування механічної частини надало можливість здійснювати свердління технологічного отвору свердлом 1,1  мм  у трьох міліметровій фанері  під пилочку лобзика під час виконання розпилювання внутрішнього узору.

Доцільне використання моделі як електробезпечної для навчання верстатній обробці учнів початкових класів.

З газетної статті про "сонечко-33.

Уже 17 років існує в Черкаській спеціалізованій школі № 28 гурток для поетично обдарованих дітей «Перші ластівки». Очолює його незмінний керівник, людина небайдужої душі, вчитель української мови та літератури Журенкова Лариса Василівна.

 Лариса Василівна розповіла, що відшукати дітей, які віршують, непросто. Адже такі діти специфічні. Бог обдарував їх тонкою та вразливою натурою. Вони літають уві сні  і мислять образами.

 Запамяталися слова Лариси Василівни Журенкової, нашого керівника, про творчо обдарованих  дітей. Вони, за її словами, дуже вразливі, іноді нагадуть равликів, які ховаються у свою мушлю, коли їм щось не до вподоби. А іноді – ніжних, яскравих метеликів, тому  ставитися до них треба обережно, щоб не обпалити крильця…

 Ви знаєте, на засіданнях поетичного гуртка «Перші ластівки» тепла, задушевна атмосфера спілкування, творчої співпраці.

 частіше причащатися Поезією: вона очищає душу від мулу буденності, прагматизму і сірості. Живіть у гармонії з собою, з людьми, з природою і світом! А також памятайте слова відомого українського письменника Остапа Вишні, якого частенько цитує Лариса Василівна: «Коли входиш у літературу, чисть черевики! Не забувай, що там був Пушкін, був Гоголь, був Шевченко! Обітри черевики!»

                                                        Дробот Лідія Іванівна, учитель української мови та літератури СПШ  28 м. Черкаси

(Стаття з газети  «Народна довіра Черкащини», 22 лютого, 2013 р.)