www.zarvanycia.cc.ua До Львова привезуть унікальну реліквію - оригінал Нерукотворного образу Ісуса Христа (Хустка Вероніки)

З 30 січня до 15 лютого 2015 року у Львові буде виставлена до почитання унікальна реліквія - оригінал Нерукотворного образу Ісуса Христа (Хустка Вероніки).

Реліквія перебуває в особистій захристії Папи Франциска і востаннє була вивезена з Ватикану 100 років тому, повідомила прес-служба Львівської міської ради

Більше про подію:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/jdXbq2xmzA8

www.zarvanycia.cc.ua 27 січня - преподобних отців у Синаї і Раїті повбиваних, святої рівноапостольної Ніни

Жили на Синайській горі святі отці, які присвятили життя своє Богові. Їхнього ж життя устав був такий: цілі дні сиділи в келіях своїх, безмовствуючи, у суботу ж увечері, коли наставала неділя, збиралися всі в церкву і разом нічне чування творили. Зранку ж на Літургії, причастившися святих безсмертних Христових Таїнств, кожен з них знову у свою келію відходив. Ангельський мали вигляд, станули-бо їхні від сильної повстримности і чування, і жили наче безтілесні, нічого ж не споживали з такого, що насолоду і пристрасті породжувати звикло: ні вина, ні олії, ні хліба всілякого, але трошки фініків чи жолудів дубових — і тим своє тіло годували, проте завдяки відвідинам подорожніх з'являвся часом і хліб у настоятеля місця.

Небагато ж днів минуло, раптом напало на той край багато варварів, яких називали влеміяни, коли помер князь їхній. І яких знайшли отців у навколишніх місцях, били немилостиво, а які були поблизу мурів, — ми відчули шум і галас, — ті втекли до фортеці разом зі святим отцем, настоятелем місця, йому ж ім'я Дула. Він був справді рабом Христовим, багато-терпіння і покору маючи, як ніхто инший, тому й Мойсеєм деякі його називали. Вибили ж ті варвари всіх, що були в Хориві, і в Тедоровилі, і в Кидарі багатьох святих й инші місця навколо гори Синайської повоювали. Прийшли ж і до нас і мало не згубили нас: ніхто ж не боронився від них.

Детальніше...

Замітка про святу царицю:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/wmWE9_4FAgQ

www.zarvanycia.cc.ua  Благовірна Тамара, цариця Ґрузинська (1213)

Свята благовірна цариця Ґрузії Тамара народилася близько 1165 року. Походила з давньої грузинської династії Баґратидів і була дочкою Георгія III і цариці Бурдухан, дочки осетинського царя Худа. Тамара була коронована в Уплисцихе в якості співправительки свого батька 1178 року.

Це сталося одразу після заколоту принца Демня і клану Орбеліані, коли у царя не було спадкоємця, і становище в країні було нестабільним. Після смерті царя Тамара була повторно коронована в Гелатському монастирі (1184). Цариця негайно скликала собор для усунення негараздів у церковному житті і встановлення адміністративного порядку. Усунуті були від кафедри негідні архиєреї, зміщені правителі, які зловживали своєю владою, церкви звільнені від повинностей, участь селян полегшена, у державі настав мир.

Тамара була визнана царицею від Понту до Гургана (Каспію) і від Поцупив (лінія від Трапезунда до Карс) до Дербента, Хазаретіі і Скіфії. Девізом свого правління вона проголосила милість і правду: «Я батько сиріт і суддя вдів», - говорила Тамара. У її царювання не було жодного випадку смертної кари і тілесного покарання. Уникаючи ускладнень всередині царства, цариця вела ряд воєн з сусідніми державами.

Перший її чоловік, російський князь Георгій (або Юрій) - на думку Карамзіна - син Андрія Боголюбського - скоїв військові експедиції на північ Вірменії, в Ширван і Ерзерум. Коли шлюб Тамари з Георгієм був розірваний - за словами грузинського літописця, внаслідок скоєних князем безладів, - то колишній чоловік Тамари став її ворогом і з великим грецьким військом рушив з Константинополя в Ґрузію для повернення втраченого престолу. Прихильники Юрія зайняли Кутаїсі і він був коронований в палаці Гегуті, його прибічники здійснювали набіги до самого міста Ґорі, але все ж заколот було придушено. Юрія було вчергове вигнано, його прихильники покарані (клан Джакелі позбавлено володінь). Ця сталося 1191 року.

Майже відразу після вигнання Юрія Тамара вступає в новий шлюб - з другом дитинства, осетинським царевичем Давидом Сосланом, - і відкриває наступальну політику. Вона завойовує Тавриз, Ерзерум, отримує блискучу перемогу над султаном ардебільським. Шамкорська битва (1195) приносить їй гучну славу, відгомони якої чуються в російській оповіді про Іверську цариці Дінарі. Переможна її хода завершується поразкою (1203) Нукардіна, султана алеппського.

Час царювання святої Тамари відомий як золотий вік грузинської історії: цариця Тамара відрізнялася високим благочестям і, продовжуючи починання свого діда. святого благовірного царя Давида III Відновлювача, сприяла широкому поширенню віри Христової по всій Грузії, будівництву храмів і монастирів. У 1204 р. імператор Румського султанату Рукн-ед-Дін звернувся до цариці Тамарі з вимогою відмови Грузії від християнства і прийняття ісламу.

Цариця Тамара відкинула цю вимогу, і в історичній битві поблизу Басіані грузинське військо розбило коаліцію мусульманських держав. Мудре правління благовірної цариці Тамари здобуло їй всенародну любов. Останні роки життя вона провела в печерному монастирі Вардзіа. Благовірна цариця мала келію, яка сполучалася за допомогою віконця з храмом, з якої вона могла підносити молитви до Господа під час Богослужінь. Померла мирно 1213 року.

Замітка про святу царицю:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/wmWE9_4FAgQ

www.zarvanycia.cc.ua СВЯТЫЕ МУЧЕНИКИ ЕРМИЛ И СТРАТОНИК

Святой Ермил был диаконом в Сигидунуме (около теперешнего Белграда) в правление тирана Лициния, правившего с 308 по 324 год. Язычники донесли правителю на святого, а тот с готовностью и радостью принял солдат, которые пришли его арестовать. Ермил был приведен к правителю, который задавал ему вопросы, а святой смело отвечал на них и насмехался над неразумным поклонением идолам. За это он был заключен в тюрьму.

Когда Ермил был в заточении, его посетил Ангел Господень. Святой был утешен им и призван сохранять мужество до конца. Когда Ермил был снова приведен к императору,  он показал, что не только не колеблется в вере, но что вера эта еще больше окрепла в нем. По приказу императора святого били розгами, но казалось, что это не приносит ему никакой боли. Святой лишь воздавал молитвы Господу, прося удостоить его стать причастником спасительных Страстей. Тогда с небес раздался глас, обещавший мученику венец через три дня.  

Стратоник же был тюремщиком, и, видя такие чудеса, уверовал в Господа и стал другом святого Ермила, однако он еще не решался открыто исповедать веру и пойти на мученичество. На следующий день святой Ермил опять был выведен из темницы, подвержен страшным пыткам. Святой Стратоник плакал, когда увидел, как Ермила растянутого на земле бьют розгами с острыми железными наконечниками, и как распарывают его живот до самых внутренностей. Такое поведение Стратоника вызвало подозрения у солдат и они стали допрашивать тюремщика.  Тогда Стратоник почувствовал, что пришло его время.

Он не только сказал, что является другом мученика, но ещё добавил, что разделяет его веру и даже пойдет на смерть из любви ко Христу. Тогда святой был схвачен, и избиваем. Стратоник же исполнялся мужества, глядя на друга, и просил Ермила молиться Господу, о даровании ему сил претерпеть мучения до конца. Когда святых мучеников отвели в темницу, с неба послышался глас, возвещающий, что их подвиг будет увенчан победой на следующий день.

Утром воины пришли за святым Ермилом. Он был повешен на дыбу, а его тело стали разрывать. Наконец император, испугавшись нового Божественного вмешательства, и уже отчаявшись, что  святой Стратоник вернется к идолопоклонству, приказал посадить святых в корзину и бросить в реку Дунай. Мученики обрадовались, что теперь вскоре вместе предстанут пред Господом, и воспевали: «Слава в вышних Богу, на земле мир, в человецех благоволение». Воды Дуная, освященные телами святых, через несколько дней выбросили их на берег к великой радости христиан, похоронивших мучеников с почестями недалеко от города.

Вспоминая сегодня святых мучеников Ермила и Стратоника, помолимся им о сохранении в нас истинной веры, такой же крепкой и непоколебимой, какую имели святые. Чтобы и мы в течении всей жизни нашей никогда не усомнились, никогда не впадали в отчаяние и уныние, а несли свой жизненный крест без ропота, все претерпевая и во всем соблюдая заповеди Христовы.

Розповіді про святих, новини:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/wmWE9_4FAgQ

www.zarvanycia.cc.ua Свята великомучениця Тетяна

За православним календарем 25 січня – день пам'яті великомучениці Тетяни, Тетянин день. (Тетяна від грецького татто - встановлювати, визначати - засновниця).

Свята мучениця Тетяна народилася у знатній римській родині. Батько, таємний християнин, виховав доньку відданою Церкві та Богу.

Коли Тетяна досягла повноліття, вона стала байдужою до багатства та інших благ і полюбила всім серцем духовний спосіб життя. Вона назавжди відмовилася від подружнього життя і за доброчесне життя була призначена дияконисою Римської церкви. На цій посаді вона з ретельністю доглядала за хворими, відвідувала в’язниці, допомагала незаможним, намагаючись постійно догодити Богові молитвами та добрими справами.

При імператорі Олександрі Севері (222 - 235 рр.) свята Тетяна за сповідання Ісуса Христа прийняла мученицьке страждання від римського міськуправителя Ульпіана (близько 225 р.). За переказами, святу Тетяну, після різноманітних катувань, кинули на арену цирку (Колізею), щоб лютий лев розірвав її для забави глядачів. Але замість цього лев став лагідно леститися до неї. Тоді святу Тетяну усікли мечем. Вісім слуг міськуправителя, котрі мучили святу, увірували в Ісуса Христа, бачачи над нею силу Божу, - і вони теж були після мук усічені мечем.
Згодом великомученицю Тетяну долучили до лику святих.

Свята мучениця Тетяна особливо шанується у Москві як покровителька студентів. В Московському державному університеті діє храм на її честь. Саме 25 січня 1755 року імператриця Єлизавета Петрівна підписала указ про заснування Московського університету. День підписання генерал-ад'ютант граф Іван Шувалов вибрав не випадково: таким чином, він зробив своєрідний подарунок на іменини своїй матері - Тетяні Петрівні. Проект першого в Росії університету був розроблений Михайлом Ломоносовим.

Відтоді свята Тетяна вважається покровителькою студентів і педагогів.

Усі, кому близька ця дата, кажуть, що вона пронизана по-весняному радісним настроєм, незважаючи на січневі морози чи відлигу...

За народним повір’ям у цей день сонце повертає до літа, а зима — до морозів. Якщо день буде сонячним, то рано повернуться птахи, якщо сніг піде, то літо буде дощовим, а якщо вдарять морози — тоді літо буде теплим.

Розповіді про святих, новини:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/0R_XMP6MYRo

www.zarvanycia.cc.ua Феодосий Великий (преподобный)

Феодосий Великий (греч. , Феодосий Киновиарх; ок. 424, Каппадокия — 529, Палестина) — христианский святой, авва, основатель общежительного монашества в Палестине. Почитается в лике преподобных, память в Православной церкви совершается 11 января (по юлианскому календарю), в Католической церкви 11 января.

Феодосий родился в каппадокийском селении Могарион. Его родителями были христиане Проересий и Евлогия. С детства обладая хорошим голосом, Феодосий был посвящён в церковные чтецы. Около 451 года Феодосий отправился в Иерусалим. По дороге в Антиохии он встретился с Симеоном Столпником, который, как повествует житие, «поцеловал богодухновенного юношу и предсказал ему, что он будет пастырем словесных овец и спасет многих от мысленного волка; предсказал ему еще многое и, благословив его, отпустил».[2] В Иерусалиме он посетил места евангельских событий и стал учеником преподобного Лонгина, проживавшего при «столпе Давидовом» (древняя башня в Иерусалимской крепости, у Яффских ворот). По поручению Лонгина Феодосий переселился к Кафисматной церкви, построенной вдовой Гликерией на полпути между Иерусалимом и Вифлеемом, но желая уединения через некоторое время ушёл в пустыню и поселился в пещере, в которой по преданию останавливались волхвы, пришедшие поклонится новорожденному Иисусу.

Вскоре вокруг Феодосия образовалась монашеская община и «пещера сделалась тесною для помещения столь большого количества людей». На просьбу монахов выбрать место для строительства монастыря Феодосий взял кадильницу, вложил в неё холодные угли, фимиам и вышел в пустыню:

    …он обходил места, которые казались более удобными для построения монастыря. Он прошёл далеко по пустыне и с теми же невозгорающимися и холодными углями в кадиле достиг места, называемого Кутилла, и берегов Смоляного озера. И когда увидел, что угли не загораются… то вознамерился возвратиться в пещеру. Когда он возвращался, и пещера была уже недалеко из кадильницы внезапно вышел благоухающий дым, ибо угли сильно разгорелись.[2]

На этом месте была построена церковь, кельи и вскоре возникла обширная обитель, получившая название Лавра Феодосия Великого. В ней был введён монастырский устав Василия Великого и лавра стала первым общежительным монастырём Палестины, к концу жизни Феодосия в ней проживало до 400 монахов.

Житие Феодосия многократно упоминает чудесное умножение пищи, произошедшее по молитве Феодосия (русская агиография использовала эти случаи для жития Феодосия Печерского).[3] В палестинской пустыне Феодосием было устроен ряд страноприимных домов и больниц. В лавре было построено несколько церквей, богослужение в которых проходило на различных языках: «в великой церкви Пречистые Богородицы — греки, в другой — иверийцы, в третьей — армяне — пели церковное правило на своих языках, по семь раз в день».
Феодосий Великий (житийная икона, XVIII век)

Феодосий был другом преподобного Саввы Освященного, при иерусалимском патриархе Салюстии (486—494 годы) монахи палестинской пустыни обратились к нему с просьбой поставить «Феодосия и Савву архимандритами и начальниками всех монастырей, находящихся около Святого Града».[4] Патриарх удовлетворил просьбу монахов, Феодосий стал архимандритом всех палестинских общежительных монастырей (киновий) и получил своё прозвание — «киновиарх».

В период правления императора Анастасия I в столице империи обострились монофизитские споры, начались отрицания решений Четвёртого Вселенского собора. Император, придерживавшийся монофизитства начал гонения, в ответ на которые Феодосий от имении палестинских монахов направил ему увещевание, а затем, придя в Иерусалим, в храме Гроба Господня с амвона провозгласил: «Кто не почитает четыре Вселенские собора, как и четыре Евангелия, да будет анафема!». За свои оппозиционные действия Феодосий был подвергнут заточению, из которого вышел после смерти Анастасия (518 год). Борьба Феодосия с монофизитами получила положительную оценку со стороны римского папы Феликса и антиохийского епископа Ефрема, направивших преподобному свои послания.

Скончался Феодосий в 529 году в возрасте 105-ти лет после продолжительной болезни («лежал на одре болезни в течение целого года»). Тело Феодосия было погребено в пещере трёх волхвов.

Розповіді про святого, заснування обителі:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/YogOW9hjUjs

www.zarvanycia.cc.ua Григорій Ніський

Григорій Ніський (бл. 335, Кесарія Кападокійська – після 394, Ніса, Кападокія) — високо шанований християнський святий, богослов, християнський єпископ і святий, філософ, екзегет, один з трьох великих "каппадокійців", брат святого Василія Великого, єпископ Ніси в Кападокії. За його ініціативою на ІІ Вселенському Соборі, був доповнений Нікейській Символ віри.

Святитель Григорій, єпископ Ніський, був молодшим братом святителя Василія Великого. Народження і виховання його збіглося з найбільшим розпалом аріанских суперечок. Отримавши прекрасну освіту, він був у свій час наставником красномовства. У 372 році був рукопокладений святим Василієм Великим на єпископа міста Ніси в Каппадокії.

У 379 році помер його брат святий Василій Великий. Святий Григорій важко переживав втрату свого наставника. У тому ж році святий Григорій брав участь в Антіохійському Соборі проти єретиків, що не визнавали непорочності Божої Матері, і тих, що поклонялися Богоматері як божеству. Він був вибраний Собором для огляду церков в Аравії і Палестині і утвердження православного вчення про Пресвяту Богородицю. По дорозі назад святий Григорій відвідав Єрусалим.

В 381 році святий Григорій був одним з головних діячів II Вселенського Собору, який було скликано в Константинополі проти єресі Македонія, який неправильно вчив про природу Святого Духа. На цьому Соборі, за ініціативою святого Григорія, був доповнений Нікейській Символ віри.

Доживши до глибокої старості, святий Григорій Ніський помер, незабаром після Константинопільського Собору.

Розповіді про мучеників:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/jRALLbjge24

www.zarvanycia.cc.ua Пратулинські мученики

[свв. Климентій, Агатангел та Павліній] Село Пратулин знаходиться неподалік міста Холм у Польщі, яке колись належало до Холмської греко-католицької єпархії нашої Церкви. Жителі цього села були свідомими греко-католиками і не хотіли переходити на російське православіє, яке уряд Росії, зайнявши Підляшшя, насильно запроваджував у нашому народі.

У січні 1874 року понад 500 вірних греко-католиків села Пратулин зібралися біля своєї церкви з метою не впустити православного священика до храму. Тоді царський урядовець дав наказ стріляти по відважних пратулинцях. Серед них було 13 мужніх чоловіків, які на місці загинули. Ось їхні імена: Данило Кармаш, Лука Бойко, Варфоломій Осип’юк, Онуфрій Василюк, Пилип Герилюк, Констянтин Бойко, Микита Грицюк, Ігнатій Франчук, Вінкентій Левонюк, Іван Андреюк, Констянтин Лукашук, Максим Гаврилюк і Михайло Ваврищук.

6 жовтня 1996 року Папа Іван Павло II під час свого перебування в Польщі проголосив мучеників з Пратулина блаженними.

Священномученик Климент, єпископ Анкирський

Священномученик Климент, єпископ Анкирський народився в Галатійському місті Анкир у 258 році. У дитинстві помер його батько, а в дванадцять років - і мама, яка передбачила йому мученицьку смерть за віру в Христа.

Жінка, що усиновила його, Софія, виховувала його навчаючи християнських правд віри. Під час страшного голоду в Галатії деякі язичники кидали своїх дітей, не маючи можливості їх прогодувати, і Софія брала нещасних до себе, годувала і одягала їх, а святий Климент допомагав їй у цьому. Він учив дітей і готував їх до прийняття святого Хрещення. Багато хто з них згодом зазнали мучеництва за віру в Христа.

За богоугодне життя, святий Климент був поставлений в читця, а потім в диякона, у вісімнадцять років отримав сан пресвітера, а в двадцятирічному віці був рукопокладений в єпископа Анкирського. Незабаром спалахнуло гоніння Діоклитіана. За доносом був притягнутий до суду і єпископ Климент. Управитель Галатії Дометіан намагався схилити святого до поклоніння язичницьким богам, але єпископ Климент твердо сповідав віру Христову і мужньо прийняв муки, яким піддав його лютий намісник.

Багато хто з язичників, бачивши мужність святого ввірували в Христа. До святого Климента у в’язниці сходилися люди для повчань, щоб отримати зцілення і Хрещення, так що в’язниця перетворилася на храм.

Лютий імператор, вражений чудами святого Климента, відіслав його до Нікомидії до свого співправителя Максиміана.

По дорозі, на кораблі, до святого приєднався його учень Агатангел, що уникнув страти з іншими сповідниками і бажав постраждати і померти за Христа разом з єпископом Климентом.

Імператор Максиміан передав святих Климента і Агатангела управителеві Агрипину, який передав їх на нелюдські катування.

Святого Агатангела убили мечем, а святого Климента звільнили анкирські християни і відвезли до печерного храму. Там, після здійснення Літургії, святий сповістив віруючим швидке закінчення гонінь і свій близький відхід. Святий мученик дійсно незабаром був убитий воїнами міста, що увірвалися до храму. Святому відсікли мечем голову під час принесення ним Безкровної Жертви біля 312 року.

Розповіді про мучеників:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/ckHirE9OfBc

www.zarvanycia.cc.ua Мученик Полиевкт

Святой Полиевкт был первым мучеником в армянском городе Мелитине. Он был воином при императоре Декии (249 - 251) и пострадал за веру во Христа при императоре Валериане (253 - 259). Святой был другом воина Неарха, твердого христианина, а сам, ведя добродетельную жизнь, оставался язычником.

Когда настало гонение на христиан, Неарх сказал Полиевкту: "Друг, мы скоро разлучимся с тобой, меня возьмут на мучения, а ты, пожалуй, отречешься от дружбы со мной". Полиевкт отвечал ему, что видел во сне Христа, Который снял с него одежду и надел другую, светлую. "С этой минуты, - сказал он, - я готов служить Господу Иисусу Христу".

Возгоревшись духом, святой Полиевкт вышел на городскую площадь, разорвал висевший там царский указ об обязательном поклонении идолам и выбил из рук жрецов идолов, которых они несли.

Тесть его, правитель Фелокс, которому было поручено исполнять царский указ, ужаснулся поступку святого Полиевкта и заявил, что теперь он должен будет умереть. "Иди, прощайся с женой и детьми", - сказал он. Пришла жена и стала в слезах умолять мужа отречься от Христа, заплакал и тесть его Фелокс. Но святой Полиевкт остался непреклонным в своем решении пострадать за Христа. С радостью преклонил он свою голову под меч палача и крестился в собственной крови (+ 259). Вскоре, когда Церковь Христова при равноапостольном КонстантинеЖитие.. Святой равноапостольный царь КонстантинИкона. Император Константин ВеликийМолитвыХрамы восторжествовала по всей римской империи, в Мелитине был воздвигнут храм во имя святого мученика Полиевкта. Многие чудотворения совершались по молитвенному предстательству святого Полиевкта. В его храме горячо молились о даровании сына родители преподобного Евфимия ВеликогоЖитие.. Преподобный Евфимий ВеликийИкона. Евфимий ВеликийМолитвы (память 20 января). Рождение великого светильника Православия в 376 году свершилось, таким образом, по благословению святого мученика Полиевкта. Чтителем его памяти был также святитель Акакий, епископ МелитинскийЖитие.. Преподобный Акакий, епископ Мелитинский, участник III Вселенского Собора и великий поборник Вселенской истины. Как на Востоке, так и на Западе мученик Полиевкт почитается как хранитель клятв и договоров.

Святий мученик:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/ckHirE9OfBc

www.zarvanycia.cc.ua Преподобний Юрій Хозевіт

[свв. Домніка, Георгій Хозевіта та Еміліян ісп.] Преподобний Юрій Хозевіт народився в VII ст. на о. Кіпр. Після смерті батьків відвідав святі місця Палестини, де і вступив до Хозевітської обителі, що знаходиться між Єрусалимом і Єрихонові, де згодом став настоятелем. Багато років Юрій подвизався в монастирській хлібопекарні, ніколи не носив нових риз, а виготовляв собі одяг зі старих ганчірок. Преподобний Юрій подавав ченцям зразок посту, чування, тілесних подвигів і здійснив багато чудес.

Передчуваючи близьку кончину, св. Юрій послав за своїм учнем Антонієм, щоб попрощатися з ним, але той був зайнятий послухом і сумував, що не встигне попрощатися зі своїм аввою. Тоді преподобний, дізнавшись про це, просив передати, щоб Антоній виконував послух, обіцяючи почекати його. Коли учень близько опівночі прийшов до вмираючого старця, той був ще живий. Преподобний з любов’ю благословив учня, після чого відійшов до Господа.

Святитель Еміліан сповідник, єпископ Кизицький

Святитель Еміліян Кизицький, жив за царювання імператора-іконоборця Лева Вірменина. Разом з іншими єпископами він був викликаний в палац до імператора, який наполегливо наполягав,  щоб усі єпископи зреклися  почитання святих ікон.

Святитель Еміліян перший твердо відповідав імператору, що питання про іконопочитання, може обговорюватися і вирішуватися лише в Церкві духовними особами, а не в царському палаці.

У 815 році він був засланий на заслання, де і помер як сповідник.

Преподобна Домніка

Преподобна Домніка прибула з Карфагену в Царгород під час царювання святого царя Феодосія Великого. Тут вона прийняла Хрещення від Патріарха Нектарія і вступила в монастир.

Суворими і тривалими подвигами зійшла вона на висоту духовної досконалості. Свята зцілювала хворих, пророкувала майбутнє.

Прикрашена чеснотами, свята преставилася до оселі Всевишнього, будучи в глибокій старості біля  474 року.

Преподобний Григорій чудотворець Печерський

Преподобномученик Григорій Печерський прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі, коли ігуменом був преподобний Феодосій. Він відрізнявся смиренністю, слухняністю і особливо подвигом молитви.

За свої подвижницькі труди святий удостоївся від Господа дару вигнання бісів та інших чудотвореннь. Одного разу злодії, бажаючи викрасти книги святого, за молитвами преподобного Григорія були охоплені глибоким сном і прокинулися лише через п’ять днів. Ночі преподобний проводив без сну в співі й молитві. За наказом князя Ростислава Всеволодовича він був втоплений у річці за те, що передбачив князю поразки від половців і загибель, що незабаром і сталося.

На третій день після смерті, тіло преподобного чудесним чином опинилося в його замкненій келії. Нетлінні мощі святого почивають у Ближніх печерах.

Преподобний Григорій, затворник Печерський

Подвизався в Києво-Печерському монастирі в XIV ст. Особливо прославився подвигом стриманості і посту, ночі проводив у молитвах.

Преподобний Григорій сподобився від Бога дару чудотворення. Мощі преподобного Григорія спочивають у Дальніх печерах.

Написав Бр. Григорій Яремчук ЧСВВ

Розповіді про святих:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/-9nqiRPdslM