www.zarvanycia.cc.ua Святая великомученица Анастасия Узорешитель

  • 05.01.15, 21:15

www.zarvanycia.cc.ua Святая великомученица Анастасия Узорешительница

Святая великомученица Анастасия Узорешительница (+ ок. 304) пострадала во время правления римского императора Диоклитиана (284-305). Родилась в Риме, в семье сенатора Претекстата. Отец был язычник, мать Фавста — тайная христианка, которая поручила воспитание маленькой девочки известному своей ученостью святому Хрисогону (+ ок. 304 г.; память 22 декабря). Хрисогон учил Анастасию Священному Писанию и исполнению закона Божия. По окончании учения об Анастасии говорили как о мудрой и прекрасной деве. После смерти матери, не считаясь с желанием дочери, отец выдал ее замуж за язычника Помплия. Чтобы не нарушить обет девства и избежать супружеского ложа, Анастасия постоянно ссылалась на неизлечимую болезнь и сохраняла чистоту.

В темницах Рима в то время находилось много заключенных христиан. В нищенской одежде святая тайно посещала узников, — умывала и кормила больных, неспособных двигаться, перевязывала раны, утешала всех, кто нуждался в этом. Ее учитель и наставник два года томился в заключении. Встречаясь с ним, она назидалась его долготерпением и преданностью Спасителю. Муж святой Анастасии, Помплий, узнав об этом, жестоко избил ее, поместил в отдельной комнате и у дверей поставил стражу. Святая скорбела, что лишилась возможности помогать христианам. После смерти отца Анастасии Помплий, чтобы завладеть богатым наследством, постоянно истязал жену. Святая писала своему учителю: «Муж мой... томит меня как противницу его языческой веры в столь тяжком заключении, что мне ничего не остается, как только, предав дух Господу, упасть мертвою». В ответном письме святой Хрисогон утешал мученицу: «Свету всегда предшествует тьма, и после болезни часто возвращается здоровье, и после смерти обещана нам жизнь». И предсказал скорую смерть ее мужа. Через некоторое время Помплия назначили послом к персидскому царю. По дороге в Персию он утонул во время внезапно начавшейся бури.

Теперь святая вновь могла посещать томившихся в темницах христиан, полученное наследство она употребляла на одежду, пищу и лекарства для больных. Святого Хрисогона отправили в Аквилею (город в верхней Италии) на суд к императору Диоклитиану, — Анастасия последовала за своим учителем. Тело святого Хрисогона после его мученической кончины, по Божественному откровению, было сокрыто пресвитером Зоилом. Через 30 дней после смерти святой Хрисогон явился Зоилу и предсказал о близкой кончине трех юных христианок, живших недалеко, — Агапии, Хионии и Ирины (( 304; память 16 апреля). И повелел послать к ним святую Анастасию. Такое видение было и святой Анастасии. Она пошла к пресвитеру, помолилась у мощей святого Хрисогона, затем в духовной беседе укрепила мужество трех дев перед предстоящими им пытками. После кончины мучениц, она сама похоронила их тела.

Святая Анастасия стала странствовать, чтобы везде, где только можно, служить христианам, заключенным в темницах. Так она получила дар врачевания. Трудами и словами утешения святая Анастасия облегчала заключение многих людей, попечением о телах и душах страждущих разрешала их от уз отчаяния, страха и беспомощности, поэтому и названа Узорешительницей. В Македонии святая познакомилась с молодой вдовой-христианкой Феодотией, которая помогала ей в благочестивых трудах.

Стало известно, что Анастасия — христианка, ее взяли под стражу и отвели к императору Диоклитиану. Расспросив Анастасию, Диоклитиан узнал, что она все свои средства истратила на помощь нуждающимся, а золотые, серебряные и медные статуэтки перелила на деньги и кормила многих голодных, одевала нагих, помогала немощным. Император приказал отвести святую к верховному жрецу Ульпиану, чтобы тот склонил ее к жертве языческим богам или предал жестокой казни. Жрец предложил святой Анастасии сделать выбор между богатыми дарами и орудиями пытки, положенными с двух сторон около нее. Святая, не колеблясь, указала на орудия пытки: «Окруженная этими предметами, я стану прекраснее и угоднее вожделенному Жениху моему — Христу...» Прежде, чем подвергнуть святую Анастасию пыткам, Ульпиан решил осквернить ее. Но, как только прикоснулся к ней, ослеп, страшная боль сжала ему голову, и через некоторое время он скончался. Святая Анастасия оказалась на свободе и вместе с Феодотией продолжала служить узникам. Вскоре святая Феодотия и три ее сына были преданы мученической смерти анфипатом (начальником области) Никитием в их родном городе Никее (( ок. 304; память 29 июля и 22 декабря). Святую Анастасию вторично заключили в темницу и 60 дней истязали голодом. Каждую ночь мученице являлась святая Феодотия, одобряла и укрепляла в терпении. Видя, что голод не причинил святой вреда, игемон Иллирии приказал утопить ее вместе с осужденными преступниками, среди которых был и гонимый за веру христиан Евтихиан (( ок. 304; память 22 декабря). Воины посадили узников на корабль и вышли в открытое море. Далеко от берега они пересели в лодку, а в корабле сделали несколько пробоин, чтобы он затонул. Судно стало погружаться в воду, но узники увидели мученицу Феодотию, управлявшую парусами и направлявшую корабль к берегу. 120 человек, пораженные чудом, уверовали во Христа — святые Анастасия и Евтихиан крестили их. Узнав о случившемся, игемон приказал казнить всех новокрещеных. Святую Анастасию растянули над костром между четырьмя столбами. Так окончила свой мученический подвиг святая Анастасия Узорешительница.

Тело святой осталось невредимым, — похоронила его благочестивая христианка Аполлинария. По окончании гонений она построила над гробом святой великомученицы Анастасии церковь.

Задушевні розповіді, новини, привітання, молитви:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/xUjYA7Ta5aI

www.zarvanycia.cc.ua Святая мученица Иулия

  • 03.01.15, 23:34

www.zarvanycia.cc.ua Святая мученица Иулия

Иулия Карфагенская

Святая мученица Иулия родилась в Карфагене в христианской семье. Девочкой она попала в плен к персам. Ее увезли в Сирию и продали в рабство. Исполняя христианские заповеди, святая Иулия верно служила своему господину, хранила себя в чистоте, соблюдала посты и много молилась Богу.

Никакие уговоры хозяина-язычника не могли склонить ее к идолопоклонству.

Однажды хозяин отправился с товаром в Галлию и взял с собой Иулию. Когда по пути корабль пристал к острову Корсика, хозяин решил принять участие в языческом празднике, а Иулия осталась на корабле. Корсиканцы напоили купца и его спутников вином и, когда те заснули, привели с корабля Иулию. Святая Иулия не убоялась признаться, что она христианка, и обезумевшие язычники распяли ее на кресте.

О кончине святой мученицы Ангел Господень сообщил инокам монастыря, находившегося на соседнем острове. Монахи взяли тело святой и погребли в храме своей обители.

Около 763 года мощи святой мученицы Иулии были перенесены в женский монастырь города Бресчии (источники дают разные годы кончины святой: V или VII вв.).

Задушевні розповіді, новини, привітання, молитви:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/7EwGAVb5f98

www.zarvanycia.cc.ua СВ. ІГНАТІЙ БОГОНОСЕЦЬ, ЄП. АНТІОХІЙСЬКИЙ

  • 03.01.15, 23:03

www.zarvanycia.cc.ua СВ. ІГНАТІЙ БОГОНОСЕЦЬ, ЄП. АНТІОХІЙСЬКИЙ

Відомостей про життя та діяльність св. Ігнатія збереглось дуже мало, в основному в “Церковній історії” Євсевія Кесарійського (кн.. 3, 36). Тут сповіщається, що св. Ігнатій був другим після ап. Петра єпископом Антіохійським. Бл. Єроним в “Хроніці” причисляє св. Ігнатія до слухачів і учеників св. Іоана Богослова.
З великою вірогідністю можна припустити, що в молоді роки св. Ігнатій був знайомий зі свв. апостолами Петром і Павлом, які проповідували в Антіохії, тобто являвся прямим приємником цих Апостолів і продовжувачем їх справи. В більш пізніх пам’ятках, зокрема, в св. Симеона Метафраста св. Ігнатій іменується “Богоносцем”. Цю назву пов’язують з євангельським фактом, що св. Ігнатій був іменно тим самим отроком, якого Господь наш Ісус Христос брав на руки, щоби поставити в приклад своїм учням, які вели спор кому бути першим. Св. Іоан Золотоустий, говорить, що св. Ігнатій не бачив Господа по плоті. Деякі свв. отці стверджують, що іменування “Богоносець”, св. Ігнатій отримав від того, що він був істинним і ревним носієм Бога в своєму серці до кінця днів своєї мученицької смерті. Історик Сократ розповідає про нього, що він бачив ангельські хори, які оспівували Св. Тройцю в антифонах, і тому ввів в Антіохійській церкві антифонний спів, звідки він перейшов в інші церкви. Св. Ігнатій Богоносець постраждав при імператорі Траяні. Крім його засудження і мученицької смерті на арені цирку в Римі, достовірних відомостей про нього майже не збереглось. Дату мученицької кончини св. Ігнатія Богоносця з точністю визначити важко. Традиційно цю дату позначають 107 р., але дослідники схиляються до більш пізньої і датують (110–117 рр.).
Зміст послань. В одне із гонінь св. Ігнатій був засуджений на боротьбу із звірями і для цього в кайданах був відправлений до Риму. Подорож його продовжувалась довільно довго. По дорозі робились тривалі зупинки, під час яких св. Ігнатій мав можливість спілкуватися з посланцями від християн різних малоазійських міст. В цей час св. Ігнатій написав сім послань, які збереглись до нашого часу: чотири із Смирни (до Римлян, Єфесян, Магнезійців і Тралійців) і три із Тріади (до Філадельфійців, Смирнян і Полікарпа Смирського). Збірка цих послань святого мученика була складена, по всій вірогідності, зразу після його смерті св. Полікарпом Смирським.
Послання св. Ігнатія збереглись в двох, а окремі навіть в трьох рецензіях. Правдивою в наш час вважається “середня рецензія. Св. Ігнатію приписують і декілька інших послань, в тому числі послання до св. Іоана Богослова і Пресвятої Діви Марії.
Всі сім послань св. Ігнатія Богоносця мають свої надписання, тобто адресатів. Всі закінчуються звичайними привітаннями, причому в посланнях написаних із Смирни, св. Ігнатій просить молитов за себе і Церкву Сірійську, а в посланнях, написаних із Тріади, після отримання вісті про закінчення гонінь в Антіохії, просить відправити вісника в Антіохію, щоби порадіти наступленому миру, а також дякує за наданий йому прийом антіохійськими вісниками. Так як послання св. Ігнатія написані були при однакових обставинах, то і зміст їх в загальному схожий, за винятком послання до Римлян і св. Полікарпу. Написані в порівняльно короткий проміжок часу, послання св. Ігнатія вражають своєю ввічливістю і чистотою релігійного почуття. Крім цього, вони являються і цінними джерелами, відображаючими ту конкретно-історичну ситуацію в якій знаходилась Церква в кінці І – на початку ІІ стт. Початковим пунктом являється звичайна похвала Церкві і її єпископу. Після цих похвал св. Ігнатій з покірністю заявляє, що пише він не із претендування на авторитетне вчительство і не для того, щоби сповіщати возвишене вчення, а по любові і ради застереження віруючих. Далі слідують застереження св. Ігнатія. Вони трьох родів. Насамперед всього, св. Ігнатій закликає віруючих піклуватися про єдність і погодження з єпископом, корячись йому, як Господу, і нічого не робити без нього, при чому він вказує, що тільки в такому церковному єднанні можливе єднання з Богом і що відділення від єпископа є ознакою згубної гордості.
Другою засторогою являється заклик уникати єретиков, не юдействувати, тому що Євангеліє вище Старого Завіту, і визнавати істинне народження, смерть і воскресіння Ісуса Христа. Судячи з послань св. Ігнатія, боротьба з єретиками велась, як би на два фронти: проти єресі юдео-християнства і проти єресі докетів. На першу св. Ігнатій ясно вказує в “Посланні до Філадельфійців”, де говорить: “Якщо хто буде проповідувати вам юдейство, не слухайте його. Тому що краще від чоловіка, маючого обрізання, чути про християнство, чим від необрізаного – юдейство” (Філад. 6). Ця фраза передбачає, що юдеохристиянська єресь в часи св. Ігнатія охопила і деяких християн, навернених із язичників. Про небезпеку доке- тичної єресі автор попереджує переважно в “Посланні до Тралійців”. Вражаюче, що обидві єресі виступали в християнському обличчі, претендуючи на те, що вони являються “єдино правдивим християнством”. З цього приводу св. Ігнатій зауважує: “До яду свого вчення єретики приєднують Ісуса Христа, чим і привертають до себе довіру; тому вони подають смертоносну отруту в підсолодженому вині” (Трал. 6). Виявляючи це зовнішнє обличчя, за яким ховалося свідоме відокремлення від живого Тіла Христового і відмова від участі в Літургійному житті Церкви, св. Ігнатій говорить: ... вони ухиляються від Євхаристії і молитви, тому що не визнають, що Євхаристія є Плоть Спасителя нашого Ісуса Христа, яка постраждала за наші гріхи, але яку Отець воскресив, по Своїй благості” (Смир. 7).
Третя засторога, скоріше настанова, – загального морального характеру, а іменно зберігати віру і любов, являючи себе християнами не на словах тільки, але і на ділах, наслідуючи справам Христа. “Послання до Єфесян” – саме найбільше із послань св. Ігнатія – містить ряд думок, крім вище згаданих, тут вирішується питання про відношення до язицького світу, причому рекомендується молитися за язичників, бути мудрими і  незниважати їх, в зв’язку з близькою кончиною світу, покладаючи всю надію і життя своє на Господа. Дальше автор запрошує християн частіше збиратися на богослужіння. В посланні до св. Полікарпа подаються ряд коротких настанов відносно обов’язків і пастирської діяльності єпископа: рекомендується молитва, покора і терпіння, а також пропонуються поради відносно вдов і рабів і настанови про шлюб. В кінці коротко зображуються обов’язки християнської пастви. Особливо характерне “Послання до Римлян”. Воно служить пам’ятником ентузіазму християнського мучеництва. Боячись, щоби римські християни не подали за нього апеляції, св. Ігнатій просить їх не перешкоджати його мучеництву, якого так давно він бажає, а навпаки, молитися про дарування йому сил для звершення цього подвигу. “Умоляю вас. – пище св. Ігнатій, – не робіть мені і не надавайте неблаговчасної любові. Залиште мене бути їжею звірів і посередництвом їх досягнути Бога... О, якщо би не лишитися мені приготованих для мене звірів! Молюсь, щоби вони з жадобою накинулись на мене... Краще мені померти за Ісуса Христа, ніж царювати над всією землею... Хочу бути Божим. Моя любов розіп’ялась і немає в мені вогню, люблячого річ, але вода жива, яка говорила в мені, взиває мені всередині: “Іди до Отця” (глл. 4–7).
Особа автора, як вона виступає в посланнях, належить до числа незвичайно сильних характерів. Як видно із послання до Римлян, св. Ігнатій писав свої послання в стані незвичайного піднесення. Він горів духом в очікуванні мученицького вінка і безкінечно радий був наслідувати “страждання Бога свого” в надії воскресіння. При такому душевному настрої йому особливо було боляче чути про розповсюджене лжевчення, яке заперечувало плоть і страждання Ісуса Христа, воскресіння мертвих і Євхаристію – цю необхідну умову вічного життя. Тут він бачив небезпеку для Церкви. Це ще більше звеличило піднесення його духу. Звідси і стиль його виділяється незвичайною енергією і внутрішньою напругою глибоких релігійних почуттів.

Новий рік із історіями про святих мучеників церкви:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/H7aNp7LXY1Y

www.zarvanycia.cc.ua Інформаційний блог-портал Зарваниця щиро ві

  • 01.01.15, 18:20

www.zarvanycia.cc.ua Інформаційний блог-портал Зарваниця щиро вітає всіх з Новим 2015 роком і бажає Вам та Вашим родинам міцного здоров’я, злагоди і тепла!Нехай цей рік принесе Вам лише радісні моменти, стабільність та принесе мир нашій Україні!

Щире вітання із Зарваниці:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/7C3hLAT2XKg

www.zarvanycia.cc.ua Житие святого мученика Вонифатия

  • 01.01.15, 17:48

www.zarvanycia.cc.ua Житие святого мученика Вонифатия
 
Святой мученик Вонифатий был рабом богатой молодой римлянки Аглаиды и состоял с ней в беззаконном сожительстве. Но оба они, предаваясь нечистоте и пьянству, чувствовали угрызения совести и хотели как-то омыть свой грех.

И Господь пожалел их и дал им возможность очистить грехи своей кровью и закончить грешную жизнь покаянием. Аглаида узнала, что если с благоговением хранить в доме мощи святых мучеников, то их молитвами легче получить спасение, ибо под их благодатным воздействием умаляются грехи и воцаряются добродетели. Она снарядила Вонифатия на Восток, где в то время шло жестокое гонение на христиан, и просила привезти мощи какого-либо мученика, чтобы он стал их руководителем и покровителем. Вонифатий на прощание, смеясь, спросил: "А что, госпожа, если я не найду мощей, а сам пострадаю за Христа, примешь ли ты мое тело с честью?" Аглаида отнеслась серьезно к его словам и укорила его в том, что он, отправляясь на святое дело, позволяет себе вольности. Вонифатий задумался над ее словами и все время пути был сосредоточенным.

Приехав в Киликию, в город Тарс, Вонифатий оставил в гостинице своих спутников и пошел на городскую площадь, где мучили христиан. Потрясенный зрелищем страшных пыток, видя просветленные благодатью Господней лица святых мучеников, Вонифатий, по влечению своего сострадательного сердца, бросился к ним, целовал им ноги и просил святых молитв, чтобы и ему удостоиться пострадать с ними. Тогда судья спросил Вонифатия, кто он, Вонифатий ответил: "Я христианин", - а затем отказался принести жертву идолам. Его тут же предали на мучения: били так, что мясо отпадало от костей, вонзали иглы под ногти, наконец, влили в горло расплавленное олово, но силой Господней он остался невредим. Окружавшие судилище люди пришли в возмущение, они стали бросать в судью камни, а затем устремились к языческому капищу, чтобы низвергнуть идолов.

На следующее утро, когда волнения несколько затихли, судья распорядился бросить святого мученика в котел с кипящей смолой, но и это не причинило страдальцу никакого вреда: его оросил сошедший с небес Ангел, а смола вылилась из котла, вспыхнула и обожгла самих мучителей. Тогда святой Вонифатий был приговорен к усечению мечом. Из раны истекли кровь и молоко; видя такое чудо, около полутысячи человек уверовали во Христа. Между тем спутники святого Вонифатия, напрасно прождав его два дня в гостинице, стали его разыскивать, предполагая, что он предался легкомысленному времяпрепровождению. Сначала поиски были безуспешны, но наконец они встретили человека, бывшего очевидцем мученической смерти святого. Этот свидетель и привел их туда, где еще лежало обезглавленное тело. Спутники святого Вонифатия со слезами просили у него прощения за неподобные мысли о нем и, выкупив за большие деньги останки мученика, привезли их в Рим.

Накануне их прибытия Аглаиде во сне явился Ангел и велел ей приготовиться принять бывшего раба ее, а теперь господина и покровителя, сослужителя Ангелов. Аглаида призвала клириков, с великим почетом приняла честные мощи, а затем построила на месте его погребения храм во имя святого мученика и положила там мощи, прославившиеся множеством чудес. Раздав нищим все свое имение, она удалилась в монастырь, где провела в покаянии свои дни и при жизни стяжала чудесный дар изгонять нечистых духов. Похоронили святую близ могилы мученика Вонифатия.

Особо мученику Вонифатию молятся о преодолении страсти пьянства.

Память святому мученику Вонифатию празднуется 1 января (по
старому стилю 19 декабря) .

Із Новорічними святами, на порталі новини читайте:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/7C3hLAT2XKg

www.zarvanycia.cc.ua Святого Мученика Севастіана (Себастьяна)

  • 01.01.15, 17:15

www.zarvanycia.cc.ua Святого Мученика Севастіана (Себастьяна)

Мученик Севастіан, прошитий стрілами

Святий Севастіан, Святий Севастіян (лат. високоповажний, нар. у м. Нарбона, Галлія (суч. південна Франція) — † бл. 287, Рим, Італія) – християнський святий та мученик, тіло якого прошили безліч стріл; покровитель спортсменів-лучників та захисник від мору.
Походження та служба

Святий мученик Севастіан народився в місті Нарбоні (Галлія), а освіту отримав в Медіолані. При імператорах-співправителях Діоклетіані і Максиміані (284 – 305) він займав посаду начальника придворної варти. Святий Севастіан користувався авторитетом і любов’ю у воїнів і придворних, бо був людиною хороброю, сповненою мудрості, правдивим в словах, справедливим в суді, розсудливим в пораді, вірним на службі і у всіх завданнях.

Будучи сам таємним християнином, святий багато допомагав братам по вірі.
Віра та мученицька смерть

В кінці зазнав мученицької смерті. Його допитував особисто імператор Діоклетіан і, переконавшись в незворушності святого мученика, приказав відвести його за місто, прив’язати до дерева і розстріляти з луків. Жінка чиновника Кастула, Ірина, прийшла вночі, щоби поховати святого Севастіана, але знайшла його живим і принесла у свій дім. Святий Севастіан згодом вилікувався від ран. Християни умовляли його покинути Рим, але він відмовився. Підійшовши до язичницького храму, святий побачив імператорів, що йшли туди, і публічно звинуватив їх в безчесті. Діоклетіан наказав відвести святого мученика на іподром і стратити. Святого Севастіана вбили, а тіло його кинули в рів зі сміттям. Святий мученик уві сні явився християнці Лукині і повелів їй взяти тіло і поховати в катакомбах. Благочестива християнка з честю поховала тіло святого.

Пам’ять відзначається 18 грудня (31 грудня за н. ст.)

Інформаційниф портал / блог Зарваниця з Вами:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/E7X-t_M7Gys

www.zarvanycia.cc.ua Життя святого пророка Даниїла, а з ним свят

  • 01.01.15, 16:49

www.zarvanycia.cc.ua Життя святого пророка Даниїла, а з ним святих трьох юнаків - Ананії, Мисаїла і Азарії

У той час, коли народ ізраїльський знаходився у вавилонському полоні, вавилонський цар Навуходоносор наказав вибрати з ізраїльтян найкращих юнаків для служби в його палаці. Серед них були і Даниїл, Ананія, Мисаїл і Азарія.

Бог їм дарував знання і розуміння всякої книги і мудрості, а Даниїлу ще й дар пророцтва. За це, а також і за те, що тілом вони були здорові і красиві, цар призначив їх для прислуговування собі. Згодом він Даниїла зробив начальником над усіма мудрецями вавилонськими, а трьох отроків поставив керувати справами своєї країни.

Але одного разу цар Навуходоносор зробив золотого ідола і повелів усім жителям поклонятися йому. Ананія ж, Азарія і Мисаїл не поклонялися. Коли цар дізнався про це, він дуже розгнівався і наказав вкинути їх у розпалену піч. Тоді святі отроки сказали цареві: "Бог наш, Якому ми служимо, може врятувати нас від печі, розпеченої вогнем, і від руки твоєї, царю, звільнить. Якщо ж і не буде того, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолові, якого ти поставив, не поклонимося".

Після цього їх вкинули у піч. Але сталося диво: у розжареній печі вогонь не обпалював святих юнаків, до них зійшов Ангел Божий і остудив вогонь, так що цар у подиві вигукнув: "Ось, я бачу чотирьох чоловіків незв'язаних, що ходять серед вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого подібний до сина Божого".

Він випустив Ананію, Азарію і Мисаїла з печі і прославив Єдиного Істинного Бога, а їх прославив у країні Вавилонській.

Після Навуходоносора у Вавилоні був цар Валтасар. Під час його царювання пророк Даниїл удостоївся багатьох Божественних видінь, про які він написав у своїй книзі.

Після смерті Валтасара царем став Дарій. Він дуже поважав Даниїла і думав вже поставити його над усім царством. Але заздрісники обмовили Даниїла і зробили так, що цар, хоч і проти свого бажання, наказав кинути самого пророка в рів на поживу левам. При цьому цар сказав Даниїлу "Бог твій, Якому ти незмінно служиш, Він врятує тебе!" Потім цар пішов у свій палац, ліг спати без вечері і навіть наказав не вносити до нього їжі, і сон тікав від нього.

Уранці ж цар встав на світанку і поспіхом пішов до лев'ячого рову. І підійшовши до рову, сумним голосом покликав Даниїла; і сказав цар Даниїлу:
"Даниїле, рабе Бога живого! Бог твій, Якому ти незмінно служиш, чи зміг врятувати тебе від левів?"

Тоді Даниїл сказав цареві: "Царю! Навіки живи! Бог мій послав Ангела Свого і загородив пащі левам, і вони не пошкодили мені, тому що я виявився перед Ним чистим, та й перед тобою, царю, я не зробив злочину".

Тоді цар надзвичайно зрадів за нього і наказав підняти і Даниїла з рову; і піднятий був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого.

І наказав цар, і приведені були ті люди, які звинувачували Данила, і кинуті у лев'ячий рів; і вони не досягли до дна рову, як леви схопили їх і поламали всі кості їхні.

Після того цар Дарій написав усім народам і племенам, що живуть по всій землі: "Мир вам нехай примножиться. Мною дається наказ, щоб у всякій області царства мого тремтіли і благоговіли перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог Живий і Вічний, і царство Його непохитне, і влада Його нескінченна. Він визволяє, і рятує, і творить чудеса та знамення на небі і на землі; Він визволив Даниїла від сили левів".

Розповіді про святих, пророків, мучеників, новини:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/TzWhMCH2ll4

www.zarvanycia.cc.ua Память святого пророка Аггея

  • 29.12.14, 21:26

www.zarvanycia.cc.ua Память святого пророка Аггея

Святой пророк Аггей происходил из колена Левиина1 и родился в плену Вавилонском2. Еще будучи в юношеском возрасте, он возвратился из Вавилона во Иерусалим и пророчествовал здесь со святым пророком Захариею3 тридцать шесть лет. Оба они жили за 500 слишком лет до воплощения Христова. Святой Аггей был современником построения второго Иерусалимского храма, воздвигнутого на месте первого - Соломонова. Построение сего храма было предпринято по возвращении из плена Вавилонского Зоровавелем, предводителем Иудеев, отпущенных на родину царем персидским Киром, который назначил его правителем Иудеи. Сооружение храма было сопряжено с большими трудностями, ибо сему препятствовали Самаряне, участие коих в построении храма было отклонено Иудеями, желавшими сохранить чистоту и неприкосновенность богослужения от всего нечистого, языческого. Самаряне подкупили начальников некоторых персидских областей, и те клеветали на Иудеев пред двором Персидским. Но главным препятствием к успешному сооружению храма было то, что прежнее горячее усердие Иудеев охладело. Они устремили свою деятельность на другое, занялись строением и украшением собственных домов, полагая, что еще не приспело время строить дом Божий, представляли они и иные предлоги для оправдания своей беспечности. И вот в сие время посылает Господь к Иудеям пророка Аггея с обличением и угрозами, а также и обещанием высшей помощи и славным пророчеством о превосходстве и величии второго храма пред первым. С помощью Божиею и при со действии пророков Аггея и Захарии, Зоровавель преодолел козни врагов и бездеятельность Иудеев, и храм, начатый в 520 г. до Р. Хр., был окончен в 516 г., в шестое лето правления царя персидского Дария. "Руки Зоровавеля, - сказал Господь через пророка, - положили основание дому сему; его руки и окончат его, и узнаешь, что Господь Саваоф послал Меня к вам" (Зах. 4:9). Всех речей пророка Аггея, относящихся к сооружению храма, - четыре4. В них пророк возбуждает Иудеев к строению обличением их беспечности и нерадения о доме Божием и указанием безуспешности от сего в делах их, бесплодия земли и других наказаний Божиих; он возбуждал их также безопасностью и благовременностью строения, уверением присутствия и покровительства Божия в сем деле, величием и превосходством нового храма, необходимостью его для них и обещанием им благословения Божия за исполнение воли Господа. Величественно изображает пророк будущую славу сего храма и утверждения незыблемого царства на земле, царства Христова: "так говорит Господь Саваоф: еще раз, и это будет скоро, Я потрясу небо и землю, море и сушу, и потрясу все народы, и придет Желаемый всеми народами, и наполню дом сей славою, говорит Господь Саваоф. Мое серебро и Мое золото, говорит Господь Саваоф. Слава сего последнего храма будет больше, нежели прежнего, говорит Господь Саваоф; и на месте сем Я дам мир" (Агг.2:6-10).

И еще было слово Господне к пророку: "скажи Зоровавелю, правителю Иудеи: потрясу Я небо и землю; и ниспровергну престолы царств, и истреблю силу царств языческих, опрокину колесницы и сидящих на них, и низринуты будут кони и всадники их, один мечом другого. В тот день, говорит Господь Саваоф, Я возьму тебя, Зоровавель, сын Салафиилев, раб Мой, говорит Господь, и буду держать тебя как печать, ибо Я избрал тебя, говорит Господь Саваоф" (Агг.2:21-24).

По кончине своей, святой Аггей с честью был погребен близ священнических гробов, ибо происходил из священнического рода. Был он мужем, совершенным в добродетели, и, как славный и великий пророк, был любим и чтим всеми. Имя его, в переложении с еврейского языка на русский - значит праздник или празднующий5.

Изображается святой Аггей старцем с благообразным лицом, обрамленным круглою бородою, глава его частью была лишена волос.

Новий рік у Зарваниці та інше:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/XXocMoDxYuA

www.zarvanycia.cc.ua Тернополяни запрошують зустріти новий рік в

  • 28.12.14, 22:04

www.zarvanycia.cc.ua Тернополяни запрошують зустріти новий рік в Марійському духовному центрі Зарваниця

Марійській духовний центр Зарваниця готується до новорічних свят. У джерелі духовності на Тернопільщині запрошують провести різдвяну ніч в молитві. А ще у Зарваниці можна побачити шопку з живими тваринами, яка розташовується біля церкви Пресвятої Євхаристії.

Зустріти Новий рік з молитвою кличуть у Зарваниці. У Марійському духовному Центрі 31 грудня ввечері буде святкова літургія.

- У нас є Піснеспіви, вона починається подячними молитвами, в парафіяльній церкві біля ікони Зарваницької матері Божої. В цьому місці в 20-ть годин у нас починаються молитви в Храмі, співи, вітальне слово. А пізніше у нас тут настане така гостинна любов, що люди, які будуть в нас, зможуть відпочити духувно та морально, - розповідає працівник духовного центру Зарваниця засновник Микола Медюх.

Особливою Зарваниця в Новорічний час робиться через перебування живого вертепу. У майбутньому шопку плануеють ставити в бору, сконструювали печеру і підготуваили все наче в певозданому вигляді.

- Люди завжди хочуть свіжості, бажають дива, щось особливого. Ми чудо зобов'язані створити самі. Якщо я йду в Зарваницю побачити якусь нову споруду, побачити щось незвичайне, то я можу цього не побачити. Однак якщо я йду в Зарваниці, з вірою в те, що чудо трапиться в моїй душі, я переминюсь, я по іншому почну дивитися на світ, почну любити людей, це чудо безсумнівне і певне стовідсоткове чудо.

Священики кличуть у Зарваницюі ще на Старий-Новий рік в ніч з 13 на 14 січня. Щоб молитися і просити у Господа благословення на наступний рік.

Новий рік у Зарваниці та інше:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/s0UBNC3gh2U

www.zarvanycia.cc.ua 28 грудня Церква згадує свщмч. Елевтерія; п

  • 28.12.14, 19:05

www.zarvanycia.cc.ua 28 грудня Церква згадує свщмч. Елевтерія; прп. Павла, що в Латрі, та ісп. Стефана

Коли Єлій Адріян царював у Римі, бісам в ідолах служив старанно, у той час дивний Єлевтерій пізнався, як зоря ясна. Його батьківщиною був великий град Рим, батьки його були знатні, багатством і славою розкошували. Батько-бо його трикратно антипатом був, мати ж великої чести і слави удостоїлася, бо увірувала у Христа, святим апостолом Павлом навчена, і прийняла від нього святе хрещення, ім’я ж її було Євантія. Вона народила цього святого, Єлевтерієм його нарекла і виховала його добре в благочесті. Коли доходив же віку, віддала його Богові руками архиєпископа римського Анікити — дар, воістину Бога достойний. Архиєпископ же, бачивши хлопця добрих звичаїв, до чину клириків прилучив його і в п’ятнадцятий віку його рік зробив його дияконом, у вісімнадцятий же — пресвітером його хіротонізував, а в двадцятий рік єпископом Ілиріка його поставив. Так свіча на свічнику стояла, світлом же світилася Божого Слова і просвітлювала багатьох помисли до пізнання єдиного Бога. Не зміг терпіти заздрісний диявол, але люто повстав на нього, тяжко убивством дихаючи на благочестя. Намовив-бо і озброїв злочестивого царя Адріяна повстати проти істини і гонити християн, першого ж з них взяти Єлевтерія, намагаючись найталановитіших вчителів благочестя знищити і ніби найкращі колоски з Христової ниви вирвати. І зразу цар з грізним посланням Філікса, воєводу одного, послав привести насильно Єлевтерія на суд царський. Він же, Ілиріка досягнувши, потрапив на той момент, коли добрий пастир словесних своїх овець в храмі Господньому пашею божественних слів підгодовував, повчання творячи до народу. Обійшовши й оточивши церкву воїнством, сам всередину зайшов, люттю дихаючи і гнівно поглядаючи, і самим поглядом показуючи лють того, хто послав його. Бачачи ж Єлевтерія, який солодке джерело з уст своїх виливав і добровісно учив слухачів благочестя, став і сам уважно слухав, і дивувався силі Христовій, що проповідувалася. І зразу лють на лагідність змінив [мав-бо сердечну ниву, придатну до прийняття зерен Божого Слова], стала з вовка вівця, із гонителя — учень, і, попереднє ніби забувши, із розбійника зробився рабом Христа, Якого ж гонив, благим і вірним. Забувши-бо наказ царський, припав до ніг єпископа святого і з того часу не відступав від учителя свого, його словами просвічуючись і в благочесті утверджуючись. Так Філікс із нечестя на благочестя змінився, не думаючи вже до того, хто послав його, повертатися. Святий же Єлевтерій, бажаючи серцем за святу в Христа віру стати до крови, поспішав у путь. Ішов же з ним і Філікс — не як воєвода в’язня вів, але як ягня за пастирем ступав. Коли в дорозі до води дійшли, став Філікс другим Кандаком, і, як від апостола Пилипа, від божественного Єлевтерія хрестився, і скинув ідолобісся пітьми, ніби якийсь гнилий одяг.

Коли прийшли вони до Риму, пізнали вірні у Римі, що Філікс до Христової приєднався Церкви, і розповів їм детально все про Єлевтерія. Єлевтерія ж цар наказав перед своїм судищем поставити. Встав-бо Єлевтерій великодушно і без боязні, ніби не на суд, але на свято закликаний. На нього ж цар подивився: юного ж його тілом, і лицем вродливого, і очима ясного, і всіма природними дарами наділеного побачивши, мовив: “Нащо, — каже, — о Єлевтерію, батьківську покинувши віру і богів шанування ні за що не маючи, нового якогось шануєш Бога, що не лише помер, але смертю помер найгіршою?” Єлевтерій тому, що таке безумство йому говорив, ані відповідати не хотів, наслідуючи Христа в стражданні, що мовчав перед Пилатом, і перед Іродом, що нічого не відповідав. Знову каже цар: “Відповідай, нащо таким безумним став, до християнської тої віри безрозсудно приєднався? Скорися мені і богам непереможним принеси жертву. І якщо, нарозумившись, навернешся, великими тебе вшаную почестями. Якщо ж ні, то тяжких тобі завдам мук”. Єлевтерій же призвав Господа, що казав: “Не турбуйтеся, як і що скажете, дасться-бо вам премудрість, якій ніхто не зможе противитися”. Його прикликавши, сказав: “Як маю таким богам служити чи підкорятися тим, що їм служать, чи не швидше вам радив би відступити від них? Але тому, що слухати не хочете, треба плакати через ваше безумство, бо, розумом від Бога вшановані, стаєте гірші дерева і каменя настільки, що їх вважаєте собі за богів, покинувши істинного Бога, що створив премудрістю вселенну. Бо небо і земля є ділом рук Його, ми ж є з того, що він створив, ділом найкраснішим і найчеснішим, хоч і помиляємося в невіданні, як вночі, ходимо і, не відаючи, що є приязне, а що неприязне, воздвигаємо боротьбу проти Бога нашого, а не проти тих, що справді є ворогами нашими і супостатами, — о безумство! Вважати панами і богами, почестями ж возносити їх і жертвами! Я-бо до Господа свого привертаюся і завжди з Ним єднатися буду, і Христові моєму послужу. Ваші ж хоч почесті, хоч безчестя і муки дитячими чи іграшковими вважаю. Подумай-бо, як же учитель мій говорить Павло: “Весь світ розп’явся і я світові”— і померти за Христа насолода для мене і весілля”. На це цар сповнився гніву, звелів принести ліжко мідне і багато розжареного вугілля постелити, зверху ж протягнути нагого мученика і безперестанно підпалювати — поки не згине. Швидко поставили ж те ліжко, зійшов на нього мученик і всі тілом простягнувся. Люд же, що зібрався на видовище те, докоряв цареві за катування, кажучи: “Чому муж цей чесний, благородством і премудрістю знаменитий, погано гине, як один зі злодіїв?” Бог же зверху полегшив біль мученикові: той, ніби росою охолоджуваний, на м’яких трояндах спочиваючи, втішався. Цар же після катування такого лють свою трохи вгамувавши, звелів тіло мученикове з одра зняти, думаючи, що той вже мертвий. Мученик же встав з одра живий і здоровий, нітрохи вогнем не пошкоджений, але веселий і радісний, співаючи: “Величатиму тебе, Боже мій, Царю мій, і благословлю Ім’я твоє навіки. Прославлю Бога, що веселить юність мою, як рід і рід прославлять діла Твої, Господи, і силу Твою возвістять, і чуда Твої пізнають”. Так звеличивши Бога, сміливіше після цього став перед катом. “Дивися, — казав, — о царю, на мене, якого ж, як ти думав, вогонь пожер, і пізнай Христа Бога, Якого я проповідую, дізнайся ж і про твоїх богів неміч”. Те дерзновення і вільні мученикові слова цар взяв собі за безчестя і переможеним себе вважав — отож думав про більші муки. Знову-бо насередину була винесена драбина залізна, її зісподу вогнем дуже розжарювали, зверху ж єлеєм поливали, і полум’я сильно горіло. Але й тут не зоставила Господня благодать мученика. Коли поклали його на тій драбині, зразу вогонь загас, і вугілля, яке горіло, остудилось, і драбина залізна ніби не єлеєм, а радше водою зверху була полита — була холодна і мученика зберегла неушкодженим. І що ж? Чи загасла з цим і лють царева? Аж ніяк. Той, що раз на лють рушиться, далі кращим не буде. Як сліпий, те саме маючи перед собою, щоби, мучивши святого, благосподобитися богам своїм, що зовсім були бісами-людиновбивцями.

Після цього сковороду принести звелів, воском же, і смолою, і жиром її наповнити і вогнем великим підпалити, щоби в неї знову покласти святого. Коли це було, і сковорода розпалилася та кипіла, став мученик, маючи ту піднести муку. Сказав же до нього цар: “Не відкладай, о Єлевтерію, стоячи поміж смертю і життям, вибрати собі корисне. Бо я турбуюся про тебе вельми, щоб не зле загинув, і люблю тебе, як рідного мені сина. Ані я не хочу, так і мої боги, щоб муж, настільки благородний, і дуже добрий, і солодкомовний, і вродливий, себе самого безрозсудно ввергав у згубу не заради чого иншого, а лише заради одної впертої непокори, суєтної і некорисної”. Мученик же, напроти стоячи і говорячи мужньо, належне осоромлення віддавав йому за оманливу ласку, називаючи його вовком аравійським, що засідає на овець Христових. Тоді додав і таке: “Що б ти не робив, не переконаєш мене, щоб залишив своє в благочесті стояння!” Тут Адріян розгнівався, покинув слова, і кинувся до діла, і звелів його на сковороді простягнути. Коли це сталося, знову було те ж, що спершу: вогонь перетворився на росу, дух же якийсь холодний міцного мужа прохолоджував. Адріян же, не відаючи, що робити, бачив, що все діється всупереч йому, — сидів засмучений. Був же у той час єпарх градський на ім’я Корив, муж вибраний, не зовсім був необізнаний з догмами християнськими, що і про Філікса-воєводу, як християнином став, довідався, і християнської віри вже початки, як якісь зерна, в серці прийняв, проте йшов ще за поганським нечестям, вельми догоджаючи цареві. Він бачив, що цар дуже засмучений і не розуміє, що робити мученикові, отож радив цареві, щоб піч мідну, гострим залізом затикану, розпалити звелів, — і хай у неї Єлевтерій буде вкинений. Коли розжарена була піч сильно, мученик очі тілесні і душевні вгору возвів і, весь розум в Небо спрямувавши, радости ж богонатхненної сповнився: “Дякую Тобі, — казав, — Господи, Ісусе Христе, Боже мій, що таких благ сподобив мене, що рукою міцною припоясав мене силою, що за Ім’я Твоє святе стільки постраждати укріпив мене. І нині поглянь з Небес і побач, що врадили на мене ті, що ненавидять мене, і вибав душу мою від стремення їхнього, і від мужів крови, як благий, охорони мене, хай знають всі Тебе, єдиного Бога у всіх кінцях землі”. Тоді за тих, що мучили його, як же і святий первомученик Стефан за тих, хто камінням його бив, молився, кажучи: “Доторкнися серця їхнього, о Владико великого милосердя, і Твоє святе Ім’я пізнати їм дай, і виведи їх до Твоєї святої волі, хай пізнають Тебе, єдиного істинного Бога, і покинуть згубне поклоніння ідольське, бо благословенний Ти вовіки. Амінь”. Поки мученик молився, Корив уважно дослухався до мовлених в молитві слів його, і зразу зігрілося в ньому серце його, початком благочестя всередину прийнятим, що розпалилося, як вугілля. І змінився доброю зміною: ніби не той, що спершу на мученика вигадував муки, приступив до царя, кажучи: “Нащо невинного Єлевтерія на такі муки, ніби за якийсь злочин, віддаєш? Через яку причину на таку люту смерть засуджений?” Цар же, несподівані ті слова Коривові чуючи, подвигся серцем сильно, люто на нього поглянувши, сказав: “Чи ти той Корив, якого ми знаємо? Що з тобою робиться? Невже спокусився золотом, що взяв від його матері, і те тебе несподівано перемінило? Не досить тобі моїх дарів, і багатства, і слави, чести ж, і маєтків, якими ж зробив тебе у цілому Римі знаменитим? Якщо ж і більш чого від мене хочеш, не заборонено тобі є — всі мої скарби перед тобою відкриті, обома загрібай руками, якщо хочеш собі, а від жінки за мало золота таємно не купуйся”. Корив же сповнився весь духа благого і, через мученикові молитви розум маючи просвітлений, возвав, кажучи: “Золото твоє з тобою хай буде на погибель, бо твоє золото — розжарювання вогню вічного. Нащо ж добровільно засліплюєшся і намагаєшся похитнути непохитне? Це ж достеменно дізнався, що ні один із твоїх богів не може жодного з тих, що стоять у вогні, зберегти цілим. А той Бог, якого шанує Єлевтерій, зробив його міцнішим від вогню і від всіляких инших мук вищим”. Через ті слова рушився кат на невимовну лють. Звик-бо справді велику дружбу породжувати подібно і ворожнечі великі. Звелів-бо єпарха в ту ж піч вкинути, яку він сам на Єлевтерія приготувати радив. І коли близько був до печі Корив, возвав до мученика Єлевтерія: “Молись за мене і озброй мене тою ж зброєю Христовою, якою озброїв воєводу Філікса”. Знаменований-бо був Корив від мученика знаменням хресним, вкинувся в піч і був у ній неушкоджений, і за годину вийшов здоровий. Адріян же знеміг від катування свого — звелів Кориву відсікти голову, і так прийняв Корив мучеництва свого кінець, і в малім часі скарб, бажаний багатьма від віку, здобув. Після цього і Єлевтерій в ту ж піч був вкинений і гострим в ній залізом колений. Але вогонь знову, як же і спершу, згас, і піч охолола, і залізо гостре зламалося, ніби шануючи мученикове тіло, відкриваючи ж душевну сліпоту ката, і притягуючи тих, що стояли обабіч, до пізнання Бога, що робить ці чуда преславні. І воззивали ті, що там стояли: “Великий Бог християнський, якого Єлевтерій проповідує!” Став же знову кат в сум’ятті великому і звелів мученика вкинути в темницю; сам же, зібравши радників своїх, весь день радився, як би Єлевтерія згубити.

Був же святий мученик Єлевтерій у темниці морений голодом багато днів, але Той, хто колись Даниїлові через Авакума, Ілії ж через ворона посилав їжу, Той і про Єлевтерія не забув, що морився голодом, і годував його ангельською їжею — через голуба її посилав до в’язниці. Після цього кат звелів привести диких коней і до них його прив’язати, щоб, волочений і розшматований, помер. І коли це мало статися, ангел Господній, з Небес зійшовши, звільнив святого: із рук катів його вихопив, возвів на гору, що була недалеко града, на місце пустельне, де звірів було поселення. Там святий мученик Єлевтерій, похвалу Богові возсилаючи, жив зі звірами, як з вівцями: обходили-бо його леви і ведмеді, лащилися, ніби знаючи голос його, і, як раби, ходили за паном своїм, слугували йому і стерегли його. Минуло немало часу, стало відомо про Єлевтерія від тих, що ходили на лови і гонили звірів по пустелі. Дійшла ж про те вістка і до царя Адріяна, який тут же воїнів послав взяти Єлевтерія. Коли знайшли воїни святого, кинулися на них звірі, як на ворогів пана їхнього, і ледь не розшматували їх, якби не заборонив їм святий і не відіслав їх до пустелі. Сам же ішов з воїнами радіючи, ніби на бенкет кликаний, і бесідуючи з ними по дорозі про Царство Боже і про геєну вогненну, для ідолопоклонників приготовану. Увірив їх, і охрестив, і з ними ще инших — аж до п’ятисот у Христа увірували. Прийшовши ж до Риму до царя, засуджений був на поїдання звірам. І завели його на арену, випустили на нього спершу левицю, тоді лева — але вони, як вівці, лагідними були, ноги йому лизали. Як-бо могли пошкодити того, кому ж, як панові своєму, Божим велінням служило в пустелі більше звірів? Бачачи ж, що відбувається, люди кричали: “Великий Бог Єлевтерієвий!” Инші поганили, називаючи Єлевтерія волхвом і чарівником, але тих раптом постигла кара Божа, бо дехто з тих опоганювачів онімів, зв’язалися безголоссям їхні язики. Не знаючи ж, що ще робити, кат звелів мечем відсікти йому голову. І коли це сталося, мати святого, блаженна Євантія, яка дивилася з радістю на подвиг сина свого, мертве тіло його обнявши, цілувала, тішачись духом, і дякуючи, що від неї прийнята кров за Христа пролилася. Тоді і сама над сином впала мертва, мечем від невірних вбита. Вірні ж, що були з Ілірика, і ті, що з Риму, взяли святі тіла їхні, поховали чесно, хвалили Бога, Йому ж слава навіки. Амінь.

У той самий день пам’ять преподобного отця нашого Павла, який в пустелях Латрських подвизався. Житія його в нашій малоросійській державі знайти не зміг.
прп. Павла, що в Латрі

Святий Павло Латроський жив у X ст., походив з Малої Азії. Юнаком вступив до Карійського монастиря, а згодом оселився у печері на вершині гори Латрос, де почав вести самітницьке життя. Невдовзі до нього долучилися численні монахи, для яких він збудував чернечу лавру. Через 12 років він віддалився від монастиря, постив та молився на самоті. До братії приходив, щоб їх духовно підтримати. На горі Самос Павло збудував ще три лаври. Він був дуже милосердним до вбогих і знедолених; навіть хотів продати себе як невільника, а гроші віддати убогим, але монахи не дозволили йому цього зробити. Уснув Павло 956 року.
Ісповідника Стефана

Преподобний отець наш Стефан був родом із Кападокії Великої від батьків християн, що виховали його в послусі належному. Був же хлопець з дитинства добрий вдачею, сторонився звичних для дітей забав. У сім же років віддали його батьки вивчати Книги, і був швидкий у науці, і за короткий час Писання божественного навчився добре. Коли йому було п’ятнадцять років, пішов з батьківщини своєї і прийшов у Царгород, хотівши закінчити навчання своє там в роки царя Теодосія Адрамітинагі патріярха Германа Святого. І знову віддався навчанню, і навчився філософії, і перевищив мудрістю багатьох і самих вчителів, що дивувалися всі премудрості його. Чув же про нього патріярх Царгородський святий Герман, прикликав його і, благословивши, спитав, з якого він краю. Він же все про себе розповів. Патріярх же, полюбивши добру вдачу його, і премудрість, і смирення, біля себе перебування йому дав. Пробув же блаженний біля патріярха декілька літ, належачи Церкві святій, живши у повстримності і чистій совісті. Після того відійшов звідти, від всіх утаївся і, пішовши в монастир, постригся і подвизався добре. Тоді, забажавши безмовнішого перебування, відійшов з монастиря і знайшов місце темне і нікому не відоме, перебував у ньому досить часу, для Бога працюючи в пості і молитві. Після цього єпископ, що був у Суренті-граді, переставився, і прийшли люди сурентійські в Царгород, до святішого Германа-патріярха, просячи єпископа для Суренту. І була суперечка щодо поставлення єпископа, була незгода: одні хотіли того, а инші иншого. Сурентяни ж просили царя і святішого патріярха, щоби подали їм єпископа, який міг би управляти церквою добре, бо “примножилася, — казали, — єресь в граді нашому”. Одної-бо ночі святому Герману, що на молитві стояв, явився : ангел Господній, кажучи: “В завтрішній день пошли туди, де живе в темному місці обранець Божий Стефан, його постав єпископом Суренту. Він-бо може випасти добре Христове стадо і до віри привести зловірних. Я ж і до нього посланий є від Бога — звеліти йому, щоб слухав тебе у всьому”. Патріярх же каже: “Господи, як довідаюся про місце, де обранець Божий Стефан перебуває?” Ангел же, взявши хлопця від патріярха, показав йому місце перебування святого. Хлопець же, прийшовши, розповів патріярхові. А святому, що в той час посилав молитву до Бога в темному своєму місці, явився той же ангел Господній в одежі білій — і забоявся святий Стефан, і, тріпочучи зі страху, впав на землю. Ангел же, взявши святого за руку й укріпивши його, сказав: “Я є ангел Господній, посланий від Спаса Христа ректи тобі радість і звеліти іти в Сурент-град, щоб навчити людей віри Христової. Ось завтра патріярх візьме тебе і, освятивши, пошле тебе туди архиєпископом, ти ж не супереч йому, щоб не прогнівити Бога”. Тоді, мир давши йому, ангел зійшов на Небо. На завтра ж патріярх скоро послав з хлопцем двох пресвітерів по святого Стефанія. Вони ж святого з великою честю до патріярха привели. Патріярх же зустрів його з радістю і, освятивши його, архиєпископом Сурента поставив. І відпустив на кораблі на престол його. Святий же, прийшовши в Сурентіиський град і на християнському престолі сівши, учив людей з Божественного Писання. І за п’ять років весь град Сурентіиський охрестив і всі околиці його. Після цього в Царгороді настав Лев — цар, що з Ісаврії, і збісився іконоборством: навчений був від двох жидів. Бо спершу звелів ікони ставити високо, щоб, якщо хто чистий, той цілував їх. Після цього у повітрі повісити святі ікони звелів, кажучи: “Не годиться ікони до стіни прибивати цвяхами”. І багато чого иншо-го робив окаянний. Святий же патріярх Герман багато сперечався з ним, із книг про це бесідуючи, щоб полишив починання свої злі. Розгнівався ж проклятий, виявив свою отруту, яку в серці своєму ховав, і почав зовсім відкидати святі ікони, ганьбити і нищити. Послав же наказ по всьому граду і в багатьох навколишніх місцях, щоб всі те саме з іконами святими робили, і казав: “Якщо хто противитися мені буде, всілякими муками замучу його і віддам смерті”. І було видно в царствуючому граді багато різних для правовірних християн мук. Патріярха ж Германа злочестивий цар послав у вигнання, а на його місце поставив патріярхом Анастасія, родом сирійця, однодумця своїй єресі. Тоді цар і патріярх пустили послів своїх зі злочестивим наказом до Сурента, і веліли посланці святому архиєпископові Стефану не поклонятися іконам і хресту. Відповідав же святий, кажучи: “Не буде того, не дозволю я людям своїм відступити від закону Христового, не слухаю наказу царевого ні окаянного патріярха”. І зійшов вночі до посланців на корабель, і в Царгород прибув. Одягнувся в одяг сану свого, став перед царем. Каже ж цар: “Хто такий?” Святий же відповів: “Я архиєпископ сурентійський Стефан”. І каже цар: “Чи бачиш собор цей, що сидить зі мною у честі великій? Ти попали і подри ікони, ти-бо послухай мене — і будеш в такій же великій честі з нами”. Святий же відповідав: “Не буде того, навіть якщо мене спалиш, чи на частини розітнеш, чи иншими якимись муками замучиш. Через ікону і через хрест Господній все хочу перетерпіти”. Тоді знову каже святий: “Царю, ми в книгах знаходимо пророцтво, що в Царгороді настане цар злочестивий, іконоборець, що спалюватиме ікони святі. Але Бог у твоє царювання хай того не робить”. І каже цар: “Чи знайшли ім’я царя того?” Відповів святий: “Ім’я його Конон”. І каже цар: “Справді, Стефане, знайшов ти ім’я моє. Батько-бо і мати нарекли мене ім’ям Конон”. І каже Стефан: “О царю, хай не буде це в царство твоє. Якщо ж таке зробиш, будеш предтечею антихриста”. Те чувши від святого, ‘ окаянний цар рукою залізною вдарив у лице його, і уста, і зуби, кажучи: “Як мене назвав предтечею антихриста?” І звелів святого за волосся і за бороду взяти, і бити, і волочити по землі, і вкинути до темниці. Коли святого волочили, він Богу вдячність підносив, і посаджений був у темницю, в якій же й инші святителі були.

Після цього знову звелів цар представити його собі. “Як мене, — каже — сурентійський єпископ назвав! Б’ючи, приволочіть його сюди”. Святий же перед царя з сімома єпископами прийшов. Тримав же цар в руці своїй ікону Господню, і Богородичну, і Івана Предтечі і каже святому. “Чому назвав мене предтечею антихриста?” Сказав святий: “Тому що діла його твориш, сказав я, і знову те тобі кажу”. Тоді цар плюнув на ікону і потоптав її, і сказав Стефанові: “Зроби і ти так з іконою цею”. Святий же, просльозившись, мовив: “Враже Божий, недостойний царства, як не осліпнуть безумні твої очі і не всохнуть беззаконні твої руки? Бог хай забере царювання твоє незабаром і вкоротить життя твоє”. Цар же, це чувши, з гнівом звелів бити святого. Після цього прив’язав його до хвоста коня і волочив до темниці. Святий же вдячність підносив Богові. Встали ж всі, що були в темниці, молилися до Бога — і молитвою святих скоро вмер злий цар. А по ньому царство прийняв син його Константин Копроним. Його ж цариця, чувши про добродійства і чуда святого Стефана, просила мужа свого царя Константина, щоб відпустив його на престол свій. У той же час народився у царя син, і охрестив його святий Стефан. Цар же, обдарувавши його, з великою честю відпустив на свою паству. Прийняв-бо добрий пастир свій престол, пас добре довірене стадо досить часу. Тоді, довідавшись про свій до Бога відхід, поставив замість себе архиєпископом Сурента клирика свого на ім’я Філарет і переставився до Бога на вічне життя місяця грудня в 15-ий день. Був же там один чоловік на ім’я Єфрем, родом сурентянин, сліпий з лона матері своєї — його ж святий Стефан наділяв їжею, і питтям, і одягом. Він, чуючи про смерть благодійника свого, заплакавши, мовив: “Хто мене тепер відвідає, ведіть мене, хай поцілую ноги його святі”. І коли приведений був до тіла Стефана святого, впав у ноги йому, плачучи і ридаючи, — і тут раптом прозрів, і тим чудом Бог дав знати про угодника свого, що зі святими в лику чудотворців та ісповідників. Тіло ж його святе святителі і весь сурентійський люд з багатьма сльозами поховали чесно на славу Бога, що всіма славиться і превозноситься навіки. Амінь.

Безнадійних ситуацій не буває з Богом вседержителем:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/C-M7Ar-RAAk