www.zarvanycia.cc.ua Священномученик Климент и мученик Агафангел
       
        Священномученик Климент родился в Галатийском городе Анкире в 258 году от отца язычника и матери христианки. В младенчестве лишился отца, а на двенадцатом году – и матери, которая предсказала ему мученическую кончину за веру во Христа. Усыновившая его женщина, София, воспитывала его в страхе Божием. Во время страшного голода в Галатии некоторые язычники бросали своих детей, не имея возможности их прокормить, и София собирала несчастных к себе, питала и одевала их, а святой Климент помогал ей в этом. Он учил детей и готовил их к принятию святого Крещения. Многие из них впоследствии скончались мученически за веру во Христа.
       
        За добродетельную жизнь святой Климент был поставлен в чтеца, а затем в диакона, в восемнадцать лет получил сан пресвитера, а в двадцатилетнем возрасте был рукоположен во епископа Анкирского. Вскоре вспыхнуло гонение Диоклитиана на христиан. По доносу привлечен был к ответу и епископ Климент. Правитель Галатии Дометиан пытался склонить святого к поклонению языческим богам, но епископ Климент твердо исповедовал веру Христову и мужественно претерпел все мучения, которым подверг его лютый наместник. Его вешали на дереве, резали тело острым железом так, что видны были кости, жестоко били палками и камнями, вертели на колесе и жгли на медленном огне. Господь хранил Своего страдальца и чудесно исцелял его истерзанное тело. Тогда Дометиан послал святого в Рим к самому императору Диоклитиану с донесением о том, что епископ Климент был жестоко мучим, но оказался непреодолим. Диоклитиан, увидев мученика совершенно здоровым, не поверил донесению и подверг его еще более жестоким пыткам, а затем заключил в темницу.

Многие из язычников, видя мужество святого и чудесное исцеление его от ран, уверовали во Христа. К святому Клименту в темницу стекались люди для наставлений, исцелений и Крещения, так что темница превратилась в храм. Многие из них по доносу были казнены императором. Диоклитиан, пораженный удивительным терпением святого Климента, отослал его в Никомидию к своему соправителю Максимиану.

По дороге, на корабле, к святому присоединился ученик его Агафангел, избежавший казни с другими исповедниками и желавший пострадать и умереть за Христа вместе с епископом Климентом.

Император Максимиан отдал святых Климента и Агафангела правителю Агриппину, который подверг их таким нечеловеческим истязаниям, что даже в зрителях-язычниках вспыхнуло чувство сострадания к мученикам и они побили камнями мучителей.

Получив свободу, святые исцеляли жителей города возложением рук, крестили и наставляли людей, стекавшихся к ним во множестве. Снова схваченные по распоряжению Максимиана, они были отправлены на родину в город Анкир, где князь Анкирский Куриний вновь подверг их мучениям, а затем отослал в город Амисию к наместнику Дометию, отличавшемуся особой жестокостью.

В Амисии святые мученики были брошены в кипящую известь, пробыли в ней сутки и остались невредимы. С них сдирали кожу, били железными палками, клали на раскаленные железные кровати и поливали серой. Святым всё это не вредило, и они были отправлены в Тарс для новых мучений. По дороге в пустыне святому Клименту, по его молитве, было дано откровение, что он еще 28 лет будет страдать за Имя Христово. Претерпев множество мучений, святые были заключены в темницу.

После смерти Максимиана святой Агафангел был усечен мечом. Святого Климента освободили анкирские христиане из темницы и отвезли в пещерный храм. Там, после совершения ЛитургииЛитургия, святой возвестил верующим скорое окончание гонений и свое близкое отшествие. Святой мученик действительно вскоре был убит воинами города, ворвавшимися в храм. Святому отсекли мечом голову во время принесения им Бескровной Жертвы(+ ок. 312).

Цікаві факти та новини, оновлені інформаційні замітки:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/luKHoQq0EqY

www.zarvanycia.cc.ua Святий Тимотей

Святий Тимотей походив з міста Лістри, що в Малій Ази. Коли св. Павло повертався зі Собору, який відбувався 50 року в Єрусалимі, то взяв зі собою Тимотея, з яким подався у далекі місійні подорожі. Тимотей був найкращим учнем і найвірнішим духовним сином св. Павла в його апостольській праці і разом з ним пройшов Малу Азію, Македонію і Грецію.

Усі чесноти св. Павла відбилися в Тимотеєві, наче у дзеркалі. З Рима св. Павло написав до нього два листи-послання. Тимотей був єпископом міста Ефеса, що у Малій Ази, і довгі роки управляв Ефеською Церквою. Він загинув мученицькою смертю від рук поган 97 року. Його мощі, при яких діялися численні чуда, в 356 році урочисто перенесли до Царгорода і поклали в церкві Святих Апостолів.

Цікаві факти та новини, оновлені інформаційні замітки:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/luKHoQq0EqY

www.zarvanycia.cc.ua Преподобний Максим Сповідник

3 лютого Церква відзначає пам'ять преподобного Максима Сповідника (662).
Преподобний Максим Cповідник народився в Константинополі близько 580 року і виріс в благочестивій християнській сім'ї. В юності він здобув різносторонню освіту: вивчив філософію, граматику, риторику, досконало володів Богословською діалектикою. Коли преподобний Максим поступив на державну службу, знання і сумлінність дозволили йому стати першим секретарем імператора Іраклія (611 – 641). Але придворне життя обтяжувало його, і він віддалився до Хрисопольської обителі (на протилежному березі Босфору – нині Скутарі), де прийняв чернечий постриг. Своїм смиренням він незабаром придбав любов братії і був вибраний ігуменом монастиря, але і в цьому сані, через свою незвичайну скромність, він, за власними його словами, «залишався простим ченцем». У 633 році на прохання одного богослова, майбутнього святителя Єрусалимського Патріарха Софронія (пам'ять 11 березня), преподобний Максим залишив обитель і виїхав до Олександрії.

Святий Софроній став відомий на той час як непримиренний противник монофелітської єресі. Після того, як IV Вселенський Собор (451 р.) засудив монофізитів, які сповідували одну (Божественну) природу в Господі Ісусі Христі, єретиками-монофелітами було введено поняття єдиної Божественної волі і єдиної (Божественної) дії, що приводило до визнання відкинутого монофізитського псевдовчення. Монофелітство знайшло численних прихильників у Вірменії, Сирії, Єгипті. Єресь, яка підсилювалася національною ворожнечею, стала серйозною загрозою церковній єдності Сходу. Боротьба Православ'я з єресю особливо ускладнилася тим, що до 630 року три патріарші престоли на Православному Сході були зайняті монофізитами: Константинопольський – Сергієм, Антіохійський – Афанасієм, Олександрійський – Киром.

Шлях преподобного Максима з Константинополя до Олександрії лежав через Крит, де і почалася його проповідницька діяльність. Там він зіткнувся з єпископатом, який дотримувався єретичних поглядів Севера та Несторія. В Олександрії та її околицях преподобний провів близько 6 років. В 638 році імператор Іраклій разом з патріархом Сергієм, прагнучи зменшити віросповідні розбіжності, видав указ, так званий «Екфесіс» –  «Виклад віри», який остаточно повелівав сповідувати вчення про одну волю при двох природах Спасителя. Захищаючи Православ'я, преподобний Максим проповідував серед людей різних чинів і суспільних станів, і бесіди ці мали успіх. «Не тільки клір і всі єпископи, але і народ, і всі світські начальники відчували в собі якийсь незборимий потяг до нього», - свідчить його житіє.

В кінці 638 року помер патріарх Сергій, а в 641 році – імператор Іраклій. Імператорський престол зайняв жорстокий Констанс II (642 – 668), відвертий прихильник монофелітів. Посилилися напади єретиків на Православ'я. Преподобний Максим пішов до Карфагену і проповідував у ньому і околицях ще 5 років. Коли туди прибув наступник патріарха Сергія патріарх Пір, який покинув Константинополь через придворні інтриги, за переконаннями монофеліт, між ним і преподобним Максимом в червні 645 року відбувся відкритий диспут, на якому Пір всенародно визнав свої помилки і побажав навіть вручити папі Феодору письмове зречення від них. Преподобний Максим разом з Піром відправилися до Риму, де папа Феодор прийняв покаяння колишнього патріарха і відновив його в сані.

Преподобний Максим Сповідник
Фрагмент фрески ХІV ст. преподобного Максима.
Фреска з церкви Протат (Х ст.), яка знаходиться в столиці Афону - Кареї.

У 647 році преподобний Максим повернувся до Африки. Там на соборах єпископів монофелітство засуджувалося як єресь. У 648 р. замість «Екфесіса» вийшов новий указ, складений, за наказом Констянтина, константинопольським патріархом Павлом – «Типос» – «Зразок віри», який забороняв всякі міркування так само як і про одну волю, так і про дві волі при визнанні двох природ Господа Ісуса Христа. Тоді преподобний Максим звернувся до папи Римського Мартина I (649 – 654), наступника папи Феодора, з проханням винести питання про монофелітство на соборне обговорення всієї Церкви. У жовтні 649 року був зібраний Латеранський Собор, на якому було присутньо 150 західних єпископів і 37 представників Православного Сходу, серед яких знаходився і преподобний Максим Сповідник. Собор засудив монофелітство, а його захисники – Константинопольські патріархи Сергій, Павло і Пір, були віддані анафемі.

Коли Констанс II отримав визначення Собору, він наказав схопити і папу Мартина, і преподобного Максима. Цей наказ був виконаний через п'ять років, в 654 році. Преподобного Максима звинуватили в державній зраді і ув'язнили. У 656 році він був засланий у Фракію, а потім знову привезений в Константинопольську в'язницю. Преподобного разом з двома його учнями віддали на жорстокі тортури: кожному відрізали язика і усікли праву руку. Потім їх заслали до Колхіди. Але тут Господь явив чудо: всі вони змогли говорити і писати.

Преподобний Максим передбачив свою смерть (+13 серпня 662 року). Він залишив Церкві велику Богословську спадщину. Його екзегетичні праці містять пояснення важких місць зі Священного Писання, тлумачення молитви Господньої і 59-го псалма, схолії до творів священномученика Дионісія Ареопагіта (+96; пам'ять 3 жовтня) і святителя Григорія Богослова (+389, пам'ять 25 січня). До екзегетики відноситься також пояснення Богослужіння – «Містагогія» («Введення про таїнство»).

До догматичних праць преподобного відносяться: виклад його диспуту з Піром, декілька трактатів і листи до різних осіб. У них міститься виклад Православного вчення про Божественну сутність та іпостась, про Боговтілення і про обоження людської природи.

Преподобному Максиму належать і антропологічні праці. Він розглядає природу душі і її свідомо-особисте існування після смерті людини. Серед моральних творів особливо важливі «Розділи про любов». Преподобний Максим написав також три гімни в кращих традиціях церковної гімнографії, які беруть початок від святителя Григорія Богослова.

Богослів'я преподобного Максима Сповідника, засноване на духовному досвідченому знанні великих отців-пустельників, яке використовувало мистецтво діалектики, розроблене дохристиянською філософією, було продовжене і розвинене в працях преподобного Симеона Нового Богослова (+1021; пам'ять 12 березня) і святителя Григорія Палами (+бл. 1360; пам'ять 14 листопада).

Розповіть про святого детальніше:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/jVqfb6yInAA

www.zarvanycia.cc.ua Преподобный Евфимий Великий

Преподобный Евфимий Великий происходил из города Мелитины в Армении, близ реки Евфрат. Родители его, Павел и Дионисия, знатные люди, были благочестивыми христианами. Долгое время они не имели детей и, наконец, по усердным молитвам, у них родился сын, появлению на свет которого предшествовало Божественное видение, предвещавшее младенцу великое будущее.

Отец преподобного Евфимия вскоре умер, и мать, исполняя обет посвятить сына Богу, отдала его на воспитание своему брату, пресвитеру Евдоксию. Тот представил отрока епископу Мелитинской церкви Отрию, который с любовью принял на себя заботы о нем. Видя его доброе поведение, епископ вскоре поставил его чтецом. Затем святой Евфимий принял монашество и был посвящен в сан пресвитера. Одновременно ему было поручено управление всеми городскими монастырями. Преподобный Евфимий часто посещал монастырь святого ПолиевктаЖитие.. Мученик ПолиевктИкона. Полиевкт Мелитенский, а в дни Великого поста удалялся в пустыню. Должность управителя монастырей тяготила подвижника, искавшего безмолвия, и он на 30-м году своей жизни тайно ушел из города и направился в Иерусалим, где, поклонившись святым местам, удалился в Фаранскую лавру. Там, найдя вне монастыря уединенную пустую хижину, поселился в ней, добывая пропитание плетением корзин. Неподалеку подвизался преподобный Феоктист. Оба имели одно стремление к Богу, одну волю, одну цель. Обычно, после праздника БогоявленияО празднике.. Крещение Господне.Икона. Крещение ГосподнеМолитвыХрамы, они удалялись в Кутиллийскую пустыню (недалеко от Иерихона). Однажды же остались там, избрав в горах труднопроходимое место, и поселились в пещере. Скоро, однако, Господь открыл их уединение для пользы многих людей: пастухи, перегоняя свои стада, нашли их пещеру и рассказали в селении. К отшельникам начали стекаться люди, искавшие духовной пользы. Постепенно возникло монашеское общежитие, несколько иноков пришло из Фаранской обители, среди них Марин и Лука. Управлять возникшим монастырем преподобный Евфимий поручил своему другу Феоктисту, а сам стал духовником братии. Он наставлял свою братию: "Знайте, что желающим проводить иноческую жизнь следует не иметь своей воли, всегда находиться в послушании и смирении, а в уме иметь память смертную, бояться Суда и огня вечного и желать Царства Небесного".

Юным инокам преподобный заповедовал с внутренним Богомыслием соединять телесный труд. "Если миряне, - говорил он, - много трудятся, чтобы прокормить себя и свою семью и, кроме того, дают милостыню и приносят жертвы Богу, тем более мы, иноки, должны трудиться, чтобы избежать праздности и не кормиться чужими трудами". Авва требовал, чтобы иноки хранили молчание в церкви во время Богослужения и на трапезе. Молодым инокам, желавшим поститься более других братий, он не позволял следовать своей воле, но наставлял их вкушать общую пищу на трапезе с воздержанием, не пресыщаясь.

В те годы преподобный Евфимий обратил и крестил многих арабов, среди которых был военачальник Аспевет с сыном Теревоном, которого преподобный Евфимий исцелил от болезни. Аспевет получил в Крещении имя Петр и, впоследствии, был епископом среди арабов.
Царь Давид
Царь Давид

Слава о чудесах, совершаемых преподобным Евфимием, быстро распространялась. Отовсюду стали стекаться люди, приводя с собою больных, получавших исцеление. Будучи не в силах сносить людскую молву и славу, преподобный тайно ушел из монастыря, взяв с собой только ближайшего ученика Дометиана. Он удалился в пустыню Рува и поселился на высокой горе Марда, около Мертвого моря. В поисках уединения преподобный углубился в пустыню Зиф и поселился в пещере, в которой некогда скрывался святой царь ДавидЖитие.. Святой царь и пророк Давид.Икона. Царь Давид от преследований царя Саула. Там преподобный Евфимий основал монастырь, а в самой пещере Давидовой устроил церковь. В то время преподобный Евфимий отвратил многих иноков-пустынников от манихейской ереси, творил чудеса, исцелял больных и одержимых бесами.

Приходившие к святому посетители нарушали покой пустынника, любившего безмолвие, и он решил вернуться в оставленный им монастырь святого Феоктиста. По дороге преподобный облюбовал уединенное место на горе и остановился на нем. Там впоследствии было погребено его святое тело.

Блаженный Феоктист с братией вышел навстречу преподобному Евфимию и молил его вернуться в монастырь, но преподобный не согласился. Однако он обещал приходить в обитель по воскресным дням на общее Богослужение.

Преподобный Евфимий не хотел ни иметь кого-либо поблизости, ни устраивать киновию или лавру, но Господь в видении повелел ему не отгонять приходящих к нему ради спасения души. Через некоторое время около него опять собрались братия, и он устроил лавру по образцу Фаранской лавры. В 429 году, когда преподобному Евфимию было 52 года, Иерусалимский Патриарх Ювеналий освятил лаврскую церковь и поставил обители пресвитеров и диаконов.

Лавра вначале была бедна, но преподобный твердо уповал на Бога, могущего ниспослать людям всё необходимое. Однажды в лавру пришло около 400 человек путников - армян из Иерусалима, которые были голодны. Увидев это, преподобный Евфимий призвал эконома и велел ему накормить странников. Эконом ответил, что в монастыре нет такого количества пищи. Преподобный, однако же, настаивал. Придя в помещение для хранения хлеба, эконом нашел в нем множество хлебов. То же произошло с вином и елеемЕлей. Путники ели во славу Божию, насытились и после этого остался еще трехмесячный запас пищи для братии. Так Господь сотворил чудо по вере святого Евфимия.

Однажды один из иноков отказался исполнить назначенное ему послушание. Несмотря на то, что преподобный, призвав его, убеждал повиноваться, инок упорствовал. Тогда преподобный громко воскликнул: "Увидишь, что бывает наградой за неповиновение!". Инок упал на землю в припадке беснования. Братия стала просить за него авву, и тогда преподобный Евфимий исцелил непокорного, который, придя в себя, просил прощения и обещал исправиться. "Послушание, - сказал святой Евфимий, - великая добродетель. Господь любит послушание больше жертвы, а непослушание приводит к смерти".

Два брата в обители святого Евфимия тяготились суровым образом жизни и задумали бежать. Провидя духом их намерение, преподобный призвал их и долго убеждал оставить пагубное намерение. Он говорил: "Не следует слушать мыслей, вселяющих печаль и ненависть к месту, в котором живем, и внушающих желание перейти на другое место. Пусть инок не думает, что, перейдя в другое место, он достигнет чего-либо хорошего, так как доброе дело достигается не местом, а твердой волей и верою. И дерево, которое пересаживают часто на другое место, не приносит плодов".

В 431 году в Ефесе состоялся III Вселенский Собор, направленный против ереси Нестория. Преподобный Евфимий радовался утверждению Православия и скорбел об архиепископе Антиохийском Иоанне, который, будучи православным, защищал Нестория.

В 451 году в Халкидоне состоялся IV Вселенский Собор против ереси Диоскора, который, в противоположность Несторию, утверждал, что в Господе Иисусе Христе одно лишь естество - Божеское, поглотившее в воплощении естество человеческое (так называемая ересь монофизитов).

Преподобный Евфимий принял исповедание Халкидонского Собора и признал его православным. Весть об этом быстро распространилась среди иноков и пустынников, и многие из них, ранее неправо веровавшие, по примеру святого Евфимия, приняли исповедание Халкидонского Собора.
Преподобные Евфимий Великий, Антоний Великий, и Савва Освященный
Преподобные Евфимий Великий, Антоний Великий, и Савва Освященный

За свою подвижническую жизнь и твердое исповедание православной веры святой Евфимий получил наименование Великого. Тяготясь общением с миром, святой авва удалился на время во внутреннюю пустыню. После его возвращения в лавру некоторые из братии видели, что, когда он совершал Божественную литургию, огонь сходил с небес и окружал святого. Сам же преподобный открыл нескольким инокам, что часто видел Ангела, совершающего вместе с ним святую Литургию. Преподобный имел дар прозорливости, видел внутренние движения духа и узнавал человеческие помышления. Когда иноки причащались Святых Тайн, преподобному было открыто - кто приступает достойно, а кто во осуждение себе.

Когда преподобному Евфимию было 82 года, к нему пришел блаженный СавваЖитие.. Преподобный Савва Освященный.Икона. Савва ОсвященныйМолитвыХрам Покрова Пресвятой Богородицы (будущий Савва Освященный, память 5 декабря), тогда еще юноша. Старец принял его с любовью и послал в монастырь к преподобному Феоктисту. Он предсказал, что инок Савва просияет в иноческом житии.

Когда святому исполнилось 90 лет, его сподвижник и друг преподобный Феоктист тяжело заболел. Преподобный Евфимий пошел навестить друга и остался в монастыре, простился с ним, присутствовал при кончине. Предав тело погребению, он возвратился в лавру.
Преподобный Евфимий Великий
Преподобный Евфимий Великий

Время преставления было открыто преподобному Евфимию по особой милости Божией. В день памяти преподобного Антония Великого, 17 января, преподобный Евфимий благословил совершить всенощное бдение и, созвав пресвитеров к алтарю, сказал им, что больше уже не совершит с ними ни одного бдения, потому что Господь призывает его от временной жизни. Все исполнились великой печали, а преподобный повелел братии утром собраться у него. Он стал поучать братию: "Если любите меня, соблюдайте мои заповеди, приобретайте любовь, которая есть союз совершенства. Никакая добродетель невозможна без любви и смирения. Сам Господь ради любви к нам смирился и стал Человеком, как и мы. Мы должны поэтому непрестанно воссылать Ему хвалы, особенно мы, отрекшиеся от мятежного мира. Церковных служб никогда не оставляйте, предания и уставы монастырские тщательно сохраняйте. Если кто из братии борется с нечистыми помыслами, - непрестанно наставляйте, поучайте, чтобы дьявол не увлек брата в падение.

Присоединяю также и другую заповедь: пусть ворота обители никогда не будут заперты для странников и всё, что имеете, предлагайте нуждающимся, бедствующим же в напастях по силе помогайте". Затем, дав наставления относительно руководства братией, преподобный обещал пребывать духом со всеми, желающими нести подвиги в его обители до скончания века.

Отпустив всех, преподобный Евфимий оставил около себя одного ученика Дометиана и, пробыв с ним внутри алтаря 3 дня, скончался 20 января в 473 году в возрасте 97-ми лет.

На погребение святого аввы немедленно стеклись во множестве иноки монастырей и пустынь, среди которых был святой Герасим. Прибыл также патриарх Анастасий с клиром, нитрийские иноки Мартирий и Илия, которые впоследствии были Иерусалимскими Патриархами, о чем им предсказывал преподобный Евфимий.

Блаженный Дометиан не отходил от гроба учителя 6 суток. На 7-й день он увидел своего авву, радостно возвестившего любимому ученику: "Гряди, чадо, к уготованному тебе покою, ибо я умолил Владыку Христа, чтобы ты был со мною". Поведав братии о видении, святой Дометиан пришел в церковь и в радости предал дух свой Господу. Он был погребен рядом со святым Евфимием. Мощи преподобного Евфимия Великого находились в его монастыре в Палестине, в XII веке их видел русский паломник игумен Даниил.

Розповіть про святого детальніше:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/sfQtplHwank

www.zarvanycia.cc.ua Преподобний Макарій Великий, Єгипетський

1 лютого - пам'ять святого преподобного Макарія Великого, Єгипетського (390-391).
Преподобний Макарій Великий народився в Єгипті близько 301 року. З любов'ю і старанністю доглядав він своїх батьків в старості, виконуючи заповідь про шанування батьків, і після їх смерті став абсолютно вільним від життєвих турбот. Під керівництвом досвідченого старця-монаха преподобний Макарій почав проходити безмовне чернече життя. Спочатку він поселився в пустинному місці недалеко від поселення, де жив, потім преподобний переселився на Нітрійську гору у Фаранській пустелі.

Проживши три роки в пустелі, він пішов до преподобного Антонія Великого (+ 356 р.), батька єгипетського чернецтва, про якого чув, ще живучи в миру, і горів бажанням його бачити. Преподобний Антоній з любов'ю прийняв блаженного Макарія, який став його відданим учнем і послідовником. З ним преподобний Макарій подвизався довгий час, а потім, за порадою святого, віддалився в Скитську пустелю (у північно-західній частині Єгипту) і там так прославився своїми подвигами, що його стали називати «юнаком-старцем», оскільки, ледве досягнувши тридцятилітнього віку, він проявив себе досвідченим ченцем. Тут преподобному Макарію доводилося боротися з бісами день і ніч, і вони волали, що не можуть перемогти його, тому що він має велику зброю – смирення.

Коли святому виповнилося 40 років, він був висвячений в сан священика і поставлений настоятелем ченців, які жили в Скитській пустелі. У ці роки преподобний Макарій часто відвідував великого Антонія, отримуючи від нього повчання в духовних бесідах. Разом з двома іншими учнями преподобного Антонія преподобний Макарій сподобився бути присутнім при блаженній його смерті, і ніби як якийсь великий спадок, отримав посох преподобного Антонія, яким той підтримував в дорозі своє немічне тіло. Разом з цим посохом преподобний Макарій прийняв і дух Антонія Великого, як колись прийняв дух пророк Єлисей після пророка Іллі. Силою його духу преподобний Макарій робив багато чудес. Одного разу преподобний Макарій розмовляв з черепом головного язичницького жреця, який розповідав про свої муки, і про більш тяжкі і лютіші, яких зазнали ті, хто пізнав ім'я Боже, але відкинув Його і заповіді Його не виконував.

Внаслідок того, що до нього приходило безліч народу, преподобний Макарій мав мало часу, щоб в усамітненні вдаватися до богопізнання. Тому преподобний викопав під своєю келією глибоку печеру, куди він ховався від тих, хто постійно приходив до нього і порушував його богопізнання і молитву. Преподобний Макарій досяг таких успіхів у досягненні святості, що по його молитві Господь воскрешав померлих. Не дивлячись на таку висоту досягнутого богоуподібнення, він продовжував зберігати незвичайне смирення.

В роки царювання імператора Валента аріанина (364-378 рр.) преподобний Макарій Великий разом з преподобним Макарієм Олександрійським піддався переслідуванню з боку аріанського єпископа Луки. Обох старців схопили і, посадивши на корабель, відвезли на пустинний острів, де жили язичники. Там, за молитвами святих, отримала зцілення дочка жреця, після чого сам жрець і всі жителі острова прийняли святе хрещення. Дізнавшись про те, що сталося, аріанський єпископ був присоромлений і дозволив старцям повернутися в свої пустелі.

60 років провів святий Макарій в мертвій для світу пустелі. Найбільше часу преподобний проводив в бесіді з Богом, часто перебуваючи в стані духовного піднесення. Свій подвижницький досвід святий втілив в глибокі богословські творіння. 50 бесід і 7 подвижницьких слів залишилися дорогоцінною спадщиною духовної мудрості преподобного Макарія Великого. Найвище благо і мета людини – з'єднання душі з Богом, – основна думка в творіннях преподобного Макарія.

Преподобний дожив до 97 років, незадовго до смерті (+ бл. 390-391 р.) йому явилися преподобні Антоній і Пахомій, які повідомили радісну звістку про близький перехід його в блаженні небесні обителі. Преподобний почав готуватися до своєї смерті. Через дев'ять днів преподобному Макарію явився Херувим з безліччю Ангелів. Коли свята душа преподобного Макарія була взята Херувимом і піднеслася ним на небо, деякі з отців мисленними очима бачили, як біси на віддалі стояли і волали, що уникнув їх святий Макарій.

Розповіть про святого детальніше:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/2xkP_1UnGzs

www.zarvanycia.cc.ua Іван Боско

Покровитель     Молоді, учнів та студентів, вихователів, видавців

Дитинство

Іван Боско народився 16 серпня 1815 року в маленькому селі Кастельнуово д’Асті в королівстві П’ємонт на півночі Італії. Ще в дитинстві, зі смертю батька йому довелось пережити біль втрати всіх тих бідних сиріт, яких пізніше огорне своєю батьківською любов’ю. Тож саме в особі мами Маргарити знайшов приклад християнського життя, який назавжди залишився в глибині його серця.

У 9 років приснився йому віщий сон (див.відео): що знаходиться він серед великої юрби дітей, які бавляться, але деякі богохулили. Тому Іванко швидко кинувся до них з кулаками, бажаючи стусанами припинити це неподобство. Але тієї ж хвилини побачив перед собою одного Чоловіка, який промовив: «Не бійкою, а добротою та любов’ю муситимеш завоювати цих твоїх друзів … Я дам тобі Вчительку, яка навчить тебе мудрості». Тим чоловіком був Ісус, а вчителькою — Пресвята Богородиця, під опікою якої перебуватиме все своє життя і почитатиме ЇЇ як «Помічницю християн». Різні трюки та фокуси, яких Іван навчився від жонглерів, використовував для того, щоб привернути увагу своїх однолітків і захистити їх від небезпеки гріха: «В моєму товаристві вони не говорять поганих слів» — казав своїй мамі.

Священик молоді

Щоб цілковито посвятити себе спасінню молоді, вирішив стати священиком. Важко працював вдень та навчався вночі для того, щоб мати змогу в 20-річному віці вступити до семінарії в К’єрі та 1841-го року в місті Турин у віці 26 років бути висвяченим на священика. В ті часи Турин був переповнений бідними хлопцями, які поневірялись у пошуках роботи, сиротами та безпритульними, які перебували в постійній небезпеці для душі й тіла. Всі вони шукали собі якоїсь роботи і тинялися вулицями непривітного міста. Отець Боско почав збирати їх кожної неділі в церкві, на галявині чи майдані, щоб забавити їх, наблизити їх до Господа, дати чогось попоїсти. Протягом п’яти років, сповнених труднощів, недосипань та непорозумінь, шукав пристановища для своїх бідних вихованців. Нарешті знайшов відповідне місце для відкриття свого першого ораторія (з лат. Oratorium — місце молитви), на окраїні Турину — Вальдокко. Тут хлопці знайшли житло, опановували різні ремесла, та найважливіше — вчилися любити Господа. Прикладом цієї єдності з Богом був вихованець Ораторії та отця Боско, Домінік Савіо, якого в 1953 році проголошено святим.

Його «розбишаки» (так їх називав жартівливо) надзвичайно любили свого духовного батька. Багато людей запитувало отця Боска про секрет його системи виховання, а він відповідав: «За допомогою доброти та любові намагаюсь привести до Господа цих моїх друзів». Пожертвував своїм хлопцям все, що мав: скромний маєток, свій час, здоров’я, все своє життя. Посвячуючи себе їм — став святим. Для них заснував Салезіянське Згромадження, що складається зі священиків та братів, які бажають продовжувати його діло: бути вихователями та носіями Євангельської Благовісті для молоді, а особливо найбіднішої. Хотів поширити свою місійну діяльність також і на дівчат. Для цього, разом зі святою Марією Доменікою Мадзарелло, заснував Згромадження Дочок Марії Помічниці християн. Салезіяни та Сестри Салезіянки розійшлись по цілому світі, щоб служити бідній та страждаючій молоді, засновуючи для неї школи, технічні та професійні навчальні заклади, сиротинці, при цьому завжди пам’ятаючи про духовне виховання при ораторіях та парафіях.

Отець Боско присвятив весь свій вільний час (часто і той, що був призначений для відпочинку) написанню та розповсюдженню легких для сприйняття та розуміння брошурок, що були створені з метою християнської освіти молоді. Він був не лише особою невгасаючого милосердя, але також одним із великих містиків. Його діло — плід глибокої єдності з Богом, в якій постійно зростав завдяки вірній синівській посвяті волі Господній, завжди та всюди супроводжуваний Пресвятою Богородицею, яка надихала його та керувала всім тим, що робив. Цілковита єдність з Богом була поєднана з його людською природою, багатою на доброту, інтелект та поміркованість. Вмів добре розпізнавати стан душі. Цю здібність здобув завдяки багатьом годинам, які щоденно проводив у сповідальниці, у молитві перед Євхаристійним Ісусом, та постійним контактом з молоддю й іншими вірними, незалежно від віку чи становища. Отець Іван Боско сформував цілі генерації святих, нагалошуючи своїм вихованцям про першочергове значення любові до Господа у їхньому житті, про цінність доброї смерті, що веде до Раю, про необхідність молитви та втечі від гріха, спокус, про вартість святих тайн Сповіді та Причастя у житті кожного християнина. «Мої любі, я вас люблю всім серцем, достатньо бути молодими, щоб мати мою любов». Спосіб,в який приділяв увагу та любов кожному з хлопців, був таким винятковим, що кожен вважав себе улюбленцем отця Івана. «Зустрінете у вашому житті письменників набагато здібніших від мене, але нелегко буде знайти вам когось, хто б любив вас у Христі Ісусі та бажав би вам правдивої радості більше від мене».
Смерть та народження до неба

Знесилений безупинною працею, важко захворів. Тоді багато його хлопців жертвували за нього Господеві власне життя. “ … Те все, що я зробив — зробив для Господа… можна було зробити й більше … мої діти це зроблять … бо наше Згромадження є під проводом Господа та під Покровом Марії Помічниці християн”. Одне з його передсмертних бажань: «Скажіть молоді, що я чекаю її в Раю…». Помер 31 січня 1888 року у 72-му віці в своїй убогій кімнатці на Вальдокко.

1 квітня 1934 року, в день Воскресіння Господнього, Папа Пій XI, якому пощастило особисто пізнати отця Боска, проголосив його святим.

Цікаві факти та історії про святого, пояснення, роздуми та відео:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/Zd7sqcDJyWw

www.zarvanycia.cc.ua преподобный Антоний Великий (около 251–356)

Родился в коптской богатой христианской семье. По преданию, его родители умерли, когда Антонию было всего двадцать лет, оставив ему заботу о малолетней сестре. В поисках пути к совершенству, он однажды услышал читаемое во время службы евангельские слова: «Если хочешь быть совершенным, иди, продай имение твоё и раздай нищим, и будешь иметь сокровище на Небе, и иди вслед за Мной» (Мф.19:21). Приняв это как повеление свыше, Антоний отказался от родительского наследства, поручил сестру заботам знакомым ему христианским девственницам и ушел в уединение под руководство некоего старца.

Вскоре он остался в полном одиночестве в Фиваидской пустыне, где прожил 20 лет, лишь иногда встречая приходящих к нему за советом. Здесь, согласно житию, он испытал всевозможные искушения от бесов, подкрепляемый Богом. Такой образ жизни сделал его известным и вокруг места его уединения возникли жилища подражающих ему людей. Поэтому в 305 году Антоний начинает чаще встречаться с ними, его поучения легли в основу зарождающегося монашества.

К середине IV века он становится лидером всех египетских отшельников, но не смотря на стремление к одинокой молитве, не оставался в стороне от церковных событий. Так, он приютил Афанасия Александрийского, спасающегося от гонений, а затем по его просьбе пришел в Александрию поддержать православие против ариан. В благодарность Афанасий составил его жизнеописание, ставшее неоценимым источником сведений о пути преподобного.

Возвратившись в пустыню он, через некоторое время скончался на 105 году жизни. Точное место его смерти и погребение неизвестно, но считается, что в 529 году при императоре Юстиниане его мощи были найдены и торжественно перенесены в Александрию. Затем в 623 году их перенесли в Константинополь, а оттуда в 980 году во Французское королевство.

Цікаві факти Християнства:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/bjMyfh7KfaA

www.zarvanycia.cc.ua Поклонение честным веригам святого и всехвального апостола Петра

Поклонение честным веригам святого и всехвального апостола Петра. Около 42 года апостол Петр по повелению Ирода Агриппы был заключен в темницу за проповедь о Христе Спасителе. В темнице он был связан двумя железными цепями. Ночью, накануне суда над ним, Ангел Господень снял с апостола эти цепи и чудесно вывел его из темницы (Деян. 12, 1 - II). Христиане, услышав о чуде, взяли вериги (цепи) и хранили их как драгоценность. Одержимые разными болезнями, приходя к ним с верою, получали исцеления. Вериги святого апостола Петра хранились в Иерусалиме до Патриарха Ювеналия, который подарил их Евдокии, супруге императора Феодосия Младшего, а она в 437 и 439 годах перенесла их из Иерусалима в Царьград. Одну веригу Евдокия послала в Рим своей дочери Евдоксии, которая построила храм во имя апостола Петра и положила в нем веригу. В Риме были также и другие вериги, в которых находился апостол перед своей кончиной при императоре Нероне.

16 января вериги апостола Петра выносятся на поклонение народу.

Цікаві факти Християнства:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/gbhdNpEeNXU

www.zarvanycia.cc.ua Святий Павло Фівейський

Святий Павло Фівейський, перший пустельник і засновник чернецтва

Павло Фівейський, теж: Павло Єгипетський, Преподобний Павло Тивейський, Павло Пустельник (англ. Paul the First Hermit, 229, Фіви, Єгипет — † 342, пустеля Фіваїда, Єгипет) — перший християнський чернець-пустельник; утік в Єгипетську пустелю (Фіваїду), поселився біля струмка під пальмою і прожив довгі роки в цілковитій самотності.

Святий Павло Фівейський народився 229 року в древній столиці єгипетських фараонів м. Фіви в Єгипті. У 252 році він втік у пустелю і поселився в печері. Полюбивши самотність та богомільне життя пустельника, він вирішив уже ніколи не повертатись до грішного світу.

Дивним і надзвичайним було життя Павла, і ніхто, крім Бога, не може збагнути, що він робив десятки років у Фівейській пустелі, та одне певне: молитвою, постом і покутою він сподобався Небесному Отцеві. Своїм подвижницьким життям Павло дав рідкісний приклад великого самозречення і погорди світом. Через 20 років життя Павла у глухій пустелі Бог почав живити Свого вірного слугу чудесним способом: щодня до пустельника прилітав крук і приносив півбуханця хліба. Павло Фівейський, якого називають першим пустельником, помер 342 року, провівши 90 літ на самоті в пустелі. В чудний спосіб, могилу йому вирили лапами два леви, де й він був похований[1].

Перший пустельний монахі:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/gbhdNpEeNXU

www.zarvanycia.cc.ua Житие преподобного Иоанна Кущника

В Царьграде, в царствование Льва Велико­го, жил один богатый и именитый во­енный сановник, по имени Евтропий, с женою Феодорою. У него было три сына, из которых двое были отданы на царс­кую службу и уже достигли на ней значительных чи­нов, третьего же младшего, по имени Иоанна, он отдал на обучение разного рода наукам. Будучи еще двенадцатилетним мальчиком, Иоанн весьма заметно вы­делялся из среды своих сверстников, так что даже сами учителя удивлялись его способностям и выдающемуся для юного возраста развитию. Но он преуспевал не только в мирском, но и в духовном любомудрии. Под благодатным действием на него Святого Духа он рос кротким, незлобивым и скромным мальчиком и по окончании уроков проводил время не в играх, свойственных детскому возрасту, но в чтении святых боговдохновенных книг и в усердном посещении церков­ных богослужений. Его сердце было согрето любовью к Богу, и в его душе сильным пламенем начал разго­раться огонь этой любви.

Блаженный Иоанн, желая жить по Евангелию, стал просить своих родителей приобре­сти для него Евангелие, чтобы, учась в нем словам Христовым, научиться совершать и дела, угод­ные Христу. Родители весьма порадовались при виде такого усердия сына к Божественному Писа­нию. Они тотчас наняли искусного писца, чтобы тот изготовил красивый список Евангелия; потом они обложили его золо­том и украсили драгоцен­ными камнями, чтобы сына их привлекали к усердному чтению книги не только сладость напи­санных внутри ее слов Христа, но и внешняя красота книги. Изготовив такое Евангелие, они по­дарили его сыну. С радос­тью приняв святую книгу, Иоанн стал усердно читать ее; сердце его услаждалось словами Христовыми, и он, возгораясь со дня на день все большею любовью к Богу, с нетерпением ждал возвращения из Иерусалима ино­ка, которому открыл тайну своего сердца.

Игумен, тронутый усердием отрока, живо ощущая благодать обитающего в нем Духа Свя­того, тотчас согласился принять и постричь его и по­том приказал ему неуклонно проходить все степени монастырского послушания и учиться у опытных старцев.

Иоанн, когда желание его, наконец, исполнилось, с ревностью и смирением исполнял все, что ему при­казывали и, преуспевая постепенно в иноческих под­вигах, в скором времени достиг такого совершенства в добродетели, что превзошел принявших иночество ранее него и для всех сделался примером непрестан­ной молитвы, кроткого послушания и терпеливого перенесения самого строгого поста. Часто он в тече­ние многих дней ничего не вкушал — кроме лишь причащения пречистых и животворящих Христовых Таин, — и только этим поддерживал себя.

Желая увидеть родителей, под видом нищего Иоанн вернулся в Константинополь и поселился у ворот родительского дома в куще (то есть в палатке, откуда и наименование святого — Кущник), не открывая себя. Родители посылали ему пищу со своего стола, как милостыню Христа ради. Три года, притесняемый и оскорбляемый, прожил он в этой куще, терпя голод, холод и зной, непрестанно беседуя с Господом и святыми Ангелами. Всегда с ним было Евангелие, подаренное родителями, откуда черпал он глаголы вечной жизни. Перед кончиной преподобному в видении явился Господь, открыв ему, что приходит конец его скорбям и через три дня он будет взят в Царство Небесное. Преподобный Иоанн открылся родителям и мирно почил в возрасте не более 25 лет

Такова жизнь святого и преподобного Иоанна Кущника, таковы подвиги и труды, которые он пре­терпел ради Христа, такова его борьба с диаволом, победив которого, он увенчан теперь пречестным не­бесным венцом в Церкви торжествующих, по благо­дати Господа нашего Иисуса Христа, Которому слава во веки, аминь.

 На месте его кончины родители святого воздвигли храм и приют для нищих и бездомных.

Цікаві Християнські розповіді:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/GD6j8alzO6A