Теодор Тирон

  • 02.03.14, 11:23

Теодор Тирон

Святий Теодор Тирон († 306, Амасія, Понт, сьогоднішня Туреччина) — вірменський святий, мученик.

Святий Теодор Тирон (ім'я його означає "новобранець") був родом з Вірменії і служив у римському війську. Побожний Теодор не приховував своєї християнської віри. На суді він мужньо заявив, що Ісус Христос є правдивим Богом.

Коли Теодор вийшов на волю, то підпалив поганську божницю, що стояла посеред міста. За це його вдруге ув'язнили і наказали немилосердно бичувати, а потім кинути на спалення живцем у піч. Загинув Теодор мученицькою смертю 306 року в понтійському місті Амасії у Малій Азії.

Пам'ять — 2 березня

Сохранение мира, целостности и независимости государства Украины

  • 02.03.14, 10:48


Друзья, подписуйте эту петицию!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

ООН: Выведение российских войск из Автономной Республики Крым = Украина

https://secure.avaaz.org/ru/petition/OON_Vyvedenie_rossiyskih_voysk_iz_Avtonomnoy_Respubliki_Krym_Ukraina/?vUykbhb


Молімся далі і Бог дасть нам нове чудо в Криму.

  • 02.03.14, 09:19

Весь народ український молився і ми стали свідками чуда на Майдані. Молімся далі і Бог дасть нам нове чудо в Криму.
+ Венедикт (Алексійчук)

Стрітенські свічки за мир в Україні

  • 01.03.14, 23:07

зараз всі зізвонюються, щоб позапалювали Стрітенські свічки за мир в Україні, передайте іншим

«Якщо потрібно буде разом стати на полі бою зі своїми солдатами,

  • 01.03.14, 22:27

«Якщо потрібно буде разом стати на полі бою зі своїми солдатами, — Українська Церква, зокрема УГКЦ, готова», – Патріарх Святослав

Звернення Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава (Шевчука), сказане 1 березня 2014 р. в прямому ефірі Громадського Телебачення.

«З прикрістю ми можемо сказати, що Україна, на жаль, втягнута у військовий конфлікт. Поки що ще не стріляють, поки що ще не гинуть люди, але очевидно, що військова інтервенція вже почалася. І тому, справді, уся світова громадськість і все світове співтовариство є по стороні України, оскільки Росія є агресором. Роль Церкви — послідовна. Весь час протягом останніх трьох місяців Церква, зокрема Українська Греко-Католицька, була зі своїм народом. Зі своїм народом вона залишиться і надалі. Якщо, не дай Бог, потрібно буде разом стати на полі бою зі своїми солдатами, зі своїм військом, — Українська Церква, зокрема УГКЦ, готова до капеланського служіння.

Кожен громадянин України повинен бути готовий стати на захист своєї незалежної, вільної, суверенної держави. Церква завжди намагалася відстояти мир. Церква за будь-яку ціну намагалася не допустити кровопролиття. На жаль, жертви в Україні уже є, і кровопролиття не вдалося цілковито відвернути. Ми будемо далі продовжувати використовувати кожну можливість, аби зняти напруження в суспільстві та уникнути жертв.

Діяльність ВРЦІРО протягом останніх трьох місяців показала, що Церкви повністю консолідовані. Ми ніколи не мовчали. Жодна неправда чи жодне насильство ніколи не було покрите мовчанкою Церкви. Церкви завжди викривали неправду. Церква завжди захищала людське життя та людську гідність. ВРЦ не тільки готова продовжувати цю діяльність, а й ми абсолютно єдині. У той час, коли Батьківщина у небезпеці, всілякі міжконфесійні суперечки, зокрема якісь майнові питання, чи інші елементи, які можуть бути предметом дискусії між Церквами, — мають стати осторонь. Ми зараз повинні об’єднатися і консолідуватися, щоб захистити свій народ і свою державу. Звертаюся до всіх вірних УГКЦ та до всього українського народу. Зараз наш народ і наша держава перебувають у небезпеці. Ми мусимо стати на захист своєї держави, бути готовими навіть — якщо буде потрібно — покласти своє життя, щоб захистити суверенну, вільну, незалежну, соборну Державу. І тут ми абсолютно єдині. Ми сьогодні повинні думати про те, що нас об’єднує. Наша держава — багатонаціональна, багатоконфесійна, але ми всі сьогодні мусимо бути разом, щоб відстояти свою незалежну, суверенну Державу», – йдеться у Зверненні Глави УГКЦ, яке поширив Католицький часопис CREDO.

Потрібна Ваша молитва

  • 01.03.14, 20:00
Потрібна Ваша молитва

Святой мученик Памфил пресвитер и с ним за Христа пострадавшие

  • 01.03.14, 18:03

Святой мученик Памфил пресвитер и с ним за Христа пострадавшие

Этот лик двенадцати славных мучеников разного происхождения и состояния явился образом самой Церкви во всем ее разнообразии. Главой их был знаменитый Памфил. Он происходил из Бейрута в Сирии, учился у Пиерия – наследника Оригена во главе Александрийской школы. Памфил стал одним из пламенных почитателей и проповедников доктрины великого учителя. Отказавшись от состояния в пользу бедных, убегая от мирской славы, он полностью посвятил себя упражнению в добродетели и размышлению над словом Божиим. Из Александрии он переехал в Кесарию Палестинскую. Там, приняв священный сан, он возглавил богословскую школу, созданную Оригеном. Еще до начала гонений Памфил жил словно мученик, убивая аскезой всякое плотское наслаждение. С неустанным усердием он предавался переписыванию и комментированию Священного Писания, применяя аллегорический метод наставника.

В 307 году, когда гонения Максимина Дайи прокатились по всему Востоку, святой Памфил был арестован и предстал перед наместником Палестины – жестоким Урбаном. Тот, выяснив философские убеждения монаха, приказал ему принести жертвы идолам. Отказавшись, святой перенес пытки со спокойствием бестелесного существа и был брошен в тюрьму вместе с диаконом Валентом – старцем благородного вида, который по памяти цитировал длинные отрывки из Священного Писания, и мужественным Павлом, который без единого крика претерпел пытку раскаленным железом. Два года они провели в застенке.

Однажды перед воротами города предстали пять христиан из Египта. Они возвращались на родину после того, как проводили исповедников, отправленных на работы в киликийские рудники. Египтяне ничего не скрыли от стражников и признались, что они – христиане. Их тут же арестовали как преступников и отвели к наместнику Кесарии Фирмилиану. Подвергнув их различным пыткам, судья приказал им перечислить свои имена. Вместо того чтобы произнести свои языческие имена, они назвались именами великих пророков Ветхого Завета: Илии, Иеремии, Исаии, Самуила и Даниила. Когда он спросил об их происхождении, один из них отвечал: «Иерусалим», – имея в виду Горний Иерусалим – Град Бога Живого, Небесную родину всех христиан. Судья, чей дух оставался прочно привязан к земным вещам, подумал, что христиане заполонили враждебный римлянам город[1]. Он заставил долго бичевать мученика и, поскольку тот оставался неколебим, отдал приказ обезглавить его вместе с товарищами.

Потеряв разум от ярости, Фирмилиан велел привести и Памфила с Валентом и Павлом, которые уже раньше продемонстрировали стойкость в мучениях, и приказал им подчиниться. Но святые мученики продолжали исповедовать веру и выслушали такой же приговор.

Когда их вели на казнь, Порфирий, юноша, прислуживавший Памфилу и бывший его духовным чадом, громко попросил выдать ему тела мучеников, чтобы похоронить. Судья, от ярости походивший на дикого зверя, отверг просьбу и, напротив, приказал схватить Порфирия и отдать палачам, чтобы те разорвали его до самых внутренностей. Его тело, по сути, перемололи. Безгласного и почти безжизненного, Порфирия повели на костер, чтобы сжечь на медленном огне. Он шел на смерть, словно атлет-победитель, с лицом, сиявшим Божественной благодатью, устремив глаза к небу и спокойно давая друзьям последние наставления. Когда его поставили на костер, он жадно привлек к себе дыханием языки пламени, не проронив ни слова и лишь призвав на помощь имя Иисуса, Сына Божия.

Одним из исповедников был Селевк, который отказался служить в войске ради помощи страдающим христианам. Он пошел к Памфилу, чтобы сообщить о мученической кончине Порфирия. Когда он обнял одного из заключенных, воины схватили его и отвели к наместнику. Тот, не откладывая, приговорил Селевка к смерти.

Другой исповедник, Феодул, был почтенным и набожным старцем, удостоенным важного положения в доме самого наместника. Он исповедал христианскую веру и связь со святыми мучениками таким же образом, что и Селевк. Когда его поставили перед господином, тот, вне себя от гнева, отдал Феодула на распятие, почтив смертью, подобной смерти Спасителя.

Тем временем в городе был проездом некий Иулиан, благочестивый каппадокиец, исполненный Духа Святого. Он бросился к месту, где лежали тела святых мучеников, и в великой радости стал обнимать их одно за другим. Он тут же был схвачен, и Фирмилиан приговорил его к сожжению на медленном огне. Со сверхъестественным веселием, громогласно восхваляя Бога, он присоединился к лику святых мучеников.

После казни Памфила, главы этой славной когорты, нечестивый наместник приказал оставить тела на месте в добычу хищникам. Но по Промыслу Божию звери не подошли к ним, и христиане смогли предать мучеников достойному погребению

Пастирське послання Блаженнішого Святослава і Постійного Синоду

  • 01.03.14, 17:07

Пастирське послання Блаженнішого Святослава і Постійного Синоду на Великий піст 2014 року
Високопреосвященні та Преосвященні владики! Всесвітліші, високопреподобні та всечесні отці! Дорогі в Христі брати і сестри!
У цьогорічний Великий піст наша Церква, наші вірні та весь український народ входять із відчуттям болю, страху, терпіння і тремтливої надії. Закінчилася одна з найдовших і найстрашніших зим в історії нашого народу, – зима, в якій ми глибоко і особисто відчули пітьму гріха, побачили зло, що яскраво увиразнилося в нашій новітній історії й оголило своє вбивче нутро. Гріх постав перед нами у своїй огиднiй, смертоносній природі.
Водночас це зима нашого національного єднання, солідарності, відкритості до ближнього, продовження нашого виходу з дому неволі. На Майдані ми пізнали справжній сенс жертовності, відданості й милосердя. Для багатьох це був час глибокого самоусвідомлення і навернення до Господа. Цей досвід останніх 90 днів має стати для нас дороговказом на наступні сорок днів і на все життя.
Осмислюючи чисту жертву Небесної сотні та відданість сотень тисяч людей, кожен із нас повинен по-іншому міряти своє життя
У час Великого посту ми особливо згадуватимемо поряд із нашими усопшими родичами жертву мучеників Небесної сотні – тих, які віддали своє життя за перемогу добра над злом, правди над несправедливістю. Пам’ятатимемо також самопосвяту тих людей, котрі стояли протягом останніх місяців у найстрашніші та найхолодніші ночі на Майдані в солідарності та молитві. Вдячно згадуватимемо всіх християн та людей доброї волі в Україні і в усьому світі за їхню молитву, моральну і матеріальну підтримку.
Водночас завжди матимемо на увазі, що наслідки цієї зими були нерукотворними: «Якби Господь не був з нами, коли на нас повстали були люди, живцем тоді були б нас проковтнули» (Пс. 124, 2–3). Ми стали свідками-носіями таїнства дії Божої благодаті, – свідками того, що «неможливе в людей, можливе є в Бога» (Лк. 18, 26).
Великий піст продовжує те, що зародилося на Майдані, і надає йому нового духовного змісту. Осмислюючи чисту жертву Небесної сотні та відданість сотень тисяч людей, кожен із нас повинен по-іншому міряти своє життя: шукати у своїй свідомості і своєму бутті таїнственну велич, відкривати своє життя до іншого – Бога та ближнього, очищуватися від усього, що нас обтяжує і веде до гріха. На цьому шляху навернення і очищення наша Церква молиться словами преподобного Єфрема: «Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливості, властолюб’я і пустомовства віджени від мене. Духа чистоти, покори, терпеливості й любові даруй мені, слузі твоєму. Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний на віки вічні».
Цьогорічний Великий піст в особливий спосіб закликає українців перемогти гріх ненависті і недовіри, передусім до людей, яким доручено державне кермо
Цьогорічний Великий піст в особливий спосіб закликає українців перемогти гріх ненависті і недовіри, передусім до людей, яким доручено державне кермо. Нам сьогодні важко довіряти новому керівництво, бо ми зазнали дій влади, яка поневолює, принижує і вбиває, тому треба буде докласти великих зусиль до подолання цього гріха. Першим кроком на цьому шляху має бути прощення, – доброю нагодою для цього є Неділя всепрощення, – яке відкриває дорогу до примирення з Богом і ближніми.
Разом із тим мусимо пам’ятати, що довіра до оновленої влади не може бути сліпою і повинна супроводжуватися активною співвідповідальністю за те, що відбувається в нашій країні. Ця співвідповідальність мусить виходити від кожного з нас: з відповідальності за свій дім, своє село і місто, свою країну – і з усвідомлення того, що кожен громадянин повинен вимагати від себе не менше, ніж від інших.
Настійним нагадуванням про цю відповідальність має слугувати жертва невинно убієнних, яку ніхто не сміє заплямувати власною корисливістю чи кон’юктурною поведінкою. Не втратьмо цієї Богом даної нагоди, яка відкриває нам нові можливості, новий спосіб життя, щоб ми стали, за словами Апостола народів, «гідними Царства Божого, за яке і страждаємо» ( пор. 2 Сол. 1, 5).
Як ми це будемо робити? Великий піст – це дорога до Воскресіння. Наш Спаситель, який «прийшов, щоб ми мали життя – щоб достоту мали» (Ів. 10, 10), пропонує нам відповідні засоби, щоб наша діяльність була життєдайною. Він кличе нас прямувати до Пасхи Господньої, пройти паломництво від гріха до любові, щоб назавжди бути «новим творінням у Христі» (пор. 2 Кор. 5, 17).
Попри особливість для нашого народу цьогорічного великопісного періоду, він завжди є часом духовної боротьби. «Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6, 12). Духовна боротьба, до якої Церква закликає в час Великого посту, має конкретний вимір, згідно зі словами пророка Ісаї: «Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв'язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись» (58, 6–7).
Нас можуть очікувати складні часи. Треба бути готовими до економічної жертви, яка вимагатиме з нашого боку терпеливості й наполегливості
Ми повинні боротися за правду і справедливість, утверджувати Богом дану гідність кожної людини, зберігати мир у наших душах та країні, сприяти примиренню і покаянню, допомагати зцілювати душевні й фізичні рани, яких зазнали українці. Особливо закликаємо усіх до солідарності і підтримки родин загиблих, постраждалих, поранених, травмованих душею і тілом.
Нас можуть очікувати складні часи. Треба бути готовими до економічної жертви, яка вимагатиме з нашого боку терпеливості й наполегливості. Учімося витривало і без нарікання нести свій щоденний хрест, навіть тоді коли забракне найнеобхіднішого. Нехай це буде нашим постом, – постом, який дає надію на краще майбутнє України, яка після зими ввійде у свою весну і дасть свій плід.
Аби плідно пережити час Великого посту, пропонуємо всім нашим вірним продовжувати молитву і піст за український народ в наміреннях, які подаємо в додатку.
Закликаємо всіх до відданості у праці й молитві, у пості та милостині. «Сам же Бог миру нехай освятить вас цілковито, і нехай уся ваша істота – дух і душа, і тіло – буде збережена без плями на прихід Господа нашого Ісуса Христа» (1 Сол. 5, 23).
Від імені членів Постійного Синоду Єпископів
Української Греко-Католицької Церкви
+ СВЯТОСЛАВ,
Отець і Глава УГКЦ


Дано у Львові-Брюховичах
28 лютого 2014 року Божого,
у Сиропусну п'ятницю

НАМІРЕННЯ МОЛИТОВ І ПОСТУ ВПРОДОВЖ ВЕЛИКОГО ПОСТУ
Понеділок – за Верховну Раду України і вибори майбутнього Президента України
Вівторок – за новий Уряд України та його успішне служіння
Середа – за українське військо
Четвер – за правоохоронні органи і міліцію
П’ятниця – за поранених на Майдані та їхні родини
Субота – поминання усопших, зокрема загиблих на Майдані
Неділя – за єдність і соборність України

Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Пастирське послання після кожної Божественної Літургії у Сиропусну неділю, 2 березня цього року.
http://news.ugcc.org.ua/articles/pastirske_poslannya_.."og.likes"%5D&action_ref_map=%5B%5D

Преподобний Пафнутій, затворник Києво-Печерський

  • 28.02.14, 21:07

Преподобний Пафнутій, затворник Києво-Печерський
До великого сонму отців Києво-Печерський належить також преподобний Пафнутій затворник. Він невпинно плакав і зітхав все своє життя про час розлучення душі з тілом, як оточать людину Ангели і духи злоби, покажуть всі її справи - добрі і злі, нагадають їй про всі її думки і бажання, про те, що вона забула і чого не вважала за гріх.
Але Блаженні ті що плачуть, бо вони втішаться (Мф. 5, 4). І преподобний Пафнутій наприкінці свого побачив лики ангельські, які, прийнявши його душу, піднесли її на небо. Мощі його спочивають в Феодосієвих печерах. Його ім'я згадується в 8-й пісні канону: « згадуючи блаженство, тих що плачуть Пафнутію, завжди плакав ти, нині ж радісні унаслідувавши місця, молися там, щоб і нам в оселях безплачевних оселитися»

Апостол от 70-ти Онисим

  • 28.02.14, 21:01

Апостол от 70-ти Онисим

Апостол от 70-ти Онисим в молодости был рабом Филимона, христианина знатного рода, жившего в городе Колоссах Фригийской области. Провинившись в чем-то перед своим господином и боясь наказания, святой Онисим бежал в Рим, но там, как беглый раб, попал в тюрьму. В тюрьме он встретился с апостолом ПавломЖитие.. Апостол ПавелИкона. Апостол ПавелМолитвыХрамы, содержавшимся в узах, был просвещен им и принял святое Крещение. В тюрьме святой Онисим как сын служил апостолу Павлу. Апостол Павел, лично знавший святого Филимона, написал ему письмо, полное любви, прося простить беглого раба и принять его как брата; с этим письмом он отправил святого Онисима к его хозяину, лишив самого себя помощи, в которой очень нуждался.

Святой Филимон, получив письмо, не только простил Онисима, но и отпустил его на волю, послав обратно в Рим к первоверховному апостолу. Впоследствии святой ФилимонЖитие.. Апостол от 70-ти Филимон. был рукоположен во епископа города Газы. (память его 4 января, 19 февраля и 22 ноября).

После смерти апостола Павла святой Онисим служил апостолам до их смерти и был поставлен ими во епископа. После кончины святых апостолов он проповедовал Евангелие во многих странах и городах: в Испании, Карпетании, в Колоссах, в Патрах. В глубокой старости святой Онисим занял епископский престол в Ефесе, после апостола ТимофеяЖитие.. Святой апостол ТимофейИкона. Тимофей АпостолМолитвы. Когда Игнатия БогоносцаЖитие.. Священномученик Игнатий БогоносецИкона. Священномученик Игнатий Богоносец, епископ АнтиохийскийМолитвы вели в Рим на казнь, к нему навстречу вышел епископ Онисим с некоторыми христианами, о чем упоминает святой Игнатий в своем письме к ефесянам. В царствование императора Траяна святой Онисим был схвачен и приведен на суд к епарху Тертиллу. Он продержал святого 18 дней в темнице, а потом сослал на заточение в город Путиолы. Через некоторое время епарх вызвал узника и, убедившись, что святой Онисим всё так же твердо исповедует веру во Христа, подверг его жестокому избиению камнями, после чего святому усекли голову мечом. Тело мученика взяла одна знатная женщина и положила в серебряную раку. Это было около 109 года.