Святий Архистратиже Михаїле моли Бога за нас!

  • 22.02.14, 18:21

Основні завдання для кожного УКРАЇНЦЯ на наступні роки аж до кінця життя:

- не розслаблятись духовно, але ще більше молитися за Україну. Молитовний Майдан України повинен охопити якомога більше людей;
- не розслаблятися морально, але працювати над своїми недоліками, поборювати їх, щоб не повторилися ось ці страшні дні;
- належно виховувати своїх дітей, вчити їх жертовності, любові ближнього, вмінням ділитися, а менше дозволяти їм усілякі забаганки;
- бути відкритими на народження кожної дитини, бо немає випадкового життя на землі, оскільки його дає Бог. Таким чином наш Нарід стає міцнішим і чисельнішим!
- щодня молитися за усіх Героїв України від самого початку. Вони своє життя віддали за те, щоб ми могли жити достойно;
- допомагати один одному в усьому, починаючи з сусіда;
- памятати, що ми на цій землі просто паломники і кожний по собі повинен залишити не "Межигіря", але добру память у Бога та у людей.

Хто хоче, нехай додасть ще ...

Отож, до роботи!
З Господом до перемоги!
Святий Архистратиже Михаїле моли Бога за нас!

22 лютого - святого мученика Никифора

  • 22.02.14, 12:26

22 лютого - святого мученика Никифора

У великій Антіохії Сирійській був один пресвітер на ім'я Саприкій, а инший — світський на ім'я Никифор, міщанин, вони обидва велику між собою дружбу і любов один до одного мали, настільки, що инші вважали їх братами рідними. Довгий же час у такій дружбі великій чесно вони жили — позаздрив ненависний добру ворог і посіяв між ними полову ворожнечі такої, що після того ані на шляху зустрітися не хотіли: настільки один одного ненавистю неправедною возненавиділи. І яка спершу між ними була любов та дружба, така пізніше, дією диявольською, виросла ненависть і ворожнеча. Досить же днів у тій ворожнечі і ненависті вони перебували. Никифор, до себе прийшовши і зрозумівши, що ненависть та від диявола, просив деяких друзів і сусідів, щоб ішли до пресвітера Саприкія, просили його пробачити того, хто кається, і в попередню свою любов прийняти задля Господа. Пресвітер же не хотів йому пробачити. Никифор же знову послав инших друзів із просьбою, а пресвітер і слухати їх не хотів. І втретє посланих відкинув, і всіх, що просили, не слухав, не схилився на милість, щоб пробачити брата, який смиренно прощення шукав, але, жорстоким зробивши своє серце, перебував невмолимим, забувши слова Господа нашого Ісуса Христа, Який мовив: "Прощайте, то простять і вам".

І знову: "Якщо принесеш дар свій до вівтаря і згадаєш, що брат твій має щось на тебе, залиши дар свій і піди спершу помирися з братом своїм". І знову: "Якщо не відпускаєте людям прогрішень їхніх, то й Отець ваш Небесний не відпустить вам прогрішень ваших". Бачив же Никифор, що Саприкій-пресвітер не прийняв посланців, що просили за нього, пішов сам до нього і, впавши до ніг його, сказав: "Прости мені, отче, заради Господа прости". Саприкій же ані поглянути на нього не хотів, немилосердний, ані любови не маючи, ані Господнього страху: мусив був брата ще до вибачання його пробачити, як християнин і пресвітер. І пішов від нього Никифор осоромлений і відкинений, не отримавши прощення. Тим часом піднялося несподівано в Антіохії гоніння велике на християн, за царювання Валеріяна і Ґалія, і взято було Саприкія як християнина і на допит ігемонові представлено. І спитав його ігемон: "Яке ім'я твоє?" Він же відповів: "Саприкій називаюся". Сказав ігемон: "З якого ти роду?" Відповів Саприкій: "Я християнин". Сказав ігемон: "Чи клирик?" Відповів Саприкій: "Пресвітером я є". Сказав ігемон: "Царі наші, володарі краю цілого і всіх володінь римських, Валеріян і Ґалій звеліли, щоб ті, котрі християнами називаються, принесли жертви богам безсмертним. Коли ж хто, зневаживши, відкине наказ царський, хай такий знає, що після різних мук на найтяжчу смерть засуджений буде". Саприкій же, стоячи перед ігемоном, сказав: "Ми християни, о ігемоне, Христа Бога маємо за царя, бо Він один є істинним Богом і Творцем неба, і землі, і моря, і всього, що в них є. Усі ж боги язичницькі є бісами, хай згинуть з лиця всієї землі, бо не можуть нікому помогти, будучи ділами рук людських". Тоді розгніваний ігемон звелів простягнути його на колесі й мучити без змилування. Коли мучений був Саприкій, говорив він ігемонові: "Владу маєш над тілом моїм, над душею ж моєю не маєш влади, але Господь мій Ісус Христос, Який створив її, має владу над нею". Довго ж мучений був Саприкій, усе перетерпів мужньо, і, бачивши його непохитним, суддя скверний видав на нього вирок смертний, кажучи: "Саприкія-пресвітера, який царські накази зневажив богам безсмертним жертви принести не захотів ані не покинув християнської надії, мечем посікти наказуємо". Коли ж вели Саприкія на посічення і до небесного вінця він поспішав, почув про те блаженний Никифор і, підбігши, перейшов йому дорогу, кинувся в ноги йому, кажучи: "Мучениче Христовий, прости мені, бо грішив супроти тебе". Той же не відповів йому, охоплене-бо серце було бісівською злістю. Святий же Никифор знову, иншим шляхом побігши, підійшов і, припадаючи, просив його, кажучи: "Мучениче Христовий, прости мені, бо згрішив я перед тобою як людина, ось-бо дається тобі з небес вінець від Христа, бо не відрікся ти Його, але ісповідав Ім'я Його святе перед багатьма свідками". Саприкій же, ненавистю осліплений, твердий серцем до помилування і невмолимий, не хотів зовсім пробачити йому й ані слова не промовив до брата, що просив його, що й самі кати дивувалися озлобленню Саприкія і говорили до Никифора: "Такого ж, як ти, чоловіка безумного ніколи не бачили, ось-бо іде цей на смерть, а ти прощення в нього так наполегливо просиш. Хіба може після смерти тобі в чомусь пошкодити? Для чого тобі миритися з тим, хто зараз помре?" Відповів їм святий Никифор: "Ви не знаєте, чого прошу від ісповідника Христового, Бог же знає". І коли прийшли на місце, на якому Саприкій посічений мав бути, знову сказав йому Никифор святий: "Прошу тебе, мучениче Христовий, прости мені, якщо якось згрішив супроти тебе як людина, написано-бо: "Просіть, і дасться вам". Ось прошу, подай мені прощення". Таке і цьому подібне говорив Никифор — не послухав жорстокий серцем друг Саприкій, не схилився перед такими благальними просьбами, не згадав сказаного: "Полюби Господа Бога свого усім серцем своїм, а ближнього свого, як себе", але заткав вуха серця свого і тіла, як гаспид глухий, що не чує голосу благаючих. Тому Бог, суддя справедливий, Який не на лиця дивиться, через те, що Саприкій не зрозумів сказаного в Євангелії: "Відпустіть, і відпуститься вам, якою міркою міряєте, такою вам відміряється", — відняв благодать Свою від Саприкія праведним Своїм судом, і зразу той відпав від Бога і позбувся сплетеного для себе вінця. Коли-бо сказали йому кати: "Схили коліна свої, щоб відтята була голова твоя", — сказав до них Саприкій: "Для чого потяти мене хочете?" Сказали йому ті: "Бо не захотів богам принести жертви, але зневажив веління царське задля якогось чоловіка, названого Христом". Те чувши, окаянний Саприкій сказав до них: "Не вбивайте мене, зроблю-бо, що наказують царі, поклонюся богам і принесу їм жертву". Так осліпила його ненависть і від благодаті Божої відвела його, і той, що в лютих муках не відрікся Христа Господа, до кінця прийшов і вже мав прийняти вінець слави, відвернувся від життя вічного і відступником став.

Чувши ж ті окаянні Саприкієві слова, Никифор святий просив його зі сльозами, кажучи: "Не роби цього, о брате любий, не роби, не відвертайся від Господа нашого Ісуса Христа, не губи вінця небесного, його ж у багатьох муках стражданням сплів собі. Ось у дверях стоїть Владика Христос, щоб зразу явитися тобі і піднести тобі винагороду життя вічного за тимчасову цю смерть, яку ти за Нього прийняти на це місце прийшов", Саприкій же зовсім слухати його не хотів, але спішив у загибель вічну, гублячи нескіченне життя, яке мав через один удар меча, в шию отриманий, прийняти. Бачив же святий Никифор, що Саприкій зовсім від святої віри відпав і відмовився від Христа, істинного Бога, почав великим голосом до катів взивати: "Я є християнином і вірую в Господа нашого Ісуса Христа, якого Саприкій відрікся. Мене-бо замість Саприкія посічіть". Кати ж не сміли убити його без наказу ігемонового, дивувалися ж усі вельми, що добровільно віддається на смерть, вільним голосом взиваючи: "Я християнин і богам вашим жертви не принесу". Один-бо з катів, побігши до ігемона, сповістив йому, що Саприкій обіцяє принести богам жертву, є ж один инший, який хоче померти за якогось Христа, взиває-бо велегласно: "Я християнин, богам вашим жертви не принесу і царських наказів не слухаю!" Ігемон же, те чувши, звелів Саприкія відпустити вільного, а того християнина мечем посікти. І відтяли голову за Христа Никифорові святому замість Саприкія місяця лютого в дев'ятий день. І пішов, радіючи, до Христа Господа прийняти вінець перемоги з правиці Його і стати перед Ним в лику святих мучеників, що славлять Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного в Тройці Бога, Йому ж честь і поклоніння, слава і держава навіки. Амінь.

Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).

21:00 Оголошено Всеукраїнська молитва! Друже НЕ Залишайся Осторо

  • 21.02.14, 21:07

Прочитай і передай далі всім хто онлайн! Моліться! Моліться люди за Україну. СЬОГОДНІ о 21:00 Оголошено Всеукраїнська молитва! Друже НЕ Залишайся Осторонь! Ті хто на майдані померли за наше ЖИТТЯ І майбутнє! Слава Україні якщо тобі болить серце за Україну, передай Цю молитву, бо читаючи її, ми просимо у Бога про вільну і незалежну Україну! Слава Україні!

Захарій (пророк)

  • 21.02.14, 15:31

Захарій (пророк)

Захарій (церк.-слов. i рос.: Захарія) — біблійний пророк, належав до 13 «малих» пророків Старого Заповіту, унікальний і геніальний пророк того часу. Захарій (син Берехії / Варахії , син Іддо / Ади) жив і пророкував в Єрусалимі у 520 — 518 до Різдва Христового, за царювання Дарія, теж предвіщав про розп'яття Христа: «І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем.» (Зах. 12:10).

Захарій народився за роки перебування євреїв у Вавилонському полоні у священицькому роді. Пророкувати він почав на другий рік царювання Дарія. Після повернення з полону Захарій тісно співпрацював і пророкував разом із пророком Огеєм в Юдеї або Єрусалимі.

Пророцтва Захарія описані в його книзі. Ще за 500 років до Різдва Христового Захарій так писав про вхід Господа в Єрусалим на віслюкові: «Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде (урочисто йде — В. М.), справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослові, й на молодім віслюкові, сині ослиці» Зах. 9:9. Як барвисто і достеменно змалював пророк Захарій Тріумфальний вхід Ісуса Христа в Єрусалим. Окрім цього, Захарій писав також, що Господа зрадять за 30 срібняків і що ці гроші будуть використані для купівлі землі у горщечника. Він писав, що під час розп'яття буде затемнення сонця, що у ребра Господа штирхнуть списом стражника, що учні Месії розсіються по різних країнах. Таких ретельних і детальних описань, як у Захарій, немає ні у одного пророка.

Помер Захарій у глибокій старості. Він похований поблизу Єрусалиму неподалік від могили пророка Огея.

Святий Теодор Стратилат

  • 21.02.14, 15:24

Святий Теодор Стратилат (грец. , † 8 лютого 319) — ранньо-християнський святий і мученик. Воєвода східно-римського міста Гераклеї. Пам'ять — 21 лютого.

Святий Теодор походив з міста Євхаїт (в Малій Азії, нині Туреччина) і був воєводою (з грецької — «стратилатом») в місті Гераклеї, поблизу Чорного моря. Своїм благочестивим життям і покірливим управлінням він викликав до себе прихильність городян, і багато язичників, бачивши його добродійне життя, приймали Христову віру. Коли слух про це дійшов до імператора Ліцинія (308-323), співправителя Костянтина, він прибув в Гераклею і примушував Теодора поклонитися ідолам. Коли ж святий Теодор залишився непохитним, розгніваний правитель наказав піддати його жорстоким мукам.

Святого Тедора розтягнули на землі, били залізними прутами, палили вогнем і, нарешті розіпнули на хресті і викололи очі. Вночі ангел з'явився мученику, зняв його з хреста і абсолютно зцілив його. На ранок слуги Ліцинія, послані кинути тіло святого Теодора в море, побачивши його абсолютно здоровим, увірували в Христа. Увірувало також і багато інших язичників, що бачили Боже чудо. Дізнавшись про це, Ліциній наказав обезголовити святого Теодора в 319 році. Страждання його були описані очевидцем, його слугою і писарем Уаром.

Преподобный Лука Елладский

  • 21.02.14, 15:14

Преподобный Лука Елладский

Преподобный Лука Елладский был родом из греческого селения Кастории. Сын бедных земледельцев, преподобный с детства много трудился, работал в поле, пас овец. Он был в полном послушании у родителей и очень воздержан в пище. Часто он раздавал нищим всю свою еду и одежду, за что терпел упреки от родителей. Однажды он отдал нищим почти все семена, которые должен был посеять на своем поле, но Господь вознаградил его за милостыню: урожай был собран больше прежних.

Еще юношей он много и усердно молился. Его мать не однажды видела его стоящим во время молитвы не на земле, а на воздухе.

После смерти отца он тайно от матери ушел в Афины, где принял в монастыре постриг в иноческий чин. Но по молитве матери, которая очень тосковала о нем, Господь чудесным образом вернул его в отчий дом. Там он прожил всего четыре месяца и, утешив свою мать, уже с ее благословения удалился в уединенное место на Иоаннову гору, где была церковь во имя святых бессребреников КосмыЖитие.. Святой бессребренник Косма АзийскийИкона. Косма и Дамиан АсийскиеМолитвы и ДамианаЖитие.. Святой бессребренник Дамиан АзийскийИкона. Косма и Дамиан АсийскиеМолитвы, в которой он и подвизался в непрестанной молитве и посте. Там он принял монашеское пострижение от старцев-паломников. После этого святой Лука усугубил свои подвиги, за что Господь удостоил его дара прозрения.

После семилетнего пребывания на Иоанновой горе преподобный из-за нашествия болгарских войск удалился в Коринф. Услышав о подвигах некоего столпника в Патрах, он отправился к нему и 10 лет служил подвижнику со смирением и покорностью. Затем святой снова возвратился на родину и опять стал подвизаться на Иоанновой горе.

Стекавшиеся туда во множестве люди нарушали его безмолвие, и преподобный Лука с благословения старца Феофилакта со своим учеником удалился в еще более пустынное место Калавие, откуда через три года из-за нашествия арабов переселился на пустынный и безводный остров Ампиль. Последним местом его подвигов стал Стирий (Сотерие). Здесь к преподобному собралась братия, и возник небольшой монастырь, церковь которого была освящена во имя святой великомученицы ВарварыЖитие.. Святая великомученица ВарвараИкона. Великомученица ВарвараМолитвыХрамы. Пребывая в обители, преподобный творил многие чудеса, исцеляя болезни душевные и телесные. Предвидя свою кончину, святой затворился в келлии и три месяца готовился к исходу. На вопрос, где его похоронить, преподобный ответил: "Бросьте тело мое на съедение зверям". Когда же братия просила его изменить завещание, он велел похоронить тело на том же месте, где он лежит. Со словами: "В руки Твои, Господи, предаю дух мой!" - преподобный Лука почил о Господе 7 февраля 946 года. Впоследствии на месте его погребения была воздвигнута церковь, а от его святых мощей истекало миро и происходили многие исцеления.

20 лютого - преподобного Партенія, єпископа Лампсакійського

  • 20.02.14, 08:14

20 лютого - преподобного Партенія, єпископа Лампсакійського, великомученика Теодора Тирона

преподобний ПартенійЦього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті  преподобного Партенія, єпископа Лампійського та великомученика Теодора Тирона.

Дівству тезоіменитий Партеній святий народився у Мелітополі від батька Христофора, диякона святої Божої Церкви, яка була в тому граді. Не навчений був Партеній книг спочатку, проте слухав те, що читали, запам'ятовував добре багато з Божественного Писання, наче якийсь найкращий книжник. Ріс же літами, ходив до ближнього озера і, рибу ловлячи і продаючи, милостиню жебракам подавав. Із першого свого віку благодаті Божої удостоївся, таїв її в собі перед людьми, у вісімнадцятий же рік життя свого почав чуда творити, бісів з людей виганяючи прикликанням пресвятого Імени Христового. Почала ж про нього слава розходитися серед люду, довідався і священніший Филип, єпископ Мелітопольський, і, прикликавши його до себе і все про нього випитавши і довідавшися, подивувався з чеснот його і Божої в ньому благодаті і звелів навчити його книг. Тоді навченого поставив, хоч не хотів Партеній, у пресвітерство й урядування церковне йому доручив. Святий же Партеній, у чині пресвітерському будучи, більше подвизався і подвійну Божу благодать освячення і чудотворення отримав: зцілював хвороби всілякі і багато знамень предивних в ім'я Господа нашого Ісуса Христа творив. Між иншими його чудами трапилася річ така: зустрів його на шляху один чоловік, якому бик виколов око, і висіло воно на щоці, чоловік притримував його рукою, боліло його, і плакав. Святий, рукою своєю взявши око, поклав на місце і, водою промиваючи, за три дні зовсім зцілив його. Жінка ж одна, що мала рану страшну й невиліковну на тілі своєму, до святого прийшла, зцілення просячи. Коли ж знамення хреста на її чолі преподобний поклав, зразу вона отримала зцілення. Якось ішов святий відвідати хворого чоловіка і минав одного вельможі дім. Пес великий, з ланцюга зірвавшись і з воріт вибігши, кинувся на нього і став передніми ногами на плечі йому, хотівши зубами вкусити лице святого. Той же дмухнув на нього і хресне знамення поклав, і зразу пес відійшов, і скинув його святий з плечей своїх неживого.

Про такі й подібні чуда чувши, архиєпископ кизицький Ахсалій прикликав святого Партенія до себе і зробив його єпископом Лампсакійського града. Чоловік же цей Божий, в доручену йому єпископію прийшовши, отримав град, що цілий належав еллінському в ідолослужінні нечестю, християн же було там мало, і сумував вельми добрий пастир, безперестанно переконуючи, викриваючи, просячи і показуючи їм путь істинну, і чуда в Ім'я Христове творив, хворих їхніх зцілюючи, поки не привів їх до визнання істинного Бога. Бачивши, що град його у вірі робить успіхи, ідолослужіння ж усі відкидають, захотів зруйнувати ті, що були в граді, ідольські нечисті храми, а на їхньому місці чесні і святі храми Божі збудувати. Через те пішов до великого царя Константина прийняти від нього на те владу, і прийняв його благочестивий і христолюбивий цар чесно і люб'язно, отримав від царя, чого бажав: дав-бо великий Константин святому царське своє писання на зруйнування ідольських капищ, ще ж і золота багато подарував на створення святих Божих Церков, відпустив святого з миром. Коли ж повернувся святитель Божий Партеній у Лампсак, зразу всі капища до основи повалив, Божественний ж храм посеред града, великий і прекрасний, швидко збудував, сам працював руками своїми, помагаючи будівничим. Коли ж будували церкву, одного дня прийшов до нього чоловік, який мав у собі духа нечистого потаєного, віддавна-бо жив у ньому біс, і не міг чоловік той пізнати його в собі. Приступивши до святого, привітав його привітними словами. Чоловік же Божий Партеній пізнав у ньому духа нечистого, не привітав його, біс же в чоловікові збентежився, сказав до святого: "Тому що бачити тебе хотів, через те привітав тебе, тЦ ж чому не поцілував мене?" Святий же Партеній мовив йому: "Ось бачив мене, що-бо?" Сказав біс: "І бачив тебе, і пізнав тебе". Сказав святий: "Коли, бачивши мене, пізнав справді, то вийди з Божого творіння". Сказав біс: "Прошу тебе, не виганяй мене з мешкання мого, в ньому ж так давно перебуваю". Спитав його святий: "Наскільки давно живеш у ньому?" Відповів біс: "З дитинства його, і ніхто не пізнав мене дотепер, лише ти єдиний нині, і виженеш мене, як я бачу. Якщо ж виженеш мене звідси, то як відійти мені велиш?" Сказав святий: "Даю тобі місце, в яке маєш відійти". Сказав біс: "Думаю, що скажеш мені піти звідси у свині". Сказав йому святий: "Ні, але даю тобі чоловіка, в якого ж увійшовши, живи, лише з цього нині вийди". Сказав біс: "Чи справді так зробиш, чи лише говориш, щоб вивести мене звідси?" Сказав святий: "Справді кажу тобі, що маю чоловіка приготованого, в нього увійшовши, живи, якщо хочеш, лише вийди з цього чоловіка швидко". Біс, такими словами святого переконаний, просив отримати обіцяне від нього. Тоді святий Партеній, уста свої відкривши, сказав бісові: "Я є тим чоловіком, увійди і перебувай у мені". Диявол же, наче вогнем обпалений, скрикнув, кажучи: "Горе мені, мене, що в чужій посудині живу, після довгого часу виганяєш, і якого зла не зробиш мені, якщо в тебе увійду? Як же в дім Божий увійти маю?" Те сказавши, біс вийшов з чоловіка і пішов у місця пустельні і непроходимі, чоловік же той став здоровий, благодаттю Христовою, і хвалив Бога.


Коли завершилося будівництво церкви, було старання святого спорудити у вівтарі святу трапезу, щоб відправляти на ній Божественну Літургію. Знайшов же в одному зі зруйнованих капищ ідольських камінь дуже добрий, для того придатний і найкращий, звелів будівничим влаштувати його гарно і приготувати до здійснення трапези святої. Робітники, влаштувавши і приготувавши, як годилося, поклали камінь на колісницю і волів сильних впрягли, щоб везти його до церкви. Диявол же, гніваючися за взятий із капища камінь, збунтував упряжених волів і раптом зробив так, що побігли вони, і ніхто не міг їх стримати. І в тому збентеженні і бігу чоловіка на ім'я Євтихіян, який вів їх і керував ними, дією бісівською на землю навзнак під колеса скинув. Колісниця ж із каменем, через нього пройшовши, стерла всі кості його й потлумила середину його, і живіт його розірвався, і помер той чоловік зразу. Довідавшися ж про випадок той, святитель Божий Партеній сказав: "Диявольська злість вчинила те. Не створиш перепон, дияволе, Божому ділу!" І зразу, ставши, взяв зі собою тих, що були з ним, благочестивих мужів, пішов із поспіхом на місце, де випадок той поганий трапився. І, побачивши тіло мертвого, схилив святі свої коліна на землю до молитви п зі сльозами помолився належно до Бога, кажучи: "Ти, Господи Всемогутній, Подателю життя і смерти, Ти ж бо не є І невідаючий, через що злісний ворог підступами своїми завдав смерти творінню Твоєму, але, о Преблагий, як же завжди, так і нині, відкрий суєтний його умисел, життя ж цього учасника покажи, раба Твого Євтихіяна, являючи тим, хто вірить у Тебе, непереможну Свою силу, бо Ти один Бог і Тобі належить слава навіки. Амінь". Коли цю до Бога молитву святий ще в устах мав, повернувся дух мертвого в тіло його, коли весь люд дивився. І почав той, що був мертвим, говорити: "Слава Тобі, Христе Боже, що й мертвих піднімаєш". І зразу став здоровий, як же і спершу, і, взявши волів, тягнув ними віз із каменем до дверей церковних. Тоді всі, що бачили те чудо й несподіване мертвого до життя повернення, віддали славу і хвалу Преблагому Богові. І приносили звідусіль всіх хворих, що страждали від нечистих духів, і зцілювалися всі благодаттю і силою Божою, молитвами ж Партенія святого. Ніякої ж майстерности лікарської в дні цього великого угодника Божого ні до чого не використовували люди, бо всілякі хвороби в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа безкорисливо він зцілював. Між иншими хворими була донька одного Діонисія, що був із царського роду, на ім'я Дафна. її біс люто мучив — за три дні від катування диявольського святий Партеній ЇЇ вибавив. Другу ж, одного Мамалія, який був князем Смирнського града, доньку на ім;я Аґалматія, яку нечистивий дух бентежив, по землі волочив, піну пускав і сковував, зцілив. Тоді Зоїлю, жінку знатну, яка духа віщунства в І собі мала і через те тяжко переживала, вилікував. Після цього юнака одного, сина пресвітера, на ім'я Никон, який мав у собі лютого біса, що мучив його, привели батьки до святого і до ніг його кинули, просили, щоб змилосердився над ним і визволив його від нечистого духа. Чоловік же Божий Партеній сказав їм: "Не є достойний зцілення син ваш, бо на покарання даний йому дух, що мучить його. Адже наче батьковбивцем є: ви-бо часто терпіли від нього дошкуляння і безчестя, в горі душі вашої молилися, щоб Бог покарав його, залиште-бо його так, потрібне для нього це покарання". Вони ж, як дітолюбні батьки, боліли серцями своїми за своєю власною дитиною, возвали, просячи зі сльозами: "Моли Бога за нього, святителю Божий, щоб визволився від лютого диявола". Блаженний же Партеній, бачивши великі сльози батьків і змилосердившися над ними, помолився належно до Бога, і зразу біс із юнака вийшов. Батьки ж, взявши сина свого здорового, повернулися в дім свій, хвалячи і благословляючи Бога. Олександрія, жінка одна із града, що називається Арисва, яка мала духа зміїного, що шипів і багатьох убивав, приведена була до служителя Божого Партенія. Він же, заборонивши духові, зцілив її і відіслав до своїх здоровою. Иншу знову, Синодія одного, авиденійського громадянина, доньку, діву, яку мучив біс, по горах волочачу, яку батьки, взявши, привели до праведника, зцілив покладанням руки і молитвою. Воїна одного на ім'я Аксан, що мав усі частини тіла розслаблені, водою омиваючи і молячися за нього до Бога, зробив здоровим.

Чоловік один на ім'я Алан, родом сирієць, дією неприязного, який у ньому перебував, духа, задушився мотузкою в церкві, яку святий Партеній збудував. І висів на місці оглашенних мертвий, про що довідавшися, святий прийшов до трупа того і, молитвою воскресивши його з мертвих, вигнав з нього диявола. Євтропій, муж із града Пареї, що між Лампсаком і Кузиком розташований, привів до святого жінку свою біснувату для зцілення. На неї ж дмухнувши і над головою її помолившися, святий зробив її зразу здоровою. Також й иншу біснувату жінку на ім'я Акакія, із села Келеї приведену, зцілив угодник Божий. Євхерію, знову жінку, магістріяна Агапіта дружину, отрутою напоєну і страшно хвору, бо роз'їло їй нутрощі від отрути смертельної, Партеній святий, помолившись і єлеєм святим напоївши, зробив здоровою. Юнак Максим із града, що Виза називається, перебував у Лампсаку, служачи одному з дияконів. Він, упавши в недугу черевну — дизентерію — і вилікуватися не мігши, помер. Батьки ж його, почувши про смерть його, прийшли з Визи в Лампсак, щоб поховати сина свого, і, взявши з одром, несли до церкви, плачучи. І поклали його на тому місці, куди святитель Божий Партеній іти мав. І, прийшовши, святий бачив, що лежить мертвий і батьки за ним плачуть, просльозився і сам і, схиливши коліна, помолився до Бога за померлого — зразу ожив мертвий і, піднявшися, сів і почав говорити. Святий же, простягнувши до нього руку, підняв його і віддав здорового батькам. Цілий же град дивувався вельми через таке чудо преславне і прославляв Бога. Теофілію, дияконесу із села Асермійського, а з нею дівчину малу на ім'я Руфина з того ж села, обидві розслаблені були катуванням бісівським, принесено до святого, і обох зцілив, кроплячи водою святою і молячись над ними. Також Таласія, пресвітерового сина, який був одним сином батька свого Іларія-пресвітера і через дію диявола розум втратив, полікував молитвою. Стареньку одну жебрачку на ім'я Каліопа і з нею дівчину Киріякію, яка страждала від духів нечистих, зцілив і, давши їм на потребу, здоровими відіслав.

Окрім цих та инших пребагатьох і невимовних чуд святого трапилося і таке. У домі, в якому тканину на царські порфири і на світлий одяг виготовляли, оселився диявол і чинив багато шкоди робітникам, привидами страшив і руйнував їхню роботу, і були у великій печалі робітники і наглядачі через збитки великі, які із пакостей бісівських були. І боялися гніву царського і кари через марну втрату стількох багатьох коштовностей. Довідавшися ж про те, святитель Божий Партеній, впрошений від наглядачів, прийшов із поспіхом туди і, прикликавши нечистого, що шкоду чинив, демона, заборонив йому страшним і святим Іменем Христовим і відігнав його звідти. Той кричав так, що всі чули, і розповідав, що гонить його вогонь божественний у вогонь геєнський. І з того часу не було в домі тому ніякої ж шкоди. Після цього почав диявол шкодити рибалкам у ловленні їхньому: коли-бо вкидали сіті до води, бачили в них, примарою диявольською, риб велику кількість — коли ж витягали сіті з великим трудом на берег, не знаходили ані малої рибини, і так марно трудилися багато часу. Те було не лише в Лампсаку, але і у всіх навколишніх краю того градах і селах. Зібралися-бо всі з усіх градів і сіл рибалки, прийшли до святого, просячи, щоб помолився за них до Бога, щоб марно в ловленні риб не трудилися. Коли ж святий молився з постом і сльозами, відкрилося йому від Бога, що через диявольську дію така шкода для рибалок буває. І, зразу ставши, святий пішов, і обходив усі береги та пристані, молитви творячи, і диявола, що у водах гніздився, звідусіль виганяючи. Тоді звелів рибалкам вкинути сіті на ловлення, і коли зробили вони те швидко, з радістю, ловлення їх, молитвами святого, настільки благословилося, що ледве змогли витягнути сіті на землю через велику кількість риби. І відтоді було знову для рибалок ловлення щасливе, як же і раніше. Якось сидів святий у пристані Катаптелійській у час ловлення, і коли тягнули сіті, риба велика, що тинос називається, вискочивши із сіті, впала при ногах святого. Він же, знаменувавши її хресним знаменням, розрізати звелів і розділити поміж братів на славу Божу. Після того одного кривого, на ім'й Каліста, полікував, зробивши, що він добре ходити почав. Иншого ж чоловіка на ім'я Лезвія, який був з ніг до голови струпами обкладений, що анітрохи від прокаженого не відрізнявся, єлеєм святим помастивши і помолившися, за три дні зробив здоровим.

Пішов якось святитель Божий Партеній до Тракії у церковній потребі і, в митрополії іраклійській бувши, прийшов до архиєпископа Іпатіяна, хворого вельми, і, побесідувавши з ним, про причини хвороби його питався. У ту ніч відкрив Бог угодникові своєму Партенію, що архиєпископ Іпатіян покараний важкою тою хворобою через грошолюбство і скупість свою, бо речі та маєтки жебраків і убогих собі присвоює. Зранку ж прийшов до нього знову Партеній святий і мовив: "Встань, великий пане, не тілесною-бо неміччю ти одержимий, але покарання маєш через неміч душевну. її-бо скинь і будеш знову здоровий". Відповів хворий, кажучи: "Знаю, що і я грішний і через те караюся Богом, але помолися за мене, прошу тебе, щоб я очистився від беззаконня мого". Сказав йому святий Партеній: "Коли хто вчинить гріх супроти людини, чи може бути почута за те молитва, прогрішення ж твоє перед Богом. Тому те, що маєш від убогих, поверни Богові і будеш завжди здоровий душею і тілом". Архиєпископ же, прийшовши до тями, сказав: "Отче, грішний я перед Господом моїм, Господь же праведний є". І зразу, прикликавши економа, звелів йому принести зібране срібло з маєтків тих, що були відняті в убогих. Бачивши ж, що його багато, просив Партенія святого, щоб роздав жебракам. Святий же радив йому, щоб сам роздав те, що є жебрацьке. Хворий же архиєпископ звелів покласти себе на колісницю і везти до церкви святої мучениці Гликерії. Там, зібравши жебраків та вбогих, щедро роздав усе. Благий же і премилостивий Бог, що не зневажив удовиних двох лепт, сльози блудниці і зітхання митаря прийняв, Він, і архиєпископове покаяння прийнявши, за три дні повне подав йому здоров'я. Чоловік же Божий Партеній щодня обходив церкви Іраклійського града, звичні в них відправляючи молитви. І було так одного дня, що, коли увійшов він до церкви, названої Ахила, знайшов лежачого хворого чоловіка, цілого сухого, — над ним змилосердившися, схилив коліна свої, зі сльозами помолився до преблагого Бога і, вставши з молитви, помастив святим єлеєм хворого — і тої ж години зцілив і поставив на ноги його, і ходити йому звелів, і пішов зцілений здоровий, хвалячи Бога. Довідавшися про те несподіване чудо, іраклійські громадяни поспішили до святого всі, хто якими недугами і хворобами був одержимий, і силою Господа нашого Ісуса Христа, молитвами ж святого всі поверталися здорові. У той же час, коли святий Партеній благодаттю і силою Христовою здійснював чуда, різні хвороби зцілюючи, був же при ньому архидиякон Іраклійської церкви, йому ж ім'я, як і архиєпископові його, Іпатіян. Він, бачивши здійснювані чуда, припав до ніг святого мужа, просячи його зі сльозами і розповідаючи, що багато на полі його насіння в землю посіяного було, і все, що проросло, ниви і вертогради, сади і виноград посохли через бездощів'я. "Але прийди на місце, — казав, — о чесніший отче, і, на все посохле подивившися, помолися до Бога, щоб подав дощ землі висохлій і щоб врятувалася від голоду ціла батьківщина наша". Чесний же і святий муж Партеній пішов із поспіхом на ниви, і вертогради, і виноградники, і бачивши, що все посіяне і всі сади зовсім засохли, заплакав і, схиливши коліна, молився довго зі сльозами до чоловіколюбця Бога, щоб зіслав дощ землі і щоб проросли плоди. Бог же, Який чинить волю Них, що бояться Його, коли ще була молитва в устах святого, покрив небо хмарами дощовими, і зійшов дощ великий вельми, і напоїв землю щедро. Ночувавши ж із архи дияконом на полі тому, цілу ніч Партеній святий перепровадив у молитвах і зранку сказав до архидиякона: "Запам'ятай собі, о брате: знаєш архиєпископа свого, якого покарав Бог важкою хворобою через грошолюбство його. Явив мені цієї ночі Господь, що не за багато днів він із життя цього перейде, ти ж на місці його архиєпископом града Іраклійського будеш. Пильнуй-бо, щоб завжди піклуватися про жебраків, — це найкраща молитва до Бога". Після цього благословив святий архидияконові ниви, вертогради і виногради і, плодоносити їм щедро своєю молитвою і благословенням давши, повернувся у град і пішов до архиєпископа, щоб привітати його і відплисти кораблем у путь свою. Архиєпископ же, зустрівши його, обняв любо, і, коли сіли розмовляти між собою, сказав святий Партеній до архиєпископа: "Сповіщаю тобі, о пане, що через небагато днів звільнишся від тіла і відійдеш до Господа. Ось-бо тебе кличе Христос, істинний Бог наш. Ти ж, відходячи до Нього, залишиш по собі, як же відкрив мені Господь, наступника доброго, пана Іпатіяна, архидиякона твого". Відповів архиєпископ: "Хай буде воля Господня". І поцілувалися навзаєм цілуванням святим, розлучилися, і відплив Партеній святий із града Іраклійського і по кількох днях прийшов у свій град Лампсакський. Після цього небагато часу минуло, розхворівся знову архиєпископ Іраклійський і спочив у Господі, а на його місце поставлений був Іпатіян, який архидияконом був, і сповнилося пророцтво святого. Коли ж настало літо, і були жнива, і збирання всіляких плодів, пішов архиєпископ Іпатіян на поля свої, на ниви і вертогради, які раніше від бездощів'я були висохли, і знайшов на них щедрість плодів велику, більшу від попередніх років урожайних, — було ж те молитвами і благословенням Партенія святого. Наповнивши корабель великий пшеницею, і вином, і всілякими плодами, архиєпископ вирушив у Лампсак до чудотворця, щоб віддати йому вдячність за його благословення. Святий же архиєпископа іраклійського прийняв люб'язно, а принесені ним плоди прийняти не хотів, кажучи йому: "Дякуй Богові за все, це ж розділи поміж братами". І після довгої зі святим бесіди люб'язної архиєпископ Іпатіян повернувся до себе, розділив поміж братами своїми багато пшениці, і вина, і всіляких плодів, за велінням чоловіка Божого, і розповідав усім аж до кончини своєї про велич Божу, що вчинив Господь через раба свого Партенія. Просіяв же в рівноапостольному житті угодник Божий і великий чудотворець святий Партеній, багатьох від ідолів до Бога істинного навернувши і без числа людей від різних хвороб зціливши, сам на кінці життя свого розхворівся і, Господом покликаний, до Нього відійшов місяця лютого на 3-й день, спочив з миром у старості глибокій. Довідалися ж зразу про чесне переставлення святого в навколишніх градах і краях, і зійшлися звідусіль архиєреї на поховання його: іраклійські, кузицькі, мелитопольські, парійські й инших багато єпископів і священиків, наче домовившися, у Лампсакійський град зібралися. І зробили святому поховання славне із псалмами, і співом, і піснями духовним, поклали чесне його тіло поблизу соборної церкви, у молитовниці, яку він збудував. І подавалися від гробу його святого багато зцілень недужим; не лише-бо в житті своєму, а й після переставлення безкорисливий і чудотворний той лікар прокажених очищав, бісів з людей виганяв і всілякі лікував хвороби, і нині лікує, і зцілює душі й тіла наші молитвами своїми, благодаттю ж Господа нашого Ісуса Христа. Йому ж з Отцем і Святим Духом слава навіки. Амінь.

Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).