Сегодня праздник : Мученика Кодрата и с ним: Киприана, Дионисия, Анекта, Павла, Крискента, Дионисия...

 Мученика Кодрата и с ним: Киприана, Дионисия, Анекта, Павла, Крискента, Дионисия (другого), Викторина, Виктора, Никифора, Клавдия, Диодора, Серафиона, Папия, Леонида и мучениц Хариессы, Нунехии, Василиссы, Ники, Гали, Галины, Феодоры и иных многих (258).
Мучеников Кодрата Никомидийского, Саторнина, Руфина и прочих (ок. 253-259). Преподобных Марка монаха; Георгия Арселького (IV); Анастасии Патрикии (567 или 568); Георгия, брата преподобного Иоанна Лествичника (VII); Иоанна Хахульского (X-XI). Мучеников Маркиана; Михаила (Маврудиса) Солунского (1544).

Мученик Кодрат

Мученик Кодрат новорожденным младенцем в обнаженном виде найден в пустыне, близ г. Коринфа. Руфина, жена коринфского гражданина, которая скрывалась в
пустыне во время гонений на христиан в III в., родила его тут и умерла. Когда вырос Кодрат, то научился врачеванию болезней; но по любви к уединению удалился в горы, где подвизался в посте и молитве. Иногда он все-таки посещал город для врачевания болезней. Когда Декий воздвиг гонения на христиан, то Ясон, царский чиновник, прибывший в Коринф, призвал к себе Кодрата с его друзьями: Киприаном, Дионисием, Анектом, Павлом и Крискентом, -и требовал, чтобы они отреклись от Христа. Когда же они отказались, то приказал их повесить головами вниз, бить, строгать тело и жечь, а потом отсечь им головы. На месте казни, где земля обагрилась кровью мучеников, вдруг явился источник чистой воды. Вскоре замучены были и другие верующие из дружины Кодрата: Викторин и Никифор истолчены в каменной ступе, Клавдию отрубили руки и ноги, Папия и Леонида утопили в реке, Серафиона и Диодора сожгли. Тогда же пострадали и св. жены: Хариесса, Нунехия,Василисса, Ника, Гали, Галина, Феодора и другие. Мощи св. Кодрата находятся в ПереГерме, недалеко от Аполлонии.

Мученик Кодрат Никомидийский

Мученик Кодрат Никомидийский замучен был за то, что ободрял и подкреплял своими увещаниями судимых и мучимых за веру Христову. Жил он в III в. во время гонения от Валериана. Когда заключили в темницу многих из христиан в Никомидии, то, подкупая темничных стражей, он входил в темницы и утешал заключенных. Когда же привели на суд этих христиан, Кодрат пошел вслед за ними. Заметив, что некоторые из христиан бледнеют от страха при допросах, он громко воскликнул: «Мы все - рабы Иисуса Христа, а город и отечество наше - Небо». Судья был поражен смелостью святого и начал склонять его к отречению от Христа. Когда же не добился успеха, то приказал жестоко мучить. Святой Кодрат, заметив во время мучений, что некоторые из христиан от страха согласились принести жертвы идолам, воскликнул: «О, несчастные! Зачем вы отреклись от Христа и предались дьяволу? Или не верите, что будет воскресение мертвых, суд Божий, ад и Царство Небесное?» Тогда все отрекшиеся со слезами раскаялись в своем грехе и бесстрашно пошли на мучения. Святого же Кодрата подвергли самым жестоким мучениям. Видя твердость его, некие Саторнин и Руфин исповедали веру во Христа. Их мучили и затем вместе с Кодратом усекли мечом.

У Хрестопоклінну неділю вулицями Львова пройде молитовна хресна хода

23 березня вулицями Львова пройде хресна хода, присвячена вшануванню пам’яті Митрополита Андрея Шептицького, який упокоївся 70 років тому, та 25-й річниці виходу УГКЦ з підпілля

Організатором ходи є Львівська архиєпархія УГКЦ – про це «Газету» повідомили у прес-службі ЛМР.

Хресна хода розпочнеться о 15.00 год. біля храму Святого архистратига Михаїла (вул. Винниченка, 22) та пройде маршрутом:

Храм Успіння Пресвятої Богородиці (вул. Руська, 5)
Музей Арсенал (вул. Підвальна,5)
Площа митна (Храм Кларисок)
Храм Св.Андрія (пл. Соборна, 3 А)
Площа Д.Галицього (пам`ятник Королю Данилу)
Проспект Свободи (фігура Пресвятої Богородиці)
Храм Петра і Павла (Проспект Свободи)
Пам`ятник Т.Шевченку (Проспект Свободи)
Пам`ятник Юрію Змієборцю (пл. Генерала Григоренка)
Університет ім.І.Франка (вул. Листопадового чину)
Залізнична лікарня (вул. Листопадового чину)
Собор Св.Юрія (пл. Юра, 5)

Очолить ходу Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівський.

У спільній молитві візьмуть участь: духовенство Львівської архиєпархії, монашество, студенти Львівської духовної семінарії Святого Духа, представники влади міста і області, ректори та студентство львівських вищих навчальних закладів.

 Цього року духовні роздуми під час хресного ходу будуть присвячені вшануванню Слуги Божого Митрополита Андрея, який упокоївся 70 років тому, та 25-й річниці виходу УГКЦ з підпілля.

Під час ходи молитовні читання будуть проводити священнослужителі та семінаристи Львівської духовної семінарії Святого Духа. Як зазначають організатори, процесійні хрести цьогоріч почергово нестимуть представники сотень Київського євромайдану.

http://lvivska.com/news/2014/03/22/25962#.Uy3lSZrSa-g.facebook

22 березня – день пам’яті сорока Севастійських мучеників

Сорок Севастійських мучеників (англ. The Holy Forty Martyrs of Sebastia, † 320) — 40 святих молодих воїнів з Каппадокії (нині Туреччина) за відмову принести жертву ідолам були кинені роздягненими у замерзле озеро. Східна церква вшановує їх пам’ять 22 березня (9 березня за юліанським календарем).

Воїни були родом з Каппадокії (нині на території Туреччини) у складі римського війська, що стояло у місті Севастії. Воєначальник Агрікола зажадав від них жертву язичницьким богам. Після відмови римські воїни увечері роздягнули воїнів і поставили у вкрите кригою озеро. На березі в той час постійно розігрівали лазню для тих, хто відступництвом захотів би врятувати своє життя.

На ранок один з воїнів не витримав, але як тільки забіг до лазні, то відразу помер. Однак мучеників все-таки стало сорок. Один поганський вояк бачив видіння, як ангели несли 39 прегарних вінків для мучеників. Тоді він навернувся до Христа і, знявши одежу, пішов на лід. Усі вояки у великих муках померли. Тіла мучеників спалили, однак, частину святих мощей християнам потайки вдалося зберегти.

Імена мучеників: Кіріона, Кандид, Домній, Ісіхій, Іраклій, Смарагд, Евноїк, Валент, Вівіан, Клавдій, Пріск, Феодул, Євтихій, Іван, Ксанфій, Іліан, Сісіньо, Огій, Аетій, Флавій, Акакій, Екдекій, Лісімах, Александр, Ілій, Горгоній, Феофіл, Домітіан, Гай, Леонтій, Афанасій, Кирил, Сакердон, Миколай, Валерій, Філіктімон, Северіан, Худіон, Мелітон і Аглай.

Пам’ять 40 мучеників відноситься до кола найбільш шанованих свят. У день їх пам’яті полегшується строгість Великого Посту і звершується Літургія передосвячених дарів.

21 березня - преподобного ісповідника Теофілакта, єпископа Нікомидійського

ісповідника ТеофілактаВ цей день Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті преподобного ісповідника Теофілакта, єпископа Нікомидійського.

У дні церковного збентеження від непримиренної іконоборної єресі прийшов зі східних країв у Царгород цей благочестивий муж Теофілакт і потоваришував з великим світилом церковним — святим Тарасієм, ще мирянином і сенатором, у царських палатах найпершим діл таємних правителем. Тоді помер цар Лев Копронимович, завзятий іконоборець, син його Константин з матір'ю Іриною воцарився, а Патріярх Павло, прозваний Милостивим, добровільно покинув престол свій. Тарасій святий замість нього на патріяршество возведений був, він і Собор Вселенський сьомий зібрав, прокляв іконоборну єресь. Тоді блаженний Теофілакт, разом зі святим Михаїлом Синадським, покинувши світ, чернече прийняли життя і послані були від святішого Тарасія в монастир при гирлі Евксинського Понта створений, де в чернечих трудах чинили подвиг, багато в чеснотах встигли і до Бога в молитвах своїх здобули відвагу. Колись-бо у час жнив спека велика була, і через безводдя від спраги великої вони знемагали — помолилися до Бога, і посудина мідна суха, щоб воду точити, зробилася достатньою на потребу: чинить-бо Господь волю тих. що бояться Його, і молитов їхніх слухає. І було це чудо подібне на давнє, що в пустелі було, коли спраглому Ізраїлю Бог вивів воду із каменя, і на друге, коли помираючий від спраги Самсон із сухих костей осла виточив живої води джерело. Після того, коли добродійне життя цих преподобних отців, наче зоряне сяйво, засвітило, святіший патріярх Тарасій достойними їх вважав високого архиєрейського сану. Михаїла-бо, освятивши, у Синад послав, а блаженного Теофілакта в Ни комидії митрополитом поставив. Яке в Никомидії Теофілакт святий показав про словесне Христове стадо старання, про убогих же, і сиріт, і вдів турботу, розповідають божественні храми, лікарні і притулки для подорожніх, що він створив, і незліченна по всі дні від нього творена милостиня.

Сам-бо служив хворим, сліпим, кривим і немічним. Обходячи ж убожниці і площі градські, носив посудину теплого окропу і, де бачив прокажених, своєю рукою омивав їх і очищав, зовсім не гидуючи служити їм. Тоді святіший Тарасій із життя цього відійшов, а після нього Никифор премудрий прийняв престол Константинопольської церкви, тоді знову ж піднялася буря затятої іконоборної єресі, яку богомерзенний цар Лев Вірменин підняв. Скликав святіший патріярх Никифор вибраних архиєреїв: Омеліяна Кизицького, Євтимія Сардійського, Йосифа Тесалонійського, Євдоксія Аморійського, Михаїла Синадського — а з ними і цей блаженний Теофілакт, никомидійський митрополит, пішов до злочестивого царя. І багато із божественних книг повчивши, ті святі отці переконували царя не робити бентеги Церкві Христовій тією єрессю, яка ж сьомим Вселенським Собором проклята. Але не могли переконати скаженого царя, сповненого отрути зміїної, який люттю і гнівом на них дихав. Тоді, коли замовкли святі отці, блаженний Теофілакт мовив до царя: "Знаю, що. Боже довготерпіння ображаючи ані не дбаючи про своє спасення, давньому святих отців переданню противишся і бентежиш Церкву - Але прийде на тебе несподівано згуба люта, і нагла біда, подібна на бурю, і не знайдеш того, хто визволить тебе від неї". Те чуючи, цар більшої люті сповнився і всіх із безчестям від себе відігнав, в ув'язнення в різні місця засудив їх: святішого патріярха Никифора — на Тасострів, святого Михаїла, єпископа Синадського, — у Євдокіяду, инших деінде, святого Теофілакта Никомидійського — у Стровул-град, який у Ківеріотах поморських. І там Христовий ісповідник, благочестя великий поборник, у скруті і кривді великій перепровадив решту життя свого, десь тридцять літ, і переставився до Гос пода. Цар Лев Вірменин загинув злою і несподіваною, за пророцтвом святого, смертю: у день Різдва Христового в церкві, під час утреннього співу, від своїх воїнів мечами посічений був. А після нього був Михаїл, Балбос названий, тоді син Михаїловий Теофіла ~ запекло-іконоборні царі закінчилися. Коли ж Теодора-цариця із сином своїм Михаїлом (який був того імени третій) скипетр царства прийняла, і святий Методій на патріяршество був возведений, і беззаконна єресь зовсім загинула, а правовір'я засіяло, — чесне преподобного отця нашого Теофілакта тіло з вигнання у Никомидію було принесене і покладене в церкві, яку він збудував на захист Никомидійському градові, на честь же і славу Христу, Богові нашому.

Святые священномученики Василий, Ефрем, Евгений, Елпидий, Агафодор, Еферий и Капитон

Евгений Херсонесский
Святые священномученики Василий, Ефрем, Евгений, Елпидий, Агафодор, Еферий и Капитон несли благовестие Христово в земли Северного Причерноморья от Дуная до Днепра, включая Крым, и запечатлели свое апостольство мученической смертью в IV веке в городе Херсонесе Таврическом. Еще задолго до Крещения святого ВладимираЖитие.. Святой равноапостольный великий князь Владимир. .Икона. Князь Владимир, равноапостольныйМолитвыХрамы христианская вера уже проникла в Крым, который в древности назывался Тавридой и был подвластен римским императорам. Начало просвещения Тавриды верою Христовой положено святым апостолом Андреем ПервозваннымЖитие.. Апостол Андрей Первозванный.Икона. Апостол Андрей ПервозванныйМолитвыХрамы (+ 62; память 30 ноября). Дальнейшему распространению христианства там способствовали, помимо своей воли, сами же его враги: римские императоры ссылали туда государственных преступников, которыми в первые три века христианства считались и исповедники Христа. Так, в правление Траяна (98 - 117) был сослан на заточение в Инкерманские каменоломни святой КлиментЖитие.. Апостол Климент, епископ Римский (+ 101; память 25 ноября). Там продолжал он свою проповедь, там принял и мученическую кончину.

Населявшие крымские земли язычники упорно сопротивлялись распространению христианства. Но вера Христова через своих самоотверженных проповедников крепла и утверждалась. Многие благовестники положили свои жизни в этой борьбе.

В начале IV века в Херсонесе была учреждена епископская кафедра. Это была переломная эпоха, когда Херсонес, служивший базой для римских воинов, постепенно переходил в зависимость от Византии. В царствование ДиоклитианаДиоклитиан (284 - 305), в 300 году (то есть еще до начала гонения, которое император начал с 303 года) Иерусалимский Патриарх Ермон (303 - 313) для Евангельской проповеди разослал в разные страны многих епископов. Двое из них, Ефрем и Василий, прибыли в Херсонес и насаждали там Слово Божие. Затем святитель Ефрем пошел к народам, жившим по Дунаю, где в благовестии Христовом претерпел много скорбей и трудов. Во время начавшегося гонения он был обезглавлен (точно известен лишь день его кончины - 7 марта). Проповедь в Херсонесе продолжал святой Василий - сподвижник святого Ефрема. Многих идолопоклонников он наставил на путь истины. Другие заблудшие жители города, ожесточенные его деятельностью, оказывали яростное сопротивление: святой исповедник был схвачен, нещадно избит и изгнан из города. Удалившись в горы и поселившись в пещере, он непрестанно молил Бога за изгнавших его, чтобы Он озарил их светом истинного Боговедения. И Господь послал неверным чудо. У знатного жителя Херсонеса умер единственный сын. Покойный явился родителям во сне и поведал, что некто святой Василий своими молитвами к Истинному Богу может воскресить его из мертвых. Когда родители разыскали святителя и просили его совершить чудо, святой Василий отвечал, что сам он - грешный человек и не имеет сил воскрешать мертвых, но Господь Всемогущ и может исполнить их просьбу, если они уверуют в Него. Долго молился святой, призывая Имя Святой Троицы. Затем, освятив воду, возлил ее на умершего, и тот ожил. С почетом был возвращен в город святитель, многие уверовали и крестились.

Вскоре, по повелению императора Максимиана Галерия (305 - 311), гонение на христиан разразилось с новой силой. Христоненавистники вооружились и против святителя Василия: 7 марта 309 года они ночью ворвались в его дом, связали его, поволокли по улицам и забили до смерти камнями и палками. Тело святителя было брошено за городом на съедение псам и птицам и много дней лежало без погребения, но осталось нетронутым. Потом христиане тайно похоронили в пещере святое тело мученика.

Через год, узнав о мученической кончине святителя Василия, три его сподвижника - епископы Евгений, Елпидий и Агафодор, оставив проповедь в Геллеспонтской стране, прибыли в Херсонес продолжить его святое дело. Они положили много трудов для спасения человеческих душ. Все три епископа разделили участь своего предшественника - беснующиеся язычники также побили их камнями 7 марта 311 года.

По прошествии нескольких лет, уже в царствование святого равноапостольного Константина ВеликогоЖитие.. Святой равноапостольный царь КонстантинИкона. Император Константин ВеликийМолитвыХрамы (306 - 337; память 21 мая) из Иерусалима в Херсонес прибыл епископ Еферий. Сначала он тоже встретил противодействие со стороны язычников, но святой император, объявивший свободу христианской веры во всей империи, не допустил насильственных действий против проповедника: он издал указ, по которому херсонесским христианам беспрепятственно разрешалось совершать богослужения. Стараниями святителя Еферия в городе был построен храм, где святой мирно правил своей паствой.

Чтобы отблагодарить императора за покровительство христианам, святитель Еферий ездил в Константинополь. На обратном пути он заболел и скончался на острове Амосе (в Греции) 7 марта. На место святителя Еферия святой император Константин прислал в Херсонес епископа Капитона. Христиане встретили его с радостью, но язычники потребовали от нового епископа знамения, чтобы уверовать в Бога, Которого он проповедует. Возложив всю надежду на Господа, святой Капитон в святительском облачении вошел в разведенный костер, долго молился в огне и вышел из него невредимым, набрав в свою фелонь горячих угольев. Тогда множество неверующих убедились в силе Бога христианского.

Об этом чуде и о великой вере святого Капитона было возвещено святому Константину и святым отцам на Первом Вселенском Соборе в Никее (325).

Через несколько лет святитель Капитон по делам направился в Константинополь, но корабль бурею прибило в устье Днепра. Местные жители (язычники), захватив корабль, утопили всех бывших на нем, в том числе и святого Капитона. Это произошло 21 декабря. Память святого епископа Церковь установила отмечать с прочими херсонесскими священномучениками, 7 марта.

Проповедь священномучеников укрепила веру Христову в Херсонесе. С начала V века этот город становится духовным центром, откуда христианство распространяется на север в сторону Руси. С IX века Херсонес все более привлекает внимание русских, начавших селиться в городе. Современные археологические раскопки показали, что в городе находилось более пятидесяти храмов, относящихся к V - XIV векам. В 987 году в Херсонесе принял Крещение святой равноапостольный князь ВладимирЖитие.. Святой равноапостольный великий князь Владимир. .Икона. Князь Владимир, равноапостольныйМолитвыХрамы. Этот древний город явился колыбелью христианства для Руси.

Святий Йосиф, Обручник Пресвятої Діви Марії

Найкраща постать для урочистості, як і для проголошення когось Покровителем цілої Церкви Божої, – це тихий виконавець волі Божої. Євангелія не зберегли для нас жодного його слова, лише кілька споминів про нього. Зокрема, що св.Йосиф Обручник був праведний.

Апокрифи кажуть, що він був удівцем похилого віку й погодився на «призначення» місцевої юдейської спільноти – стати чоловіком (опікуном) дівчині-сироті, чиї батьки давно померли. Не всі біблеїсти погоджуються з легендою про похилий вік Йосифа. Вона може бути лише «людським відгуком», своєрідним приквелом, що постав заради підкріплення ідеї про відсутність їхнього подружнього співжиття та, відповідно, чистоти Марії.

Євангелія виводять його родовід від царя Давида, але у Матея і Луки по-різному, тож «біографії» як такої ми не знайдемо. Це лише загальний доказ його походження з роду Давида. Професію Йосифа також визначають по-різному: від теслі до землеміра. Востаннє ми зустрічаємо спомин про нього, коли Ісусові було 12, батьки взяли Його з собою на свято, а потім шукали серед родичів. Після цього, загально вважається, Йосиф відійшов зі світу.

Для новозавітного, християнського мислення важливо те, що він був «праведний, справедливий, хороший» – dikaios. У чому ж полягала праведність Йосифа? – він не захотів… бути праведним. За юдейським законом, він був зобов’язаний оголосити вагітність зарученої з ним Марії, що виникла ще до їхнього подружнього життя, щоби громада її забила камінням на смерть. Така бо є праведність того, хто дотримується Закону. Йосиф же задумав потайки відпустити свою Наречену.

Праведність відповідно до духа Христового – це «милосердя хочу більше, ніж жертви». Про історію спасіння складно говорити, що «було би» так чи інакше; але, можливо, якби Йосип був праведний у старозавітному сенсі, то Бог знайшов би як урятувати Сина і Діву, але ангел би до Йосипа не прийшов.

День урочистості св.Йосифа, імовірно, пов’язаний з давньоримським святом богині Мінерви – покровительки ремесел. Його відзначали 19 березня разом зі святом Юпітера і Юнони – покровителів столиці й держави. Мірою того, як християнство навертало людей, «навертався» і календар. Розвиткові літургійного культу св.Йосифа сприяла активна діяльність францисканців, зокрема, сам Папа Сикст IV (колишній францисканець) ввів це свято 1479 року в церковний календар. Папа Григорій XV оголосив його 1621 року літургійно встановленим днем спомину, Бенедикт ХІІІ включив 1726 року ім’я Йосифа в Літанію до Всіх Святих, а Пій ІХ встановив 1847 року свято св.Йосифа – Покровителя Церкви.

В іконографії св.Йосиф представлений з Дитятком Ісус на руках, лілією в руці. Його атрибути – теслярське знаряддя, міх з водою, посох мандрівника, розквітлий пагін (Єссеїв), світильник, виноград.

19 марта 2014. Обретение Честного креста и гвоздей св. равноапостольной царицею Еленою во Иерусалиме



http://vk.com/zarvanycia?z=video174147137_167928502%2Fd0696fef704f6e7158

18 березня, Святий мученик Конон Ісаврійський (І),

Святий мученик Конон Ісаврійський народився у Віфанії, селищі, розташованому поряд з малоазійськім містом Ісаврією, жителі якого прийняли християнську віру від апостола Павла. Святий Конон з юності сподобився особливого заступництва Архистратига Михаїла, який являвся йому і допомагав в багатьох важких обставинах його життя.

За наполяганням батьків Конон був заручений з дівчиною на ім'я Ганна, яку після весілля він переконав залишитися дівою. Молоде подружжя жило як брат з сестрою, присвятивши себе цілком Богові. Святий Конон привів до християнської віри і своїх батьків. Його батько, святий Нестор, за викриття ідолопоклонників прийняв мученицьку смерть.

Рано поховавши матір і дружину, святий Конон продовжував служіння Богові, цілком присвятивши себе чернечим працям, посту і молитві. У похилому віці святий подвижник був прославлений дарами чудотворінь. Завдяки його проповіді і чудесам багато язичників навернулися до Христа.

Коли в Ісаврії почалися гоніння на християн, одним з перших постраждав святий Конон.

Його піддали жорстоким тортурам за відмову принести жертву ідолам. Проте жителі Ісаврії, дізнавшись про катування, яким піддався святий, вирушили зі зброєю в руках на захист мученика. Злякавшись народного гніву, мучителі втекли, а ісавряни знайшли мученика пораненого і скривавленого на місці тортур. Святий Конон шкодував про те, що не удостоївся прийняти мученицьку смерть для прославлення Господа.

Через два роки святий Конон мирно помер і був похоронений поряд зі своїми батьками і дружиною.

Папа Франциск запевнив, що зробить все для того, щоб зберегти мир у Східній Європі
Сьогодні, 17 березня, Святіший Отець Франциск прийняв на особистій аудієнції Блаженнішого Святослава, Главу Української Греко-Католицької Церкви.
Блаженніший Святослав докладно розповів про події, які відбулися в Україні протягом останніх місяців. Було підкреслено, що УГКЦ у цей важкий час була зі своїм народом, пастирі разом із вірними пережили всю драму суспільного протистояння і продовжують служити своїм людям відповідно до їхніх потреб.
Окремо Предстоятель УГКЦ проаналізував міжконфесійні відносини в Україні та діяльність Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій. Він звернув увагу на зусилля релігійного середовища в збереженні громадянського миру, єдності та порозуміння між різними національними та релігійними спільнотами, що прагнуть у мирі втішатися суверенністю та незалежністю Української держави.
Папа Франциск висловив свою солідарність і близькість до народу України, його страждань та небезпек, які чигають на Українську державу останнім часом. Особливу увагу Святіший Отець приділив тим викликам, які стоять сьогодні перед Україною та УГКЦ. Папа запевнив Блаженнішого Святослава, що Апостольський Престол зробить все для того, щоб зберегти мир у Східній Європі, не допустити військового протистояння та небезпеки ескалації насилля і кровопролиття.
Блаженніший Святослав зокрема зазначив, що Українська Греко-Католицька Церква впродовж історії змогла вистояти переслідування та засвідчити вірність Христові завдяки єдності й повному сопричастю з Наступником апостола Петра. Саме Вселенський Архиєрей, за словами Глави УГКЦ, у минулому був опікуном і захисником Української Церкви й нашого народу, і такої підтримки з боку Папи Римського ми дуже потребуємо в цей непростий період свого буття.
При цьому Святіший Отець запевнив, що цієї опіки та підтримки Українській Греко-Католицькій Церкві зі сторони Святого Престолу ніколи не забракне. На завершення зустрічі Папа Франциск уділив Блаженнішому Святославу і всьому українському народові апостольське благословення.
Крім того, 17 березня Глава УГКЦ зустрівся з кардиналом Пароліном, Державним секретарем Ватикану.

http://news.ugcc.org.ua/news/papa_frantsisk_zapevniv_shcho_zrobit_vse_dlya_togo_shchob_zberegti_mir_u_sh%D1%96dn%D1%96y_yevrop%D1%96_69702.html