хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Чому так?

  • 29.04.15, 15:57
          Наше життя складається з наших вчинків, нашого вибору, наших поглядів, наших думок, наших мрій, нашої оцінки, нашої дії та бездіяльності, наших помилок, і як результат цього ми є тими, якими бачимо себе сьогодні, зараз, саме в цю хвилину - успішними чи нереалізованими, щасливими чи нещасними, самотніми чи гріючимися під лагідними промінцями любові рідних....  

Тільки з Наших дій складається Наше життя!

          На своєму життєвому шляху ми зустрічаємо ситуації, коли деякі речі відбуваються незалежно від нас, і ми не можемо знайти тому причину. Тоді в середині нас починає зароджуватися одне й те саме питання: "Чому так? Чому саме так це відбулося?"

          Ми запитуємо себе "чому?" кожного дня, багато років, а потім це питання відходить у давнину, і озираючись в минуле, ми починаємо розуміти відповідь, а можливо навіть вже не бажати її отримати. 

          Але все ж таки, багатьох із нас питання "чому?" не відпускає, і в пошуках відповіді ми знову і знову перебираємо в своїй пам"яті, в своєму серці, в своїй душі обставини минулого, оживляючи його в думках на стільки, що здавалося б воно відбулося учора, намагаючись все ж таки віднайти відповідь самостійно, але ні.... 

          Її немає. Відповіді. Її знає лише той, в кого вже ніколи не спитаєш, і хто тобі вже ніколи її не розповість.... 

Питання різні:
"Чому не можна того брати?"
                                  "Чому не можна з тим гуляти?"
                                                                  "Чому мені поставили таку оцінку?"
"Чому вона відмовила мені?"
                                    "Чому він так вчинив зі мною?"
                                                                         "Чому, про що так довго вона мовчить?"
"Чому пішов від мене?"
                        "Чому це сталося саме зі мною?"
                                                               "Чому так боляче?"
                                                                                  "Чому ніяк не можу забути, відпустити?"....

Чому?....

Дивно, та кажуть, що життя все ставить на свої місця, не дивлячись на те, чи зібрали ми пазл у своїй голові чи ні. Ми живемо далі, а світ разом з нами міняється, тихо або буйно плине "річка життя" кожного із нас.... 
                      ...але для більшості із нас одне залишається не змінним до останнього подиха....
... "чому так?" 




Особисто в мене дуже багато "чому?", 
і сумно від того, що я ніколи не дізнаюся на них відповіді....

Апрель_каrose
17

Коментарі

129.04.15, 16:01

Потому что ТАМ, где пишут судьбы, сидят сволочи с соответствующим чувством юмора.

    229.04.15, 16:03Відповідь на 1 від rutzit

    Потому что ТАМ, где пишут судьбы, сидят сволочи с соответствующим чувством юмора.
    привіт
    а прикинь, що долі немає, а ці сволочі ми самі!!! оце тоді ваще печальнінько

      329.04.15, 16:05

      От того, что ты многого в жизни не узнаешь - радоваться нужно. Ведь кроме многого хорошего масса многого плохого

        429.04.15, 16:07

        Надеюсь, ты не пристаёшь к мужу с подобными вопросами? )

          529.04.15, 16:08

          останнє питання цікавіть

            629.04.15, 16:08Відповідь на 3 від Vалера

            От того, что ты многого в жизни не узнаешь - радоваться нужно. Ведь кроме многого хорошего масса многого плохого
            згодна, не завжди відповіді такі які б нам хотілося.... інколи краще фантазувати... але правда - вона завжди краща, ніж солодка самообмана.

              729.04.15, 16:09Відповідь на 4 від Вискарион

              Надеюсь, ты не пристаёшь к мужу с подобными вопросами? )
              "Чому ти не віддав мені усю зарплату??? Чому???"
              ти це мав на увазі? відповідь - звичайно ж пристаю

                829.04.15, 16:09Відповідь на 5 від ranok_v_misti

                останнє питання цікавіть
                тобто?

                  929.04.15, 16:11

                  попал человек на суд Божий с спрашивает он Бога
                  -Боже я прожил жизнь но так и не понял своего предназначения в жизни Скажи зачем ты даровал мне жизнь на земле какова моя миссия?

                  -А помнишь когда тебе было 38 лет ты ехал в поезде и ужинал в вагоне ресторане. Сидящий рядом с тобой попросил тебя передать соль
                  Ну вот.

                    1029.04.15, 16:11Відповідь на 6 від Апрель_ка

                    От того, что ты многого в жизни не узнаешь - радоваться нужно. Ведь кроме многого хорошего масса многого плохогозгодна, не завжди відповіді такі які б нам хотілося.... інколи краще фантазувати... але правда - вона завжди краща, ніж солодка самообмана.А чё, я например люблю когда девушке меня обманывают говоря шо "незамужом"

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      3
                      4
                      5
                      6
                      7
                      9
                      попередня
                      наступна