Повз прив'язаний за раму біля магазина велосипед проїжджають на сучасних байках три хлопчаки. Один з них говорить:
- Вот, велосипед привязан за раму, можно колеса украсть.
"Хто цих дітей навчив дивитися на речі очима злодія?" - подумав я собі, та й заглянув в вікісловник на слово "украсть", а там 78 синонімів:
аннектировать, бомбануть, взять что плохо лежит, выкрать, вытащить, (залезть, запустить руку) в (чужой) карман, затырить, надыбать, надыбить, натибрить, натырить, нахапать, откупиться, передрать, перекрать, подтибрить, подтырить, пократь, попялить, похитить, приделать ноги, обобрать, ограбить, отжать, отобрать, отнять, прикарманить, разворовать, растаскать, растащить, расхитить, сбондить, свести (со двора), свиснуть, свистануть, свистнуть, своровать, сдыбить, скоммуниздить, слизать, слизнуть, слимонить, сломить, слямзить, содрать, спереть, спиздить, спионерить, спроворить, спулить, стащить, стибрить, стилиснуть, стыбзить, стырить, стянуть, стяпать, сфендрить, схерачить, сцапать, сшушарить, тиснуть, тырбануть, тяпнуть, увести (из-под носа), уволочить, уволочь, уворовать, угнать, умыкнуть, унести, упереть, урчить, утащить, утянуть, хапануть, хапнуть, чухнуть.

Трохи прояснилось.

До реєстрації квитків на авіарейс ми прибули завчасно. Вікна реєстрації були ще закриті, я спроквола підійшов до одного віконця, де ще не було пасажирів та став планувати проведення вільного часу. Поступово пасажири підходили, займали за мною чергу та чекали початку реєстрації. Якась жіночка невизначеного віку якось задом-боком протиснулась між мною і віконцем. До мене дійшло, що жіночка, ніби читаючи всякі інформації, мовчки стала в чергу... поперед мене. Отетерівши від такого способу ставати в чергу, я вже хотів заперечити, але передумав. По-перше – жінка, по-друге – в мене вдосталь часу, по-третє – зареєструють всіх. Так себе заспокоївши, я оглянувся назад. Пасажири, які стояли в черзі за мною, поблажливо посміхались. Напевно, подумали так само. Відкрилось віконце реєстрації і я отетерів вдруге. До жіночки підійшла компанія з чотирьох майбутніх пасажирів. А згодом – ще двоє. Мої плани на вільний час провалились, настрій упав від того, що мене і всіх, хто за мною, так просто пошили в дурні. Я оглянувся назад. Пасажири в черзі гірко посміхались. Кажуть, нахабство – друге щастя. Мені хотілось подивитись в обличчя тій жіночці, щоб побачити вигляд другого щастя. Але жінка весь час якось встигала відвертатись, щоб я того не побачив. Видно, друге щастя погризло щастя перше, щастя відкритого спілкування.

В круговерті хороводів навколо церковних свят хочеться пригадати мету Христа:

1. Бог не такий, як я його уявляю. В мене нема причин осуджувати іншу людину за її уявлення про Бога.

В феврале исполнилось 25 лет однму из самых известных фотоснимков в истории. Снимок Pale Blue Dot, или "голубое точка", был сделан четверть века назад по инициативе астронома Карла Сагана. 

[ Читати далі ]

Таємниче, невідоме завжди страхало, тому для всяких загадкових явищ народом вигадані образи неіснуючих істот. Створіння людської уяви теж були таємничими, але вже мали певні риси, характеристики, люди знали як з ними поводитися, тому вже не так було страшно.
Йшов один чоловік від сусіднього села додому з роботи лісовою дорогою. Вже сутеніло, була пізня осінь і пролітав перший сніжок. Дорога знайома, дуже часто по ній ходив, знав уже майже кожне дерево, що росло при дорозі. Раптом чоловік побачив якусь білу постать, що стояла обіч дороги. Придивився - наче дідок старенький весь у білому, з білою бородою стоїть, спершись на ціпок, і уважно дивиться на чоловіка. Що робити? В пам'яті спливли розповіді про лісовиків, які можуть налякати людину в лісі, але нічого лихого не роблять. Переборюючи страх чоловік наблизився і пильніше придивився. Та це ж якийсь стовпчик! Звернув з дороги, підійшов ближче, постукав по стовпчику палицею, яку тримав у руках. Дійсно, бетонний стовпчик. Але звідки він тут узявся?  Чоловік жодного разу не бачив його на цьому місці. Пригадуючи та розмірковуючи пішов він далі. Наступного ранку знову чоловік ішов тією ж дорогою на роботу. Ось його вчорашні сліди по сніжку, тут він звернув з дороги щоб роздивитись стовпчика..., але ніякого стовпчика не було і сліду.

Якось в одному селі трапилася  пригода з тими, хто видоює чужих корів. Корова була раніше основною годувальницею для великих сімей, втрата надою молока від корови була трагедією. Знаходилися спритники, в основному жінки, які по ночах ходили та доїли чужих корів. Якось в одній сім'ї помітили, що корова вранці дає дуже мало молока. Виглядить корова здоровою, добре їсть, ввечері видоюють майже відро молока, а вранці молока нема.  Вирішили вночі зробити засідку, щоб упіймати злодія. Сховалися мати з дочкою в хліві, всю ніч просиділи, нічого підозрілого не помітили. А вранці доїти корову - молока нема. Ще одну ніч пішли вартувати. На цей раз пильніше придивлялись. Нічого підозрілого, начебто нема, корова спокійно лежить, жує жуйку. Десь на горищі шарудять в сіні миші. Стеля в хлівах раніше була з щільно покладених одна до одної жердин, а на горище складали сіно. У тьмяному світлі місяця дочка раптом побачила, як зі стелі поміж жердинами опускається соломинка. Все нижче, нижче - тягнеться до вимені корови. Скочила дочка, схопила соломинку, почала ламати, а вона пружна, не ламається і не рветься. Випручалась соломинка з рук і зникла десь між жердинами стелі. Коли пройшло заціпеніння від того, що сталося, - а вже почало світати,- жінки вирішили подоїти корову. Молока було майже відро. А вдень до сусідки приходив фельдшер: кажуть поламала собі руку, впавши з драбини.

Моє дитинство припало на ті роки, коли по селах не було ще телевізорів, а в багатьох селах електрика була від колгоспного дизель-генератора, котрий запускався надвечір і вимикався опівночі. Довгі зимові вечори селяни проводили за розмовами з сусідами, за дрібною роботою. Збиралися в когось в хаті, вели неспішні бесіди майже до опівночі і розходилися, домовляючись до кого збиратимуться назавтра.  Те покоління літніх людей зберегло традицій усних переказів, оповідань наших далеких пращурів. Пам'ятаю талановитого оповідача діда Івана, розповіді якого слухали, не перебиваючи, весь вечір. Ми, малі діти, також уважно слухали, а коли, бувало, починали бешкетувати, дорослі розказували якусь страшну історію, направлену до менших слухачів, хоча сприймали її не на жарт всі. Такі оповідки називали "лЯкавки", від слова "ляк". Ось одне з таких оповідань.
                [ Читати далі ]

В поле зору художників, які зображували інтер'єри часів натуральних господарств, неодмінно попадали дерев'яні посудини, виготовлені випалюванням, видовбуванням чи збиванням з тонких опуклих дощечок - клепок. Виготовлення такого господарського начиння називається  бондарством, а майстри, які виготовляли його професійно, називалися бондарі.

Тенірс Давид. Інтер'єр з горщиками, бочками, кошиками, цибулею і капустою

 [ Читати далі ]

Не показать, а заховать я хочу,

[ Читати далі ]