Притча

  • 04.09.19, 15:12

Прийшов якось до мудреця дурень, і каже:
- Наймудріший, я прийшов просити у тебе ради. Я люблю одну жінку, і хотів би одружитися з нею. Але виявилося, що вона не незаймана. Старші кажуть, що дружина повинна бути обов'язково незайманою. Але я так і не зрозумів чому. Прошу, витлумачить мені.
- Це дуже просто, — сказав мудрець, посміхнувшись. Він дістав з кишені дві цукерки, і поклав їх перед ним. Одна з цукерок була обгорнута в кольоровий папір, а друга вже відкрита.
- Яку ж ти вибереш? — запитав мудрець.
- Я виберу ту що вже відкрита.
- Ну чому ж?! — запитав мудрець в подиві.
- Тому що я не знаю, що саме загорнуто в цей гарний кольоровий папір, наймудріший. А тут я бачу, що це і справді смачна цукерка, яка мені подобається.
- А ну йди звідси! — розсердився мудрець,- Всю притчу мені обгидив.

З https://ukr.media/humor/400642/

Ностальгія

  • 31.08.19, 16:26
До початку будівництва Київської ГЕС поселення Вишгород було невеликим селом на кількасот хат. Для тисяч будівельників було побудовано тимчасове житло - гіпсокартонні бараки. Жити в них було вкрай незручно: тісно, ніякої шумоізоляції, весь комфорт - на вулиці. Особливо незручно було сім'ям з дітьми. Але всі були молоді, здорові, тимчасові труднощі не сприймалися, особливо у дітей, чиє дитинство проходило в бараках. Жили дружно, весело, кожні вихідні були з "полянами", баянами, піснями і танцями до упаду. Поступово в Вишгороді виростали житлові багатоповерхівки і бараки порожніли. Йшли роки, люди старіли і з теплотою пригадували ті "барачні" роки, ностальгували. "Чи повернулися б зараз жити з комфортної квартири в барак?" - запитуєш у старожила. "Звичайно, ні, але тоді було добре". От така штука ностальгія.

Деньги

  • 14.08.19, 15:49
1. Мы живем в удивительное время, когда к деньгам изменилось отношение. Мы живем в том государстве, где люди получают деньги за свой труд, а не за что-нибудь другое. И потому деньги получили другой смысл и другое, более благородное назначение — на них уже не купишь честь и славу. 
2. Этот могущественный предмет до сей славной поры с легкостью покупал все, что вам было угодно. Он покупал сердечную дружбу и уважение, безумную страсть и нежную преданность, неслыханный почет, независимость и славу и все, что имелось наилучшего в этом мире. Но он не только покупал, он еще, так сказать, имел совершенно сказочные свойства превращений. И, например, обладательница этого предмета, какая-нибудь там крикливая подслеповатая бабенка без трех передних зубов, превращалась в прелестную нимфу. И вокруг нее, как больные, находились лучшие мужчины, добиваясь ее тусклого взгляда и благосклонности. 
3. Полоумный дурак, тупица или полный идиот, еле ворочающий своим косноязычным языком, становился остроумным малым, поминутно говорящим афоризмы житейской мудрости. Пройдоха, сукин сын и жулик, грязная душонка которого при других обстоятельствах вызывала бы омерзение, делался почетным лицом, которому охота была пожать руку. И безногий калека с рваным ухом и развороченной мордой нередко превращался в довольно симпатичного юношу с ангельской физиономией. Вот в кого превращались обладатели этого предмета.
М.Зощенко "Голубая гнига" 1935
 взято e-reading.club

Моральний кодекс

  • 24.07.19, 16:22
Сталі уявлення з історії людства створюють портрети  прадавніх як істот, у яких тільки "челюсті та шерсть". Але вони поступово розумнішали допоки не стали такими (пропускаю слово "розумними") як тепер. Однак варто уважно подивитись на історичні документи, щоб засумніватись в такому поступі еволюції. Як уявлявся, наприклад, "обліко морале" в стародавньму Єгипті? Збережені записи так званої "Книги мертвих"містять дуже цінний фрагмент, що в сучасному розумінні можна назвати моральним кодексом. Він названий "Сповідь заперечення", що читалась від імені померлої людини, щоб перевірити чистоту її душі.
1 ...я не чинив несправедливості;
2 ...я не був розбійником;
3 ...я не чинив насилля над жодною людиною;
4 ...я не крав;
5 ...я не вбивав ні чоловіка, ні жінки;
6 ...я не зменшував мір ваги;
7 ...я не зраджував;
8 ...я не брав того, що належить Богові;
9 ...я не оббріхував;
10 ...я не відбирав нічого силою;
11 ...я не промовляв низьких слів;
12 ...я не відбирав їжу силою;
13 ...я не обманював;
14 ...я ніколи не виходив з себе і не впадав в гнів;
15 ...я не захоплював нічиєї землі;
16 ...я не вбивав тварин, присвячених Богові;
17 ...я не спустошував оброблених земель;
18 ...я уникав усього, що може спричинити зло;
19 ...я не відкривав вуста проти кого-небудь із людей;
20 ...я не давав волі гніву без поважної причини;
21 ...я не прелюбодіяв і не піддавався гомосексуалізму;
22 ...я не оскверняв себе;
23 ...я не лежав з жінкою іншого;
24 ...я не навіював страху нікому з людей;
25 ...я не давав своїй мові палати гнівом;
26 ...я не дозволяв собі бути глухим до слів правди і справедливості;
27 ...я не був причиною сліз іншого;
28 ...я не промовляв богохульств;
29 ...я не насилував;
30 ...я не квапив своє серце;
31 ...я не пробивав свою шкіру і не заслужив помсти богів;
32 ...я не продовжував мову поверх того, що було сказано;
33 ...я не обманював і не дивився на зло;
34 ...я ніколи не говорив проклять фараону;
35 ...я не осквернив воду, що біжить;
36 ...я не підносив свою промову;
37 ...я не промовляв проклять Богові;
38 ...я не поводив себе нахабно;
39 ...я не відмічав одних в збиток іншим;
40 ...я не збільшував свого багатства за рахунок чужої власності;
41 ...я не говорив проклять тому, що належить Богові і знаходиться зі мною;
42 ...я не думав з презирством про бога-захисника міста. *

Може сучасна людина тримати таку планку моральності?
_________________________________________________
* Текст другої сповіді згідно Бадж Уолліс "Єгипетська релігія. Єгипетська магія"

Песенка о простофиле

  • 24.07.19, 09:22

В.Высоцкий

Жил-был добрый дурачина-простофиля. 
Куда  только 
его черти не носили! 
Но однажды, как назло, 
повезло 
И совсем в чужое царство занесло. 

[ Читати далі ]

Мудрість Могандаса Ганді

  • 05.06.19, 19:11
  1. Спочатку вони тебе не помічають, потім сміються над тобою, потім борються з тобою. А потім ти перемагаєш.
  2. [ Читати далі ]

Міняйло

  • 31.05.19, 20:02
Плентаюсь з роботи тротуаром, біля тротуару стоїть автомобіль і чоловік з протягнутою купюрою 200 грн. Він мені:
- Мужик, не разобьешь 200 по "сотке"?
Дістаю гаманець, дві "сотки", а він мені:
- Так, чтобы 80 было.
??? трошки тетерію, а він знову:
- А можешь 500 разбить, давай 5 соток, а я тебе 20 евро? Здесь примерно 540 гривен, ну хрен с ним.
200 гривень миттю зникають і він протягує мені купюру, на якій є цифра 20, тільки не євро, а доларів якоїсь африканської республіки.
Я йому:
- Забирай свої 20 євро, давай, досвіданья.

Якщо кому трапиться подібне - будьте уважні!

Слухняна жінка

  • 04.03.19, 15:31
 Жінка повинна в усьому слухатись чоловіка, ось приклад з життя. Вже зранку добряче напідпитку йде пара, чоловік і жінка, очевидно, десь погостювали. Фраза, що промовив чоловік, заслуговує на запам'ятовування. Пряма мова: "Если бы ты меня не послушалась, была бы сейчас трезвая, без водки и голодная".

Урок від собаки самоїда

  • 20.12.18, 10:01
    Влітку, проходячи повз одне із стареньких сільських обійсть, звернув увагу на білого волохатого собаку самоїда, який лежав у холодку. Познайомився з хазяїном собаки, літнім чоловіком, одним із "дачників", які виїжджають з міста на літо в село. Розговорились про погоду-город-здоров'я, чоловік  поскаржився на своє здоров'я - не вистачає для обробки грядок, вигляділи вони трохи запущеними, в бур'янах. Я співчутливо його підбадьорював, пес спокійно лежав та, висолопивши язика, охолоджувався. Однієї миті я відчув, що мій співрозмовник трохи "під шафе" і, очевидно, вже не перший день. Мої емоції змінились, бо не люблю, коли людина "під шафе" і скаржиться на своє здоров'я. Я уїдливо запитав, чи далеко ходити по горілку. Собака нашорошив вуха, в його очах блиснув хижий вогник і він з гавканням кинувся до мене. Якимось своїм емоційним відчуттям самоїд відчув мою нещирість. Собаку заспокоїли, а я отримав хороший урок: навіть з людини, яка тобі неприємна, не можна лукаво глузувати, а залишатись відвертим.


Трагедія життя

  • 20.11.18, 16:17
     В шкільні роки пішли ми з однокласником якось в бібліотеку обміняти книжки. Було це зимою, прийшли ми зарано, бібліотека була ще зачинена. Щоб не мерзнути на вулиці, приятель запропонував мені піти погрітись до його родички, n-рідної бабусі, жила вона недалеко. Бабуся дуже привітно нас зустріла, пригостила гарбузовим насінням, жваво розпитувала приятеля про своїх близьких та далеких родичів. Мене вразила малесеньких розмірів хатинка, майже повна відсутність в ній домашнього начиння, а ще - сумні-пресумні бабусині очі. Цю бабусю я раніше ніколи не зустрічав, хоч знав у лице всіх односельців. Прийшовши додому, я запитав у батьків про цю бабусю, і мені розповіли історію її життя. Вже не пам'ятаю, що трапилось з її чоловіком в молодості, бо вона сама ростила двох доньок. В голодному 1933-тьому, сусіди помітили, що з її хати кілька діб ніхто не виходить. Коли зайшли провідати, побачили страшну картину: доньки її померли, а вона, геть обезсилена, повзком, не тямлячи себе, тягнула до печі тіло молодшої доньки. Вижила, але на людях намагалась не з'являтись. Навіть свій город обробляла вночі. Жила тільки з того, що виростила на своєму городі. Давно нема вже тієї бабусі і малесенької хатинки, а пригадуються тільки її сумні-пресумні очі.