Про віруси

1 Біологічна ніша вірусів

Всі віруси - паразити (близько 100 мільйонів відомих видів на Землі), які не мають свого нічого: ні органів споживання їжі, ні органів розмноження, існують виключно за рахунок клітин/організмів хазяїнів. Із свого, що вони весь час носять з собою - молекула РНК чи ДНК та білкова оболонка - капсида. Віруси та їхні побратими віроїди (мають РНК, не мають оболонки) та пріони (це взагалі просто білок без РНК) є найпростійшіми створіннями, які легко кладуть сучасну науку "на лопатки", а прихильників гіпотези еволюції ставлять в куток, бо вони найпростіші, але не можуть існувати без клітин, отже не могли виникнути перш ніж з'явились живі клітини.

2 Фізика

Фізично тіла вірусів поза клітиною являють собою мікроскопічно-маленькі білкові частинки розмірами від 20 до 350 нм, що підлягають всім законам фізики мікросвіту:  набувають електростатичного заряду та пасивно легко літають у повітрі. Тут же пригадується закон про броунівський рух: якщо в одному кутку кімнати відкрити каламарчик  з одеколоном то через кілька секунд запах відчуємо в протилежному кутку. А оскільки  віруси менші від пахучих молекул, то з пляшечки, якщо вони там були, вони розлітаються швидше. Коли вірус зближується з клітиною, його задачею є проникнути всередину. Це можна уявити, що людина підходить до чотириповерхової хрущовки, закритої на кодовий ключ. Є віруси, що знають коди "своїх" клітин, але більшість, як співається в шансонній пісні "А как попасть в приличный дом - а только через форточку", проникає крізь отвори піноцитозу. А далі фізика закінчується.

3 Метафізика

Де закінчується фізика, починається метафізика. Вірус, ця безмозгла падлюка, проникнувши всередину клітини, скидає капсиду, її геном РНК/ДНК починає нарощуватись і ділитись, використовуючи матеріал клітини, а кожен новостворений шматок з допомогою магії міжмолекулярних сил утворює навколо себе оболонку з білків тої ж клітини, стає новим віріоном та намагається якнайшвидше покинути клітину. Чим більше їх стає, тим швидше вони множаться. І в мене є підозра, що діють ці нанобіороботи не самостійно, а підкоряючись колективному розуму. Можна провести паралель із сараною. Одинока личинка, не бачачи навколо собі подібних, виростає в одиноку тиху і мирну форму коника. Але якщо під час росту її оточують подібні істоти, вона виростає в страшну зажерливу стадну форму і тоді незчисленні зграї сарани винищують все зелене на своєму шляху.

4 Короче, Скліфосовский

Щодо поточного моменту. Хто пересувався громадським транспортом, може згадати епізод, коли в вагон заходить дядько, який після роботи для відновлення сил стьобнув 170 грамів пальонки. Хоч він сидить, стуливши вуста, ефіри алкоголю, потрапивши в кров, виділяються з легень природним шляхом газообміну через ніс і поширюються в радіусі близько 2м. Якби дядько прикрив  дихальні шляхи шматком тканини, ніхто б нічого і не запідозрив. Точно так і віруси, що поширюються повітряно-крапельним шляхом, вилітають з усіх наших органів дихання та затримуються на рекомендованих для носіння в громадських місцях масках. Обов'язково маска повинна прикривати і ніс і рот!!! Носіння маски іншим способом - просто магічний оберіг.