Сьогодні був не перший день, коли це трапилось. Але на цей раз, боротьба
досягла небувалих масштабів. І цього слід було очікувати, якщо
проаналізувати моє життя. Велика кількість змін за мізерний відрізок
часу. І в результаті…нас тепер троє…
- Все! Це кінець! Катастрофа! Гірше просто не може бути…

- Та все нормалізується, не парся.

- Не слухай її. Яке там нормалізується?! Ти по вуха…сам знаєш в чому. В тебе лише один вихід – самогубство!

- Депресія, як завжди все драматизує. Самогубство – не вихід. Швидше навпаки. Ти ж хлопець релігійний?
- Вже ні. До біса релігію. Суцільна плутанина, що лише все ускладнює.

- Малий діло каже. Релігія розділяє на «тих» і «інших», що дає вибір, але лишає загальної єдності.

- Гаразд, забули про релігію. Думай про життя і все що ним керує.

- А потім згадай, в якій країні знаходишся, при якій владі виживаєш і
з проявом якого менталітету співіснуєш. Згадав? Тепер бігом стрибай з
вікна.

- Я тебе благаю…З першого поверху?! Хоча, коли вже на вулиці опинишся,
може по хліб сходиш? А ще, раджу шоколадку купити. Кажуть, вона містить
фермент щастя.

- І поділись нею з друзями.

- Бачиш, що вона робить? Змушує почувати тебе самотнім і нікому не потрібним.
- А я хіба не самотній? Жодного друга - лише знайомі.

- Це правда. Але ти сам відштовхуєш всіх від себе. А це не складно виправити.
- Може ти маєш рацію.

- Та, що ті друзі? А як же кохання? Хіба воно в тебе є?

- Не все кохання з першого погляду. Подзвони Поліні, домовся про зустріч.

- І почуй, який ти козел, що довго не дзвонив, і не виявляв жодної
ініціативи до цього. А ще вимогу ніколи не дзвонити, а при зустрічі
обходити якнайдалі.

- Можливо Депресія права – Поліна не найкращий варіант. А може вона
тільки і чекає твого дзвінка, готова все пробачити, забути і почати з
початку.

- Після двох років?

- Дива трапляються. В будь якому випадку подзвони, бо як ще дізнатись про результат? Принаймні стане легше, якщо вибачишся.

- Радість не перестає мене дивувати. Легше тобі стане, коли прострелиш собі голову.

- Іграшковим пістолетом? Бо інших ми не маємо.

- То треба купити бойовий.
- А гроші де взяти?

- Ох і важко з тобою…Дістань з під подушки.

- А їсти, на що купувати?

- А їсти йому вже не треба буде.

- Тобто ти пропонуєш йому померти голодним? Ти ж не хочеш померти з голоду?
- Ні звичайно.

- Чому це з голоду? Він же застрелиться.

- В нього грошей на набої не залишиться.

- У нього грошей бракує, а ти радієш?!

- На життя вистачить. А, більше і не треба!