Потерянных мыслей утеряны звуки... Лишь отклик в душе продолжает болеть. Я ночью опять извиваюсь от муки И хочется мне ничего не хотеть. Посеянных знаний - великая сила... Но выросло древо терзаний души. И истина близко, и правда красива, Но проще ведь просто бездумно крушить. Возвышенных истин восставшая клика - Пою о любви и о боли порой... Но ночью опять просыпаюсь от крика, Напоена горечи мертвой водой... [Приєднана...

Читати далі...

Поведал мне один художник слова Преинтереснейшую вещь. Ссылаясь на Традиции основы, Пробил в мое сознанье брешь. Он говорит, что люди есть двух видов. И соответственно их жизнь Течет по разному. Но без гибридов И тут нам, друг, не обойтись. Один из видов – человек-строитель. Имеет цель и строит дом... И цель ясна и план весьма понятен, Но ограничен он в одном. Всю жизнь (иль меньше) движется он к цели. Достигнув – спрячется меж...

Читати далі...

Стою опівночі і слухаю село… Навколо пахне чимось дуже свіжим. Вже в світлі мрії душу повело, І навіть гавкіт псів здається милим. Я слухаю, як місяць посилає вірші Зіркам, кокетливо захованим між хмар. І в змученого серця потаємні ніші Вливається потоком щирості бальзам. Стою опівночі і слухаю село… Легка утома розлилась по всьому тілу, А добре так, що й серденько звело І хочеться віддатись ночі співу. Я тут проїздом ...

Читати далі...

Так обпікають ніжно почуття, Що у душі пустили вже коріння. Не хочу іншого без тебе я життя Й за принцами примарного гоніння. Так щемко в серці тріпотить весна! Так солодко твої кохають губи! Мені всміхається моя твоя душа І йде кохання сяйво від усюди.

Если хочешь услышать - услышишь! И сверчка сквозь шум автострады. Если хочешь увидеть - увидишь! Как луна облакам рассылает награды. Если хочешь любить - ты полюбишь! Твое сердце ведь будет открыто. Если хочешь найти - не отступишь! Ведь мечта не должна быть разбита. Если хочешь почувствовать - чувствуй! Как в ночной пустоте возникают мгновенья. Если хочешь мне верить - уверуй! Пусти искру в души ответвления...

Читати далі...

Не знаю, правда, иль обман, Но мне вот дачник рассказал: «Чтоб урожай улучшить вам – Бой надо дать жукам! Ведь подлый, наглый колорад Усе сожрет. Вы между троп, В войне неравной с паразитом, Как я, посейте-ка укроп!» [Приєднана картинка]

Я знову ледь спиняюсь на межі…Лише на мить, щоб знов набрати швидкість!Одного лише хочеться мені – Щоб трохи побороти часу плинність.Я знов несусь в незвідані світи.Я знову розірву чужі шаблони.А поруч посміхаються зірки…Нема для мого серця перепони!Обмеження для дурнів і вониБлукають дуже дивними стежками.А я несусь крізь пелену пітьми,Щоб сонце ніжно обійнять руками.Хай скажете скажена – то пусте.Ми з вами значить скоро розійдемся…А в мене серце від пригод цвітеІ інколи душа назовні...

Читати далі...

Стомилася… Рядки не грають в риму… Чогось застряла між думок душа.. Напитися? Та я не можу змити гриму… Я ж «дівчинка»! А дуже хочеться усе «послать»… А серце ниє і біль не має спину… Я лиш прошу на хвильку відпочить… Та маю знову корчить милу міну… Я подумки кричу – «Ви мою душу відпустіть!» [Приєднана картинка]

Метель. Кружится снег И падает на желтые цветы. Стою я в синем платье на перекрестке, Пытаясь на ту сторону пройти. Тут снег и ветер среди лета - До боли хлещет вьюга по душе. Тут плачут дети. Тут мать уже седая и я седею от огня. Тут лжи потоки и дерьма. Воняет гарью, смертью, адом… А там я слышу смех. Там лето зеленью зовет. Там дети бегают по лужам и смеются. Там мать готовит вкусный ужин. Там мне тепло… Там мне...

Читати далі...

Посмертно. Посмертно… Посмертно… Посмертно!Лунає у вухах і в день, і вночі.Ще вчора він думав, що буде безсмертним…Сьогодні – палає в пекельній війні.Померти. Померти… &nbsp...

Читати далі...