В зимовому вітанні білих ранківЗнаходжу довгождану теплоту.Серед вітрин й одноманітних банківЯ здатна все ж розгледіти красу.Закутавшись в шарфи та теплі светри,Бреду по людним вулицям сама.Рахую мірним кроком вулиць метри…Назустріч – снігом біситься зима.За шарфом вже замерзли ніс та щоки,А я все йду у захваті від хмар.В думки пробралися дитячі роки:«Як круто випускати носом пар!»Над головою нависають вітиВажкі від діамантових прикрас,А в парку весело дуріють діти – Без пафосу,без пихи...

Читати далі...

Я загубилася… У просторі, часі, подіях… Я заблукала між мрій та бажань. Я розгубилася. І сльози замерзли на віях… Хочеться встати і йти без вагань. Я засмутилася – Шукала відраду у діях… Знову нашіптує смуток зима… Просто втомилася, Шукаючи честі в «повіях»… Хочеться затишку, тиші, тепла.[Приєднана картинка]

Никак не поймаю душу чужого города…Иду, смотрю в стеклянные глаза случайных прохожихИ хочется убежать из этого холода…от этих людей ничем на меня не похожих.Никак не услышу сердце чужого города…А так хочется их понять и простится с обидами.Все жду для побега подходящего поводаИ прячусь от глаз колющих острыми иглами…Никак не понять мне грусть чужого города –Среди тысячи тусклых лиц – ни одного веселого.Наверное, сплина тень морочит мне голову…Наверное, я просто устала от нового…20/11...

Читати далі...

В жовто-багряному кольорі осені,Серед проміння останнього теплогоМи мандрували до казки запрошені, Марно чекаючи літа повернення.В пишно багатому золоті осеніПросто летіли повз хмари ми птахами,Вітром холодним зненацька сполохані,Небом нахмуреним трохи налякані.В п’яно туманному погляді осеніЯсно побачили смуток приглушений...Палко молили за вчинки непрощенніВ когось, хто вище і слухати змушений.В дико гарячому спалаху осеніМарно шукали причину й пояснення.Що ж у байдужості жити так боляче,...

Читати далі...

По-осеннему холодно стало…Простудилась от ветра душа.Я тебя среди листьев искала,Пробираясь сквозь лес чуть дыша.Ты ушел, не оставив надежды.Ты сказал, что прошло навсегда…Никогда мы не будем как прежде…И на сердце опять пустота.Я сквозь мглу все гляжу неустанноЛишь пытаясь понять почему…Между нами все было спонтанно.И спонтанно упало во тьму…По-осеннему холодно стало…Я не знаю, дождусь ли весны.На тетрадку слезинка упала…Значит, душу оросят дожди.[Приєднана картинка]

«Життя – театр!» – сказав колись хтось мудрий.Ми ролі граєм, глушим почуття…Ми серця рух ховаєм в склеп холодний…У масках ми проходим крізь буття…Вдягаєм маски – прикриваєм душу.Чомусь нам щирість мариться гріхом…А я не хочу! Та чому ж я мушу?!Мені ділитись хочеться теплом!Я маску міряла – дурна безглуздість.Це прісна копія того, що у мені.Вона лиш стримує душі потужність,Хова під глиною серця живі.Я маску завжди вдома забуваю.Я хочу вам віддатись без прикрас.І по життю нікого я не граю.Така як ...

Читати далі...

Я знов ходила гола поміж людиІ душу несла людям без прикрас.Я знов шукала щиру казку всюди,Між друзів швартувала свій баркас.Для когось дивна, навіть, навіжена…Для когось свіжа і завжди жива…Я просто – дика волі наречена!Я просто щиро вірю у дива!Я знов ходила гола поміж люди…Я все шукала правду між облич.Ліпила глиною свої етюди…Летіла вниз до правди горілиць…[Приєднана картинка]http://tvoistihi.com.ua/article/54114

А, може, нам потрібна ця війна?Щоб зняти маски і розбурхати свідомість...А, може, Богом передбачена вона,Щоб показати мужності вагомість?Щоб показати світу перелом,Щоб попередити про те, що скоро гряне...Ми так розмили грані між добром і злом,Що ходимо лиш зручними шляхами.Ми перестали бачити добро.І гріх сприймали як просту й нудну ймовірність...Нам затишно поміж убогих душ було...Навіть молитва стала за умовність.А, може, нам потрібна Ця Війна?Щоб у контрасті бачити гріхи й чесноти...Щоб ми...

Читати далі...

Если вокруг наблюдаешь лишь грязь...Если рыдаешь, добра не найдя...Если считаешь, что правда сдалась...Значит, ты просто не веришь в себя!Если тебе не встречается свет...Искренний свет не предательских глаз...Значит, найти попытайся ответ - Сам доброту излучал ты хоть раз?Если улыбку ты дома забыл...Если лишь болью ты меряешь мир...Если от внешнего душу закрыл...Значит, дорогу ты к аду открыл!Просто поверь что все люди как ты!Просто живут и мало кто верит,Что только верой лишь можно...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Опять мы догоняем нашу встречу…То ты в пути, то я летаю по стране.Я день, что вместе, в памяти отмечу,Но дни вне дома – крестиком в календаре.Опять мы догоняем нашу встречу…Ты вот вернулся, а мне завтра улетать.Сегодня будет бурным, ярким вечер,А утром мы начнём друг друга ждать.Опять мы догоняем нашу встречу…Мы вместе столько лет, но не угас огонь.Ты тихо спросишь – я опять отвечу,Что в расставаньях закалили мы любовь.