Януковича оголосили “ворогом преси №1"

 

Президент Віктор Янукович очолив антирейтинг “Вороги преси-2010.

Як повідомляє Інтерфакс-Україна, даний рейтинг склали ГО “Інститут масової інформації” та Київська незалежна медіа-профспілка.

“Віктор Янукович став “ворогом преси №1 у 2010 році “, – заявив голова комітету Київської незалежної медіа-профспілки Юрій Луканов на прес-конференції в Києві у вівторок.

Він пояснив, що протягом 2010 року президентська охорона неодноразово перешкоджала журналістам виконувати їхні професійні обов’язки, з ефірів знімалися сюжети з критикою глави держави.

Загалом в антирейтингу зафіксовано 12 випадків порушення прав журналістів з боку адміністрації президента, наголосив Луканов.

За його словами, 2 місце в списку “ворогів преси” посів прем’єр-міністр Микола Азаров, завдяки своїй охороні, яка застосовувала силу проти журналістів, а також завдяки своїй прес-службі, яка вимагала від видань повного узгодження журналістського матеріалу з прес-секретарем глави уряду.

На третій позиції антирейтингу – чиновник Київської міської держадміністрації Володимир Стороженко, який у квітні 2010 року, як заявив Луканов, нахамив тележурналісту і викинув мікрофон в урну.

Список “ворогів преси” був складений на основі моніторингу порушень прав журналістів та висновків експертів-журналістів з державних і комерційних медіа.

У 2009 році перші три місця в аналогічному антирейтингу посіли генпрокурор Олександр Медведько, народний депутат Олександр Ткаченко і прем’єр Юлія Тимошенко.

Перевернутий прапор та Національна катастрофа

 Координатор Громадянського руху "Спільна Справа" 

 Журналісти, співробітники міліції, езотерики та конспірологи постійно цікавляться, чому на наших заходах ми використовуємо перевернутий державний прапор.
Висловлюються різноманітні припущення.


Спеціалісти з Фен-Шуй тиснуть нам руку і радіють з того, що нарешті Вода(синій) не заливає Вогонь(жовтий).

Геральдисти схвально кивають головами, згадуючи жовтого лева на синьому щиті - герб Данила І, короля Руського.

Історики та комуністи підозрюють нас в протиставленні Української народної республіки нинішній олігархічній державі.

Анархо-синдикалісти та правоохоронці намагаються побачити в цьому прояв неповаги до держави в цілому.

Проте все значно простіше.

Відповідно до міжнародних традицій, перевернути державний прапор символізує велике національне лихо - катастрофу. Ця традиція була запозичена з флоту, де перевернутий прапор вивішувався тоді, коли судно тонуло, а команді була потрібна невідкладна допомога.

Крім того, згідно з військовими звичаями, перевернутий прапор означає повстання.

На жаль, наш спільний корабель сьогодні також стрімко йде на дно. І зупинити цю катастрофу може лише повстання.

Анатолий Могилев вынес пытки

 
Министр внутренних дел Анатолий Могилев вчера признал факты применения пыток сотрудниками МВД в отношении задержанных граждан. По словам министра, сотрудники ведомства пытались таким образом повысить процент раскрываемости преступлений. Господин Могилев пообещал бороться с подобной практикой. Впрочем, ни те, кто подвергался пыткам в милиции, ни правозащитники в его слова не верят.

Во вчерашнем совещании, посвященном вопросу соблюдения прав человека в учреждениях МВД, приняли участие более 800 руководителей структурных подразделений ведомства. Провел его министр внутренних дел Анатолий Могилев, который после мероприятия заявил журналистам, что министерство должно "поменять приоритеты работы", чтобы избежать применения пыток в отношении задержанных. 
Напомним, глава Украинского Хельсинского союза по правам человека Евгений Захаров ранее сообщал, что в Украине растет количество случаев применения насилия в милиции. По его словам, только в 2011 году в учреждениях МВД погибли 15 человек. "Если посмотреть на численность таких случаев в прошлые годы, то, по данным МВД, в 2009 году погибли 23 человека, в 2010-м – 51",– заявил господин Захаров (см. Ъ от 31 марта). 
Анатолий Могилев признал, что сотрудники МВД применяют пытки к задержанным, чтобы повысить процент раскрываемости преступлений. "Когда ставится вопрос о том, что самое главное – раскрываемость, то никого не интересует – каким путем. Это и приводило к тому, что сотрудники милиции были нацелены на совершение пыток,– пояснил господин Могилев.– К примеру, милиция Украины обеспечивала раскрываемость преступлений на уровне 60-70%. А в Польше раскрываемость составляет около 40%. Но при этом доверие к польской полиции у населения во много раз выше, чем к украинской милиции". 
На совещании министр поставил задачу руководителям структурных подразделений МВД сделать приоритетом в работе милиции "не раскрываемость, а соблюдение прав и свобод как потерпевшего, так и обвиняемого". "В этой ситуации исчезает мотивация пыток. Мы должны обеспечить раскрытие преступлений законным путем",– пояснил господин Могилев, пообещав, что любой факт нарушения прав и свобод человека будет подвергаться "жесточайшей проверке", а к виновным будут применяться "самые жесткие меры". 
Впрочем, ни жертвы пыток, ни правозащитники обещаниям главы МВД не верят. "Могилев работает министром не первый день, и многочисленные жалобы на пытки начались именно при нем",– заявил Ъ заместитель главы общественной организации "Тризуб" им. Степана Бандеры Андрей Тарасенко. Как известно, активисты "Тризуба", которых задержали за то, что они отпилили голову памятнику Иосифу Сталину на территории запорожского обкома Компартии, заявляли, что в милиции к ним применялись пытки – избивали, надевали противогаз и перекрывали кислород, применяли электрошокеры. "В МВД на наши заявления никак не реагируют. Слова Могилева – это популизм, а пытки будут продолжаться, пока полностью не изменится вся гнилая система МВД",– убежден господин Тарасенко. 
Его поддержал и член общественного совета при МВД, правозащитник Владимир Чемерис: "У меня большие сомнения, что после заявлений министра что-то изменится. Дело в менталитете милиционеров и чрезмерных полномочиях, которые есть у ведомства". По его мнению, заявления господина Могилева вызваны недовольством общества и президента действиями МВД: "Могилев понимает, что из-за ряда резонансных дел под ним качается кресло, и пытается такими заявлениями как-то оправдать себя". 

Артем Скоропадский, http://www.kommersant.ua

Чи закінчилась криза в Україні?

  Координатор Громадянського руху "Спільна Справа" 

На це запитання експерти та політики дають різні відповіді. Але є кілька мільйонів громадян України для яких криза точно не закінчилась. Мова йде про пересічних її жертв – вкладників та кредиторів фінансово-кредитних установ.
Перші вже кілька років не можуть отримати свої заощадження навіть у випадках крайньої необхідності, другі – загнані в кредитне ярмо і працюють виключно на погашення відсотків. Ні одні, ні інші не мають жодної позитивної перспективи.

Сьогодні, коли купівельна спроможність населення катастрофічно падає, величезна кількість родин відмовляють собі у самому необхідному. Це ті споживачі, яких недоотримують всі без виключення галузі економіки. Це ті споживачі, без яких сьогодні змушені зачинятись підприємства. Це ті споживачі, податки яких не отримує бюджет.

Попри те, що ця проблема є глобальною і її вплив відчуває вся економіка України, влада не поспішає її вирішувати. Навіть під час президентських виборів жоден з кандидатів не озвучив свого рецепту її вирішення.

Такий стан речей створює враження, що ситуація є безнадійною. У зв'язку з цим публічна дискусія на цю тему майже зовсім припинилась. Це як невиліковна хвороба. Всі змирились з її існуванням і намагаються зайвий раз не згадувати, щоб не травмувати психіку хворого.

В той же час держава здатна і зобов'язана цю проблему вирішити. Вже зараз необхідно викупити борги добросовісних боржників(це можна зробити з хорошим дисконтом), та перекредитувати їх на інших умовах. Це має передбачати не лише суттєве зменшення відсоткової ставки, а й продовження терміну погашення. Кошти, які отримають банки мають в першу чергу йти на виплати депозитів.

Для реалізації такого проекту було б достатньо 3-5 млрд. доларів. Кошти, які абсолютно співмірні з тим, скільки витрачають на реконструкцію НСК «Олімпійський» та інших «стратегічних об'єктів».

Необхідно чітко розуміти, що, у випадку подальшого ігнорування цієї проблеми та зубожіння наших співгромадян, всі видатки по їхньому утриманню та утриманню держави в кінцевому результаті ляжуть на тих, кого ця доля минула. Враховуючи те, що ми й так ледь-ледь утримуємо ту армію непрацюючих, які є сьогодні, це означатиме остаточний крах економіки України.

Радянські прапори мають вивішуватися разом із нацистськими

 

Може хтось сприйме це за маячню божевільного, розцінить провокацією чи чорним гумором або хуліганською витівкою на образу чиїхось святих почуттів. А от самому автору ідеї такий акт видається логічним доповненням прийнятого Верховною Радою рішення про підняття на державних закладах й установах у День перемоги червоних прапорів із символікою СРСР. 

Чому б це не зробити, для, сказати б, повного комплекту: у відзначення спільних дій Радянського Союзу і фашистстької Німеччини з розв'язання Другої світової війни й на знак злочинної спорідненості двох тоталітарних режимів. До того ж цивілізована Європа вже давно висловилася з цього приводу, визнавши нацизм і сталінізм тотожними в їхній людиноненависницькій суті. 

Нехай серп і молот висять разом із нацистською свастикою у вшанування багаторічної, послідовної і плідної співпраці гітлерівського і сталінського режимів, надзвичайно теплих і люб'язних стосунків дипломатій двох країн, стратегічного партнерства у військовій галузі з розподілу "на двох" геополітичної мапи світу, зокрема на згадку про вікопомний спільний німецько-радянський військовий парад у Польщі, окупованій двома дружніми арміями братніх держав. 

Нехай обидва прапори - один із серпом і молотом та зіркою, а інший із чорною свастикою в білому колі на червоному тлі - будуть підняті разом на знак пам'яті про обмін досвідом каральних структур ГЕСТАПО і НКВД в організації концтаборів і способах катувань безневинних жертв. 

Нехай радянський і німецький прапори майорять в цей день на згадку про мільйони смертей, які принесли людству червона та коричнева чума. 

Нехай сьогоднішні нащадки жертв режимів, дивлячись на прапори, здригаються з переляку від усвідомлення того, до чого скотилася теперішня Україна з відновленням пам’ятників Сталіну та кримінальним переслідуванням тих, хто наважився підняти руку на повсталого в камені вождя . Нехай всім нам стане моторошно і соромно за себе і своїх пращурів, що загинули внаслідок комуно-фашистської злуки. 

Нехай обидва - нацистський і радянський криваві прапори смерті й терору - висять в ознаменування злочинів проти людства і людяності, скоєних обома злочинними системами - сталінізмом і гітлерізмом. Чим не гідний спосіб відзначити в країні Голодомор і Голокост одночасно. 

Нехай родичі загиблих на фронтах Другої світової, спалених у крематоріях, знищених у газових камерах, репресованих, замордованих в ГУЛАГах та енкаведистських катівнях відчують пронизливе почуття жаху за сьогоднішню Україну, яка стрімко повертається у пекельний морок минулого. 

Це потрясіння стане лише жалюгідною подобою того, що судилося пережити в ті лихі часи жертвам обох режимів. Такі прапори виглядатимуть нашим дикунським привітанням, таким собі полум'яним, щиросердним посланням живих нащадків мертвим пращурам на честь і славу їхніх катів. 

А ще було б дуже доречним розмістити поряд з прапорами транспаранти: "Да здравствует товарищ Сталин!", "Хайль Гітлер!", "Я-ну-ко-вич!", а також написане в німецькому орнаменті гасло: "Україна для людей - ber alles!". 


Олексій Мазур, Дніпропетровськ.

© spetskor

И снова к вопросу про языгъ

 

ВСТУПНЕ СЛОВО: 

Так сложилось, что родился я в Киеве, а не в Черновцах, Тернополе, или хотя бы Черткове. Ну, может звезды на небе так расположились, или комета какая пролетела, или еще какая весомая причина, но родился я в Киеве и никуда от этого не деться. 

Родился, стало быть, при советской власти еще, так сказать «при старом режиме». А в то время в Киеве главенствовал русский язык, как основной для обучения и делопроизводства. В детский сад я ходил в русскоязычный. В школу ходил, тоже в русскоязычную. Справедливости ради стоит заметить, что была у нас в микрорайоне из 7 школ одна школа с украинским языком преподавания, но там иностранный англицкий язык изучали с 1-го класса и мои родители меня пожалели. Так вот, в техникум и впоследствии в ВУЗ ходил я тоже в русскоязычные. Время такое было чудное, советское братство разное, лозунги всякие в стиле «15 республик – 15 сестер» и куда ни поверни, а русский язык был языком «межнационального общения». 

[ Читати далі ]

В День Гніву 14 травня оголошено всеукраїнський суботник

 

Более 40 тысяч человек примут участие во всеукраинском субботнике, который состоится 14 мая. Инициатором проведения мероприятия выступил ПриватБанк, который согласился на день превратить все свои 3287 отделений на территории Украины в «зеленые штабы»

[ Читати далі ]


P.S. Зараз "родіна" підхватить "порив трудящіхся мас" і в День Гніву 14 травня пожене всіх бюджетників у вихідний день в добровільно-примусовому порядку на суботник, щоб не дай Бог не поперлись на День Гніву... 

Почему в Украине не избежать социальных протестов

 

Слово «революция» спустя год после победы Виктора Януковича вновь стало частью политического лексикона. И неудивительно. Если победа Януковича на президентских выборах казалась реваншем противников оранжевого Майдана, то менеджерская беспомощность нового главы государства вместе с непрофессионализмом и консерватизмом его ближайшего окружения перечеркнули любые реваншистские настроения у сторонников Януковича.

[ Читати далі ]