хочу сюда!
 

Татьяна

52 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 48-52 лет

Заметки с меткой «данилюк»

Александр Данилюк и тайная комната.

«Посвят» в должность у новоназначенного главы СНБО Александра Данилюка начался не на самой положительной ноте. Шутка ли, прийти в ситуационный кабинет в Администрации президента и не обнаружить там мониторов, и самое главное – серверов с секретной информацией. Так эта ситуация возмутила господина Данилюка, что он тут же, не взирая на то, что это помещение для ведения строго конфиденциальных переговоров, начал снимать видео, в котором в очень выразительной форме высказался о произошедшем.
На записи глава СНБО показывает помещение с пустыми нишами на стенах и утверждает, что месяц назад оно «выглядело иначе»: в углублениях находились мониторы. Далее Данилюк перешел в соседнюю комнату, где из стены торчали провода, и заявил, что тут находились серверы. Кроме того, он подчеркнул, что на них содержалась информация о принятых в помещении решениях, а также данные из секретных источников, поступавшие по защищенным каналам связи.
«Вот такая вышла цивилизованная передача власти», - подытожил Данилюк и добавил, что разбираться в инциденте будут правоохранительные органы.
Разумеется, видео вызвало резонанс в информационном поле, и бывший пресс-секретарь Петра Порошенко – Сергей Цеголко решил «нарушить» молчание.
Он заявил, что технику из ситуационной комнаты в здании администрации уже бывшего президента Украины Порошенко покупал за свой счет, оборудование вернули арендодателю, секретной информации на серверах нет. И вот что интересно - только на одно содержание господина Порошенко из бюджета тратилось 2 миллиарда в год, а уж сколько составляет его личный капитал, я вообще молчу. Почему нельзя было купить сервера? Неужели это был бы такой страшный удар по бюджету бывшего президента?
И второе – еще в прошлом году, нам в СМИ сообщали об успешном ПРИОБРЕТЕНИИ тех самых серверов, ни о какой аренде и слова не было. Переобувание на лету, не иначе
Такому уже не приходится удивляться, в Украине живем, сами понимаете. У нас возможно написать петицию об импичменте президенту, потом написать еще одну петицию об отмене петиции об импичменте, а потом создать еще одну об отмене отмены предыдущей петиции.
Но на самом деле все это напоминает «детский сад». Зеленский выиграл выборы у Порошенко. Петр Алексеевич обиделся и забрал всю технику из ситуационной комнаты, хотя помнится, что бывший президент обещался помогать неопытному Владимиру Александровичу. Но пока что мы реальной помощи не видим, а лицезрим лишь очередные палки в колеса пособникам Зеленского.

Анонс інтерв’ю з Олександром Данилюком: Україна окупована!

УВО-Новини спільно з РадіоВоля  ( http://radio.volya.cv.ua/    ) розпочинають   проект   «Актуальне інтерв’ю» з відомими  людьми в якому питання будете задавати ви особисто. 
 Першим учасником проекту став   відомий громадський діяч, координатор громадянського руху «Спільна справа»,  Олександр Данилюк.
 Перший ефір  відбудеться завтра на  Радіо Воля  о 20.00, а тому вмикайте наше радіо та слухайте  Олександра Данилюка. Потвори ефірів відбудуться  в понеділок  28 листопада та середу 30 листопада  о 21.00 також на нашому радіо.
Крім того,  трохи згодом ми   поширимо розмову з Олександром Данилюком в друкованому вигляді, тому слідкуйте за анонсами.
 А тепер анонсуємо інтерв’ю з паном Данилюком   мовою цитат:
 Ющенко не хотів помаранчевої революції!.
На фоні того, що дискредитовані політичні партії, режим намагається  дискредитувати  взагалі будь-які форми громадянської активності.
 Унікальність помаранчевої революції в тому, що такі люди ( пасіонарії) були сконцентровані в єдину мережу.
Власники 200-от печаток з’їжджаються в одне місце ( про  акції третього сектору).
 Були обшуки…були кримінальні справи…  відбувається зовнішнє спостереження… можна вийти з під’їзду і отримати… ( про переслідування зі сторони влади)
 Ситуація з громадянським суспільством в Росії гірша, ніж в Україні.
 Спільна справа двічі зверталась по допомогу  до БЮТу, але не отримала її ( про  відношення Спільної справи до БЮту).
Єдині, хто допоміг так  чи інакше Спільній справі -  народній депутати А. Парубій, М. Катеринчук, С. Пашинський.
Найбільша проблема Спільної справи –відсутність фінансування.
 Спільна справа живе на волонтерських засадах.
Для того, щоб створити революційний момент в Україні, потрібно 2-3 місяці та 2-3 мільйони доларів.
Україна – окупована, тому еволюційний шлях  зміни влади неможливий.
Вкидування в скриньки  в Криму на останніх виборах було на рівні 40%.
  Спільна справа ні за яких умов не планує перетворитись на партію.
 Крім громадян  ніхто не хоче революцій.
 Вони на роботі, а ми на війні.

 Якщо хочете дізнатись більше, то вмикайте  завтра 27 листопада   наше радіо  (http://radio.volya.cv.ua/   )  або  в понеділок чи вівторок на наступному тижні.
  Ефіри будуть проходити кожної неділі,  ви можете попередньо  задати своє питання нашим гостям.
Якщо у вас є ідея радіопередачі і ми можете взятись за її реалізацію, то  Український Віртуальний опір розгляне будь-які пропозиції та надасть вам радіоефір.

Данилюк должен сидеть и Данилюк будет сидеть...

Данилюк должен сидеть и Данилюк будет сидеть...посвящено - http://www.focus.ua/politics/191687

Вице-премьер Украины по вопросам Евро-2012 Борис Колесников на территории Львовского автобусного завода попал в ДТП

Колесников решил покататься за рулем автобуса, который подарили Донецку к Евро-2012, однако столкнулся с  автомобилем «Volkswagen Passat», принадлежащим ГАИ.

«Не надо обгонять справа», - прокомментировал случившееся Колесников.

Как сообщает Zaxid.net, вице-премьер пообещал купить ГАИ новую машину.

«Община не должна страдать ... Я подарю львовской ГАИ новую машину. Если такое творится на территории автобусного завода, то что же делается на дорогах», - добавил представитель правительства.

Колесников отметил, что никаких кадровых решений по этому поводу не будет - лишь «административный штраф за обгон справа». Любопытно, что о компенсации за поврежденный Колесниковым (министр инфраструктуры мля буду!) автобус ни слова

Спільна справа та Беркут показали, як не треба робити революцію

Сьогодні, 14.05.2011р. об 11-00 біля Верховної Ради організація «Спільна справа» імені Олександра Данилюка почала безстрокову (принаймні так було оголошено) акцію протесту з амбіційними вимогами – про зміну всієї влади в Україні. І на додачу – ще з кількома дуже корисними вимогами.

Нажаль, замість заявленої кількості у близько 135000 душ народу, на таку добру справу прийшло лише кілька сотень  людей. 300-400 приблизно. Можливо, 500, якщо пошукати по кущах. У тому числі – представники цілої купи інших організацій.

Мабуть, це спричинило серйозне розчарування міліції, котра даремно зібралася тут у неадекватно величезній кількості, розраховуючи на значно більшу чисельність учасників протесту. Бо ж у заявці на проведення акції організатори обіцяли зібрати 135000 людей (важко пояснити, чому не мільйон), і навіть з урахуванням звичайного перебільшення їх мало бути аж ніяк не 300! Авжеж, для Сашка Данилюка й це був поважний здобуток. Особливо враховуючи той факт, що Патронеса, подейкують, уже відмовилася фінансувати його героїчні спроби. Проте, міліція вочевидь була надто розчарована. Бо коли організатори дали своїм прихильникам команду розгорнути намети, повелася нечемно. Відбулася коротка сутичка, в результаті якої учасники акції зрозуміли, що 300 революціонерів - таки й правда,  не можуть поставити намета у присутності  1,5 тисячі  неприхильних міліціонерів, і взагалі не викликають у міліції аж такої поваги, щоб у неї з’явилася думка не виконувати накази свого командування, з рук якого кожен міліціонер отримує народні грошенята, а також зірочки та лички на погони, або ж догани та всілякі прочухани.

Отже, перший здобуток акції – чималий. Це справжній живий досвід, котрий не могли замінити жодні поради досвідчених активістів.

Що ж, уперед, до нових перемог!

Та з урахуванням того, що подібні фальшстарти навряд чи підуть на користь революції.

Чи закінчилась криза в Україні?

  Координатор Громадянського руху "Спільна Справа" 

На це запитання експерти та політики дають різні відповіді. Але є кілька мільйонів громадян України для яких криза точно не закінчилась. Мова йде про пересічних її жертв – вкладників та кредиторів фінансово-кредитних установ.
Перші вже кілька років не можуть отримати свої заощадження навіть у випадках крайньої необхідності, другі – загнані в кредитне ярмо і працюють виключно на погашення відсотків. Ні одні, ні інші не мають жодної позитивної перспективи.

Сьогодні, коли купівельна спроможність населення катастрофічно падає, величезна кількість родин відмовляють собі у самому необхідному. Це ті споживачі, яких недоотримують всі без виключення галузі економіки. Це ті споживачі, без яких сьогодні змушені зачинятись підприємства. Це ті споживачі, податки яких не отримує бюджет.

Попри те, що ця проблема є глобальною і її вплив відчуває вся економіка України, влада не поспішає її вирішувати. Навіть під час президентських виборів жоден з кандидатів не озвучив свого рецепту її вирішення.

Такий стан речей створює враження, що ситуація є безнадійною. У зв'язку з цим публічна дискусія на цю тему майже зовсім припинилась. Це як невиліковна хвороба. Всі змирились з її існуванням і намагаються зайвий раз не згадувати, щоб не травмувати психіку хворого.

В той же час держава здатна і зобов'язана цю проблему вирішити. Вже зараз необхідно викупити борги добросовісних боржників(це можна зробити з хорошим дисконтом), та перекредитувати їх на інших умовах. Це має передбачати не лише суттєве зменшення відсоткової ставки, а й продовження терміну погашення. Кошти, які отримають банки мають в першу чергу йти на виплати депозитів.

Для реалізації такого проекту було б достатньо 3-5 млрд. доларів. Кошти, які абсолютно співмірні з тим, скільки витрачають на реконструкцію НСК «Олімпійський» та інших «стратегічних об'єктів».

Необхідно чітко розуміти, що, у випадку подальшого ігнорування цієї проблеми та зубожіння наших співгромадян, всі видатки по їхньому утриманню та утриманню держави в кінцевому результаті ляжуть на тих, кого ця доля минула. Враховуючи те, що ми й так ледь-ледь утримуємо ту армію непрацюючих, які є сьогодні, це означатиме остаточний крах економіки України.