Україна колонія Московії

Після нашої поразки у 1654 році , вже майже на другий день москвини добре зрозуміли щоб опанувати Україну не вистачить знищити її політично , необхідно знищити її економічну незалежність . І саме з того дня вони твердо тримаються цієї думки. За будь яку ціну втримати Україну в стані колонії.

Україна споконвічно була великою торговельною державою на відміну від Московщини ,яка аж до ХVII століття була цілком відірвана від культурного світу. Торгівля приносила Україні величезний зиск , тому вже в 1667 році московській уряд , не гаючись заборонив вивозити товари до будь яких країн крім Московщини , а на кордоні з Московією накладали величезне мито. Потропляючи до Московії , москвини їх перепродували до Європи заробляючи на цьому величезні гроші з української кишені.

1709–1734рр. Московщина збільшила податки в Україні на 400%. Податок від «диму»(хати) у Московщині був 49коп. В Україні 1руб.25 коп.

Як тількі розпочалася доба індустріалізяції , в Україні почали з'являтися фабрики неймовирними темпами , у той час коли навіть терором Пьотр І не міг примусити москвинів закладати фабрики.

Тому , щоб припинити все це ( саме для того щоб Україна не багатіла ) , москвини заборонили вивозити за кордон продукцію

(1716 р. Москва заборонила українцям їздити в Європу по крам.

1718 р. Москва заборонила вивозити до Європи український тютюн.

1720 р. Заборона вивозити скляні вироби до Європи.

1722 р. Заборона привозити в Україну західноєвропейські вироби )

, саме цим зруйнувавши українську індустрію. Але зате вони дозволили вивозити до Московії без мита нашу порцелянову глину , закривши наші порцелянові виробні . Також вони знищіли весь український ткацький промисел , вивезши до Московщини фабрики разом з фахівцями. Лише за 5 років (1822-1827) виріб сукна в Україні впав на 63 % .

Руйнуючі нашу економику вони водночасно розбудовивали свою з допомогою наших і німецьких фахівців “Обернули Московскую ,Владимирскую и Кастрамскую губернии в сплошной мануфактурний округ” .

Поява залізничного сполучення дало величезний поштовх для розвитку економіки всіх країн , не виключаючи і московської , але не української . Маючи нічим не обмежену владу над Україною , москвини зробили залізниці одним із засобів відкрита та цінично грабувати Україну. Вся система залізничного сполучення була побудована таким чином щоб ще міцніше прив'язати Україну. Одеса й досі немає прямого сполучення з Кривим Рогом ( це було зроблено з метою щоб український вугіль не везли за кордон ) , але Кривий Ріг та Донбас мають декілька залізничничих сполучень з Московією.

Внаслідок цього в Одесі привезений за тисячи кілометрів англійський вугіль продавався по 10,37 за тону , а український за 11,51 рублів . Гори українського вугілля лежали не проданими. Українські промисловці хотіли власним коштом побудувати свої залізниці , але москвини не дозволили , мовляв , десятки тисяч українських чумаків втратять свій заробіток !

Крім того на залізничничих дорогах московини ввели ”діферінціалньниє таріфи” , завдяки яким привіз до Московії сирців з України їм не коштував ані копійки. Товари кращої якості вони продовали у себе , а гіршої везли до України , бравши за них на 15 — 20 відсотків більше ніж за кращої якості у Московії.

Україна — величезний виробник цукрового буряку , перевозити буряк до Московії і виробляти там з нього цукор москвини не могли , бо витрати на перевіз були величезні , тому москвини обклали нашу цукор величезним податком і вже в 1895 році він складав 40 % від продажної ціни ( першу цукроварню побудовано в Україні у 1887 ) , а в 1912 році Московський уряд отримав 31,8 мільйонів золотих рублів з цього податку плюс 7 мільйонів податку на цукроварні ( “История народного хозяйства СССР” П.Лащенко)

Але не дивлячись на все це цукровий промисел в Україні продовжував розвиватися , тому москвини вигадали ще один способ його нищення. Вони примусили українських цукроварів продавати ВЕСЬ цукор поза межі України , але весь зиск клали до своєї кішені. У той час коли український селянин не міг собі дозволити купити цукру , англійці та німці годували їм своїх свиней. Все це було можливо завдяки московської “хітрой мєханікі” .

З цієї “хітрой мєханікі” дивувалися за кордоном , американський кореспондент спитав у 1935 році у Молотова чому уряд не будує фабрик там де лежать сирці , а будує їх у Московії а сирці до них привозить з України, це ж якийсь еконоичний абсурд. Молотов відповів :”Так! Це є економичний абсурд , але не є політичний. Бо ми ще не знаємо чи втримаємо Україну в своїх руках “

Україна є єдиною країною світу де вугіль та залізо лежать близько одне до одного , це мало сприяти великому індустріальному розквиту , але москвини не могли цього допустити.

Хоча б це було економичним абсурдом , наприклад : українську залізну руду везли до Англії де з неї англійці добували залізо , яке потім купували москвини і в Петербурзі виробляли з нього товари які потім продавали в Україні .

Але розбудова залізниць вимогала все більше вугілля та заліза , москвини спробували розбудувати свій Урал , але уралське залізо коштувало москвинам дорожче ніж завезене з Західної Європи . Тому вони вимушені були дозволити французам та бельгійцям розбудовивати наш Донбас та Кривий Ріг . Європейські фахівці побачили що вони можуть заробити більше грошей продаючи москвинам українське залізо , але ціною за це стала НАЦІОНАЛЬНІСТЬ власників Донбасу . Французи погодилися дати москвинам велику пайку в промисловості України.

Попри московські утиски українські промисловці почали ставати на ноги , українці зорганізували кілька своїх великих промислових і фінансових підприємств. Це заважало москвинам остаточно опанувати Донбас і московський уряд разом з французськими фінансистами поразумівшись викликали різними штучними оборудками велику економічну кризу , українські промисловці збанкрутили. Москвини “викупили” , перебрали за безцінь збанкрутілі українські підприємства . Споконвічно український Донбас став московським. Український патріот , мільйонер , Алчевский з розпуки застрілився. Його банк перебрав москвин Рябушінський.

Французи та бельгійці взялися розбудовивати Донбас . І вже з 1870 до 1913 виріб заліза збільшився в 20 разів і давав уже 75 % всього заліза продукованого в імперії. А москвини тим часом взялися “розбудоввивати “ грабунок України. Для цього були засновани синдикати під контролем яких була промисловість України. Ці синдикати тримали ціни в Україні на 25% вище за московські і ВДВІЧІ більшими ніж в Європі. Все це висмоктувало з України щорічно мільйоні рублів.

Модерне устаткування , організаційний хист французів та бельгійців дали нечувані дівіденти. Річки золота пливли з України до Московщини та Західної Європи. З 1885 до 1913 бюджет Московії виріс з 765 до 3240 мільйонів , тоб то на 424%

За часів СССР цю політику (тримати Україну в стані недоразвиної колонії ) було продовжено . Весь СССР був поділен на 12 зон , Україну записали до першої ( найдешевшої ) , а Московії до 12 ( найдорожчої) , це відзеркалилося на оплаті праці , коли в Московії чорнороб отримував за свою роботу 16,56 рублів , а в Україні за таку саму роботу платили 9 рублів 16 коп. Для фахівців оплата складала різницю в 200% ( “Оплата труда в МТС” Н.Трофимов 1954)

Московські синдикати мали монополію на продаж українського збіжжя , таким чином вони встановлювали ціни які сами бажали. Вони платили українцям на 25 % меншу ціну ,ніж ту яку українці могли одержати продаючи безпосередньо в Європі. Отже москвини недоплачували українцям за збіжжя 77 мільйонів рублів щорічно. ( це ще за часів московських царів )

За ці гроші Україна могла б побудувати для кожної української сім'ї кількакімнатний модерновий будинок разом з наймодернішим устаткуваням . Крім того тих грошей вистачило б на розбудову всієї країни , на будову лікарень , шкіл , вистачило б на розбудову розгалуженой системи модернових автошляхів по всій Україні. Наш народ був би найкультурнішим та найзаможнішим народом в усієї Європі та у всьому світі.

Були б ..... як би не братання “з братнім сусіднім слов'янським народом”, як би кожен українець відчував та плекав до москвинів те саме що вони до нас.

Треба щоб кожен українець усвідомив що грабунок України з боку Московії не припинится доти , поки ми не поставимо “китайську стіну” на кордоні з Московією . Стіну матеріальну та духовну.