Микола Сачвук
НОВОРІЧНЕ ВІТАННЯ ГРОМАДЯНАМ ВЕСЕЛОЇ РЕСПУБЛІКИ ПЕРЕЦЬ
ПІД ДЕВІЗОМ:
ЩО НАМ РІК НЕСЕ…
Надворі мете —
Рік новий бреде.
З неба сніг трясе,
Що нам рік несе?
Баранам — газету,
Коням — сигарету,
Слонам — велосипед,
Задові — перед,
Книжкам — цвіль,
Кожухам — міль,
Скупим — податки,
Олігархам — нестатки,
Боксерам — синці,
Лисим — гребінці,
Огрядним — смалець,
Крутим — палець,
Бабам — новини,
Священикам — хрестини,
Столярам — сук,
Політикам — бук,
Артистам — аплодисменти,
Панночкам — компліменти,
Водіям — дороги,
Воякам — перемоги!
Євген Дудар.
Повноважний,Надзвичайний і постійнодіючий Посол Веселої Республіки Перець в Україні.
Н О В О Р І Ч Н Е
звернення громадськості хутора "Мозамбік"
до всієї громадськості України і Cвіту.
Вельми чарівні, сестрове!
Достойні лицарської честі, братове! Повністю читати тут:
https://yadi.sk/d/4IAEBim636CbMD
Вітаю Вас із Святом
із Прийдешнім!
Хай буде так, хай заметіль мете,
Хай в ніч Святу ми чуєм крики сов,
Та хай! Але нехай цей Новий рік прийде
І принесе нам щастя і любов!
Хай з свистом вітру мир у дім наш прилетить!
Але не „град” від „Буків” й мінометів.
Нехай би Путін здох і дав би людям жить
Під чистим небом, а не під ракетним!
Бо мста уже іде, крокує по землі,
Готують лаву, кажуть, у Гаазі
І хай тремтять: пігмей в тім Кремлі,
А з ним і ті, що поруч - шизо - блазні.
Благословенним будьте в ніч святкову,
Хай світять зорі в куполі небес,
Світ оживає в радощах й любові
Бо ж це хіба не диво із Чудес?!
Освітить шлях Вам ранішня зоря -
Найкраща й наймиліша у цім світі!
Хай дух цей Вас здоров’ям окриля -
Й Любов’ю до життя і Довголіття!
Олег Чорногуз.
Голова Верховної Баляндрасної Ради
Веселої Республіки Перець.
Шановні інтернет мешканці "Перець.Весела республіка»!
З Новорічними святами та Різдвом Христовим вітає Вас художній відділ
журналу "ПЕРЕЦЬ". Бажаємо Вам міцного здоров’я щасливої долі та удачі у
2017 році.
Всіх, хто здатен творчо мислити, малювати або
придумувати сюжети карикатур, надсилайте свої роботи на електронну
адресу відділу: [email protected];
Малюнки мають бути
готовими до друку, обсягом не більше формату А-4, 2 МБ, JPG,300 пікселів на
дюйм, з зазначенням автора малюнку. Плагіат категорично не схвалюється.
Чекаємо на малюнки і бажаємо творчих успіхів.
Головний художник журналу
«Перець.Весела республіка»
Олексій Кохан.
Інтернет-редактор журналу
Валерій Чмирьов
[email protected]
Не кажется ли вам, что у нас очень не любят успешных людей? Это касается всех сфер нашей жизни и деятельности. Как только кто-то начинает производить или создавать что-то привлекательное и качественное, тут же возникает очень мощное поле сопротивления. Да как он посмел! Ведь у нас невозможно делать что-то реальное! Разве у нас можно заниматься творчеством, разве в нашей стране можно быть успешным модельером или художником, хорошим ученым или врачом? И люди, которые пытаются что-то создавать, чувствуют на себе сильное давление. Они осознают, что нарушили какой-то негласный общественный договор, какие-то написанные нормы приличия. Давайте представим несколько ситуаций. Вы сформулировали неординарную идею или написали качественное научное исследование. Будет ли ваше сообщество их продвигать? Например, выдвинут ли ваше исследование на какую-то престижную международную премию? Скорее всего, будет сделано все возможное чтобы вам помешать. И поэтому наши художники сами везут на Запад свои картины, режиссеры вынуждены сами продвигать свои фильмы, ученые должны искать личные каналы выхода на "западный рынок". И делая все это они одновременно должны преодолевать множество препятствий, которые им создают в творческой и научной среде. Как назвать этот удивительный феномен? Недавно мы обсуждали эту особенность нашей ментальности со студентами-бакалаврами философского факультета. Есть всем известный синдром заложника. А как назвать синдром, при котором люди связаны между собою крепкими узами неуспеха и неверия в свои собственные силы? Подобные настроения становятся даже источником агрессии и ненависти. Одна из студенток ответила мне: это можно назвать "синдромом краба". Каждый краб попадая в ведро может быстро и самостоятельно из него выбраться. Это научный факт. Но если в ведре оказывается несколько крабов, то выбраться из него они уже не могут. Почему? Потому что их сотоварищи будут изо всех сил цепляться за беглеца, не давая ему пройти его путь к свободе. Так вот, наше общество страдает этим странным для наших широт синдромом краба. Конечно, есть коррупция, есть неизжитый опыт тоталитарного прошлого, есть множество внешних факторов. Но синдром краба - это одна из причин делающих нас неуспешными на протяжении последних 350 лет. У нас много пословиц и поговорок, которые отлично иллюстрируют этот синдром. Думаю, вы без труда сразу вспомните несколько из них.+
Но я хочу вернуться к нашему изначальному вопросу. Действительно ли мы хотим стать успешным обществом? Если да, то нам нужно излечиться от этого "заморского" синдрома и как можно скоре