викладаю мовою оригіналу

Не така вже ця Європа і толерантна. Масова акція протесту проти одностатевих шлюбів у Франції.
Десятки тисяч французів вийшли вчора на мітинг проти легалізації одностатевих шлюбів та усиновлення дітей одностатевими парами.

http://www.youtube.com/watch?v=P92ooorU1iE&feature=player_embedded

http://www.youtube.com/watch?v=mZ7YpC8y2Yk

Депутати, які входили у фракцію "Батьківщина", стали позафракційними(Бандерівця не слухали про одеську батьківщину?).

В Одеській міській раді більше не існує фракції «Батьківщина».(думаю картина на одещині від цього не зміниться, їх існування все рівно ролі не грало, а тушкування стало показовим)

Депутати, які входили до її складу, Геннадій Чекіта, Сергій Янченко та інші стали позафракційними.Про це повідомляється на офіційному сайті Одеси.

При цьому лідери фракції не зробили поки ніяких офіційних заяв і пояснень такого політичного кроку(цікаво, яку версію висунуть).

Джерело: ЛБ

Сутність не у поточних рейтингах, а в тенденції. Тож 2012, то рік "Свободи". За влучним висловом Матвієнка, саме вона опанувала висхідні потоки.

Національний потік "Свобода" опанувала тому, що національна. Як на зламі 1980-х і 90-х національно-демократичну стихію опанував Рух. Він також був не єдиним у своїй ніші, однак люди безпомилково визначають хто в ніші хазяїн.

Потік наростає, позаяк влада є антиукраїнською, власне проросійською. Якби українських урядовців призначав президент Росії, то їхній курс був би тим самим — на кремлівські зорі.

Що тут додати? "Курс — прежний, ход — задний".

Природно, що молодь незалежної української держави національно свідоміша за попередників, "націоналізм" для неї не є пугалом. Україно-російську владу це дратує, тож під патронатом радянського патріота Дмитра Табачника майструють російсько-український підручник історії.

Пригадується, навіть у радянській школі підручники були окремі: з радянської (російської) історії пухкий, з української — тоненький. Так, історії українського і російського народів перетинались. Але під яким кутом?

З братерським монгольським народом наша історія теж пересікалась, то що ж національного героя і засновника монгольської держави Чингісхана в нашій історії відображати під тим же кутом зору?

Протестний висхідний потік "Свобода" опанувала тому, що радикальна. Вона є такою, якою "Батьківщина" хоче виглядати. Коли між владою і суспільством не просто розходження, а ненависть — попит на радикалізм зашкалює.

Перехоплює "Свобода" навіть демократичний висхідний потік. Тому що єдина. В сенсі єдина діяльна опозиція.

Запит на демократію в Україні є, а демократичної політсили немає. Претенденти на цю роль ніякі, а з ніч’ого, як відомо, і взяти нічого. За відсутності демократичної альтернативи, чимало прихильників демократії покладаються на "Свободу". Яка на демократизм не претендує, але, принаймні, опонує недемократичній владі.

Підносять "Свободу" й окремі нисхідні потоки. Подібно до того, як вітрильник рухається уперед, уловлюючи зустрічний вітер.

По-перше, це індивіди і середовища вусмерть налякані перспективою владарювання "Свободи". Страх підживлює сили, жах — паралізує. При таємному голосуванні за "Свободу" вони не проголосують, а індульгенціями, про всяк випадок, запасаються.

Зважаючи на непрозорість фінансування політикуму, витають чутки, що "Свобода" фінансується й з каламутних джерел. Так це чи не так, як на мене, байдуже: якщо чужинські гроші йдуть на українську справу туди їм і дорога. Інша справа, коли українські гроші йдуть на чужинські справи.

По-друге, це мудраки з Банкової, кабінетні радники, які вважають лідера "Свободи" зручним суперником для чинного президента у другому турі виборів-2015. Порівнюють з вождем комуністів, якого Кучма легко здолав у другому турі виборів-1999.

Порівняли: рамольну компартію 90-х і затятий націоналізм "Свободи"! За енергетикою, остання незрівнянно ближча до більшовизму часів розквіту ніж симоненківці.

За наявності у фіналі виборів-2015 лідера "Свободи", владі мало не видасться. Майдан-2004 вона згадуватиме з ностальгією, як різдвяну ідилію. Втім, паперові стратеги завжди готуються до війни минулої.

У кожному випадку, від 12 грудня маємо нову якість опозиції. Рік тому реальний опозиціонер до президента Януковича був один — сибарит Янукович. Його забаганки, вінцем яких є Межигір’я, не просто налаштовують людей опозиційно — породжують лютість.

Тепер є й "Свобода", у її фарватері пожвавилась "Батьківщина", розкачується УДАР. Відтепер, пасивність влади обертається проти неї. Одна справа зверхньо споглядати, як безпорадні протестні хвильки б’ються об твої підошви, інша — коли владу, при співчутті народу, б’ють по морді. Маятник гойднувся — час працює на опозицію.

Історія не знає умовного способу, натомість майбутнє багатоваріантне. Перед владою п’ять шляхів.

Перший — тупцювати на місці. Нові уряд і голова ВР підібрані так, ніби це й обрано. Та пам’ятаймо, що ці кадри намічені до бурхливого парламентського старту "Свободи". Відтак, президент може переглянути стратегію, яка застаріла ще до старту.

Це — повзуча капітуляція. За пасивності влади, завзята опозиція заведе вулицю і владу викинуть з Банкової незалежно від результатів виборів. Якщо не до них.

Другий шлях — прийняти вимоги Заходу. В соціально-економічній сфері це означає круто підняти ціни. Натомість масштабної допомоги, співставною з Грецією чи іншими євроаутсайдерами, очікувати годі. У результаті — електоральний обвал.

В політико-правовій сфері це означає звільнити пані Юлію, і замість "Батьківщини" Яценюка, відновити "Батьківщину" Тимошенко. Натомість фрау Меркель посміхнеться, може навіть по плечу поплескає.

У сухому залишку для Януковича це вибір між положенням Тимошенко і положенням Лукашенка. Останнє і є третім шляхом — терор.

Четвертий варіант — протекторат Росії. Нова якість опозиції цей варіант унеможливлює.

Якщо ж влада буде наполягати, то доведе до Кремля лише шматочок України, а, швидше, доведе до ручки саму себе.

П’ятий варіант — рішучі демократичні перетворення. У популістській обгортці, починаючи із саморозкуркулення влади. І далі — від кроків популярних до непопулярних. А не навпаки.

Особисто мені такий підхід імпонував завжди. У недовгий період причетності до влади, я його обстоював.

У те, що його обере Янукович віриться не більше, як у різдвяну казку, навіть попри його інстинкт самозбереження. А це означає, що у новому році жити в Україні буде не так краще, як веселіше.

Борис Беспалий, для УП

Сьогодні в м. Луцьк, о 14тій годині стався замах на життя народного депутата України Валерія Чкрнякова http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/023267/ За попередніми даними Черняков отримав кульове поранення в голову. Обставини з"ясовуються

Європарламент вирішив закликати "продемократичні партії у Верховній Раді не взаємодіяти, не підтримувати і не формувати коаліцій" з партією "Свобода", нагадуючи, що "расистські, антисемітські та ксенофобські погляди суперечать фундаментальним цінностям та принципам ЄС".

Ця поправка болгарського соціаліста Крістіана Вігеніна була підтримана більшістю депутатів.

У той же час поправка іншого депутата Європарламенту – Міхаеля Галера – від групи народних партій, із закликом до відмови від співпраці з комуністичною партією, підтримки не одержала.

Парадокс. Засуджувати партію, яка вперше стала парламентською і ніколи досі не мала не те що повноти влади в Україні чи будь-де в Європі, але й не входила в структури виконавчої влади, тому, за логікою, не встигла вчинити злочинів, які їй приписують чи про які натякають, – можна.

А комуністичну партію, яка має за плечима чималий "послужний список" із масових розстрілів, ліквідацій цілих поселень, убивства голодом – загалом, як підрахували автори "Чорної книги комунізму", майже 100 мільйонів осіб в усьому світі – не можна.

Якщо злочини нацистського режиму давно засуджені у світовому масштабі, то злочини комуністичних режимів, зокрема, Голодомору 1932-33 років, частиною держав не визнаються, ба навіть виправдовуються.

У спільники візьму французьких істориків, з якими особисто спілкувався чи перекладав їхні твори, – Алена Безансона, Стефана Куртуа і Франсуазу Том.

Ален Безансон

У своїй книжці "Лихо століття" Безансон доводить типологічну подібність двох найжорстокіших тоталітарних режимів XX століття – комунізму і нацизму.

Комуністичний варіант тоталітарної ідеології, на його думку, навіть небезпечніший, оскільки набула поширення думка, що сам по собі комунізм гуманний, апелює до ідеалів соціальної справедливості, але є ті, хто спотворює цю благородну ідеологію.

А злочини нацистів скрупульозно пораховані і засуджені на міжнародному трибуналі. В цьому зв’язку автор звертає увагу на нерівноправність у пам’яті про жертв комунізму і нацизму.

А ось цитата з "Лиха століття": "…в дискусіях, які виникли після появи "Чорної книги комунізму", автор редакційних статей газети L’Humanite заявив в одній з телепередач, що 85 мільйонів смертей зовсім не затьмарюють комуністичного ідеалу. Ці жертви становлять лише гідне глибокого жалю відхилення.

Після Аушвіцу, продовжував він, не можна більше бути нацистом, але після радянських таборів можна залишатися комуністом.

Ця людина, яка була при повній свідомості, абсолютно не усвідомлювала, що сформулювала собі найфатальніший вирок. Вона не помітила, що комуністична ідея настільки спотворила основу дійсності і моральні засади, що справді могла вціліти після 85 мільйонів трупів, тоді як нацистська ідея завалилася під тягарем своїх трупів".

Резолюція ПАРЄ й інші документи із засудження злочинів комунізму

2006 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію "Необхідність міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів" – з метою зрівняти злочини комуністичних режимів і злочини фашизму.

Ще кілька кроків на шляху до майбутнього "комуністичного Нюрнберґу" було зроблено в наступні роки.

В 2008 ухвалено Празьку декларацію про Європейську совість і комунізм. В 2009 Європейський парламент затвердив Європейський день пам’яті жертв сталінізму і нацизму. А в 2010 було прийнято Декларацію про злочини комунізму, в якій міститься заклик до засудження комуністичних режимів.

Були також й інші кроки в кількох країнах-членах і не членах Євросоюзу.

Резолюцію ПАРЄ 2006 року не підтримали представники Росії і деяких лівих партій Європи в ПАРЄ. В підсумку за резолюцію із засудженням злочинів комунізму проголосували 99 європарламентарів, проти – 42.

Стефан Куртуа

"Я вам нагадаю, що 25 січня 2006 року ПАРЄ проголосувала за засудження злочинів комуністичних режимів, – сказав на київській презентації своєї книжки "Більшовизм la franaise" Куртуа, – тобто не йшлося навіть про засудження комунізму як такого.

Та все ж значна меншість ПАРЄ проголосувала проти цієї резолюції, незважаючи на те, що РЄ була створена після війни якраз для захисту свободи, для захисту прав людини.

Як можливо, щоб через 15 років після розпаду СРСР парламент, який репрезентує депутатів з усієї Європи, не тільки Євросоюзу, не спромігся до одностайності щодо такого рішення?

Якщо б пропонувалася резолюція про засудження злочинів нацизму, чи хоча б один депутат наважився голосувати проти? Ніхто.

Є багато депутатів, які сьогодні наклеїли собі наліпки, перетворилися на демократів, соціал-демократів, лібералів, але які є неокомуністами.

І вони, очевидно, не вчинять самогубства. І всі ці люди не зацікавлені в тому, щоби архіви були відкриті, щоб імена відповідальних і катів стали відомими, щоб тоталітарна природа режимів була чітко встановлена.

І ці проблеми стосуються не лише Росії, вас, але і Євросоюзу. Наприклад в Румунії боротьба за відкриття архівів політичної поліції був ключовим викликом політики".

В своєму інтерв’ю Куртуа згадав про події 1940 року у Франції: "Німці вступають в Париж 14 червня 1940 року. Наступного дня друга особа ФКП, людина НКВД Жак Дюкло разом із фактичним керівником Французької компартії, словацьким євреєм Еженом Фрідом, прибувають у Париж машиною з Бельгії, перетнувши німецьку лінію фронту.

18 червня 1940 року, коли де Ґолль виголошував на Бі-Бі-Сі з Лондона свою промову із закликом до опору загарбникам, керівники ФКП в Парижі відвідали офіс Propagandastaffel ("Ескадрон пропаганди") і розпочали політичні переговори на найвищому рівні з Отто Абетцом, особистим представником Гітлера в Парижі.

Вони, зокрема, звертаються з проханням одержати дозвіл на відновлення друку газет ФКП, заборонених у 1939 році. Якщо це не колаборанство, то що?".

Згадав Куртуа і про співвітчизника Вігеніна, керівника Комінтерну Георгія Димитрова, якого Сталін викликав у Кремль і пояснив свій наказ всім західним компартіям не брати участь у війні і воювати проти своїх урядів, цим самим підтримавши німців і спровокувавши війну між Францією, Німеччиною та Великобританією задля їхнього знекровлення, а тоді – "ми пронесемо соціалістичну революцію до Парижа".

Тож не була Французька компартія, як придумав Дубинянський, "самой боевой силой в Сопротивлении".

Працюючи з архівами ФКП у Москві впродовж 1992-1994 років, Куртуа викрив післявоєнну кампанію ФКП і розвінчав міф про неї як партію 75 тисяч розстріляних.

Жодної реакції на ці відкриття від французьких комуністів не було.

Франсуаза Том

У статті "Засліплення Заходу перед комунізмом" Том намагається зрозуміти, яким чином більшовицький режим зумів стерти перше негативне про себе враження, яке було масовим серед європейських політиків після жовтневого перевороту в Росії.

Наприклад, Черчилль, військовий міністр у 1918 році, констатував: "На величезній території цивілізація згасла. Нею, як стадо кровожерливих бабуїнів, посеред руїн міст і трупів їхніх жертв гасають більшовики".

Того ж року прем’єр-міністр Франції Клемансо заявив: "Ми не укладемо угоди з урядом Совєтів… Ми розглядаємо його як найжорстокіший, найбільш варварський з тих, які будь-коли спустошували будь-яку територію на землі".

Першим і найбільшим успіхом більшовиків Том вважає завоювання західної інтелігенції за допомогою спритності і майстерності пропагандистів від дипломатії, які вміли використовувати пиху інтелігенції, митців і політичних діячів, а також кар’єризм журналістів і наївність учених.

Кілька цитат, які наводить Том. Велс: "За винятком окремих жорстокостей, в Радянському Союзі вбивали загалом обґрунтовано для досягнення мети".

Де Бовуар: "…ліквідувати сто опозиціонерів - це, безумовно, скандал, але в цьому може бути сенс, підстава… Можливо, ця підстава репрезентує тільки необхідну частину гри в шахи, що міститься в кожній позитивній побудові".

Сартр: "Щоб зберегти надію, ми повинні визнати очевидну вищість соціалістичного табору, незважаючи на його помилки, жахіття і злочини".

Хто такий Крістіан Вігенін і звідки ноги ростуть

Автор скандальної поправки Вігенін – 37-річний секретар вищої ради Соціалістичної партії Болгарії. Болгарська соцпартія – пряма наступниця Болгарської комуністичної партії, яка в квітні 1990 року була просто перейменована на соціалістичну партію.

З огляду на те, хто на українських ефірах намагається міцно приклеїти ярлик ксенофобів "Свободі", ноги ростуть з Кремля і від наших доморощених "кремлян" та інших регіоналів.

Щось не чути, як Партія регіонів відреагувала на ментально ксенофобський, антикримськотатарський виступ свого члена Ковітіді.

Й абсолютно правильно, що на провокацію євродепутата і місцевих "діячів" не повелися ані партія УДАР, ані Об’єднана опозиція.

Мабуть, має рацію Княжицький, кажучи, що саме політика Партії регіонів сприяє ксенофобським настроям в українському суспільстві.

До речі, голова Світової конференції українських державницьких організацій Лозинський звернувся з листом на ім’я президента Європарламенту Шульца, в якому висловив думку, що Європарламент пунктом про ВО "Свобода" образив українську націю.

Тарас Марусик, для УП

Подаю довідку нашої IT-служби, адже багато "друзів" зловтішаються і перекручують факти!



Довідка служби ІТ ВО "Свобода" щодо розміщення мережевих ресурсів ВО "Свобода"

Сервери, на яких розміщені загальнодоступні партійні ресурси (веб-сайти), знаходяться в датацентрі, що фізично розташований одній з країн ЄС. Докладнішу інформацію служба ІТ не вважає необхідним надавати в публічний доступ, враховуючи тенденцію до використання

Водночас, одною з ланок системи захисту від DDoS-атак є використанні гібридної технології на основі певної кількості реверсних та відкритих проксі-серверів - вузлів мережі Internet, що на запити користувачів дублюють інформацію, отриманою безпосередньо від реальних веб-серверів.

Використання подібної технології надає ряд переваг, серед яких: зменшення навантаження на базові сервери; приховування адреси реальних веб-серверів для унеможливлення атак безпосередньо на них; збільшення імовірності розташування відвідувача в одній юрисдикції з проксі-сервером, що в подальшому може спростити юридичне переслідування потенційних зловмисників.

Один з цих проксі-серверів дійсно знаходиться на території РФ. Служба ІТ ВО "Свобода" не вбачає в цьому нічого поганого, більше того, враховуючи факт що значна кількість магістральних каналів передачі даних мережі Internet мають безпосередню точку приєднання до російських точок обміну потоком даних, існування такого проксі позитивно відображається на швидкості доступу до ресурсів "Свободи" для відвідувачів східної та центральної Європи.

Останніми днями в новинному серменті мережі Internet мало місце декілька публікацій, що, маніпулюючи фактом існування вищезгаданого проксі, розповсюджували інформацію, що можна трактувати або як глибоко непрофесійну, або завідомо брехливу. Коментарі служби ІТ ВО "Свобода":

Щодо розміщення інформаційних ресурсів ВО "Свобода" на території РФ: інформація є невірна, в РФ розміщено лише проксі-сервер.

Щодо можливості контролювати наповлення інформаційних ресурсів ВО "Свобода" з території РФ: інформація є невірна, за характером свої роботи проксі-сервер лише перенаправляє потік IP-пакетів до головного сервера, попередньо відфільтрувавши його. Фільтрацій проводиться на транспортному та мережевому рівні стеку протоколу TCP/IP, а для інєкції чи зміни інформації як мінімум необхідним є збір ІР-пакету на прикладному рівні. Більше того, час виведення будь-якого фільтраційного проксі-вузла з обігу потоку становить менше години часу, і навіть якщо припустити теоретичну можливість підміни інформації на рівні проксі, то це виправлення буде винятково короткотривалим.

Щодо можливість збору статистики про відвідувачів ресурсів ВО "Свобода" на проксі-сервері: на публічних сайтах ВО "Свобода" не проводить збір жодних даних, а отже єдиною інформацією, яку можна отримати з потоку даних є кількість загальна відвідувань сторінок, а також перелік ІР адрес відвідувачів. Служба ІТ ВО "Свобода" не вважає кількісну статистику відвідування сайтів чимось, що є таємним, і сама готова надавати її представникам громади на будь-яке звернення. Друге, беручи до уваги що абсолютна більшість internet-провайдерів в світі використовують динамічне присвоєння ІР-адрес для кінцевих користувачів, є беззмістовним бо по суті не несе суттєво більше корисної інформації, ніж загальнодоступні таблиці RIPE щодо виділення блоків ІР-адрес різним ISP.

Останнє, на чому хотілося б наголосити, це факт, що в умовах постійних інформаційних атак, заради забезпечення стабільності роботи наших інформаціних ресурсів служба ІТ ВО "Свобода" використувала, використовує та буде використовувати, постійно змінюючи та вдосконалюючи такі набори засобів, алгоритмів, рішень, географії розміщень та топології мереж та вузлів, що будуть давати найкращий результат, нітрохи незважаючи на абсолютно непрофесійні або заздалегідь зловмисні зауваження ріхних сторонніх осіб.

Більше того, беручи до уваги, що впроваджена нами система захисту від DDoS працює достатньо ефективно, зокрема, під час останніх парламентських виборів було витримано атаку потужністю більше ніж 62 тисячі хости, служба ІТ ВО "Свобода" готова проводити консультації та надавати допомогу технічного характеру нашим партнерам по опозиційній діяльності.

http://gazeta.ua/blog/35666

 http://www.youtube.com/watch?v=gc5hZeR4iCk
Всім гарного настрою

Ну ось... Пережив черговий кінець світу... Скучна