Я сделаю исключение в своей традиции вести блог на украинском языке и на этот раз перейду на русский. Так уж сложилось, что те, кому адресована эта заметка, понимают его гораздо лучше. Итак, я заканчиваю свой цикл обзорных заметок о Крыме на пяти. На ближайшее лето у меня было намечено ещё несколько интересных мест, которые хотелось бы и самому увидеть, и другим показать, но теперь далеко не факт, что это получится. И дело даже не в моём организме, похоже, твёрдо решившем заняться...

Читати далі...

Сьогодні, як і минулого разу, ми знову вирушимо із Сімферополя убік Феодосії. Але до моря так і не доїдемо, адже по цій дорозі можна зустріти також чимало цікавинок. Тому зупинимо свою увагу на двох містах, які на даний момент зовсім маленькі, але свого часу займали провідні становища в історії Криму. [Приєднана картинка] Координати для GPS Автостанція Білогірськ 45°3’37.87N 34°35’58.97E Біла Скеля 45°6’16.98N 34°37’27.62E Автостанція Старий Крим 45°1’58.2N 35°5’14...

Читати далі...

Ну чого маловідомого може бути у Феодосії, запитаєте ви? Один з найпопулярніших курортів Криму та України, де напевно побувало чимало із вас – що нового можна про нього розповісти? Насправді – можна. За знаменитими феодосійськими пляжами, парками і набережною, музеями Айвазовського і Гріна та віллами-санаторіями заховане зовсім інше місто. [Приєднана картинка] Координати для GPS Генуезька фортеця 45°1’18.22N 35°23’58.5E Докова башня 45°1’24.03N 35°24’12.73E Башня...

Читати далі...

Навіть якщо ви чимало поїздили по Криму, є велика ймовірність, що ніколи не чули про цю фортецю. Та, навіть корінні мешканці далеко не всі про неї знають, лише за назвою можуть здогадатися, де вона знаходиться. А називається ця фортеця Арабатською і стоїть в основі одноіменної стрілки. При чому це саме стрілка отримала назву від фортеці, а не навпаки. [Приєднана картинка] Координати для GPS Арабатська фортеця 45°17’44.3N 35°28’43.49E с. Кам’янське 45°16’55.75N 35°31’13...

Читати далі...

Селища, про які я хочу розповісти сьогодні, розташовані у західному Криму, який для більшості одразу ж асоціюється з розкішними мілководними піщаними пляжами. Тим не менш, навіть у цьому регіоні обидва вони знаходяться у густій тіні не тільки красуні-Євпаторії, а й таких дрібних курортів, як Оленівка чи Міжводне. І річ зовсім не у якості місцевих пляжів чи інших факторів гарного відпочинку. А суть малої популярності цих містечок полягає в тому, що у радянські часи вони були засекречені ...

Читати далі...

Бажання виразити у письмовому виді свої враження про проживання у Криму і мандрівки по ньому були у мене давно, та все якось руки не доходили. Можна сказати, що вони не доходять і зараз, але побачене і відчуте поступово стирається із пам’яті, тому спробую все ж розкочегаритись. В мої плани входить кілька нотаток, по можливості ілюстрованих фотографіями. Швидкість викладки залежить від вільного часу і оцінок читачів:) Основна спільна риса усіх описаних місць – «я б ні за що не опинився ...

Читати далі...

Рік тому у своїй нотатці я приводив розвінчувальну інформацію стосовно того, що Донбас нібито годує всю Україну. А вже сьогодні натрапив у Інтернеті на статтю, яка робить те ж саме, тільки з більш актуальними даними.[Приєднана картинка]Як бачимо, рік пройшов, а змінилось мало чого. Робимо висновки.P.S. Тим часом у Маріїнському парку нібито знову збирається "антимайдан", заявлено про участь до 3 тис. чоловік. У зв'язку з ситуацією, що склалася у Києві, навряд цього разу їм платитимуть...

Читати далі...

В школе Лос-Аламос, где потом сделали атомную бомбу и не могли дождаться, чтобы сбросить ее на Желтую Жемчужину, на бревнах и камнях сидят мальчишки, что-то едят. Поток на краю склона. Учителем был южанин, смахивающий на политика. У костра он рассказывал нам истории, извлеченные из расистского помойного ведра коварного Сакса Ромера: на Востоке - зло, на Западе - добро. Неожиданно рядом появляется барсук - не знаю, зачем он пришел – просто веселый, дружелюбный и неискушенный; так ацтеки ...

Читати далі...

Прохолодний осінній вечір. Набагато прохолодніший, ніж зазвичай здається із-за вікна теплої і затишної квартири. Вітру немає, але вогке й майже морозне повітря пробирає до кісточок – і мене, і всіх інших тепличних рослин, що самонадіяно зважились доторкнутись до осінньої реальності, не надто заморочуючись вибором теплого одягу. Я стою на самісінькому краю залізничної платформи, так що потяг, якби він проходив повз, збив би мене ошматтям свого гігантського металевого тіла. Але потягів...

Читати далі...