Для різноманітності захотілось раз не пертись кудись ніч поїздом, а потинятись трошки вінницькими пригородами. А оскільки транспортне сполучення між ними знаходиться приблизно у такій же дупі, як і вся країна вцілому, скористався узятим напрокат велосипедом. Перший населений пункт по маршруту – село Медвеже Вушко. [Приєднана...

Читати далі...

Колись у дитинстві була у мене книжка з такою назвою. Складалась вона з віршів та віршованих казок для дітей, переважно веселих. Але були там і сумні вірші, з глибоким і пронизливим змістом, як на мене, аж занадто, як для дітей дошкільного віку. Ті вірші глибоко врізались в пам’ять, і вже набагато пізніше, у дорослому віці, час від часу спливали в ній смутними уривками (при тому, що я майже повністю байдужий до поезії).Ними хотілось поділитись з кимось, але, звісно, напам’ять їх я...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

На півдні Тернопільської області сховалось маловідоме містечко, районний центр Заліщики. Багато українців навіть не чули про нього, хоча воно було дуже відоме в минулому. Місто розкинулося на меандрі Дністра і омивається його водою з трьох сторін. З цих же сторін воно прикрите пагорбами, які захищають його від вітрів, таким чином, на фоні прохолодної західної України тут набагато м’якший, «середземноморський» клімат. Єдина вигода, яку зараз має місто зі свого унікального становища...

Читати далі...

Свого часу, ще коли я жив у Криму, періодично читав ЖЖ одного севастопольця, який активно мандрує півостровом і не тільки, позичав у нього цікаві ідеї для подорожей. Це я до того, що чувак цілком реальний, цілком кримський і вцілому аполітичний.На днях він виклав замітку про дупу на місцевих автостанціях (я вже зустрічав цю інформацію раніше і не маю тепер підстав їй не вірити).Якщо вам лінь переходити, суть така: окупанти встановили нове програмне забезпечення для продажу квитків, яке...

Читати далі...

Довго й нудно збирався виразити свої враження про відвідування Кам'янець-Подільського і Хотина, та все не було часу, а нині щось взагалі перехотілось. Зрештою, заміток і фоток про них і так є до біса. То ж обмежусь лише фотографіями нічного міста. Технікою зовнішнього освітлення будівель тут оволоділи на досить похвальному рівні. Тож далі - ніяких коментарів, лише застиглі миті прекрасної нічної казки.[Приєднана...

Читати далі...

На шестой день Недели ненависти, после шествий, речей, криков, пения, лозунгов, транспарантов, фильмов, восковых чучел, барабанной дроби, визга труб, маршевого топота, лязга танковых гусениц, рева эскадрилий и орудийной пальбы, при заключительных судорогах всеобщего оргазма, когда ненависть дошла до такого кипения, что попадись толпе те две тысячи евразийских военных преступников, которых предстояло публично повесить в последний день мероприятий, их непременно растерзали бы, — в...

Читати далі...

Нове й незнайоме місце, але здається, що я бував тут раніше. Штучне світло, яке насправді зовсім неяскраве, сліпить очі і не дає зосередитись. До всього, ще й надто гучно грає музика (насправді, десь на фоні ледь чутно співає Океан Ельзи). Я тут уперше і всоте одночасно. Мене переслідує дежавю од того, чого ніколи не було насправді, і в той же час було – в моїх мріях. Здається, тоді це мало велике значення. Настільки велике, що займало собою увесь простір думок, забирало сни...

Читати далі...

Уже неодноразово доводилось чути/читати, що в Козятині немає нічого цікавого, крім вокзалу. Ну і нехай, подумав я і вирушив туди в день, коли за прогнозами обіцяли дощ – хоч не буде чого втрачати. Дощ таки не пішов, і це добре, бо в місті знайшлось що подивитись. Власне кажучи, тільки сам по собі вокзал вартий, щоб туди поїхати. [Приєднана...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка]