Моя хвороба спочатку здавалась мені легкою застудою, якій взагалі не варто було приділяти особливої уваги. Проте через кілька годин, увечері, температура піднялась до сорока і навідріз не хотіла нічим збиватись. Тому терапевт, якого я викликав зранку, безапеляційно відправив мене до лікарні. Так досить швидко із свого затишного ліжка я перемістився на лікарняні нари.В палаті, в яку мене помістили, було усього два ліжка: моє – ліворуч від дверей, ще одне, порожнє – праворуч. Зліва від входу були ...

Читати далі...

Деякі люди відомі у суспільстві набагато більше, ніж того заслуговують, а інші – навпаки, несправедливо забуті. Аби трохи вирівняти цю несправедливість, хочу розказати про відомого в минулому криворізького промисловця – Сергія Колачевського. Для Кривого Рогу він мав би бути фігурою не менш знаковою, ніж відомий у нас Олександр Поль, але порівняно з ним є зовсім «нерозкрученим». А дарма.Колачевський народився у селі Федорівка сучасного Олександрійського району Кіровоградської області. Незважаючи ...

Читати далі...

Сьогодні, ідучи вулицею, бачив як спілкується глухоніма пара. Зрозуміти нічого з їхньої «розмови», звісно, я не зміг, але судячи з емоційної насиченості жестів, говорили вони про щось важливе і напевно цікаве. І було в суті цієї беззвучної розмови щось неймовірно сумне. Я ж, хоч і маю нормальний слух і голос, не знаю, про що говорити. Нікому.

Навколо холод, темрява і тиша,Заклякли занавіски на вікні,Кімната стала непомітно іншаІ спить з твоїм портретом на стіні.До нього б доторкнутись ненарокомРоздерти фальш яскравих кольорів,І рушити туди сміливим крокомКрізь морок в якийсь інший із світів,Де все не так, хоча і не даремноТам можна також страх і біль знайти,Та все одно він кращим є напевно...Бо там є ти.Та не розірветься пожовкле полотнищеІ не відбудеться ніяке із чудес,Ніяк не підійти до тебе ближчеІ не знайти під жодним із небес.І ...

Читати далі...

Я повернусьІ зраджу всіх, Хто доторкнувсь,Та не вберіг...Й повіє він,Мій вітер змін!Пробач мені...Усе.Амінь.(с) ОпіумОбвалена місцевість навколо шахти ім. Орджонікідзе у Кривому Розі. Скіф обіцяв викласти незабаром текстовий супровід. Ну а я залишу це все без коментарів. [Приєднана картинка]Ці ж фото у кращій якості: http://photo.i.ua/user/3593109/274978/...

Читати далі...

Моя клітка нічим не особлива і не цікава. Багато людей навколо мають куди більші і просторіші клітки або навпаки – набагато тісніші, та більшість із них не знає про їх існування, або робить вигляд, що не знає, бо не так вже й легко подивитись в очі своїм страхам і визнати, що вони не просто є, а коїться там щось геть страшне. Тому вони і живуть далі мовчки, удаючи сліпоту, і так само мовчки носять над головами і навколо себе важкі залізні ґрати, які душать з усіх боків і іноді стикаються з...

Читати далі...

Хлопець пройшов всередину, слідом за господарем. Останній був невисоким пузатим чоловічком, лисим, зате з вусами. Вдягнений був, як і потрібно, у камуфляжну форму з біркою охоронця. Тим більше, без неї мав би виглядати геть жалюгідно.- Рано ти, - сказав Санич, сів за стіл і почав писати, вдаючи зайнятість.Зрештою сам швидко покинув це, виставив дві склянки і дістав з торби з-під столу літрову пластикову пляшку самогону. Випили не закусюючи, заговорили про те та інше. Чоловік хвалився, що...

Читати далі...

Останній за день пасажирський катер сонно підповз до кінцевої пристані. Пристань знаходилась майже на окраїні міста, тому людей сюди доїхало геть мало. Матрос накинув засалений канат на трухлявий стовпчик, і пасажири пострибали з хиткого катера на не менш хиткий дерев’яний причал.Серед них був і Сашка. На відміну від більшості, яка повернула в сторону непривабливих п’ятиповерхівок, він пішов в інший бік. Людей тут майже не було, і ніхто не звертав уваги на одинокого пом’ятого юнака в несвіжій...

Читати далі...

Коли я вперше почув у новинах про лондонські погроми, там не було сказано, хто саме бере в них найактивнішу участь. Та варто було переглянути тільки дві-три замітки в Інтернеті, щоб переконатись – бунтують чорношкірі.Десь я вже це бачив.У Франції кілька років тому дві макаки, втікаючи від поліцейських (навіщо!?) залізли в трансформаторну будку, де їх благополучно прибило струмом. Ну звісно, як учора вилізли з джунглів, звідки їм знати про електрику? Тоді немало машин та вітрин було розколошкано ...

Читати далі...

Для мене. Очевидно, чергова сходинка у серії «Крыша едет не спеша».Раніше якось не приділяв цьому уваги. Тепер же, якщо випадково побачу таке звірятко (неважливо в житті або на фотографії), на душі стає якось паскудно. Особливо – якщо побачений кролик у клітці.Не знаю, що це означає. Просто якось безкінечно сумно бачити це малорухоме тучне створіння з наївною мордочкою і величезними вухами. Його майже постійна апатія швидко і надійно переходить до мене, так що доводиться застосовувати...

Читати далі...