Подяка за толерантність

Коли я вперше почув у новинах про лондонські погроми, там не було сказано, хто саме бере в них найактивнішу участь. Та варто було переглянути тільки дві-три замітки в Інтернеті, щоб переконатись – бунтують чорношкірі.

Десь я вже це бачив.

У Франції кілька років тому дві макаки, втікаючи від поліцейських (навіщо!?) залізли в трансформаторну будку, де їх благополучно прибило струмом. Ну звісно, як учора вилізли з джунглів, звідки їм знати про електрику? Тоді немало машин та вітрин було розколошкано по всій Франції. Історія повторюється.

Перш ніж звинуватити мене у расизмі, задумайтесь. Чому він сприймається з такою однозначною односторонністю – якщо вбити/ударити/обізвати/косо глянути на негра – це расова нетерпимість. А як називається те, що вони роблять?

Нагадаю, як усе починалося. Поліцейські застрелили негра-таксиста, який першим почав стрілянину, коли його хотіли просто обшукати. Звісно, поліцейські повелись не толерантно – треба було просто почекати, доки чорношкірий громадянин їх переб’є, і таким чином не порушити його права.

Тепер із-за смерті одного (явно нечистого на руку) негра ціле стадо бабуїнів громить Лондон. Хіба це не є радикальний расизм у їхньому виконанні? А якби таксист був білим або китайцем?

Європа отримала чергове жорстке попередження за свої демократично-ліберастичні погляди. Учорашнім мігрантам, як бачимо, зовсім на них начхати – вони зараз зайняті паплюженням величного міста, яке гостинно прийняло їх із їхніх недорозвинених країн.

Не дивно, що «протести» зрештою перетворились у банальне мародерство – на більше ця мавпяча зграя не здатна. Кого мені реально шкода, так це поліцейських, які максимум що можуть – заарештовувати порушників.