Прейкестолен (він же Прекестулен) – 604-метрова скеля над Люсе-фіордом, що на півдні Норвегії. Одне й з найбільш фотогенічних та мальовничих місць країни, ну і найпопулярніших заодно. Зустрічав інфу, що саме Прейкестолен – перше за відвідуваністю місце, а не Троллтунга, як я думав. За рік на скелю підіймається 150-200 тис. людей.

Село Зіньків, що на півдні Хмельницької області, – одне з багатьох на Поділлі колишніх міст, що поступово втратили своє значення. Більш ніж 500-літня історія, замок, Магдебурзьке право, панський палац – все це було, але так чи інакше відійшло в минуле. Останню статусність Зіньків втратив у 1931 році, коли перестав бути райцентром. Зараз це всього-то село (відноситься до Віньковецького району), але село вкрай цікаве. Також його не варто плутати з містом-тезкою у Полтавській області.

Друга і менша частина фотографій Акрофіорду, у якій подивимось на нього з кораблика, і дещо з іншого місця. Відправною точкою для нас стала невеличка ферма майже біля «носу» фіорду (чи як правильно назвати його закінчення?).

Досить типова ситуація для Норвегії (і нереальна для нас), що ферму тримає одна родина уже років триста – оце я розумію, стабільність. Ну а зараз, крім традиційного господарства, і на туристах заробляють.

Зі своєї норвезької мандрівки минулого літа найбільше фотографій я привіз із Акрофіорду, на березі якого ми провели декілька ночей. Тому його покажу аж в двох замітках. Тут не буде видатних чи популярних місць, просто природа Норвегії, котра, здається, красива на кожному квадратному метрі. У першій частині – про наш кемпінг та його околиці.

У цьому році якось так склалося, що майже всі маршрути у подорожах я долав пішки, а на велосипеді катався тільки десь недалеко по Вінниці (можливо, тому що якраз позбувся галімого складного велика і обзавівся нормальним гірським, який важче засунути в наш транспорт).

Але одну дальню вилазку все ж зробив – круговий заїзд через шість сіл на півночі Погребищенського району, до яких (без власного авто) інакше дістатись дуже важко. Заради такого вигуляв велик електричками, навіть з пересадкою.

Після головних міст Норвегії нарешті настав час показати її неймовірну природу, і почнемо з льодовика Бондхусбреен.

Чергова серія про вилазки у криворізький постапокаліпсис: сьогодні у випуску різнокольорові гори, червоні озера, панорами міста і яма величиною з середньостатистичне село. Вкотре сам для себе переконуюсь, наскільки цікавим та яскравим може бути індустріальний туризм. Тим більше, на правах винятку саме у рідному місті для мене досі знаходяться компаньйони полазити по таким місцям, за що я їм насправді дуже вдячний.

Берген – друге за величиною місто Норвегії (280 тис. чоловік).

Традиційно після великої кількості автобусних переїздів якоюсь країною пропоную вам добірку фото побаченого «на льоту», звісно, якщо там є на що дивитись. А раз мова про Норвегію, само собою, що це так. Причому побачив я по суті лише невеличкий відрізок на півдні країни, між Осло та Бергеном.

Вінницька область у порівнянні з іншими регіонами України не відноситься до лідерів ні за площею, ні за населенням, але саме в ній найбільше районів – 27. За цим показником вона ділить перше місце з Харківщиною, далі Одеська обл. з 26 районами, у решті ще менше.

І поки до нас не докотилася хвиля реформування, яка перетворить цифру 27 на 3, певно, варто похвалитися, що я побував у всіх райцентрах області. Починаючи з Козятина в квітні вже далекого 2015-го і до Мурованих Куриловець у червні цього року – спочатку бо просто так це само собою виходило, а під кінець уже й цілеспрямовано.

Ну і в підсумку цього всього тепер можна скласти своєрідний рейтинг їх туристичної привабливості, помножений на моє власне сприйняття. Він суб’єктивний і ви маєте повне право з ним не погоджуватись і закидати мене помідорами заодно. У рейтингу 26 позицій, бо я свідомо не включив до нього саму Вінницю (яка центр Вінницького району, але й обласний центр, а це вже зовсім інша вагова категорія). Умовно нижню половину я б відніс до місць, які припадуть до душі хіба що туристам-маньякам, а от на верхню радив би звернути увагу й широкому загалу, там дійсно є на що подивитися.

Ну, вперед до справи.